Ухвала
08 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 520/14802/16-ц
провадження № 61-1010ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2019 року у складі судді Нефедової Г. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Цюри Т. В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсними правочинів, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дійсним та стягнення заборгованості за договором позики зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
Короткий зміст заявлених вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ.
Позов мотивувала посиланням на те, що під час розгляду справи за її позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, їй стало відомо, що
07 липня 2016 року він відчужив згідно договору купівлі - продажу транспортний засіб марки Hyundai Accent», 2012 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , який є їх спільною сумісною власністю, рідній сестрі ОСОБА_1 на виконання зобов'язання за договором позики про укладення якого їй відомо не було.
Посилаючись на те, що ОСОБА_3 незаконно відчужив транспортний засіб «Hyundai Accent», 2012 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , який є спільним сумісним майном подружжя, позивач просила визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу «Hyundai Accent», 2012 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , укладений 07 липня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , визнати спірний транспортний засіб спільним майном подружжя, визнати за нею право власності на 1/2 частину автомобіля та витребувати його у ОСОБА_1 на її користь; визнати недійсним договір позики грошових коштів від 26 квітня 2012 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у якому просила визнати, оспорюваний
ОСОБА_2 договір позики від 26 квітня 2012 року дійсним та стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 261 481,31 грн., яка складається з 160 000,00 грн - основний борг, 14 364,00 грн - три проценти річних за затримку виконання грошового зобов'язання та 87 117,31 грн - інфляційні витрати.
У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, у якому просив визнати за ним право власності на 1/2 частину рухового майна вартістю 68 486,80 грн; визнати грошові кошти у розмірі 34 640,00 грн, витрачені на ремонт квартири за адресою:
АДРЕСА_1 , об'єктом спільної сумісної власності, стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 17 121,70 грн.
Короткий зміст ухвалених судових рішень
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано транспортний засіб марки «Hyundai Accent», 2012 року випуску, спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/2 частці у праві власності на транспортний засіб «Hyundai Accent», 2012 року випуску.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу «Hyundai Accent», 2012 року випуску, від 07 липня 2016 року, укладений між
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Витребувано від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 транспортний засіб «Hyundai Accent», 2012 року випуску.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 про визнання договору позики дійсним, стягнення заборгованості відмовлено.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У січні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 у якій вона просила рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 квітня
2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, в частині відмови у задоволенні її позову про стягнення заборгованості за договором позики та у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про витребування спірного автомобіля, скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Предметом спору в даній справі є вимоги: 1) за позовом ОСОБА_2 : визнання недійсним договору купівлі - продажу транспортного засобу марки «Hyundai Accent», 2012 року випуску вартістю 144 150,00 грн; визнання зазначеного автомобіля спільною сумісною власністю подружжя та визнання за кожним із них по 1/2 частці у праві власності на транспортний засіб, витребування транспортного засобу у ОСОБА_1 ; визнання договору позики грошових коштів у розмірі 160 000,00 грн недійсним; 2) за позовом ОСОБА_1 : визнання договору позики дійсним, стягнення заборгованості за договором позики у загальному розмірі - 261 481,31 грн; 3) за позовом ОСОБА_4 : визнання права власності на 1/2 частину спільного майна подружжя, вартістю 68 486,80 грн; стягнення грошової компенсації у розмірі 17 121,70 грн.
Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.
Ураховуючи зазначене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховний Суд врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» (рішення від 09 жовтня 2018 року «Азюковська проти України»).
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсними правочинів, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дійсним та стягнення заборгованості за договором позики зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак