04.02.2021 Справа №607/2031/21
Провадження №1-кс/607/803/2021
м.Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , його захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Сарни Рівненської області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, що має на утриманні одну неповнолітню дитину, не працюючого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.4 ст.296 КК України,
Старший слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 за погодженням із прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави щодо підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12021216040000037 від 21.01.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.121 та ч. 4 ст. 296КК України.
Клопотання мотивовано тим, що 21.01.2021 невідома особа, перебуваючи по вул. В.Симоненка, 16, поблизу стадіону Тернопільської ЗОШ №26, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю шляхом вогнепального (множинного) поранення спричинила тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_7 .
Відомості про вказане кримінальне правопорушення 21.01.2021 внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань №12021216040000037 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 та ч.1 ст.121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 21.01.2021 близько 11 години 00 хвилин, малолітні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебували на земельному пагорбі, що на території спортивного стадіону загальноосвітньої школи №27, що на АДРЕСА_2 , з якого спільно з'їжджали на санках.
Навпроти даного місця, розташований житловий багатоповерховий будинок АДРЕСА_2 , у квартирі якого, а саме квартирі АДРЕСА_3 проживає ОСОБА_5 .
Побачивши малолітніх дітей, 21.01.2021 близько 11 години 00 хвилин, в ОСОБА_5 який перебував у приміщенні квартири АДРЕСА_4 , де останній проживає, виник злочинний умисел на вчинення хуліганських дій з використанням вогнепальної зброї стосовно малолітніх ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
З метою реалізації свого злочинного умислу, 21.01.2021 близько 11 години, ОСОБА_5 взяв за місцем проживання належну йому мисливську двохствольну, гладкоствольну рушницю 16-го калібру, марки «Т03-63» за номером НОМЕР_1 , яку він придбав 08.11.2007, та зберігав за місцем проживання без відповідного дозволу, яка є вогнепальною зброєю, та бойові припаси до неї.
Надалі, відчинивши вікно у спальній кімнаті, що розташоване на першому поверсі зазначеної квартири, і знаходиться навпроти місця де грались малолітні діти, ОСОБА_5 , маючи навики у стрільбі, грубо порушуючи громадський порядок, .безпричинно, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, прагнучи при цьому показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки у суспільстві, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, знаючи про те, що здоров'я та життя будь-якої людини рівною мірою охороняється законом, а також те, що протиправне посягання на нього є кримінально карним, діючи умисно, протиправно, цілеспрямовано та рішуче, з особливою зухвалістю здійснив прицільний постріл, із зазначеної вогнепальної зброї, в місце перебування малолітніх ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що знаходились один біля одного на ґрунтовому пагорбі.
У результаті умисних протиправних дій ОСОБА_5 , а саме прицільного пострілу вчиненого у розташування життєво важливих органів, малолітньому ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: вогнепальних (дробових) множинних поранень задньої поверхні грудної клітки, поперекової ділянки, сідниць, лівого стегна і правого плеча, з проникненням в ліву легеню і праву долю печінки, лівобічний гемо-пневмоторакс, забій обох нирок, субкапсулярна гематома лівої нирки.
Одночасно, у результаті умисних протиправних дій ОСОБА_5 , малолітньому ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження у вигляді вогнепального поранення лівої щічної ділянки.
Вчиняючи вказані дії, ОСОБА_5 усвідомлював, що своїми діями він грубо порушував громадський порядок, виражаючи неповагу до суспільства, а саме суспільних відносин, що забезпечують нормальні умови життя людей у різних сферах суспільно корисної діяльності, спокійний відпочинок, дотримання правил поведінки в суспільному житті та побуті, та використовуючи вогнепальну зброю, поводячи себе нахабно, безпричинно, неочікувано здійснив постріл в сторону беззахисних малолітніх дітей, тобто діяв з особливою зухвалістю, бажаючи настання вказаних наслідків.
Крім того, 21.01.2021 близько 11 години 00 хвилин, в ОСОБА_5 який перебував у приміщенні квартири АДРЕСА_4 , де останній проживає, виник злочинний умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_7 .
З метою реалізації свого злочинного умислу, 21.01.2021 близько 11 години, ОСОБА_5 взяв за місцем проживання належну йому мисливську двохствольну, гладкоствольну рушницю 16-го калібру, марки «Т03-63» за номером НОМЕР_1 , яку він придбав 8 листопада 2007 року, та зберігав за місцем проживання без відповідного дозволу, яка являється вогнепальною зброєю та бойові припаси до неї.
Надалі, відчинивши вікно у спальній кімнаті, яке розташоване на першому поверсі зазначеної квартири, і знаходиться навпроти місця де грались малолітні діти, а саме ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , ОСОБА_5 маючи навики у стрільбі, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій. передбачаючи і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, знаючи про те, що здоров'я та життя будь-якої людини рівною мірою охороняється законом, а також те. що протиправне посягання на нього є кримінально карним, діючи умисно, протиправно, цілеспрямовано та рішуче, здійснив прицільний постріл із зазначеної вогнепальної зброї, в місце перебування малолітніх ОСОБА_7 .. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що знаходились один біля одного на грунтовому пагорбі.
У результаті умисних протиправних дій ОСОБА_5 , а саме прицільного пострілу, малолітньому ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: вогнепальних (дробових) множинних поранень задньої поверхні грудної клітки, поперекової ділянки, еідииць. лівого стегна і правого плеча, з проникненням в ліву легеню і праву долю печінки, лівобічний гемо-пневмоторакс, забій обох нирок, субкапсулярна гематома лівої нирки, які відповідно п. 2.1., 2.1.1. (а), 2.1.2, Правил судово медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (Київ 1 7.01.1995 МОЗ України), належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
03.02.2021 старшим слідчим СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 за погодженням із прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч. 1 ст. 121 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч. 1 ст. 121 КК України, які відповідно до ст.12 КК України є тяжкими злочинами та у зв'язку з цим існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема того, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні. Окрім того, на думку слідчого, є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того, посилаючись на положення п.1 ч.4 ст.183 КПК України, наведені вище ризики, тяжкість злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , один із яких вчинено із застосуванням насильства, слідчий вказує про існування підстав не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Розгляд клопотання розпочатий за минуванням трьох годин з часу вручення підозрюваному ОСОБА_5 копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 найбільш суворого заходу, посилаючись на ризики, визначені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 заперечив щодо задоволення клопотання слідчого. Зазначаючи, що слідчим та прокурором в судовому засіданні не доведені вказані у клопотанні слідчим ризики, просив врахувати позитивну характеристику підозрюваного ОСОБА_5 , його належну процесуальну поведінку, наявність постійного місця проживання та бажання співпрацювати зі слідством.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника, зазначив про відсутність намірів переховування від слідства та суду, а також попросив вибачення у родини потерпілих.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого, з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно положень ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що 21.01.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021216040000037 були внесені відомості про те, що 21.01.2021 невідома особа, перебуваючи по вул. В.Симоненка, 16, поблизу стадіону Тернопільської ЗОШ №26, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю шляхом вогнепального (множинного) поранення спричинила тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_7 .
03.02.2021 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч. 1 ст. 121 КК України.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч. 1 ст. 121 КК України. Зокрема такими доказами є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021216040000037 від 21.01.2021; протокол огляду місця події (огляд пагорба поблизу будинку АДРЕСА_2 ) від 21.01.2021; протокол огляду місця події (огляд квартири у АДРЕСА_1 ) від 21.01.2021; протокол огляду місця події (територія стадіону між ІНФОРМАЦІЯ_5 ) від 22.01.2021; протокол добровільної видачі (мисливська рушниця, шомпол та протирки, 10 набоїв 12-го калібру, дозвіл на зброю на ім'я ОСОБА_5 ) від 21.01.2021; протокол добровільної видачі ( 3 кульки) від 21.01.2021; протокол обшуку (квартира у АДРЕСА_1 ) від 22.01.2021; протокол слідчого експерименту від 22.01.2021; протокол огляду (куртка та светр ОСОБА_7 ) від 29.01.2021; протокол допиту неповнолітнього (малолітнього) потерпілого ОСОБА_9 від 28.01.2021; протокол допиту неповнолітнього (малолітнього) потерпілого ОСОБА_8 від 22.01.2021; протокол допиту свідка ОСОБА_10 (анкетні дані змінено) від 25.01.2021; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.01.2021; протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 29.01.2021; протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 25.01.2021; висновок експертизи зброї № СЕ-19/120-21/890-БЛ від 25.01.2021; довідка № 72-01/11 від 26.01.2021, видана КНП «ТОДКЛ».
Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідні кримінальні правопорушення могли бути вчинені, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінальних правопорушень.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
В свою чергу, стороною захисту не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність підозрюваного ОСОБА_5 до злочинів, у вчиненні яких йому повідомлено про підозру, або необгрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необгрунтованим.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, та умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за скоєння яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до семи та восьми років відповідно, які відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_5 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та незаконно впливати на свідків, потерпілих у даному кримінальному провадженні.
Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи та восьми років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду та незаконно впливати на свідків у даному провадженні. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
На думку слідчого судді під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування вказаного ризику.
Оцінюючи можливість впливу на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_5 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. На переконання слідчого судді такий висновок узгоджуються з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні про тяжкі злочини і встановлення істини.
При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).
При цьому слідчий суддя, враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_5 та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Наведені в судовому засіданні захисником доводи на захист підозрюваного ОСОБА_5 , в тому числі і щодо наявності у підозрюваного постійного місця проживання, міцних соціальних зв'язків, а також висловлені підозрюваним ОСОБА_5 каяття та вибачення, не можуть бути безумовною підставою для застосування щодо підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про існування ризиків, які зазначені в клопотанні слідчого. З огляду на викладене, вимоги сторони захисту про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, задоволенню не підлягають .
Поряд з цим слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
За змістом ст..183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Враховуючи спосіб вчинення злочину підозрюваним ОСОБА_5 , про який зазначено у повідомленні про підозру, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України обставини, а також те, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення із застосуванням насильства щодо малолітнього, слідчий приходить до висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави у кримінальному провадженні.
За таких обставин, клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Керуючись ст..ст.177, 178,183, 193, 194, 196, 197, 372, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави - задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.4 ст.296 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Взяти підозрюваного ОСОБА_5 під варту в залі суду негайно.
Термін дії ухвали визначити по 23 год. 59 хв. 03.04.2021.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним,в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1