Іменем України
09 лютого 2021 року
м. Харків
справа №643/12561/18
провадження №22-ц/818/1138/21
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Іманвердізаде А.А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа: третя Харківська державна нотаріальна контора,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Третя Харківська державна нотаріальна контора про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2020 року, постановлене під головуванням судді Горбунової Я.М., в залі суду в місті Харкові,-
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом ОСОБА_2 , третя особа: Третя Харківська державна нотаріальна контора про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2020 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2760 грн. 56 коп..
24 вересня 2020 року позивач звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила вирішити питання про стягнення сплачених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 010,00 грн. та на оплату послуг з підготовки звіту про оцінку квартири у розмірі 1000,00 грн.
Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2020 року заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на підготовку експертного висновку на замовлення сторони у розмірі 1 000 грн.. В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_1 судових витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони у розмірі 1 000 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цієї вимоги відмовити.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що додаткове рішення підлягає скасуванню, оскільки позивачем не доведена та не підтверджена належними доказами оплата ТОВ «Інститут правового консалтингу» за виконання висновку про вартість оцінки квартири. Наявний в матеріалах справи висновок, виконаний ТОВ «Інститут правового консалтингу» на підставі договору з замовником ОСОБА_1 від 20.08.2018 року. Проте як доказ понесених судових витрат на суму 1000 грн. позивачем було надано квитанцію, з якої вбачається що вказана сума перерахована ФОП ОСОБА_4 , а не на реквізити виконавця. Та згідно довіреності ТОВ «Інститут правового консалтингу» виданої на ім'я ОСОБА_4 вбачається, що перелік повноважень ФОП ОСОБА_4 не містить права отримувати кошти за виконані послуги.
ОСОБА_1 надала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення залишити без змін.
Перевіряючи законність і обґрунтованість додатково рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового рішення та ухвалюючи додаткове рішення в частині стягнення ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони у розмірі 1 000 грн., суд першої інстанції виходив з наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача документально підтверджених судових витрат у вигляді витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони.
Оскільки додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2020 року оскаржується лише в частині стягнення з відповідача витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони у розмірі 1 000 грн, тому в іншій частині рішення суду колегією не переглядається.
Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони у розмірі 1 000 грн. не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно до положень частини першої, пункту 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, проведення експертизи.
Відповідно до п. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Згідно ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судом встановлено, що предметом позовних вимог є визнання права власності на квартиру в порядку спадкування
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2020 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири загальною площею 49,9 кв.м., житловою площею 30,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2760 грн. 56 коп..
24 вересня 2020 року позивач подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила вирішити питання про стягнення сплачених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 010,00 грн. та на оплату послуг з підготовки звіту про оцінку квартири у розмірі 1000,00 грн.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову, витрати пов'язанні з розглядом справи покладаються на відповідача.
Матеріли справи свідчать про те, що висновок про оцінку спірної квартири складений ТОВ «Інститут правового консалтингу». При цьому позивачем було сплачено на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 1000 грн..
З копії квитанції (а.с.20 т.2 ) вбачається, що 1000 грн. перерахована позивачкою ОСОБА_4 .. Призначення платежу: надходження готівки із платіжних карт.
Наявна в матеріалах справи довіреність від ТОВ «Інститут правового консалтингу» на ФОП ОСОБА_4 (а.с.19 т.2) не надає останній право складати висновки від імені ТОВ «Інститут правового консалтингу» та отримувати за це грошові кошти.
Підпису ОСОБА_4 у висновку не міститься.
Тому підстав вважати, що сплачені ФОП ОСОБА_4 кошти є судовими витратами, колегія суддів не вбачає.
Висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат понесених позивачем на підготовку експертного висновку на замовлення сторони у розмірі 1 000 грн. не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам у справі.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що додаткове рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони у розмірі 1 000 грн. слід скасувати.
В іншій частині додаткове рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядалось.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно п.п.1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони у розмірі 1 000 грн. - скасувати та у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в цій частині - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю Тичкова
Повне судове рішення виготовлено 09.02.2021 року.