18.01.2021 Справа №607/17734/20
Провадження №3/607/6399/2020
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбич В.Л., розглянувши матеріали, які надійшли із Управління патрульної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Франції, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
-за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 017239 від 12.10.2020 року, ОСОБА_1 12 жовтня 2020 року о 21 год. 28 хв. в м.Тернополі по вул. Гайова,1, керуючи транспортним засобом, перебував в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився за допомогою технічного приладу газоаналізатора «Драгер Алкотест 7510» SARLM-0307 (повірка дійсна до 27.03.2021 року), на табло якого висвітило показник 0.81 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Парубій М.М. в судовому засіданні вказав, що протокол про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП складено з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначив, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності є громадянином іноземної держави та не володіє українською мовою, нею не спілкується та не читає тексти, викладені на українській мові, при цьому при зупинці транспортного засобу ОСОБА_1 та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення не було забезпечено ні перекладача, ні адвоката. Просить Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення з підстав, наведених у письмових запереченнях, наданих суду.
Допитаний в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_2 вказав,що являється товаришем ОСОБА_1 та суду повідомив, що 12 жовтня 2020 року останній, який проживає у м.Києві приїхав до Тернополя. Того вечора він підвозив свідка та їх зупинили працівники поліції, оскільки, начебто, порушили вимоги розмітки. При зупинці поліцейські виявляли претензії щодо того, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Йому двічі давали тестер, потім знайшли інший прилад для виявлення стану алкогольного сп'яніння. ОСОБА_2 вказує на те, що вони просили знайти та забезпечити перекладача, однак цього не було зроблено. Зазначає, що він був присутнім при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Окрім того, повідомив, що ОСОБА_1 був не згідний з результатами огляду, оскільки не вживав спиртного та хотів проїхати в медичний заклад, однак йому в цьому відмовили. Стверджує, що того дня ОСОБА_1 п'яним не був, алкоголь не вживав.
В судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що приїхав до ОСОБА_1 , коли працівників поліції не було. Стверджує що не чув запаху алкоголю від ОСОБА_1 , останній п'яним не був. Окрім того зазначає, що не було перекладача на місці зупинки.
Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Виходячи із положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року), «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП України, суд у цій справі, як і у кримінальному провадженні, має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на зазначене, суд позбавлений змоги самостійно витребовувати докази та документи на підтвердження вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вказаний обов'язок покладений на орган або особу, яка складає відповідний протокол. Це повністю узгоджується з приписами ч. 2 ст. 251 КУпАП, згідно яких обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Спираючись на викладене, суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним і беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Частиною І ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що « кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч .2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
Варто зазначити, що «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 cт. 130 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді накладення штрафу з позбавленням особи спеціального права на певний строк.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини » (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Крім цього, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 20.09.2019 року «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутності сторони обвинувачення у справах про адміністративні правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд.
Уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення особою дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння.
Встановлено, що позивач ОСОБА_4 є громадянином Французької Республіки, що підтверджується копією його паспорта громадянина Франції та має право тимчасово проживати на території України відповідно до посвідки на тимчасове проживання від 14.05.2020 року.
Як вказано представником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - захисником Парубієм М.М. у судовому засіданні, ОСОБА_4 українською мовою не володіє, нею не спілкується та не читає тексти, викладені на українській мові, трохи розуміє російську мову, при цьому судом встановлено, що при зупинці його транспортного засобу інспектором поліції йому не було забезпечено ні перекладача з української мови на французьку, ні адвоката, що є грубим порушенням чинного законодавства.
Так, згідно ст.268 КУпАП особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право, окрім іншого, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження.
Відповідно до ст.274 КУпАП перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.
При цьому, ознайомившись із матеріалами справи та даючи правову оцінку обставинам справи, зазначеним у протоколі про адміністративне правопорушення, судом встановлено, що на підтвердження правомірності прийнятого рішення суду надано відеозапис з матеріалами відеофіксації, однак оглянувши його в судовому засіданні, виявлено, що перекладач, а також адвокат був відсутній, при цьому, видається зрозумілим, що ОСОБА_4 не володіє українською мовою, зважаючи на те, що інспектор звертається до нього англійською мовою в тих межах, якою володіє, а також допомагає у перекладі стороння особа.
Таким чином, відсутність перекладача на місці зупинки позбавляє особу, яку притягують до адміністративної відповідальності надавати пояснення по суті адміністративного правопорушення, заперечення, розуміти суть пред'явленого обвинувачення, що є грубим порушенням норм чинного законодавства та суд зазначає, що право ОСОБА_4 на переклад мовою, якою він володіє розглядається як невід'ємна складова права на захист, зважаючи на той факт, що останньому також не надали можливість скористатися правовою допомогою.
Окрім того, відсутність перекладача на місці зупинки підтвердили свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , допитані в судовому засіданні.
З допиту свідків в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 , будучи не згідним з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння , виявляв бажання пройти такий огляд в медичному закладі, що забезпечено працівниками поліції не було.
Так, відповідно до вимог ч.2,3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Згідно п.7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/73 У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (заклад охорони здоров'я).
Всупереч вимогам вказаних норм, ОСОБА_4 не було надано направлення не супроводження в медичний заклад для виявлення стану алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З огляду на викладене та враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження вини ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на грубе порушення прав останнього при складанні протоколу про адміністративне правопорушеня, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_4 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 247, 283, 284, 285 КУпАП, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ч.1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
СуддяВ. Л. Дзюбич