Постанова
Іменем України
08 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 761/23068/16-ц
провадження № 61-16231св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Жданової В. С., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - Закрите акціонерне товариство «Єврофінанс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Дранчуком Ігорем Ярославовичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Іванової І. В., Матвієнко Ю. О.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В червні 2016 року Закрите акціонерне товариство «Єврофінанс» (далі - ЗАТ «Єврофінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), ОСОБА_2 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на транспортний засіб.
Позов мотивовано тим, що у провадженні Господарського суду Запорізької області знаходиться справа № 19/5009/2383/11 про банкрутство позивача, де ліквідатором призначено арбітражного керуючого Саєнка В. В., який під час здійснення ліквідаційних заходів встановив, що належний позивачу транспортний засіб AUDI A4 1.8Т, чорного кольору, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , який перебуває у заставі третьої особи ПАТ «КБ «Надра», за невідомих обставин без письмової згоди заставодержателя вибув із володіння власника та зареєстрований за ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, ЗАТ «Єврофінанс» просило витребувати у відповідача транспортний засіб - «AUDI A4 1.8Т», чорного кольору, 2007р. випуску, номер кузова НОМЕР_1 , та передати ліквідатору ЗАТ «Єврофінанс» арбітражному керуючому Саєнку В. В.; визнати право власності за позивачем на транспортний засіб AUDI A4 1.8Т, чорного кольору, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року позов залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що перебіг строків позовної давності до заявлених позовних вимог розпочався з часу вибуття з володіння позивача спірного автомобіля, у зв'язку з цим в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ЗАТ «Єврофінанс» подало до суду апеляційну скаргу.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року рішення районного суду скасовано, провадження у справі закрито, а справу передано до Господарського суду Запорізької області для розгляду у межах справи № 19/5009/2383/11 про банкрутство ЗАТ «Єврофінанс».
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 через представника Дранчука І. Я. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу для розгляду до апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
07 грудня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до пунктів частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
ЦПК України передбачає ситуації, коли таке провадження не могло бути закінчене у цивільному порядку.
Відповідно до частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини четвертої статті 377 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом) у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
Встановлено, що 21 жовтня 2019 року, тобто під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції, набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII (далі - Кодекс № 2597-VIII).
У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.
Відповідно до статті 7 Кодексу № 2597-VIII спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша).
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга статті 7 Кодексу № 2597-VIII).
Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя статті 7 Кодексу № 2597-VIII).
Установлено, що справу № 19/5009/2383/11 за заявою кредитора - ПАТ КБ «Надра» про банкрутство ЗАТ «Єврофінанс» порушено ухвалою господарського суду Запорізької області від 05 травня 2011 року, якою також введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Марченка Р. В.
Вказана справа про банкрутство господарським судомне розглянута.
Згідно з частинами першою - третьою статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Тобто законодавець указав, що у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містяться процесуальні норми, які передбачають особливості розгляду справ указаної категорії.
Наведене дає підстави дійти висновку, що зазначений Кодекс № 2597-VIII передбачає також особливості розгляду справ про банкрутство, що і підтверджено у статті 7 цього Кодексу.
Оскільки, відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України, суд має застосовувати норму, чинну на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду (перегляду) справи у тому числі й у суді апеляційної інстанції, Київський апеляційний суд правильно застосував норми Кодексу № 2597-VIII, які були чинними на час такого перегляду.
Отже, з огляду на положення законодавства України, чинного на момент розгляду справи апеляційним судом, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Зазначені висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження № 12-143гс19).
Тому, виходячи зі змісту та підстав позову, характеру спірних правовідносин, ураховуючи наведені положення чинного законодавства, спір у цій справі між сторонами виник з правовідносин, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що справа не може бути розглянута у порядку цивільного судочинства, а, відповідно до приписів частини четвертої статті 377 ЦПК України, підлягає направленню на розгляд до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство ЗАТ «Єврофінанс».
Касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального законодавства та правильно застосовано норми матеріального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Дранчуком Ігорем Ярославовичем, залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев