Головуючий суду 1 інстанції - Юзефович І.О.
Доповідач -Карташов О.Ю.
Справа № 428/9767/20
Провадження № 22-ц/810/965/20
01 лютого 2021 року місто Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя Карташов О.Ю.
судді Гаврилюк В.К., Коновалова В.А.
за участю секретаря судового засідання Вовчанської С.В.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1
заінтересована особа - Луганський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку
апеляційну скаргу
ОСОБА_1 від імені якого діє представник ОСОБА_2
на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 листопада 2020 року, постановлене у складі судді Юзефовича І.О., в залі судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області у м. Сєвєродонецьку
за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, заінтересована особа Луганський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, заінтересована особа Луганський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
В обґрунтування заяви зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у медичному закладі на території м. Хрустальний (Красний Луч) Луганської області, ОСОБА_3 народила дитину жіночої статі, яка є його онукою.
16.11.2020 року Луганський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відмовив у проведенні реєстрації народження дитини через видачу свідоцтва про народження закладом на території не непідконтрольній українській владі.
Встановлення факту народження дитини необхідно заявнику для здійснення реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження дитини.
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 листопада 2020 року ухвалено заяву ОСОБА_1 про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, заінтересована особа Луганський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), задовольнити частково.
Встановити факт народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянкою України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , дитини жіночої статі, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Хрустальний (Красний Луч) Луганської області, Україна і матір'ю якої є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Відповідно до ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення.
Роз'яснити, що рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Рішення суду мотивовано тим, що обставини, викладені ОСОБА_1 в обґрунтування вимог заяви є достовірними, а також підтверджені письмовими доказами, сумніву у суду не викликають і вважаються судом доведеними, у зв'язку із чим заява про встановлення факту народження особи в певний час, підлягає задоволенню.
Разом з тим, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 317 ЦПК України, суд вважав за необхідне вказати у резолютивній частині рішення дані про дату і місце народження особи, а також про матір особи. При цьому дані про матір визначаються судом на підставі медичних документів про народження дитини. Проте дані про батька судом не визначаються, оскільки мати дитини не перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а в розпорядженні суду відсутні достатні докази для визначення батька дитини.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лісечко О.С., ставиться питання про скасування рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25.11.2020р. по справі № 428/9767/20, в частині відмови судом у визначенні батька дитини жіночої статі яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Хрустальний (Красний Луч) Луганської області, Україна і матір'ю якої є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та визначення імені дитини.
Скаржник просить постановити в цій частині нове рішення, яким встановити, що батьком дитини жіночої статі ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Хрустальний (Красний Луч) Луганської області, Україна є громадянин України ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а матір'ю є громадянка України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Доводами апеляційної скарги є те, що рішення суду в оскарженій частині прийняте судом за неправильного установлення обставин, які мають значення для справи, та неправильної оцінки наданих суду доказів.
Наявні у справі документи в їх сукупності надають суду змоги встановити, що батьком дитини є ОСОБА_4 та визначити ім'я народженої дитини як ОСОБА_5 .
У судовому засіданні ОСОБА_2 , представник особи, яка подала апеляційну скаргу, надав усні пояснення по суті справи, доводи скарги підтримав, зазначивши при цьому, що рішення суду першої інстанції в оскарженій частині є помилковим, а також прийнятими з порушенням норм матеріального права.
Представник Луганського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надав клопотання про розгляд справи без участі представника.
Відповідно до положень ч. 1- 4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з п. 1-5 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Згідно зі ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особина тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. У рішенні про встановлення факту народження особина тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання. Копія судового рішення видається учасникам справи, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про громадянство України» особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Відповідно до п.1 Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ вказаних Правил підставами для проведення державної реєстрації народження дитини є, зокрема, медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за № 1150/13024, що видається закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи. Ці документи подаються до органу державної реєстрації актів цивільного стану, де реєструється народження. При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 144 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991, встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Відповідно до ч. 1 ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст.126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, судова колегія приходить до наступного.
Так, враховуючи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у шлюбі не перебувають, а матеріали справи не містять заяви матері дитини, що ОСОБА_4 являється її батьком, судова колегія вважає висновки суду в оскарженій частині рішення законними та обґрунтованими.
Посилання представника заявника на свідоцтво про народження та свідоцтво про встановлення батьківства, які видані органами створеними у порядку не передбаченому законом України, само по собі не є правовою підставою для задоволення заяви, що батьком дитини жіночої статі ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Хрустальний (Красний Луч) Луганської області, Україна є громадянин України ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки ці свідоцтва є недійсними і не породжують правових наслідків.
Крім того, заявник ОСОБА_1 , за відсутності заяви матері дитини, не наділений одноосібним правом на встановлення зазначеного факту.
За таких обставин, доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені якого діє представник ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 05 лютого 2021 року.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.К. Гаврилюк
В.А. Коновалова