3 лютого 2021 року
м. Київ
справа №645/4359/18
провадження №51-425ск21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2019 року та вирок Харківського апеляційного суду від 20 листопада 2020 року,
встановив:
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК, касаційний суд дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог вказаної статті.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК, касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка її подала із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції.
Проте наведених положень процесуального закону представником потерпілого не дотримано.
Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 436 КПК, відповідно до яких суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
При цьому ст. 437 КПК встановлює недопустимість погіршення правового становища виправданого та засудженого. Згідно з ч. 1 цієї статті суд касаційної інстанції не має права застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 437 КПК обвинувальний вирок, ухвалений судом першої чи апеляційної інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції щодо вироку суду першої інстанції може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інший спосіб погіршити становище засудженого лише у разі, якщо з цих підстав касаційну скаргу подав прокурор, потерпілий чи його представник.
Системне тлумачення положень кримінального процесуального законодавства указує на те, що суд касаційної інстанції у випадку необхідності застосування суворішого покарання за скаргою представника потерпілого не може змінити судове рішення, таке рішення може бути скасоване з призначенням нового розгляду в суді першої чи апеляційної інстанції.
Проте представник потерпілого ОСОБА_5 , посилаючись на необхідність застосувати суворіше покарання, просить змінити судові рішення в частині призначеного засудженому покарання.
Таким чином, прохальна частина касаційної скарги не узгоджується з положеннями статей 436, 437 КПК з огляду на те, які рішення має право ухвалити суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 429 КПК, суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху і надає особі, яка подала скаргу, необхідний строк для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 429, ст. 441 КПК, Верховний Суд,
постановив:
Касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2019 року та вирок Харківського апеляційного суду від 20 листопада 2020 року залишити без руху і надати йому строк для усунення недоліків упродовж п'яти днів із дня отримання копії даної ухвали.
У разі неусунення недоліків в установлений строк скарга буде йому повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3