Ухвала
02 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 335/194/20
провадження № 61-129ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 11 серпня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор Газорозподільної системи «Запоріжгаз» про захист прав споживача, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор Газорозподільної системи «Запоріжгаз» про захист прав споживача, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що 22 березня 2018 року представниками Вільнянського відділення Акціонерного товариства «Запоріжгаз» при обстеженні подвір'я належного їй на праві приватної власності житлового будинку АДРЕСА_1 було виявлено наявність несанкціонованого газопроводу, про що складено акт про порушення № 0600069549, та опломбовано вхідний кран газопроводу зі встановленням заглушки. Складений акт про порушення № 0600069549 ОСОБА_1 вважає протиправним, оскільки відсутні докази наявності несанкціонованого газопроводу та обстеження подвір'я житлового будинку АДРЕСА_1 було проведено у відсутність його власника.
Просила суд визнати протиправним та скасувати рішення комісії з розгляду актів про порушення; визнати протиправними дії Акціонерного товариства «Оператор Газороподільної системи «Запоріжгаз» щодо складання акту-розрахунку не облікованого (донарахованого) об'єму (обсягу) природного газу і його вартості; визнати протиправними дії Акціонерного товариства «Оператор Газороподільної системи «Запоріжгаз» щодо припинення газопостачання житлового будинку АДРЕСА_1 ; зобов'язати Акціонерне товариство «Оператор Газороподільної системи «Запоріжгаз» за власний рахунок підключити до газорозподільної системи газове обладнання її житлового будинку АДРЕСА_1 та поновити надання послуг з розподілу природного газу.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 11 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 25 листопада 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 11 серпня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 листопада 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
За правилом пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом спору у цій справі є вимоги немайнового характеру, вирішення яких не представляють складності у зв'язку зі сталістю законодавства України та судової практики. Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей. Тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
У касаційній скарзі зазначено, що ця справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить суспільний інтерес, адже від її правильного вирішення залежить існування єдиної, зрозумілої, однозначної і ефективної судової практики в аналогічних справах. Тому заявник вважає, що у цій справі наявні підстави, передбачені частиною третьою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
За змістом пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Посилаючись на наявність зазначених обставин, ОСОБА_1 не додала до касаційної скарги доказів, які б підтверджували такі обставини, а сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі, без належного обґрунтування для такого перегляду, не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи в суді касаційної інстанції.
Підсумовуючи, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судового рішення у цій справі у касаційному порядку.
Відповідно до Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключають з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягнення таких цілей.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
З урахуванням викладеного, оскільки оскаржувані заявником рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 11 серпня 2020 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 25 листопада 2020 року ухвалені у малозначній справі, вони не підлягають касаційному оскарженню і у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Разом з тим, не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 11 серпня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор Газорозподільної системи «Запоріжгаз» про захист прав споживача, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
І. А. Воробйова
Р. А. Лідовець