Справа № 22ц-492\09
Головуючий у першій інстанції Гаращенко Д.Р.
Доповідач Процик М.В.
Категорія ЦП: 20
27 березня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: Головуючої судді Процик М.В.,
суддів Заїкіна А.П., Миза Л.М.,
при секретарі Грінченко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2008 року, -
У липні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2. Позивачка просила суд стягнути з відповідачки на її користь борг з урахуванням індексу інфляції у сумі 33845 грн. 50 коп., відсотки за користування чужими грошовими коштами у сумі 4142 грн., та три відсотки річних у сумі 1454 грн. Всього просила стягнути 39441,50 грн.
Позивачка посилалась на те, що 21 червня 2005 року по договору купівлі-продажу вона продала відповідачці свій автомобіль «Мерседес-Бенц», моделі А-140,1999 р. в., державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ціна якого була сторонами визначена у сумі еквівалентній 15 тис. доларів США. З відповідачкою домовились, що оплату за автомобіль та здійснить не зразу після укладення угоди, а в період до 01 червня 2006 року, про що відповідачкою була написана розписка. Однак відповідачка повністю свої зобов'язання не виконала, і оплатила тільки 10 тис. доларів США, а решту вартості автомобіля у сумі 5000 доларів США оплатити відмовляється.
Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на повний розрахунок з позивачкою в момент перереєстрації автомобіля в червні 2005 року.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2008 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 33845 грн. 50 коп., відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 4142 грн., три відсотки річних у сумі 1454 грн., а всього стягнуто 39441,50 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2008 року та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах оскарження, дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За правилами ст. 309 ч.1 п.4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Ухвалюючи рішення про повне задоволення позову, суд першої інстанції, пославшись на ст. ст. 524,533,536,625,692 ЦК України, виходив з того, що відповідачка не повністю виконала свої зобов'язання по оплаті за придбаний автомобіль, а тому повинна сплатити позивачці залишок боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 33845,50 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами на рівні облікової ставки НБУ у сумі 4142 грн. та три відсотки річних у сумі 1454 грн.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується частково. Колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо необхідності стягнення з відповідачки на користь позивачки, на підставі ст. 625 ч.2 ЦК України, 3% річних від простроченої суми у розмірі 1454 грн., оскільки суд правильно застосував захід відповідальності, передбачений ст. 536 ЦК України, стягнувши з відповідачки на користь позивачки відсотки за користування чужими грошовими коштами на рівні облікової ставки НБУ, що виключає застосування відсотків на підставі ст. 625 ЦК України. Відтак, в цій частині позовних вимог суд неправильно застосував норми матеріального права, а давши неправильну юридичну оцінку обставинам справи, порушив норми процесуального права. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення 3% річних.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що відповідачка повинна повністю виконати свої зобов'язання перед позивачкою по оплаті за придбаний автомобіль, сплатити позивачці відсотки за користування чужими грошовими коштами на рівні облікової ставки НБУ. Цей висновок суду грунтується на вимогах закону та підтверджується матеріалами справи.
За правилами ст. ст. 525-526,692 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.., якщо договором., не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до вимог ст. ст. 536,692 ЦК України боржник, який прострочив оплату товару, зобов'язаний за користування чужими грошовими коштами сплачувати проценти, розмір яких визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ст. 1048 ч. 1 ЦК України), якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 21 червня 2005 року домовилась з ОСОБА_2 про продаж останній автомобіля «Мерседес-Бенц», моделі А-140,1999 р. в., державний реєстраційний номер НОМЕР_1, за суму еквівалентну 15 тис. доларам США. Сторони домовились, що відповідачка оплату за автомобіль здійснить протягом року, до червня 2006 року. На підтвердження укладення угоди відповідачкою була написана розписка, оригінал якої знаходиться і на теперішній час у позивачки та був наданий апеляційному суду для огляду. В розписці ціна вказана - «15000 у. е.», однак в судовому засіданні сторони визнали, що при укладанні угоди вони мали на увазі долари США.(а.с. 5)
23 червня 2005 року автомобіль «Мерседес-Бенц» був знятий з обліку для реалізації за заявою позивачки і зареєстрований за відповідачкою на підставі довідки-рахунку та свідоцтва про реєстрацію автомобіля, тобто автомобіль перейшов у власність відповідачки.(а.с. 52-68)
11 травня 2006 року відповідачка передала вказаний автомобіль ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі нотаріально-посвідченої довіреності з правом керування та повного розпорядження автомобілем, (а.с. 107)
За поясненнями допитаного в апеляційному суді свідка ОСОБА_4, в травні 2006 року вона разом з чоловіком отримала вказаний автомобіль у відповідачки на підставі генеральної довіреності з правом управління та повного розпорядження автомобілем, за що сплатила 10 тис. доларів США. За її поясненнями вказана сума грошей в приміщенні нотаріуса була нею передана позивачці у присутності відповідачки. Позивачка про отримання грошей написала розписку відповідачці. В свою чергу вони з відповідачкою обмінялись розписками про отримання грошей і автомобіля та відсутність претензій одна до одної.
Будь-які докази, які б свідчили про повну оплату придбаного автомобіля ні суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції відповідачка не надала.
Отже, відповідачка в червні 2005 року отримала від позивачки у власність вищезгаданий автомобіль, однак повністю за придбаний автомобіль не розрахувалася, а тому з неї на користь позивачки слід стягнути борг по оплаті за автомобіль, який складає суму еквівалентну 5 тис. доларів США.
Однак, визначаючи розмір боргу, який підлягає стягненню, суд першої інстанції, хоч і послався на ст. ст. 524,533 ЦК України, але не врахував, що у відповідності до них сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, і у цьому разі сума, що підлягає сплаті у гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Таким днем вважається день ухвалення рішення.
При цьому застосування індексу інфляції неправомірне, оскільки законодавством України не передбачено застосування індексу інфляції до іноземної валюти.
Відтак, суду першої Інстанції при ухваленні рішення про стягнення боргу слід було звернути увагу на офіційний курс гривні до долара США за даними НБУ на момент ухвалення.
На теперішній час курс НБУ складає 770 грн. за 100 доларів США, а тому розмір боргу складає 38500 грн. (5000x7,7).
Однак позивачка позовні вимоги у суді першої інстанції не уточнювала, просила про стягнення боргу у сумі 33845 грн. 50 коп., рішення суду першої інстанції не оскаржила, а тому з урахуванням вимог ст. ст. 11,303 ч. 1 ЦПК України, дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, колегія суддів вважає за можливе обмежитись стягненням боргу по оплаті за автомобіль саме в цьому розмірі. З цих же мотивів не підлягає зміні і розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами, який складає 4142 грн., згідно розрахунку, наведеному позивачкою у позовній заяві і правильність якого відповідачкою не спростовано, (а.с. 2-3,7-10) Правильність розрахунку відсотків за користування чужими грошовими коштами відповідачкою та її представником не оскаржувалась.
Доводи відповідачки та її представника про те, що відповідачка за придбаний автомобіль повністю розрахувалась, і що це підтверджується довідкою-рахунком не можуть бути взяті до уваги, оскільки спростовуються змістом довідки-рахунку на ім'я ОСОБА_2. (виданої 23.06.2005 р. СПД ОСОБА_5 а.с. 54), згідно якій вартість автомобіля є договірною, тобто передбачає наявність договору, та в графі «кошти одержані касою торговельної організації» будь-які записи відсутні, а також спростовуються знаходженням оригіналу боргової розписки у позивачки.
За таких обставин, на підставі ст. 309 ч. 1 п.4 ЦПК України апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про стягнення з відповідачки на користь позивачки боргу по оплаті за автомобіль у сумі 33845 грн. 50 коп., відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 4142 грн., понесених судових витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн., а в решті позову відмовити.
На підставі ст. 88 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідачки на користь держави слід стягнути судовий збір у сумі 379 грн. 88 коп.
Керуючись ст. ст. 303,307 ч.1 п.2,309 ч. 1 п.4,313-314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2008 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг по оплаті за автомобіль у сумі 33845 грн. 50 коп., відсотки за користування чужими грошовими коштами у сумі 4142 грн., відшкодування судових витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн., а всього стягнути 38017,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 379 грн. 88 коп.
В іншій частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.