Справа № 22ц-1296/09
Категорія ЦП: 26
Головуючий у першій інстанції Журавель П.І.
Доповідач Артеменко І.А.
25 березня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Артеменка І.А.,
суддів Градовського Ю.М., Суворова В.О.,
при секретарі Велич О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою начальника відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Тернополі на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 04 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Тернополі про визнання права на отримання страхових та інших виплат на відшкодування шкоди у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, -
У серпні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Тернополі про визнання права на отримання страхових та інших виплат на відшкодування шкоди у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, посилаючись на те, що 10 грудня 1993 року під час перебування у службовому відрядженні у м. Тернополі, на нього було здійснено напад, внаслідок чого йому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження. За фактом нападу органами міліції порушено кримінальну справу. Слідство по справі зупинено, так як злочин до теперішнього часу не розкрито. У квітні 1994 року його визнано інвалідом другої групи. У зв'язку з посттравматичними наслідками у вигляді амнезії і повного забуття особистості, та відповідним тривалим лікуванням, він зміг зайнятися оформленням нещасного випадку лише на початку 2003 року. Позивач вважає, що нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, так як на момент отримання ушкоджень він перебував на посаді директора приватного малого науково - виробничого підприємства „ЕКО", а у м. Тернополі був у службовому відрядженні, крім того причина нападу на нього слідством не встановлена. За таких обставин він змушений звернутися до суду із зазначеним позовом.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 4 грудня 2008 року позов ОСОБА_2 задоволено.
В апеляційній скарзі начальника відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Тернополі просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду скасувати, постановити по справі нове рішення з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що нещасний випадок, який стався з позивачем пов'язаний з виробництвом під час його перебування у службовому відрядженні у м. Тернополі, у зв'язку з чим він має право на відшкодування страхових та інших виплат.
Проте з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.
Судова колегія вважає, що вказані порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду скасовує, приймає по справі нове рішення про відмову у позові ОСОБА_2.
Апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що 10 грудня 1993 року у м. Тернополі, на позивача було здійснено напад, внаслідок чого йому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження. За фактом нападу органами міліції порушено кримінальну справу. Слідство по справі зупинено, так як злочин до теперішнього часу не розкрито. У квітні 1994 року його визнано інвалідом другої групи.
Відповідно до ч. ч. 6,7 ст. 13 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України „Про охорону праці".
За правилами ч. 1 ст. 35 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються - акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами.
З матеріалів справи вбачається, що Територіальним управлінням Держнаглядохоронпраці України по Тернопільській області розглядалося звернення про груповий нещасний випадок, що стався 10.12.1993 року з ОСОБА_2 та Серебрениковою СЮ, проводилося розслідування, та був складений акт розслідування нещасного випадку від 18.12.2003 року. Комісія, яка розслідувала нещасний випадок прийшла до висновку, що даний нещасний випадок не може розглядатись як груповий.
Відділенням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Тернополі генеральному директору ПМНВП „Еко" ОСОБА_2 було роз'яснено порядок проведення розслідування нещасного випадку, відповідно до Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, виділено страхового експерта відділення, та рекомендовано організувати і провести розслідування нещасного випадку, що ним зроблено не було.
Посилання ОСОБА_2 на те, що розслідування не було проведено з вини експерта фонду, який кожного раз посилався на свою занятість, не знайшло свого підтвердження у суді.
Частиною 1 ст. 60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
В матеріалах справи відсутні будь - які докази того, що відповідачем порушені права та законні інтереси позивача.
Крім того, згідно з ст. 257 ЦК України „Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється у три роки".
Згідно з п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»(з наступними змінами) загальний строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогами про захист свого права(позовна давність), встановлено тривалістю у три роки.
За правилами ч. 4,5 ст. 267 ЦК України „Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту".
Позивач не надав суду будь - яких доказів того, що строк позовної давності ним був пропущений з поважних причин.
Колегія суддів вважає, що позивачем не доведені його вимоги та не вбачає підстав для задоволення позову.
Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не дав належної оцінки доказам, що є у справі, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, тому відповідно до ст. 309 ЦПК України, вказані порушення є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст. ст. 303,307 ч. 1 п. 2,309,313 - 314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
Апеляційну скаргу начальника відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Тернополі задовольнити частково.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 04 грудня 2008 року скасувати. Ухвалити по справі нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 відмовити.
Рішення колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення колегії суддів може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення до Верховного Суду України.