Справа 362/655/21
Провадження 3/362/403/21
08.02.2021 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Поповича О.В., розглянувши матеріал про адміністративне правопорушення, що надійшов від Васильківського ВП ГУ НП України в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за частиною 1 статті 173-2 КУпАП,
установив:
Відповідно до протоколу від 18.01.2021 серії АПР 18 № 505732, 01.01.2021 близько 10:00 у місті Василькові Київської області за місцем свого проживання, по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство відносно свого чоловіка ОСОБА_2 , яке виразилось у висловлюванні нецензурною лайкою відносно нього та погрозі фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному та фізичному здоров'ю потерпілого, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 надала суду пояснення, згідно з якими свою вину категорично заперечила. ОСОБА_1 зауважила, що це саме вона зателефонувала до поліції, оскільки її чоловік після святкування Нового року перебував у стані алкогольного сп'яніння та вчиняв вдома сварку, щоб дружина віддала ключі від автомобіля.
Частина 1 статті 9 КУпАП передбачає, що адміністративним порушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяну майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 1 Закону України « Про запобігання та протидії домашньому насильству» фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Заслухавши пояснення та дослідивши матеріали, суд виходить з такого.
Відповідно до протоколу про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 01.01.2021 та у своїх поясненнях від 01.01.2021 ОСОБА_1 заявила про те, що це її чоловік ОСОБА_2 вчинив вдома сварку, ображав її нецензурною лайкою та кидався в бійку.
Проте, протокол про адміністративне правопорушення містить суть інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, сформульованого поліцейським, а не докази на підтвердження факту здійснення домашнього насильства.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
Так, згідно зі статтею 252 КУпАП докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до вимог статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ. Зокрема, у своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Так, у рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію про те, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Єдиним наданим на підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого правопорушення доказом є копія пояснень ОСОБА_2 щодо вищенаведених подій 01.01.2021. Поряд із цим, у матеріалах провадження містяться копії протоколу прийняття заяви та пояснення ОСОБА_1 від 01.01.2021, у яких викладені протилежні за змістом обставини.
Отже, суд констатує, що матеріал про адміністративне правопорушення не містить належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, за стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
У відповідності з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 9, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суд
постановив:
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 173-2 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя О.В. Попович