Ухвала
05 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 263/13236/16-ц
провадження № 61-407ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09 грудня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду
від 09 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 , про припинення прав осіб на частку квартири, яка належить їм на праві спільної часткової власності, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу,
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про припинення прав осіб на частку квартири, яка належить їм на праві спільної часткової власності.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 вересня 2017 року припинено право власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , за кожною на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 . Вирішено виплатити відповідачам грошову компенсацію вартості належної кожній частки у спільному майні у сумі 59 011,00 грн, які були внесені
ОСОБА_1 на депозитний рахунок Державної казначейської служби України у м. Києві.
У травні 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися до місцевого суду із заявою про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 вересня 2017 року.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області
від 05 червня 2018 року заяву представника ОСОБА_4 та
ОСОБА_3 - ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 вересня
2017 року задоволено. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 вересня 2017 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про припинення прав осіб на частку квартири, яка належить їм на праві спільної часткової власності - скасовано, призначено справу до розгляду в загальному порядку на 18 червня 2018 року
о 14 год. 00 хв.
У липні 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області
від 02 липня 2018 року залучено ОСОБА_5 , до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про припинення прав осіб на частку квартири, яка належить їм на праві спільної часткової власності, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області
від 05 липня 2018 року позовну заяву ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, третя особа: ОСОБА_5 , об'єднано в одне провадження зі справою за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про припинення прав осіб на частку квартири, яка належить їм на праві спільної часткової власності, та присвоєно № 263/13236/16-ц (провадження № 2/263/1921/2018).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області
від 09 грудня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 , ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 23 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Бедненко С. В. за
№ 1596. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Донецького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09 грудня 2019 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про припинення права власності ОСОБА_4 на частку квартири, яка належить їй на праві спільної часткової власності, а також в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 та ухвалено нове судове рішення. Припинено право власності ОСОБА_4 на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 . Вирішено виплатити ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості належної їй частки у спільному майні у сумі 59 011,00 грн, які були внесені позивачем
21 вересня 2017 року за квитанцією № 13733934 (відділення № 17 ПУМБ в
м. Маріуполь) на депозитний рахунок Державної казначейської служби України у м. Києві № 37311047011792, МФО 820172. Вирішено питання розподілу судових витрат.
У січні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду
м. Маріуполя Донецької області від 09 грудня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2021 року касаційну скаргу заявника залишено без руху, надано строк до 19 лютого 2021 року для доплати судового збору.
У січні 2021 року до Верховного Суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про усунення недоліків, до якої додано оригінал квитанції про сплату судового збору в розмірі 407,76 грн.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, зокрема суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в ухвалі Верховного Суду України від 23 червня 2010 року у справі № 6-22505св09 та в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2015 року у справі № 6-47398св14, від 14 березня 2016 року у справі № 6-7534ск16, від 13 червня 2016 року у справі № 465/8572/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Наведені заявником доводи не дають підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки зазначені ухвали Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних у кримінальних справ не є постановами Верховного Суду у яких викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Також, як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, зокрема статей 133, 134, 137 ЦПК України без урахування висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Перевіряючи наведені заявником доводи, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що у справі № 904/4494/18 предметом спору були вимоги про спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди. Посилання заявника на те, що Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові дійшла висновку про те, що: «з огляду на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач разом з першою заявою по суті спору не подав попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи, Велика Палата Верховного Суду відмовляє у відшкодуванні таких судових витрат», є неспроможними, оскільки в цій постанові відсутній висновок щодо застосування норм статей 133, 134, 137 ЦПК України, а лише вирішувалося клопотання позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу на представництво інтересів у суді касаційної інстанції. З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження на підставі положень пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки вказані вище посилання заявника є безпідставними, у зв'язку з тим, що в указаній справі предмет і підстави позову, а також встановлені судами фактичні обставини справи та застосовані норми матеріального права не є подібними.
Крім того як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, статті 365 ЦК України, без урахування висновків, викладених Верховним Судом України у постановах від 16 січня 2021 року у справі № 6-81цс11, від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, від 23 листопада 2016 року у справі
№ 6-1943цс16; Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 грудня
2018 року у справі № 908/1754/17; Верховним Судом у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 760/8958/15-ц, від 18 липня 2019 року у справі
№ 210/2236/15-ц, від 26 грудня 2019 року у справі № 303/4849/16-ц; а також статей 133, 134, 137 ЦПК України без урахування висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Іншою підставою касаційного оскарження судових рішень, заявник зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування 203, 215, 369 ЦК України за наявності судового рішення, що набрало законної сили у подібних правовідносинах.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. Наведені у ній доводи підлягають перевірці за матеріалами справи, а тому згідно частини сьомої статті 394 ЦПК України наявні підстави для відкриття касаційного провадження.
Касаційне провадження у цій справі відкривається на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Керуючись статтями 389, 392, 394, 395, ЦПК України,
Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 , про припинення прав осіб на частку квартири, яка належить їм на праві спільної часткової власності, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09 грудня
2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року.
Витребувати з Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області цивільну справу № 263/13236/16-ц.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 26 лютого 2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак