Іменем України
08 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 357/9935/19
провадження № 51-2044 ск 20
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянула касаційну скаргу прокурора Київської області на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року щодо ОСОБА_4 , засудженого за ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та
встановила:
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2020 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 грн. Вирішено питання про долю речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він 09 липня 2019 року близько 21:00, перебуваючи в під'їзді будинку АДРЕСА_1 , таємно шляхом вільного доступу до тамбура квартири АДРЕСА_2 викрав жіночу сумку, що належала ОСОБА_5 , із грошовими коштами в сумі 1500 грн, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.
Ухвалою від 02 квітня 2020 року Київський апеляційний суд, керуючись ч. 3 ст. 349, ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області на вказаний вирок.
Постановою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено, ухвалу Київського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2020 року щодо ОСОБА_4 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2020 року щодо ОСОБА_4 залишено без змін.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що норми КПК України не містять обмежень щодо оскарження в апеляційному порядку кримінально-правової кваліфікації дій, зокрема й у тих кримінальних провадженнях, у яких під час судового розгляду суд першої інстанції застосував ч. 3 ст. 349 КПК України, і визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися. Вважає, що в діях засудженого вбачається кваліфікуюча ознака ч. 3 ст. 185 КК України - проникнення до сховища, оскільки під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 2013 року в справі № 5-33 кс12 слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом, який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.
Також прокурор зазначає, що при апеляційному перегляді справи, суд апеляційної інстанції доводи його скарги не перевірив та не дав належної їм оцінки, безпідставно залишивши вимоги сторони обвинувачення без задоволення, а вирок без змін.
Розглянувши касаційну скаргу, вивчивши надані до неї копії судових рішень, перевіривши наведені доводи, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Як убачається з наданої до касаційної скарги прокурора копії вироку, під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції учасники процесу не заперечували фактичні обставини справи. Також, судом було встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій.
З огляду на викладене та за згодою усіх учасників процесу суд першої інстанції визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі, окрім допиту засудженого та дослідження матеріалів, які характеризують особу засудженого, роз'яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд обґрунтовано дійшов висновку про спрощений порядок розгляду кримінального провадження.
Правових підстав вважати, що при ухваленні районним судом вироку відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, було допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, з огляду на положення ст. 412 КПК України, що перешкодило суду постановити законне та обґрунтоване рішення, суд касаційної інстанції не вбачає.
Посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, прокурор у касаційній скарзі також вказує на те, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи його скарги щодо допущених, на його думку, місцевим судом істотних порушень, не дав їм оцінки і безпідставно залишив вимоги сторони обвинувачення без задоволення, а вирок без змін, погодившись тим самим із судом першої інстанції про дотримання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
Проте ці доводи є безпідставними.
Як убачається з наданої до касаційної скарги копії ухвали апеляційного суду, аналогічні за змістом доводи скарги прокурора були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який переглядаючи кримінальне провадження, ретельно їх перевірив та надав на них вичерпну відповідь, належним чином вмотивувавши своє рішення з наведенням докладних мотивів, з яких його апеляційну скаргу було залишено без задоволення, а вирок місцевого суду без зміни.
При перевірці доводів апеляційної скарги прокурора апеляційний суд, зокрема вказав, що під час судового розгляду в суді першої інстанції прокурор не скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 337 КПК України, змінити обвинувачення або висунути додаткове обвинувачення, в тому числі з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.
Зокрема, апеляційний суд, переглянувши вирок районного суду, обґрунтовано дійшов висновку про додержання цим судом положень ч. 3 ст. 349 КПК України при розгляді кримінального провадження, а тому, не вбачаючи підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, відмовив у її задоволенні.
Ухвала апеляційного суду є належно обґрунтованою та вмотивованою, у ній наведено відповідні мотиви, з яких виходив суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
У касаційній скарзі прокурор не навів переконливих доводів на обґрунтування допущення судом таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги прокурора колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ч. 2 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Ураховуючи викладене та керуючись ст. 428 КПК України, колегія суддів
постановила:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора Київської області на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року щодо ОСОБА_4 засудженого за ч. 1 ст. 185 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3