Справа №403/362/20 провадження № 2/403/24/21
08 лютого 2021 року смт.Устинівка
Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Атаманової С.Ю., при секретарі судового засідання Остапенко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «Акцент-Банк») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останньої заборгованості за кредитним договором №SAMABWFC00001574893 від 24.05.2018 року в загальному розмірі 32326,24 грн. станом на 11.09.2020 року, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 14701,89 грн. та за відсотками в сумі 17624,35 грн..
Позов обгрунтовано тим, що АТ «Акцент-Банк» є правонаступником прав та обов'язків ПАТ «Акцент-Банк» на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 25.04.2018 року, яким змінено організаційно-правову форму та назву позивача з ПАТ «Акцент-Банк» на АТ «Акцент-Банк», про що зазначено у п.1.1. Статуту АТ «Акцент-Банк».
24.05.2018 року відповідач ОСОБА_1 з метою укладення кредитного договору та отримання кредитної картки підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, підтвердивши свою згоду на те, що дана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», а також «Тарифами», які викладені на банківському сайті http://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та банком кредитний договір.
Згідно укладеного між сторонами договору відповідачу був наданий кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. АТ «Акцент-Банк» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у передбаченому договором розмірі. Натомість відповідач, будучи зобов'язаною здійснювати погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором.
З урахуванням понесених судових витрат, представник позивача прохав суд стягнути з відповідача по справі сплачений при подачі позову до суду судовий збір в сумі 2102,00 грн..
Відповідач по справі ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву АТ «Акцент-банк» разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог у встановлений судом строк не подала.
ІІ. Заяви та клопотання.
Представник позивача АТ «Акцент-Банк» згідно письмового клопотання, доданого до позовної заяви, не заперечував проти розгляду справи за його відсутності та винесення судом заочного рішення у разі виникнення обставин, викладених в ч.1 ст.280 ЦПК України (а.с.4 зворот).
Заяв та клопотань від відповідача по справі ОСОБА_1 в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи за її відсутності чи відкладення судового розгляду, витребування доказів, на дату проведення судового засідання не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
В зв'язку з тим, що в судове засідання відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленою про дату, час і місце його проведення в порядку ст.128 ЦПК України, не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила та не подала відзив на позовну заяву, судом за наявності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України, 08.02.2021 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
24.05.2018 року відповідач ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, підтвердила свою згоду на те, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розміщеними в рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердила факт ознайомлення з договором про надання банківських послуг до його укладення та погодилась з його умовами (а.с.6).
Факт підписання анкети-заяви відповідачем по справі ОСОБА_1 під час судового розгляду спростований не був.
Судом встановлено, що в анкеті-заяві від 24.05.2018 року відсутні будь-які відомості про: розмір наданого відповідачу кредиту згідно укладеного між сторонами договору про надання банківських послуг, вид отриманої нею кредитної картки та умови кредитування (зокрема, процентна ставка; дата, на яку мають бути погашені нараховані відсотки за користування кредитом; розмір щомісячного платежу за користування кредитними коштами, розміри та порядок нарахування штрафу та пені за порушення договірних зобов'язань тощо).
Укладений між сторонами договір від 24.05.2018 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить також і строку повернення кредиту (користування ним).
До позовної заяви банком додані Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» (а.с.6-10) та Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна» (а.с.11), які відповідачем ОСОБА_1 не підписані.
Згідно укладеного між сторонами кредитного договору, відповідачу ОСОБА_1 була надана кредитна картка за № НОМЕР_1 зі строком дії до жовтня місяця 2021 року (а.с.49).
Факт встановлення на картковий рахунок відповідача 24.05.2018 року кредитного ліміту в розмірі 500,00 грн. та його подальше збільшення в цей же день до 15000,00 грн., а також використання відповідачем наданих кредитних коштів за карткою, в тому числі шляхом зняття готівки, придбання продуктів, оплати телекомунікаційних послуг, підтверджується випискою по картковому рахунку відповідача ОСОБА_1 згідно укладеного між сторонами договору (а.с.35-36).
Згідно розрахунку заборгованості за договором №SAMABWFC00001574893 від 24.05.2018 року станом на 11.09.2020 року заборгованість відповідача за наданим кредитом становить 32326,24 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту (простроченим) - 14701,89 грн. та заборгованість за процентами (простроченими) - 17624,35 грн. (а.с.5).
Як вбачається із виписки по особовому рахунку відповідача, в якому міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей, за період з 24.05.2018 року по 13.10.2020 року загальний розмір витрат по основній картці № НОМЕР_2 складає 40376,24 грн.. На погашення заборгованості за наданим кредитом відповідачем були сплачені грошові кошти в загальному розмірі 8050,00 грн. (а.с.35-36).
Крім того, згідно виписки по особовому рахунку відповідача ОСОБА_1 , судом встановлено, що до суми здійснених останньою витрат кредитних коштів за період з 22.06.2018 року по 26.02.2020 року банком була включена комісія в розмірі 861,26 грн. та проценти за використання кредитного ліміту в загальному розмірі 17973,05 грн..
Під час судового розгляду відповідачем ОСОБА_1 , з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані банком докази отримання та користування нею кредитними коштами, а також здійснення платежів на погашення отриманого кредиту в зазначених вище розмірах.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №SAMABWFC00001574893 від 24.05.2018 року, загальна сума заборгованості відповідача станом на 11.09.2020 року складає 32326,24 грн., з яких:
- заборгованість за наданим кредитом - 14701,89 грн., в тому числі,
0,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та
14701,89 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
- заборгованість за простроченими відсотками - 17624,35 грн.;
- заборгованість за пенею - 0,00 грн..
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).
Відповідно до положень ч.2 ст.1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Судом встановлено, що позивач АТ «Акцент-Банк», пред'являючи вимоги про повернення кредиту, прохав, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримала в борг позичальник), стягнути з відповідача також і заборгованість за відсотками.
На обгрунтування права вимоги в цій частині, позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором №SAMABWFC00001574893 від 24.05.2018 року, надав, як невід'ємну складову кредитного договору, Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» (розміщений на сайті: https://a-bank.соm.ua/terms в розділі «Умови та правила), в яких, зокрема, визначені: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність позичальника (зокрема, у виді пені у разі виникнення прострочених зобов'язань), стягнення комісії за обслуговування та інші умови.
Як вбачається із розрахунку заборгованості відповідача ОСОБА_1 , станом на 11.09.2020 року, визначена в ньому сума заборгованості за процентами 17624,35 грн., розміщена в графі №10 «Залишок за процентами (простроченими)».
Разом з тим, надані банком Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» не містять підпису відповідача ОСОБА_1 про її ознайомлення з ними, а в анкеті-заяві, підписаній відповідачем 24.05.2018 року, не встановлений строк кредитування, не зазначена процентна ставка за користування наданими в кредит грошовими коштами, як і не визначені інші фінансові умови кредитування, передбачені Тарифами та Умовами, зокрема, дата, на яку відповідачем мала б бути здійснена сплата мінімального платежу при використанні кредитного ліміту, в тому числі, і на погашення нарахованих процентів за користування кредитним лімітом.
З огляду на викладене, судом враховується, що позивач в своєму розрахунку кредитної заборгованості відповідача ОСОБА_1 при визначенні суми заборгованості за простроченими процентами, жодним чином не мотивував їх нарахування, в тому числі, не зазначив підстав для визнання заборгованості відповідача за вказаними процентами простроченою.
Належних в розумінні ч.1 ст.77 ЦПК України доказів укладення між сторонами договору інших угод з цього приводу позивачем під час судового розгляду надано не було.
З огляду на викладене, позивачем не було надано суду доказів того, що саме додані банком до позовної заяви Тарифи користування кредитної карткою «Універсальна», а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» розуміла відповідач ОСОБА_1 , погоджуючись з ними шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, і сама лише обставина наявності відповідної редакції Умов та Правил надання банківських послуг, розміщеної на офіційному сайті банку на дату підписання відповідачем анкети-заяви 24.05.2018 року, жодним чином не спростовує даного висновку суду.
Таким чином, до спірних правовідносин сторін неможливо застосувати правила ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, і який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (http://a-bank.com.ua/terms), неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк», як до дати виникнення спірних правовідносин сторін (24.05.2018 року), так і до моменту звернення позивача до суду з даним позовом (01.10.2020 року), а тому, за відсутності в безпосередньо підписаній відповідачем анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, в тому числі, і щодо їх розміру та строків погашення, враховуючи не подання позивачем належних доказів на підтвердження конкретних запропонованих відповідачу Умов та правил надання банківських послуг, додані до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, а також Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», не можуть свідчити про прийняття відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, запропонованих їй позивачем, як кредитором, умов та приєднання її, як другої сторони, до запропонованого договору в цілому, а, отже, не можуть оцінюватися судом як стандартна (типова) форма, встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.
Такий висновок суду відповідає правовому висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, який відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
За змістом ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може грунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» (розміщений на сайті: https://a-bank.соm.ua/terms в розділі «Умови та правила) та Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», які маються у матеріалах цивільної справи, не містять підпису відповідача ОСОБА_1 , а тому їх не можна вважати складовою частиною кредитного договору, укладеного між сторонами по справі 24.05.2018 року шляхом підписання відповідачем анкети-заяви.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, їх розміру та строків погашення.
Таким чином, за відсутності обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору, передбачених Тарифами користування кредитною карткою «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», зокрема, щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами (їх розміру та строків погашення), з урахуванням того, що анкета-заява, підписана відповідачем, не містить вказаних умов, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості за простроченими відсотками в сумі 17624,35 грн. та відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.
Крім того, при вирішенні спору судом враховується, що до загальних засад цивільного судочинства належать справедливість, добросовісність та розумність (ч.6 ст.3 ЦК України), а тому дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
За змістом ч.ч.1, 3 ст.509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (зокрема, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013 року, ухваленому в справі №1-12/2013 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року №543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
За встановлених судом обставин справи, відсутні підстави вважати, що при укладенні кредитного договору з відповідачем ОСОБА_1 позивач АТ «Акцент-Банк» дотримався вимог щодо повідомлення споживача про умови кредитування (в тому числі, тип кредиту та процентної ставки) та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Такі висновки щодо застосування норм матеріального права викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, постановах Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №357/4626/17, від 11.12.2019 року у справі №461/1796/17 та відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в сумі 14701,89 грн., суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається із розрахунку заборгованості відповідача ОСОБА_1 станом на 11.09.2020 року, визначена в ньому сума заборгованості за кредитом 14701,89 грн., розміщена в графі №5 «Залишок простроченої заборгованості (тіло кредиту)».
Визначення термінів «прострочена заборгованість» або «прострочене тіло кредиту» позовна заява та доданий до неї витяг із Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» не містять.
Натомість судом встановлено, що укладений між сторонами кредитний договір у вигляді анкети-заяви, підписаної відповідачем ОСОБА_1 , не містить кінцевого строку повернення кредиту (користування ним), так само як і щомісячних чи будь-яких інших строків внесення відповідачем грошових коштів на погашення отриманого кредиту в цілому.
На підтвердження розміру заборгованості за укладеним сторонами кредитним договором №SAMABWFC00001574893 від 24.05.2018 року позивачем надано розрахунок, що охоплює період з 24.05.2018 року по 31.08.2020 року.
Разом з тим, за змістом п.62 «Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», затвердженого Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, саме виписка з особового рахунку клієнта банку є належним та допустимим первинним доказом на підтвердження проведених операцій з коштами на його рахунку, а тому доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості відповідача ОСОБА_1 за наданим їй кредитом суд оцінює як такий, що має виключно інформаційний характер та відображає проведений позивачем обрахунок пред'явлених ним до відповідача вимог майнового характеру.
З інформації, зазначеної в доданій до позовної заяви виписці по картковому рахунку відповідача ОСОБА_1 , вбачається: 1) встановлення банком кредитного ліміту станом на 24.05.2018 року в розмірі 500,00 грн., та збільшення його в цей же день до 15000,00 грн.; 2) здійснення відповідачем в період часу з 24.05.2018 року по 26.02.2020 року, без урахування суми комісії (861,26 грн.) та процентів за користування кредитним лімітом (17973,05 грн.), витрат кредитних коштів (шляхом зняття готівки, придбання продуктів, оплати послуг телекому) на загальну суму 21541,93 грн. (40376,24 грн. (загальний розмір витрат по карті) - 18834,31 грн. (загальна сума комісії та процентів)) та внесення нею на погашення заборгованості за наданим кредитом грошових коштів в загальному розмірі 8050,00 грн.; 3) включення банком, починаючи з 22.06.2018 року, до здійснених відповідачем витрат за наданим кредитом комісії в загальному розмірі 861,26 грн. та, починаючи з 01.11.2018 року, процентів за використання кредитного ліміту в загальному розмірі 17973,05 грн..
При цьому, виходячи зі змісту виписки по особовому рахунку відповідача ОСОБА_1 , судом встановлено, що загальна сума комісії за обслуговування, яка була нарахована та включена банком до загальних витрат за наданим відповідачу кредитом, становить саме 861,26 грн., що підтверджується наступним розрахунком: 866,26 грн. (загальна сума комісії, зазначена у виписці по рахунку) - 5,00 грн. (сума комісії, зазначена у виписці по рахунку станом на 08.07.2018 року - 2,00 грн., 02.10.2018 року - 1,00 грн. та 18.10.2018 року - 2,00 грн., яка фактично не була нарахована на суму здійсненої операції по картковому рахунку відповідача) = 861,26 грн..
Разом з тим, підписана відповідачем ОСОБА_1 анкета-заява від 24.05.2018 року не містить жодних узгоджених сторонами договору умов щодо обов'язку сплати відповідачем платежів у виді комісії за обслуговування із визначенням її розміру та порядку нарахування.
З огляду на викладене, враховуючи не надання позивачем АТ «Акцент-Банк» належних та допустимих доказів на підтвердження узгодження між ним та відповідачем ОСОБА_1 , як сторонами договору, умов щодо сплати відповідачем, починаючи з 22.06.2018 року, комісії за обслуговування, суд приходить до висновку про безпідставність включення банком комісії в розмірі 861,26 грн. до загальної суми здійснених відповідачем витрат кредитних коштів.
За вказаних обставин визначений банком у доданому до позовної заяви розрахунку розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за простроченим тілом кредиту в сумі 14701,89 грн. не можна вважати обгрунтованим.
Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» повністю повернуті не були, що свідчить про порушення його прав, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд приходить до висновку про наявність в АТ «Акцент-Банк» права вимагати захисту своїх майнових прав у передбачений законом спосіб - шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої та не повернутої суми кредитних коштів, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 13491,93 грн., тобто в межах наявної різниці між сумою фактично отриманих і використаних відповідачем кредитних коштів за період з 24.05.2018 року по 26.02.2020 року (40376,24 грн.) з вирахуванням комісії за обслуговування (861,26 грн.) і процентів за використання кредитного ліміту (17973,05 грн.), та загальною сумою коштів, внесених нею на погашення кредитної заборгованості за вказаний період часу (8050,00 грн.), що відповідає наступному розрахунку: 21541,93 грн. (40376,24 грн. - загальний розмір витрат кредитних коштів по картці) - 861,26 грн. (комісія за обслуговування) - 17973,05 грн. (проценти за використання кредитного ліміту)) - 8050,00 грн. (сума погашення заборгованості) = 13491,93 грн..
Крім того, при ухваленні рішення судом приймається до уваги, що відсутність заперечень відповідача ОСОБА_1 проти позову шляхом подання відзиву на позовну заяву, не свідчить про визнання нею обставин, якими АТ «Акцент-Банк» обгрунтовує свої вимоги, та не звільняє позивача від обов'язку надати суду належні, допустимі, достатні і достовірні докази існування обставин, на які він посилається в позовній заяві.
Відсутність позову відповідача ОСОБА_1 про визнання кредитного договору від 24.05.2018 року недійсним (оспорювання правочину), також не може бути перешкодою для неврахування її інтересів, як позичальника, під час розгляду справи за позовом банку про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №205/4928/18.
VI. Розподіл судових витрат.
У відповідності до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача по справі ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача по справі АТ «Акцент-Банк» кошти по сплаті судового збору в розмірі 877 грн. 31 коп. (2102 грн. 00 коп. (100%) - 1224 грн. 69 коп. (58,263225%), при цьому 58,263225% = 18834 грн. 31 коп. (загальна сума заборгованості за кредитом, у стягненні якої судом відмовлено), що були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №SAMABWFC00001574893 від 24.05.2018 рокув розмірі 13491 грн. 93 коп. (тринадцять тисяч чотириста дев'яносто одна гривня дев'яносто три копійки).
В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» в порядку розподілу судових витрат, судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 877 грн. 31 коп. (вісімсот сімдесят сім гривень тридцять одна копійка).
Найменування сторін:
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місцезнаходження: вул.Батумська, буд.№11 м.Дніпро Дніпропетровська область, поштовий індекс 49074, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360080, МФО №307770, рах.№ НОМЕР_3 - для погашення заборгованості; рах.№ НОМЕР_4 - для відшкодування судових витрат.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного перегляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, подавши апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана до Кропивницького апеляційного суду або через Устинівський районний суд Кіровоградської області.
Суддя С.Ю.Атаманова