Постанова
Іменем України
08 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 521/12637/19
провадження № 61-13216св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Жданової В. С., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
особа, дії якої оскаржуються - старший державний виконавець відділу з примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко Анна Володимирівна,
заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_6 , на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2019 року у складі судді Поліщук І. О., постанову Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця відділу з примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області) Мельниченко А. В.
Скарга мотивована тим, що на виконанні у ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області перебуває зведене виконавче провадження №58561500 до складу якого входять виконавчі провадження:
- виконавче провадження ВП №50692731 з примусового виконання виконавчого листа №2/1519/70932/11, виданого Малиновським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 3 197 665,80 грн та судових витрат у розмірі 1 914,10 грн;
- виконавче провадження ВП № 58514428 з примусового виконання виконавчого листа № 520/15284/17, виданого 13 липня 2018 року Київським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 207 221 464,41 грн;
- виконавче провадження ВП №58839692 з примусового виконання виконавчого листа № 520/13305/17, виданого 22 березня 2018 року Київським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 неустойки у розмірі 388 250 грн за прострочення сплати аліментів;
- виконавче провадження № 57492858 з примусового виконання виконавчого листа №495/8685/14-ц, виданого 18 лютого 2105 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, про стягнення коштів з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 757 303,35 грн;
- виконавче провадження ВП №57492816 з примусового виконання виконавчого листа №495/8685/14-ц, виданого 18 лютого 2105 року про стягнення судового збору з ОСОБА_5 у розмірі 3 654 грн.
В межах цього зведеного виконавчого провадження державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А. В. на вимогу стягувача ОСОБА_1 з метою примусового виконання вказаних виконавчих документів було звернуто стягнення на майно боржника, а саме - на Ѕ частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_5 .
Вказане майно було передане ДП «СЕТАМ» для примусової реалізації на електронних торгах за стартовою ціною 3 722 325 грн. Проте у зв'язку з відсутністю учасників торгів такі торги тричі не відбулися, не зважаючи на зниження стартової ціни.
Оскільки вказане нерухоме майно не було продане, ОСОБА_1 за пропозицією державного виконавця надала згоду залишити за собою нереалізоване на електронних торгах майно, яке належить боржнику.
Зазначає, що 29 липня 2019 року при ознайомленні з матеріалами зведеного виконавчого провадження вона встановила, що державний виконавець Мельниченко А. В. 22 липня 2019 року в межах вказаного зведеного виконавчого провадження направила ОСОБА_2 лист № 09.1-5469/В-8, в якому запропонувала їй як стягувачу другої черги (аліменти) у виконавчому провадженні ВП № 45128864 вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, а саме - Ѕ частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 за ціною третіх електронних торгів - 2 605 627,50 грн.
ОСОБА_1 вважає, що дії державного виконавця Мельниченко А. В. щодо направлення ОСОБА_2 пропозиції від 22 липня 2019 року № 09.1-5469/В-8 є незаконними, оскільки ОСОБА_2 є стягувачем в іншому виконавчому провадженні, яке не тільки не перебуває на примусовому виконані у державного виконавця Мельниченко А. В., а й перебуває на виконанні іншого органу державної виконавчої служби. Також дії державного виконавця порушують права стягувачів у зведеному виконавчому провадженні № 58516500, в рамках якого здійснювалося примусове відчуження майна боржника ОСОБА_5 на електронних торгах, та порушують черговість задоволення вимог стягувачів у разі не продажу майна боржника.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила визнати незаконними дії старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А. В. в рамках зведеного виконавчого провадження ВП № 58561500 щодо складення та направлення ОСОБА_2 як стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 45128864 з примусового виконання виконавчого листа № 520/7855/14-ц, виданого Київським районним судом м. Одеси 25 вересня 2014 року, про стягнення з ОСОБА_5 аліментів на користь ОСОБА_2 , пропозиції № 09.1-5469/В-8 від 22 липня 2019 року про залишення за собою нереалізованого майна, а саме - Ѕ частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною третіх електронних торгів - 2 605 627,50 грн, які були проведені в рамках зведеного виконавчого провадження № 58561500; зобов'язати старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А. В. вчинити дії щодо відкликання пропозиції № 09.1-5469/В-8 від 22 липня 2019 року, направленої ОСОБА_2 як стягувачу у виконавчому провадженні ВП №45128864 з примусового виконання виконавчого листа № 520/7855/14-ц, виданого Київським районним судом м. Одеси 25 вересня 2014 року, про стягнення з ОСОБА_5 аліментів на користь ОСОБА_2 , про залишення за собою нереалізованого майна, а саме - Ѕ частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною третіх електронних торгів - 2 605 627,50 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2019 року скаргу задоволено.
Визнано дії старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А. В. щодо складення на ім'я ОСОБА_2 як стягувача у виконавчому провадженні ВП № 45128864 з примусового виконання виконавчого листа № 520/7855/14-ц, виданого Київським районним судом міста Одеси 25 вересня 2014 року, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 аліментів, листа № 09.01-5469/В-8 від 22 липня 2019 року, який містить в собі пропозицію про залишення за ОСОБА_2 нереалізованого майна, а саме - Ѕ частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною третіх електронних торгів 2 605 627,50 грн, неправомірними.
Зобов'язано старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А. В. скасувати лист № 09.01-5469/В-8 від 22 липня 2019 року, складений старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А. В., направлений ОСОБА_2 як стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 45128864 з примусового виконання виконавчого листа № 520/7855/14-ц, виданого Київським районним судом міста Одеси 25 вересня 2014 року, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 аліментів, листа № 09.01-5469/В-8 від 22 липня 2019 року, який містить в собі пропозицію про залишення за ОСОБА_2 нереалізованого майна, а саме - Ѕ частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною третіх електронних торгів 2 605 627,50 грн.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 є стягувачем другої черги (аліменти) у виконавчому провадженні, яке не знаходиться на примусовому виконані у ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області в рамках зведеного виконавчого провадження № 58561500, яке перебуває у провадженні державного виконавця Мельниченко А. В. Отже, вказаний державний виконавець всупереч вимог закону вчинила дії щодо направлення ОСОБА_2 як стягувачу в іншому виконавчому провадженні листа, який містить в собі пропозицію про залишення за собою нереалізованого майна за ціною третіх електронних торгів, які були проведені в рамках зведеного виконавчого провадження № 58561500.
Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
Постановою Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року ухвалу місцевого суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У вересні 2020 року ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_6 , подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення необґрунтовано з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно та неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Оксюта В. В. просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК Українипередбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
08 жовтня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що на виконанні у ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області перебуває зведене виконавче провадження № 58561500 до складу якого входять п'ять виконавчих проваджень:
- виконавче провадження ВП №50692731 з примусового виконання виконавчого листа №2/1519/70932/11, виданого Малиновським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 3 197 665,80 грн та судових витрат у розмірі 1914,10 грн;
- виконавче провадження ВП №58514428 з примусового виконання виконавчого листа №520/15284/17, виданого 13 липня 2018 року Київським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 207 221 464,41 грн;
- виконавче провадження ВП №58839692 з примусового виконання виконавчого листа №520/13305/17, виданого 22 березня 2018 року Київським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 неустойки у розмірі 388 250 грн за прострочення сплати аліментів;
- виконавче провадження № 57492858 з примусового виконання виконавчого листа №495/8685/14-ц, виданого 18 лютого 2015 Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області про стягнення коштів з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у розмірі 757 303,35 грн;
- виконавче проваджені ВП № 57492816 з примусового виконання виконавчого листа №495/8685/14-ц, виданого 18 лютого 2015 року, про стягнення судового збору з ОСОБА_5 у розмірі 3 654 грн.
В межах цього зведеного виконавчого провадження державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А. В. на вимогу стягувача ОСОБА_1 , з метою примусового виконання вказаних виконавчих документів було звернуто стягнення на майно боржника, а саме на - Ѕ частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_5 . Вказане майно було передане ДП «СЕТАМ» для примусової реалізації на електронних торгах за стартовою ціною 3 722 325 грн.
Торги тричі не відбулися у зв'язку з відсутністю учасників торгів, що підтверджується протоколами № 406414 від 17 травня 2019 року, № 412564 від 18 червня 2019 року, № 419742 від 18 липня 2019 року.
Установлено, що оскільки майно не було продане на третіх торгах, державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській областіМельниченко А. В. 22 липня 2019 року надала стягувачу ОСОБА_1 лист № 09.1-5470/В-8, в якому запропонувала їй вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, а саме - Ѕ частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_5 , за ціною третіх електронних торгів - 2 605 627,50 грн.
26 липня 2019 року представник стягувача ОСОБА_1 - адвокат Оксюта В. В. повідомив державного виконавця, що стягувач ОСОБА_1 згодна (має бажання) залишити за собою нереалізоване на електронних торгах № НОМЕР_1 майно, яке належить боржнику, а саме - Ѕ частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною третіх електронних торгів - 2 605 627,50 грн.
Встановлено, що 22 липня 2019 року державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А. В. направила ОСОБА_2 лист № 09.1-5469/В-8, в якому викладена пропозиція їй, як стягувачу другої черги (аліменти) у виконавчому провадженні ВП № 45128864, вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, а саме - Ѕ частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною третіх електронних торгів - 2 605 627,50 грн, проведених в межах зведеного виконавчого провадження № 58561500.
ОСОБА_2 є стягувачем у виконавчому провадженні ВП №45128864 з примусового виконання виконавчого листа № 520/7855/14-ц, виданого Київським районним судом м. Одеси 25 вересня 2014 року, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 грн щомісячно, починаючи з липня 2014 року та до досягнення дитиною повноліття.
Виконавче провадження ВП №45128864 знаходиться на виконанні в другому Київському відділі ДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області, у провадженні державного виконавця Мельниченко А. В. не перебувало, до зведеного виконавчого провадження № 58561500 не включене.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до пунктів частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважені спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В силу статті 2 Закону виконавче провадження здійснюється на засадах законності.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 15 Закону сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Частиною першою статті 26 Закону передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. Тобто, виконавець здійснює примусове виконання тільки того виконавчого документа, за яким відкрито виконавче провадження, і виключно в межах цього виконавчого провадження (зведеного виконавчого провадження).
При цьому, повноваження державного виконавця розповсюджуються на сторін виконавчого провадження, яке перебуває в його провадженні, що, зокрема, слідує зі змісту статей 25, 26, 28, 45 Закону України «Про виконавче провадження».
Підстави та порядок реалізації майна боржника, на яке звернено стягнення, врегульована приписами статті 61 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частин 6 - 9 статті 61 вказаного Закону у разі не реалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.
Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.
Встановлено, що 22 липня 2019 року державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А. В. в межах зведеного виконавчого провадження № 58561500 на підставі статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» направила ОСОБА_2 лист № 09.1-5469/В-8, в якому викладена пропозиція їй, як стягувачу у виконавчому провадженні № 45128864, вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, а саме - Ѕ частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною третіх електронних торгів - 2 605 627,50 грн, проведених в межах зведеного виконавчого провадження № 58561500.
ОСОБА_2 є стягувачем у виконавчому провадженні №45128864 з примусового виконання виконавчого листа № 520/7855/14-ц, виданого Київським районним судом м. Одеси 25 вересня 2014 року, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 грн щомісячно, починаючи з липня 2014 року та до досягнення дитиною повноліття.
Виконавче провадження №45128864 знаходиться на виконанні в другому Київському відділі ДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області, у провадженні державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А. В. не перебувало, до зведеного виконавчого провадження № 58561500 не включене.
Таким чином, ОСОБА_2 як стягувач за виконавчим листом № 520/7855/14-ц, виданим Київським районним судом м. Одеси 25 вересня 2014 року, не є стороною (стягувачем) у зведеному виконавчому провадженні № 58561500.
При цьому, статтею 28 Закону передбачена можливість направлення документів виконавчого провадження саме сторонам виконавчого провадження, а не особам, які є стягувачами в інших виконавчих провадженнях, які перебувають на виконанні інших органів державної виконавчої служби.
Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність не правомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
При таких обставинах, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, враховуючи вказані норми права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, зокрема, що, здійснюючи виконавчі дії в рамках зведеного виконавчого провадження ВП № 58561500, державний виконавець Мельниченко А. В. не мала повноважень здійснювати виконавчі дії в межах інших виконавчих провадженнях, які не входять до складу зазначеного виконавчого провадження та перебувають на примусовому виконанні інших органів державної виконавчої служби, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо правомірності дій державного виконавця, який виявив в іншому органі державної виконавчої служби виконавче провадження щодо одного й того самого боржника, оскільки виконавче провадження №45128864 з примусового виконання виконавчого листа № 520/7855/14-ц, виданого Київським районним судом м. Одеси 25 вересня 2014 року, перебуває на виконанні в другому Київському відділі державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ Одеській області, в установленому законом порядку до відділу з примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області не передавалось, до зведеного виконавчого провадження ВП №58561500 включене не було.
При таких обставинах судами попередніх інстанцій правильно враховано, що повноваження державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А. В. не розповсюджуються на виконавче провадження №45128864 і вона не вправі була вчиняти дії, направлені на примусове виконання виконавчого листа № 520/7855/14-ц, виданого Київським районним судом м. Одеси 25 вересня 2014 року.
Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2019 року, постанову Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев