Постанова
Іменем України
03 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 344/9078/16-ц
провадження № 61-15325св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіна Марина Анатоліївна,
відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з додатковою відповідальністю «Полонина»,
третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Матвійчука Олексія Юрійовича на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2019 року в складі судді Антоняка Т. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 липня 2019 року в складі колегії суддів: Бойчука І. В., Фединяка В. Д., Девляшевського В. А.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк») звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Полонина» (далі - ТзДВ «Полонина») про визнання правочинів недійсними та застосування до них наслідків недійсності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 жовтня 2014 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 укладено договір банківського рахунку «До вкладу»
№ НОМЕР_1 .
13 жовтня 2014 року між ТзДВ «Полонина» та ОСОБА_1 укладено договір позики грошових коштів на суму 180 000,00 грн, а також у цей день між
ОСОБА_1 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено договір банківського вкладу
на вимогу «Для виплат» № НОМЕР_2 про відкриття на ім'я ОСОБА_1 (вкладника) іменного вкладного рахунка на умовах вкладу на вимогу
та укладено договір банківського вкладу «НВУ» № 854823/2014 на суму вкладу 180 000,00 грн.
З 21 листопада 2014 року відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у ПАТ «ВіЕйБі Банк» запроваджено режим тимчасової адміністрації.
03 жовтня 2014 року постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) № 631/БТ заборонено ПАТ «ВіЕйБі Банк», як проблемному банку, проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована Фондом гарантування вкладів фізичних осіб сума відшкодування за вкладами фізичних осіб, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, тобто до 03 жовтня 2014 року, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.
Для виявлення та проведення перевірки правочинів, укладених ПАТ «ВіЕйБі Банк» з порушенням обмежень, встановлених НБУ, створено відповідну комісію, за результатами роботи якої складено акт перевірки операцій за рахунками фізичних осіб, операції за якими призупинені.
З цього акта вбачається, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» разом з відповідачами здійснили ряд операцій, в результаті яких збільшилась гарантована сума відшкодування
за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
За вчиненими правочинами ОСОБА_1 повинен був отримати кошти,
що належали ТзДВ «Полонина» за рахунок Фонду (в тому числі й за рахунок державних коштів). Зазначені обставини свідчать про протиправність дій фізичних осіб та про умисел позачергового отримання коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Ураховуючи викладене, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» просила суд визнати недійсним
з моменту його вчинення правочин від 13 жовтня 2014 року щодо перерахування грошових коштів у розмірі 180 000,00 грн з рахунку відповідача ТзДВ «Полонина»
№ НОМЕР_3 на іменний поточний рахунок відповідача ОСОБА_1 , визнати недійсним договір банківського вкладу «НВУ» від 13 жовтня 2014 року № 854823/2014 та застосувати до зазначених правочинів наслідки недійсності.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 липня
2019 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку,
що здійснене 13 жовтня 2014 року перерахування грошових коштів у розмірі 180 000,00 грн з рахунку ТзДВ «Полонина» № НОМЕР_3 на іменний поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 не є правочином у розумінні статті 202 ЦК України, а є транзакцією, яка не може бути визнана нікчемною.
Аргументуючи свою позицію, суди зазначили, що доводи позивача про те,
що оспорюваний правочин, внаслідок укладення якого збільшилась гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб, виплата якої здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, вчинено під час дії обмежень, встановлених постановою Правління НБУ від 03 жовтня 2014 року № 631/БТ щодо ПАТ «ВіЕйБі Банк», як щодо проблемного банку, є голослівними
та не підтверджені належними доказами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи
У серпні 2019 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Матвійчук О. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 04 липня 2019 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди, вирішуючи спір, не врахували,
що здійснення відповідачами та банком операцій з перерахування коштів проведено під час дії обмежень, встановлених щодо ПАТ «ВіЕйБі Банк», як щодо проблемного банку, та призвело до збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Вказує, що оспорювані правочини укладені з порушенням вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» внаслідок зловмисної домовленості сторін з метою збільшення гарантованої суми відшкодування
за вкладами фізичних осіб за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зазначає, що перерахування грошових коштів відбулося після прийняття постанови Правління Національного банку України від 03 жовтня 2014 року
№ 631/БТ, якою ПАТ «ВіЕйБі Банк» віднесено до категорії проблемних
та встановлено обмеження щодо його діяльності, що суперечить Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і призвело до збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Зміст відзиву на касаційну скаргу
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 11 грудня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією в складі п'яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що 10 жовтня 2014 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 укладено договір банківського рахунку «До вкладу» № НОМЕР_1 .
13 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено договір банківського вкладу на вимогу «Для виплат» № НОМЕР_2 про відкриття на ім'я ОСОБА_1 як вкладника іменного вкладного рахунка на умовах вкладу на вимогу № НОМЕР_2 .
13 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено договір банківського вкладу «НВУ» № 854823/2014, відповідно до якого сума вкладу становила 180 000,00 грн.
Постановою правління НБУ від 03 жовтня 2014 року № 631/БТ ПАТ «ВіЕйБі Банк» віднесено до категорії проблемних та встановлено обмеження щодо його діяльності, зокрема щодо проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених
до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.
Постановою Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 «Про віднесення ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року № 123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк» і з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «ВіЕйБі Банк».
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
від 20 березня 2015 року № 63 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та призначено уповноважену особу Фонду
на ліквідацію банку.
Таким чином, суд установив, що з 21 листопада 2014 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
13 жовтня 2014 року між ТзДВ «Полонина» в особі голови правління Гасяк А. О. та ОСОБА_1 укладено договір позики між підприємством та працівником про передачу позикодавцем у власність позичальника грошових коштів у розмірі 180 000,00 грн та в подальшому сторонами укладено продовження договору позики між підприємством та працівником.
13 жовтня 2014 року з рахунку № НОМЕР_3 , що належить
ТзДВ «Полонина» у ПАТ «ВіЕйБі Банк» здійснено переказ коштів у розмірі 180 000,00 грн на іменний поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .
13 жовтня 2014 року вказана сума була зарахована на вкладний рахунок
№ НОМЕР_2 відповідно до умов договору банківського вкладу «НВУ»
№ 854823/2014, укладеного 13 жовтня 2014 року між банком та ОСОБА_1 .
Уповноваженою особою Фонду Гарантування вкладів на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіною М.А. на виконання вимог розділу ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 5 липня 2012 року, здійснено перевірку правочинів (у тому числі договорів) вчинених (укладених) банком з дня віднесення банку до категорії проблемних до дня запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «ВіЕйБі Банк», а саме з 03 жовтня 2014 року до 20 листопада 2014 року, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав порушення ПАТ «ВіЕйБі Банк» обмежень в його діяльності, встановлених постановою Правління Національного банку України від 3 жовтня 2014 року № 631/БТ.
Звертаючись до суду з цим позовом, Уповноважена особа Фонду Гарантування вкладів на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіна М. А. визначила оспорювану банківську операцію щодо перерахування грошових коштів з одного рахунку на інший правочином та як на підставу його недійсності посилалась на те, що він не відповідає вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також на те, що він вчинений внаслідок зловмисної домовленості однієї сторони з іншою стороною.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -
ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно
до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду
і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких
не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку,
що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційну скаргу подано до суду у серпні 2019 року, її розгляд Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України у редакції, що діяла
до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № № 4452-VI), який регулює ці правовідносини.
Відповідно до пункту 16 статті 2 Закону № 4452-VI тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України в цих правовідносинах.
Суд установив, що з 21 листопада 2014 року розпочато процедуру введення тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк» і з цього часу банк не мав права здійснювати ведення рахунків фізичних та юридичних осіб, тобто фактично був позбавлений права виконувати будь-які операції за рахунками клієнтів, у тому числі здійснювати розміщення вкладу.
Частиною 2 статті 38 Закону № 4452-VI передбачено, що уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.
Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони
за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 Закону про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів щодо витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходячи з того,
що здійснене 03 жовтня 2014 року перерахування грошових коштів
не є правочином у розумінні статті 202 ЦК України, а є транзакцією, дійшов правильного висновку про те, що така транзакція (операція) не може бути визнана нікчемною.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів, оскільки, здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку.
Отже, Фонд не має повноважень визнавати нікчемними транзакції щодо перерахування коштів з одного рахунку на інший у порядку статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15 (провадження
№ 11-104апп18, а також у постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року
у справі № 185/9773/16-ц (провадження № 61-42946св18).
Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним
у судовій практиці.
Щодо вирішення позовних вимог в іншій частині колегія суддів зазначає наступне.
Законом України № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку. Аналіз функцій Фонду, викладених у статтях 4, 26, 27, 37, 38 вказаного Закону, свідчить про те, що Фонд бере участь
у правовідносинах у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов'язкові для банків та інших осіб рішення, а з іншого - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк
у приватноправових відносинах з третіми особами.
Частинами першою, третьою статті 36 Закону № 4452-VI (у редакції, чинній
на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації
і до її припинення. Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.
Частинами другою, третьою статті 38 Закону № 4452-VI (у редакції, чинній
на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку,
на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними
з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством
чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин
(у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин
не відповідає вимогам законодавства України.
Таким чином, згідно зі статтями 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення фактів нікчемності правочинів, повідомлення про виявлення нікчемного правочину його сторін.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк
не наділені повноваженнями приймати рішення про визнання правочинів нікчемними.
За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна
зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує
чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палата Верховного Суду
від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19),
від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
Пунктами 94, 95 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня
2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) зазначено,
що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони
не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним
у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
У пунктах 69-73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня
2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено,
що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує
чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано,
за цінами, які існують на момент відшкодування.
Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (частина п'ята статті 216 ЦК України).
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не врахували, що договір банківського вкладу від 13 жовтня 2014 року укладений всупереч обмежень, встановлених постановою Правління Національного банку України від 03 жовтня 2014 року
№ 631-БТ, після винесення зазначеної постанови, а в результаті укладення цього правочину на вкладний рахунок ОСОБА_1 перераховані грошові кошти, які знаходились на поточному рахунку ТзДВ «Полонина» у ПАТ ««ВіЕйБі Банк», внаслідок чого ОСОБА_1 набув переважного права отримати грошові кошти в сумі 180 000,00 грн (які належали ТзДВ «Полонина») за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, а не у порядку черговості, передбаченої статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Вказане свідчить, що договір банківського вкладу «НВУ» від 13 жовтня 2014 року № 854823/2014 укладений з метою прийняття ПАТ «ВіЕйБі Банк» на себе зобов'язання з повернення у позачерговому порядку коштів, які на момент віднесення банку до категорії проблемних перебували на поточному рахунку ТзДВ «Полонина», оскільки ОСОБА_1 , як працівник ТзДВ «Полонина», взяв
на себе зобов'язання на підставі договору позики від 13 жовтня 2014 року повернути кошти на користь ТзДВ «Полонина».
Зазначені дії свідчать про їх спрямованість на збільшення загальної гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб, що підлягає виплаті Фондом гарантування вкладів фізичних осіб при проведенні процедури ліквідації ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», тобто прийняття банком додаткових зобов'язань без вчинення майнових дій контрагентами, а також про надання кредитору переваг, отже, наявні підстави для того, щоб вважати договір банківського вкладу «НВУ» від 13 жовтня 2014 року № 854823/2014 нікчемним на підставі частини другої статті 215 ЦК України, пунктів 1, 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Визнання нікчемного правочину недійсним на вимогу сторони правочину
не є належним способом захисту права. У той же час у випадку підтвердження нікчемності правочину суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення
у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Верховний Суд, встановивши, що суди попередніх інстанцій, виходячи
із встановлених обставин, неправильно застосували норми матеріального права, дійшов висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення позовних вимог про визнання договору банківського вкладу недійсним і застосування наслідків недійсності правочину
з ухваленням у цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (договору банківського вкладу) шляхом повернення сторін
у первісний стан та про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання правочину (договору банківського вкладу) недійсним з підстав, викладених
у мотивувальній частині цієї постанови.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Враховуючи, що постановою Верховного Суду рішення суду першої інстанції
та постанову апеляційного суду частково скасовано, а позовні вимоги частково задоволено, з відповідачів у справі ОСОБА_1 , ТзДВ «Полонина» на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації
ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, пропорційно до задоволених вимог, а саме в розмірі 5 437,34 грн.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 16 квітня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 04 липня 2019 року в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Полонина» про визнання договору банківського вкладу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину скасувати.
Відмовити Публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору банківського вкладу «НВУ»
від 13 жовтня 2014 року № 854823/2014.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Полонина» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину задовольнити частково.
Застосувати наслідки нікчемного правочину - договору банківського вкладу «НВУ» від 13 жовтня 2014 року № 854823/2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_1 , повернувши сторони правочину у первісний стан шляхом повернення грошових коштів у сумі 180 000,00 грн із вкладного рахунку ОСОБА_1 у Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський Акціонерний Банк» № НОМЕР_4 на поточний рахунок,
та з поточного рахунку ОСОБА_1 на поточний рахунок
№ НОМЕР_3 Товариства з додатковою відповідальністю «Полонина»
у Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський Акціонерний Банк».
В частині визнання недійсним з моменту його вчинення правочину (транзакції) від 13 жовтня 2014 року щодо перерахування грошових коштів у розмірі 180 000,00 грн з рахунку відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Полонина» № НОМЕР_3 на іменний поточний рахунок відповідача ОСОБА_1 рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 липня 2019 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 та Товариства з додатковою відповідальністю «Полонина» на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» судовий збір
у розмірі 5 437,34 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун