Ухвала
09 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 496/4555/18
провадження № 61-1751ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи: Прокуратура Одеської області, Головне управління національної поліції в Одеській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду,
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 500 000 грн у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
Біляївський районний суд Одеської області рішенням від 23 вересня 2019 року позов задовольнив частково. Стягнув з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 114 618,40 грн у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду. В решті позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Одеський апеляційний суд постановою від 08 грудня 2020 року рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23 вересня 2019 року змінив, виклав його резолютивну частину в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 114 618,40 грн у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди». В решті рішення суду залишив без змін.
28 січня 2021 року Державна казначейська служба України подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн.
Предметом позову у цій справі є відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 000 грн, що станом на 01 січня 2021 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 250 = 567 500 грн).
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги та зупинення виконання рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23 вересня 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 23 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи: Прокуратура Одеської області, Головне управління національної поліції в Одеській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
В. С. Жданова
Є. В. Коротенко