Справа № 2 - 1945/10
12.05.2010 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Дурасової Ю.В.,
при секретарі - Крутій Ю.В.,
за участю позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника третьої особи - Донченко Ольги Сергіївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом позивача ОСОБА_1 до відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, третя особа без самостійних вимог Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я, суд -
Позивач ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального захисту на виробництві і професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я і в обґрунтування якого вказав, що він 12.03.1981 року був прийнятий на роботу на шахту «Родіна» підземним кріпильником 4 розряду, і був звільнений по 20.09.1994 року в зв'язку з станом здоров'я. 12.11.2001 року був знову прийнятий на шахту «Родіна» підземним гірничо робочим і працював до 09.09.2004 року, був звільнений з роботи на підставі наказу № 77-к в зв'язку з виходом на пенсію по віку. В зв'язку з тим, що він тривалий час працював в шкідливих умовах праці, ним були отримані професійні захворювання, а саме пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першого ступеню, легенева недостатність, радікулопатія пояснично-кресцова та ін. згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання 34/2004 його захворювання є професійними. Згідно висновку ВТЕК від 06.07.2005 року встановлено 50% втрати працездатності, а також він став інвалідом третьої групи. В результаті придбаного професійного захворювання та часткової втрати працездатності йому причинена моральна шкода з вини підприємства. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві…» Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві повинен відшкодувати йому моральну шкоду (ст. 34 Закону). Моральна шкода полягає в тому, що він людина працездатного віку вимушений нести додаткові витрати з сімейного бюджету на медикаменти, придбання ліків, медичні обстежена. Порушено його побут, образ життя, відчуття неповноцінності йому приносить додаткові страждання. Моральну шкоду оцінює у 84000 грн., яку просить стягнути на його користь з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області.
В ході розгляду справи позивач неодноразово уточняв позовні вимоги, згідно позовної заяви від 01.10.2007 року позивач зазначив також відповідачем у справі Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», ухвалою від 05 грудня 2007 року у справу залучено третьою особою без самостійних вимог Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», позивач 05.06.2008 року позовні вимоги уточнив, зазначивши відповідачем Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального захисту на виробництві і професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, третьою особою без самостійних вимог Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» та збільшивши ціну позову до 103 000 грн.
Позивач - ОСОБА_1, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що в нього встановлена втрата працездатності, він відчуває себе неповноцінним в суспільстві, в нього сильна задишка, більше ніде не може працювати, він добровільно влаштувався на роботу, силоміць його ніхто працювати на заставляв, за власним волевиявленням міг залишити роботу, просить позов задовольнити.
Представник позивача - ОСОБА_2, у судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що він вважає, що є підстави для задоволення позову в повному обсязі. Крім того, надав пояснення, що підприємство порушувало правила безпеки, в матеріалах справи є акт, внаслідок чого було спричинено виникнення професійного захворювання. Підприємство порушувало вимоги щодо охорони праці, зазначив, що будь-яка хвороба приводить до моральних страждань. 25.06.2009 року позивачу встановлена 3 група інвалідності безстроково. Позивача ніхто не примушував працювати на даному підприємстві, він працював за власним волевиявленням, знав, що працює в шкідливих умовах, за що одержував підвищений заробіток та соціальні виплати, регресні виплати він також отримав. Просить позовні вимоги до КЗРК залишити без розгляду, а позовні вимоги до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального захисту на виробництві і професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області - задовольнити.
Представник відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області - в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в судових засіданнях, що відбувалися у присутності представника відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6, - позов не визнано, представники просили відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог до відділення Фонду. Надано пояснення, що позивач отримав одноразову допомогу в разі стійкої втрати працездатності, він не втратив змоги вести нормальний спосіб життя. Позивач не надав доказів, які б підтверджували факт нанесення моральної шкоди на вказану суму. При наявності встановлення факту заподіяння моральної шкоди Фонд відшкодовує моральну шкоду.
Представник третьої особи без самостійних вимог - ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» - Донченко О.С. - у судовому засіданні зазначила, що на даний час позивач вимоги до ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» не пред'являє, однак з позовом не згодні: позивача ніхто не примушував до роботи, він працював і отримував гідну заробітну платню, а також певні пільги, які були пов'язані з виконанням його професійних обов'язків, просить відмовити позивачу ОСОБА_1. у задоволенні вимог.
Суд, оцінюючи відповідно до ст. 212 ЦПК України, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо досліджені наявні у справі докази, вважає, що у судовому засіданні встановлені наступні факти та обставини, які регулюються Конституцією України, ЦК України, «Правилами відшкодування власником підприємства, установи або уповноваженою особою шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», Кзпп, Законом України «Про охорону праці», Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я».
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1. 12.03.1981 року прийнятий на роботу на шахту «Родіна» підземним кріпильником 4 розряду, 20.09.1994 року звільнений за власним бажанням. 12.11.2001 року знову прийнятий на шахту «Родіна» підземним гірничоробочим 2 розряду, звільнений з роботи 09.09.2004 року на підставі наказу № 77-к від 06.09.2004 року в зв'язку з виходом на пенсію по віку. Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання 34/2004 (форма П-4) захворювання позивача є хронічними професійними захворюваннями: пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першого ступеню, радікулопатія пояснично-кресцова, стійкий болевий синдром. Причина професійного захворювання: тривалий стаж (16 років 2 міс.) в умовах впливу запиленості повітря робочої зони та (17 років 5 міс.) - тяжкої фізичної праці: запиленість повітря на робочому місці ОСОБА_1 перебільшувала ГДР (ПДК); тяжка фізична праця, пов'язана з підйомом та переміщенням вручну ваги, що перевищувала допустимий рівень. За висновком МСЕК від 14.07.2005 року серія ДНА-02 № 05376 ОСОБА_1 встановлена ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: всього 50% (35% та 15%) з 01 серпня 2005 року безстроково, встановлена ІІІ група інвалідності. Постановою ФССНВНВ від 15.10.2004 року № 2277Н ОСОБА_1 призначено страхову виплату у зв'язку з зміною ступеню втрати професійної працездатності. У ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» позивач працював за власним волевиявленням, до роботи на підприємстві його ніхто не примушував, одержував заробітну плату за підвищеним рівнем, позивачу здійснені регресні виплати.
Вимоги позивача підтверджені доказами: актом № 34/2004 (форма П-4) розслідування професійного захворювання, довідками, виписними епікризами, виписками з історії хвороби, Постановами ФССНВНВ, виписками з акту огляду МСЕК, трудовою книжкою позивача, санітарно-гігієнічної характеристиками умов праці, доповненнями до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, довідок МСЕК, виписками з історії хвороби позивача.
Після утворення Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворюваннях України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, виплати по відшкодуванню збитків у зв'язку з втратою здоров'я проводить згідно ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворюваннях України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - відповідач, тобто на Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворюваннях України в м. Кривому Розі покладається обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди. Причинена позивачу моральна шкода полягає в тому, що позивач відчуває себе неповноцінною людиною у суспільстві, переживає біль та емоційні страждання через професійне захворювання, вимушений нести додаткові витрати з сімейного бюджету на медикаменти, посилене харчування, придбання ліків, постійні медичні обстеження.
Відповідно до Конституції України - життя та здоров'я людини, є найвищою цінністю.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992р. № 2801-XII, здоров'я - це стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів.
Відповідно до ст. ст. 1, 2, 5, 13, 15, 21, 28 Закону України від 03.09.1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон) Фонд виплачує грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому в порядку страхових виплат.
Відповідно до ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Практика застосування положень вказаного закону стосовно відшкодування моральної шкоди зумовила істотні колізії. У зв'язку з цим Конституційний Суд України за зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у Кіровоградській області виніс 27 січня 2004 року рішення про офіційне тлумачення положення ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». У рішенні сформульована правова позиція, згідно з якою передбачене ст. 237-1 КЗпП та ст. 1167 ЦК України відшкодування моральної шкоди, що відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, або власником та уповноваженим ним органом, не застосовується до осіб, які підлягають обов'язковому соціальному страхуванню відповідно до вказаного закону. Конституційний Суд України зазначив, що норми ст. 1167 ЦК України регламентують відшкодування моральної шкоди усім іншим особам, які не є суб'єктами страхування і на яких не поширюється дія вказаного закону, в тому числі працівникам, які виконують роботу не на умовах трудового договору (контракту), а на інших підставах.
Суд бере до уваги, що ч.3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» - виключено на підставі Закону N 717-V ( 717-16 ) від 23.02.2007 року.
Розмір відшкодування моральної шкоди, що заподіяна каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, визначається судом. При цьому суд враховує: характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, тяжкість ушкодження здоров'я, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також вина потерпілої особи, якщо вона своєю поведінкою сприяла виникненню шкоди, (наприклад, порушила правила техніки безпеки на виробництві), істотність вимушених змін у способі життя потерпілого, негативний вплив на професійну спроможність, інші обставини, які мають істотні значення.
Стаття 1167 ЦК України регулює підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.
Маральна шкода відшкодовується незалежно від майнової, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про охорону праці», відшкодування шкоди, завданої робітнику в наслідок ушкодження здоров'я або в разі смерті робітника здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Суд ухвалюючи рішення, вважає за необхідне роз'яснити, що відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я слід відрізняти від відшкодування додаткових витрат: на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, санітарно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, оскільки вони спрямовані на компенсацію майнових витрат.
Порушення законодавства про охорону праці, гігієнічних регламентів та норм адміністрацією підприємства в період роботи позивача, призвело до захворювання позивача.
В судовому засіданні встановлено, що підприємство мало забезпечити належні умови праці. Винним в спричинені шкоди, є підприємство, яке не створило безпечних умов праці, не виконувало норми та правила охорони праці - гігієнічні регламенти і нормативи. Вина підприємства доведена в повному обсязі.
Внаслідок отримання професійного захворювання позивачу були заподіяні моральні і фізичні страждання, що спричинило за собою погіршення реалізації його професійних можливостей, інші негативні наслідки. В результаті придбаного ним професійного захворювання порушений його побут, склад життя. В результаті придбаного професійного захворювання і часткової втрати працездатності позивачу причинена з вини підприємства моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню. Ухвалюючи рішення суд враховує, що на підприємстві позивач працював за власним волевиявленням, до роботи на підприємстві його ніхто не примушував, одержував заробітну плату за підвищеним рівнем, позивачу здійснені регресні виплати.
Відповідно до ст. 153 КЗпП України - на всіх підприємствах, установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови роботи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральний збиток полягає у фізичному болі і стражданнях, яких фізична особа випробувала в зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення його законних прав та інтересів.
Відповідно до матеріалів справи позивач не надав суду довідку про розмір мінімальної заробітної плати на час виплати. Позивач оцінює розмір моральної шкоди, заподіяної професійними захворюваннями, отриманими ним при виконанні трудових обов'язків в розмірі 103000грн. Однак, виходячи з того, що при визначенні розміру відшкодування шкоди враховуються вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що вимога позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 103000грн. значно перевищена, тому позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Закону страховим випадком, є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у Законі, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та (або) соціальних послуг.
Згідно п.5 Рішення Конституційного Суду №20-пр/2008, державні гарантії реалізації застрахованими громадянами своїх прав та законодавче визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування є принципами загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 5 Основ) (16/98-ВР). За змістом статті 22 Загальної декларації прав людини (995_015) кожна людина має право на соціальне забезпечення відповідно до структури та ресурсів держави. Тому види і розміри соціальних послуг та виплат потерпілим, які здійснюються і відшкодовуються Фондом, встановлюються державою з урахуванням його фінансових можливостей. В Основах (пункт 4 частини першої статті 25) ( 16/98-ВР) і первинній редакції Закону N 1105-XIV (стаття 21) (1105-14) визначено пакет видів соціальних послуг та матеріального забезпечення (виплат), які надаються потерпілим на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань у разі настання страхового випадку. Серед цих виплат у статтях 1 (абзац четвертий), 21 (підпункт "е" пункту 1 частини першої), 28 (частина третя), 34 (частина третя), 35 (абзац другий частини першої) Закону N 1105-XIV (1105-14) передбачалося, зокрема, і право потерпілих на відшкодування їм моральної (немайнової) шкоди за рахунок Фонду. Проте приписами пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 лютого 2007 року N 717-V (717-16) (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., N 22, ст. 292) (далі - Закон N 717-V (717-16), внесено зміни до перелічених положень Закону N 1105-XIV (1105-14). Так, у пункті 1 розділу I Закону N 717-V (717-16 ) викладено у новій редакції абзац четвертий статті 1 Закону N 1105-XIV (1105-14). У попередній редакції завданням страхування від нещасного випадку визначалося "відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей". Нова редакція абзацу четвертого статті 1 Закону N 1105-XIV (1105-14 ) не передбачає відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей. Абзацом третім пункту 5 розділу I Закону N 717-V (717-16) виключено підпункт "е" пункту 1 частини першої статті 21 Закону N 1105-XIV (1105-14), де зазначалося, що у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та у повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, "грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому". Пунктом 9 розділу I Закону N 717-V (717-16) виключено частину третю статті 28 Закону N 1105-XIV (1105-14), відповідно до якої "за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду". Абзацом третім пункту 10 розділу I Закону N 717-V (717-16) виключено частину третю статті 34 Закону N 1105-XIV (1105-14), згідно з якою "моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат". Пунктом 11 розділу I Закону N 717-V ( 717-16 ) внесено зміни до абзацу другого частини першої статті 35 Закону N 1105-XIV (1105-14). Якщо в попередній редакції зазначалося, що "для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть, а також відповідні рішення про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", то в новій редакції словосполучення "а також відповідні рішення про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" було виключено. Отже, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону N 717-V (717-16) скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону N 1105-XIV (1105-14). Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України (435-15) та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України (254к/96-ВР ).
Страховий випадок настав 14.07.2005 року, коли позивачу було встановлено втрату професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням: всього 50% (35% та 15%) з 01 серпня 2005 року безстроково, встановлена ІІІ група інвалідності, однак з погіршенням стану здоров'я позивача встановлено у 2009 році всього 65% втрати професійної працездатності, виникло право на відшкодування моральної шкоди. За теорією права: право на відшкодування моральної шкоди виникло у 2005 році, а відповідно і дія Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" і аналогічний Закон 2007 року - на правовідносини сторін не поширюється, а тому, суд вважає, що приймаючи рішення по справі необхідно керуватися діючими нормами Закону станом на 2005 рік.
В результаті захворювання, позивач вимушений постійно лікуватися, страждає від значного зниження слуху, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Ухвалюючи рішення суд враховує, що Комунальним закладом «обласний центр медико-соціальної експертизи» у справу надано висновок медико-соціальної експертизи №1 (№ 1000) від 14.10.2008 року згідно якого комісія не встановила факт моральної шкоди. Відповідно до процесуального закону висновок експерта не є обов'язковим для суду і оцінюється за загальними правилами, згідно з якими жодний доказ не має наперед встановленої сили. Суд може не погодитися з висновком експерта і без призначення повторної експертизи вирішити справу на підставі інших доказів. Свою незгоду з висновком №1 від 14.10.2008 року Комунального закладу «обласний центр медико-соціальної експертизи», суд мотивує тим, що в складі комісії перебував представник Фонду СС НВ ПЗ ОСОБА_7, яка є заінтересованою особою у даній справі зі сторони відповідача. Суд також враховує, що сторони заперечили проти призначення повторної експертизи.
В судовому засіданні встановлено, що Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Кривому Розі є належним відповідачем у даній справі, тому з нього необхідно стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди позивачу 8000 грн., які визначені судом з урахуванням вимоги розумності та справедливості.
Суд вважає, що витрати у справі необхідно покласти за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, «Правилами відшкодування власником підприємства, установи або уповноваженою особою шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», КЗпП, Законом України «Про охорону праці», Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», ЦК України, ст. 8, 10, 11, 81, 88, 208, 212, 214, 215, ЦПК України, суд -
Позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, третя особа без самостійних вимог Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я - задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди в розмірі 8000грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду в Дніпропетровській області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя: Ю.В. Дурасова