Ухвала
09 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 761/3855/18
провадження № 61-1353ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Національного музею історії України, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Національного музею історії України, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано неправомірним та скасовано звільнення ОСОБА_2 на підставі наказу генерального директора Національного музею історії України ОСОБА_1 від 24 листопада 2017 року № 342.
Поновлено ОСОБА_2 на посаді завідувача господарського відділу Національного музею історії України з 25 листопада 2017 року.
Стягнуто з Національного музею історії України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 186 842,34 грн без вирахування податків, зборів та обов'язкових платежів.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу звернуто до негайного виконання.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням Національний музей історії України звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 січня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Національного музею історії України на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 березня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Національного музею історії України на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року відмовлено на підставі пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 березня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою генерального директора Національного музею історії України ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року відмовлено на підставі пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України.
Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 26 березня 2019 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
У січні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Київського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року скасувати та направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Абзацом 4 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення ОСОБА_1 зазначає те, що апеляційний суд незаконно відмовив у відкритті апеляційного провадження, не врахувавши доводів поважності причин пропуску строку. Вважає, що судом апеляційної інстанції не було надано належної правової оцінки доводам, наведеним у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення районного суду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 подана у передбачений статтею 390 ЦПК України строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 6 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ураховуючи наведене, касаційне провадження у цій справі слід відкрити.
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Національного музею історії України, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року.
Витребувати із Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу № 761/3855/18.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк
до 23 лютого 2021 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. А. Воробйова
Ю. В. Черняк