Провадження №2/760/3884/21
Справа №760/5113/19
08 лютого 2021 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Усатової І.А.,
при секретарі Омелько Г.Т.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,-
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача та просить стягнути матеріальну шкоду в розмірі 28631,00 грн. та судові витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування позову вказано, що позивач володіє на праві власності нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 19.01.2001 та реєстраційного посвідчення Київського міського БТІ № 6199.
Зазначено, що 22.03.2017 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна № 22/03/17/02, згідно п. 1.1. якого, позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове оплачуване користування житлове приміщення (об'єкт оренди), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Посилається на те, що умовами договору сторони погодили, що відповідач зобов'язаний експлуатувати об'єкт оренди обережно, не допускати руйнувань та погіршень його стану, у разі пошкоджень об'єкта оренди, усунути їх та привести його до попереднього стану.
Зазначає, що 16.11.2018 позивачем було виявлено, що об'єкт оренди було пошкоджено відповідачем. Цього ж місяця отримано від Житлово-експлуатаційної організації ЖЕД № 902, яка обслуговує даний будинок та його інженерно-технічні мережі, акт про залиття квартири АДРЕСА_2 , що знаходиться поверхом нижче об'єкта оренди.
Просить врахувати, що на виконання умов п. 4.3. Договору, 27.11.2018, в присутності двох свідків позивачем та відповідачем було складено та підписано акт приймання-передачі (повернення) житлового приміщення (квартири), переданої в строковий платний найм (оренду) відповідно до договору оренди нерухомого майна №22/03/17/02 від 22.03.2017. У вказаному акті повернення описано пошкодження паркетного покриття підлоги по всій площі Об'єкта оренди та часткова відсутність паркетного покриття.
Зазначає, що з метою визначення розміру шкоди та вартості ремонтно-відновлювальних робіт квартири, позивачем укладено із суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Коапри Д» договір №2018-12-03-2739 ОМЗ від 03.12.2018 на проведення незалежної оцінки майна.
Згідно звіту ТОВ «КОАПРИ Д» пошкодження паркетного покриття підлоги та її часткова відсутність загальною площею 3 кв.м., у квартирі сталася внаслідок затоплення у зв'язку з дією води (розбухання матеріалу паркету), встановлено забруднення і відсутність частини паркетного покриття в квартирі.
Просить врахувати, що відповідно до Звіту, завдана шкода становить 28 631,00 грн.
З огляду на викладене, вважає, що протиправними діями відповідача, було завдано матеріальної шкоди об'єкту оренди та просить задовольнити позов.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
04.05.2020 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву вказано, що позовні вимоги є безпідставними, з огляду на закінчення строку дії договору у березні 2018 року та відсутності претензій від позивача за час його дії.
Зазначено, що позивач неправомірно посилається на акт про залиття квартири
АДРЕСА_2 , як на підтвердження вини відповідача у пошкодженні квартири 27.06.2018, оскільки він складений з порушенням форми та порядку його складання встановленого законом.
Просить врахувати, що в період часу з вечора 24.06.2018 по 16.07.2018, включно, відповідач не користувався квартирою позивача, оскільки виїхав з дружиною з міста Києва та перебував у м. Львові.
Крім того, відповідач посилається на те, що звіт про оцінку збитку від 03.12.2018 та складений за участю відповідача акт приймання-передачі (повернення) житлового приміщення (квартири) від 27.11.2018 не підтверджують факт завдання позивачу майнової шкоди відповідачем.
З огляду на викладене просить у задоволенні позову відмовити.
18.09.2020 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
В обґрунтування вказано, що відповідно до п.3.2., 3.2.2. договору, строк оренди закінчується датою підписання сторонами акту повернення об'єкта оренди. Обов'язок по підготовці акту повернення об'єкта оренди покладається на орендаря. З пункту 9.8. договору вбачається, що при припиненні договору, орендар зобов'язаний сплатити орендну плату за використання об'єкту оренди до моменту його передачі незалежно від строку дії договору.
У позові посилається на те, що акт повернення об'єкта оренди був складений сторонами лише 27.11.2018. При цьому, у відзиві на позовну заяву, відповідач підтвердив факт продовження користування об'єктом оренди після 22.03.18.
Просить врахувати, що оскільки строк дії договору оренди №22/03/17/02 від 22.03.2017, був продовжений сторонами на один рік до 22.03.2019, а закінчився тільки з підписанням сторонами акту повернення майна від 27.11.2018, стан майна орендодавця був погіршений під час дії зазначеного договору оренди.
Зазначає, що орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані не гіршому, ніж той в якому об'єкт оренди був переданий орендарю по акту приймання-передачі. Цей обов'язок орендаря є безумовним і не може бути скасований тим, що на момент пошкодження майна орендодавця, орендар знаходився у м. Львів.
Також зазначає, що відповідно до умов договору від 22.03.2018, єдиним документом, який посвідчує стан об'єкту під час приймання (повернення) об'єкту оренди є акт, тому сторони, у п. 4.3. договору встановили, що орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди у стані не гіршому ніж той, в якому об'єкт оренди був переданий орендарю по акту приймання-передачі.
Просить врахувати, що оскільки акт повернення майна від 27.11.2018 містить відомості про пошкодження майна орендодавця, а акт передачі об'єкта оренди орендарю від 22.03.2017, таких відомостей не містив, можна дійти висновку, що при поверненні майна орендодавцю, об'єкт оренди став гіршим, а зазначені в акті повернення об'єкта пошкодження виникли у період дії договору оренди.
Також вказує, що якщо б зазначені у актах обстеження від 16.11.2018 та від 27.11.2018, пошкодження майна орендодавця мали місце до укладення договору, орендар повинен був зазначити про це в акті приймання від 22.03.17.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Частиною 1 ст. 811 ЦК України визначено, що договір найму житла укладається у письмовій формі.
Згідно ч. 1 ст. 812 ЦК України предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина.
Сторонами у договорі найму житла можуть бути фізичні та юридичні особи. (ч. 1
ст. 813 ЦК України)
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.01.2001, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колісник І.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 61, позивачу належить право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 9-10)
Також встановлено та не спростовувалось сторонами, що між позивачем та відповідачем укладено договір № 22/03/17/02 оренди нерухомого майна від 22.03.2017. (а.с. 16-21)
Позивач, посилаючись на завдання відповідачем матеріальної шкоди об'єкту оренди, просить задовольнити позов та стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 28631,00 грн. та судові витрати зі сплати судового збору, на що суд зазначає наступне.
Згідно п. 1.1. укладеного сторонами договору оренди вбачається, що позивач передає, а відповідач приймає у тимчасове оплачуване користування житлове приміщення (об'єкт оренди), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Пунктом 1.2. договору визначено, що передача в оренду об'єкта оренди оформляється актом прийому-передачі, що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.п. 2.3.1., 2.3.4., 2.3.6., 2.3.8. договору, орендар зобов'язаний: в обумовлений договором строк провести за власний рахунок опоряджувальні роботи об'єкта оренди, забезпечувати підтримку об'єкта оренди в належному стані, не допускати його погіршення більше ніж за норми природного зносу (амортизації); суворо дотримуватись існуючих санітарних норм, правил протипожежної безпеки, вимог техніки безпеки, а також інших існуючих норм і правил при проживанні. Орендар несе відповідальність перед орендодавцем за матеріальні збитки, спричинені недотриманням вище перелічених норм і правил або не виконанням (не належним виконанням) умов договору; орендар зобов'язаний забезпечити збереження інженерних мереж, комунікацій і обладнання об'єкта оренди; при припиненні з будь яких підстав договору, повернути орендодавцю об'єкт оренди у стані, в якому він його одержав.
Згідно з п.п. 4.3., 4.7. договору, орендар зобов'язаний в останній день дії договору повернути орендодавцю об'єкт оренди у стані не гіршому ніж той в якому об'єкт оренди був переданий орендарю по акту приймання-передачі з урахуванням нормального зносу; у випадку, якщо об'єкт оренди погіршився в порівнянні зі станом на дату приймання його орендарем, або приміщення що повертається має пошкодження, або непридатне для подальшого використання, орендар повинен сплатити орендодавцю вартість відновлюваних робіт та матеріалів за цінами що діють на момент проведення таких робіт.
Пунктом 10.4 договору передбачено, що в разі погіршення стану об'єкта оренди або повного його знищення орендар відшкодовує орендодавцю збитки, що дорівнюють вартості погіршення або повністю компенсують вартість знищеного об'єкта оренди за ринковими цінами, які діятимуть на момент сплати.
З наявного в матеріалах справи акта прийому-передачі об'єкта оренди згідно договору оренди № 22/03/17/02 від 22.03.2017 вбачається, що при підписанні договору оренди об'єкт оренди знаходився в належному стані. (а.с. 22)
Згідно акта про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого або холодного водопостачання, вбачається, що 27.06.2018 відбулось залиття в будинку АДРЕСА_3 , причиною залиття вказано пошкодження гнучкої підводки до бачка унітазу в квартирі АДРЕСА_4 .(а.с. 15)
Згідно акта обстеження технічного стану житлового приміщення (квартири) № 1 від 16.11.2018, на день обстеження квартири орендодавцем було встановлено наступні пошкодження:
-пошкодження паркетного покриття підлоги та її часткова відсутність, загальною площею 3 кв. м.;
-пошкодження стану, в тому числі, вздуття паркету, по всій площі квартири;
-пошкодження меблів - м'який куточок (домашньою твариною). (а.с. 23)
Згідно акта приймання-передачі (повернення) житлового приміщення (квартири) передану в строковий платний найм (оренду) відповідно до договору оренди нерухомого майна від 27.11.2018, підписаного позивачем та відповідачем, на день складення даного акта на об'єкті оренди було виявлено наступні пошкодження:
-пошкодження паркетного покриття підлоги по всій площі об'єкта оренди;
-часткова відсутність паркетного покриття загальною площею 3 кв. м. (а.с. 24)
З наявного в матеріалах справи звіту про незалежну оцінку матеріального збитку внаслідок залиття квартири АДРЕСА_5 , виконаного ТОВ «КОАПРИ Д» 03.12.2018, вбачається, що вартість ремонтно-будівельних робіт по відновленню оздоблювальних покриттів підлог, які були пошкоджені внаслідок залиття вказаної квартири, що належать ОСОБА_1 на праві приватної власності, станом на 03.12.2018 становить 28631, 00 грн. (а.с. 28-58)
Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
За правилами ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" розглядаючи спори про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
З цього випливає, що обов'язок доказування наявності шкоди та її розміру покладається на позивача, а на відповідача - відсутність його вини в заподіянні шкоди.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд враховує, що акт повернення майна від 27.11.2018 містить відомості про пошкодження майна орендодавця, а акт передачі об'єкта оренди орендарю від 22.03.2017, таких відомостей не містив.
Враховує, що згідно викладених положень підписаного сторонами договору, строк дії якого завершився підписанням акту повернення майна від 27.11.2018, орендар зобов'язаний в останній день дії договору повернути орендодавцю об'єкт оренди у стані не гіршому ніж той в якому об'єкт оренди був переданий орендарю по акту приймання-передачі з урахуванням нормального зносу. У випадку, якщо об'єкт оренди погіршився в порівнянні зі станом на дату приймання його орендарем, або приміщення що повертається має пошкодження, або непридатне для подальшого використання, орендар повинен сплатити орендодавцю вартість відновлюваних робіт та матеріалів за цінами що діють на момент проведення таких робіт.
Крім того, суд бере до уваги, що згідно акта про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого або холодного водопостачання, залиття квартири АДРЕСА_6 відбулось внаслідок пошкодження гнучкої підводки до бачка унітазу в квартирі АДРЕСА_4 .
З наданого стороною позивача звіту про незалежну оцінку матеріального збитку внаслідок залиття квартири АДРЕСА_5 , вбачається завдання шкоди позивачу у розмірі 28631,00 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт завдання шкоди об'єкту оренди та її розмір.
Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо закінчення строку договору оренди №22/03/17/02 на момент завдання шкоди об'єкту оренди, оскільки вони не відповідають положенням ст. 764 ЦК України, умовам договору та викладеним стороною відповідача обставинами щодо використання об'єкта оренди.
Так, згідно зі ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до п.п. 3.2., 3.2.2. договору № 22/03/17/02 оренди нерухомого майна від 22.03.2017, строк оренди у відповідності до умов цього договору закінчується датою підписання сторонами акту повернення об'єкта оренди. Обов'язок по підготовці акту повернення об'єкта оренди покладається на орендаря.
З пункту 9.8. договору вбачається, що при припиненні даного договору, орендар зобов'язаний сплатити орендну плату за використання об'єкту оренди до моменту його передачі незалежно від строку дії договору.
З огляду на викладене, враховуючи зазначені стороною відповідача у відзиві відомості щодо користування об'єктом оренди, підписання відповідачем 27.11.2018 акта приймання-передачі (повернення) житлового приміщення (квартири) передану в строковий платний найм (оренду) відповідно до договору оренди нерухомого майна, суд дійшов висновку, що строк дії договору був продовжений та закінчився з підписанням акту повернення майна від 27.11.2018.
Також, суд не бере до уваги доводи відповідача, щодо відсутності вини у заподіянні шкоди через перебування з 24.06.2018 по 16.07.2018 у м. Львів, як обґрунтування відсутності вини в заподіянні шкоди, оскільки за умовами укладеного договору, обов'язок збереження інженерних мереж, комунікацій і обладнання об'єкта оренди та обов'язок відшкодування шкоди завданою об'єкту оренди, покладено на відповідача, як на сторону договору.
Відтак, суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, приходить до висновку, що залиття квартири позивача сталося з вини відповідача, а розмір завданих залиттям квартири збитків становить 28631, 00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі « Гарсія Руїз проти Іспанії », від 22 лютого 2007 року в справі « Красуля проти Росії », від 5 травня 2011 року в справі « Ільяді проти Росії », від 28 жовтня 2010 року в справі « Трофимчук проти України », від 09 грудня 1994 року в справі « Хіро Балані проти Іспанії », від 01 липня 2003 року в справі « Суомінен проти Фінляндії », від 07 червня 2008 року в справі « Мелтекс ЛТД ( MELTEX LTD ) та Месроп Мовсесян ( MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії » ) свідчить, що право на мотивоване ( обґрунтоване ) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Що стосується стягнення судових витрат на користь позивача, то слід зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні суду було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією № 633\з1 від 15.02.2019.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача
28631,00 грн. матеріальної шкоди та 768,40 грн. судових витрат зі сплати судового збору.
Суд, керуючись статтями 23, 1166, 1167, 1192 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 102, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -
Позов - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_7 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) 28631,00 грн. завданої матеріальної шкоди та 768,40 грн. судових витрат зі сплати судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: І. А. Усатова