Іменем України
09 лютого 2021 року
Київ
справа №818/485/16
адміністративне провадження №К/9901/31277/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув в порядку письмового провадження скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного суду від 02.08.2016 (суддя Бондар С.О) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 (судді: Чалий І.С. (головуючий), Зеленський В.В., Кононеко 3.0.) у справі №818/485/16 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного ДФС у Сумській області про скасування податкових повідомлень - рішень, вимоги та рішення,
УСТА Н О В И В.
Короткий зміст позовних вимог
1. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, Підприємець) звернувся до суду з позовом до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного ДФС у Сумській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про:
- визнання дій щодо складення акту про результати документальної планової виїзної перевірки №111/18-11-17-01-16/ 2561004138 від 04.04.2016 протиправними;
- визнання протиправною та скасування вимоги від 04.04.2016 про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 53646,11 грн;
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2016 №0000091702 про донарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за платежем - військовий збір, на загальну суму 14666,11 грн;
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2016 № 0000081702 про донарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності на загальну суму 201 544,23 грн;
- визнання протиправним та скасування рішення № 0000071702 від 26.04.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 5364,61 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вимога про сплату боргу та рішення відповідача про донарахування податків і застосування штрафних санкцій є протиправними, оскільки вони винесені на підставі помилкових висновків відповідача про необґрунтоване включення позивачем до складу витрат сум по сплаті податків на доходи фізичних осіб, на додану вартість, а також сум по сплаті збору на використання води, користування надрами, орендної плати за землю. Включення зазначених сум до валових витрат передбачено статтею 138 Податкового кодексу України. В акті перевірки також вказано, що позивачем необґрунтовано включено до складу витрат вартість придбаних паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 782192,73 грн, проте, Підприємцем були надані всі необхідні документи про використання пального в господарській діяльності, а норми списання пального передбачені технічною документацією на транспортні засоби. Також позивач зазначає, що дії відповідача щодо складення акту є протиправними, так як строк перевірки було подовжено як для самозайнятої особи, а не для фізичної особи - підприємця.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Сумського окружного суду від 02.08.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано вимогу № Ф-0001611702 від 04.04.2016, податкові повідомлення-рішення від 26.04.2016 № 0000091702 та №0000081702, рішення № 0000071702 від 26.04.2016. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. В частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Охтирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Сумській області, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірність прийнятих оскаржуваних рішень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного суду від 02.08.2016, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємця.
6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки), з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки №111/18-11-17-01-16/ НОМЕР_1 від 04.04.2016, оформленого за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки Підприємця з питань дотримання норм законодавства щодо наявності ліцензії, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, військового збору, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог ст. 138, ст. 139, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, статей 1, 4, 7, 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб-підприємців від провадження господарської діяльності в сумі 161 235,38 грн, занижено суму військового збору на 11 832,89 грн та занижено суми сплати єдиного внеску в розмірі 53 646,11грн.
В основу прийняття оскаржуваних рішень та вимоги контролюючим органом покладено висновок про необґрунтоване завищення витрат за період 2014-2015 років на загальну суму 816 528,91 грн, які впливають на базу оподаткування позивача.
Так, на думку контролюючого органу, Підприємець
- у 2014 році необґрунтовано включено до складу витрат документально підтверджені витрати на загальну суму 34 336,18 грн, а саме витрати по сплаті: податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в сумі 1 886,18 грн, податку на додану вартість в сумі 32 450,00 грн;
- у 2015 році необґрунтовано включено до складу витрат документально підтверджені витрати на загальну суму 209 324,35 грн, а саме витрати по сплаті: збору на спеціальне використання води в сумі 1283,14 грн, плата за користування надрами в сумі 422,93 грн, податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в сумі 1863,12 грн, податок на додану вартість в сумі 152 290,00 грн, орендна плата до місцевого бюджету Люджанської сільської ради в сумі 53 465,12 грн.
- у 2015 році необґрунтовано включено до складу витрат вартість придбаних паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 782 192,73 грн, оскільки Підприємцем не було розроблено документів про встановлення норм витрат пального для кожного з транспортних засобів, що використовуються в господарській діяльності, не надано документів, що підтверджують використання пального у господарській діяльності, а тому списання ПММ є безпідставним.
На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу (недоїмки).
Судами також встановлено, що придбане позивачем пальне було використано у власній господарській діяльності, що підтверджується первинними документами: видаткові накладні на придбання пального, податкові накладні, товарно - транспортні накладні, чеки РРО, банківськими виписками про сплату коштів за придбане пальне, подорожні листи, акти списання.
8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки. Зазначає, що позивачем необґрунтовано, всупереч вимог ст.177 Податкового кодексу включено до складу витрат суми по сплаті податків на доходи фізичних осіб, на додану вартість, а також суми по сплаті збору на використання води, користування надрами, орендної плати за землю. Крім того, позивачем необґрунтовано включено до складу витрат вартість придбаних паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 782192,73 грн, оскільки позивачем не надано доказів використання пального в господарській діяльності та не було розроблено документів про встановлення норм витрат пального для кожного транспортного засобу.
9. Підприємцем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.
10. Податковий кодекс України:
10.1. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
10.2. Пункт 138.1 статті 138 (у редакції 2014 року):
Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
10.3. Пункт 138.2 статті 138.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
10.4. Підпункт 138.10.4 статті 138.10 статті 138.
Інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно: суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.
10.5. Підпункт 139.1.6 пункту 139.1 статті 139.
Не включаються до складу витрат: суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.
Для платників податку, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу витрат входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку.
10.6. Стаття 177 (у редакції 2014 року).
10.6.1. Пункт 177.1.
Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
10.6.2. Пункт 177.2.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
10.6.3. Пункт 177.3.
Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
10.6.4. Пункт 177.4.
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
10.7. Стаття 177 (у редакції з 2015 року).
10.7.1. Пункт 177.1.
Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
10.7.2. Пункт 177.2.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
10.7.3. Пункт 177.3.
Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
10.7.4. Пункт 177.4.
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
10.8. Пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ.
Тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
11. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:
11.1. Стаття 1.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
11.2. Частина 1 статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
12. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
12.1. Пункт 2 частини першої статті 7.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
12.2. Частина одинадцята статті 8.
Ставка єдиного внеску для вказаної категорії платників складає 34,7% від бази оподаткування, визначеної статтею 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
12.3. Частина друга статті 9.
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
13. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід незалежно від форми (грошова чи не грошова) його отримання.
14. Чистий оподатковуваний дохід визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними із проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця.
15. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
16. У 2014 році податок на доходи фізичних осіб включається до витрат фізичної особи - підприємця на підставі підпункту 138.10.4 статті 138.10 статті 138 Податкового кодексу Країни, оскільки такі і витрати є витратами операційної діяльності, які можуть бути включені фізичною особою - підприємцем до складу витрат згідно із вимогами пункту 177.4. статті 177 Податкового кодексу України.
17. У 2015 році внесені зміни у правове регулювання щодо переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, а саме п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.
У переліку витрат безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичними особами - підприємцями, визначених п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, відсутні витрати понесені на збір на спеціальне використання води, на плату за користування надрами, на податок на доходи фізичних осіб.
18. Згідно із вимогами підпункту 177.4.1 пункту 177.4. статті 177 Податкового кодексу України до витрат включаються в тому числі і витрати понесені на придбання палива.
19. Витрати, що пов'язані з проведенням господарської діяльності фізичної особи-підприємця мають бути підтверджені належно оформленими первинними документами.
20. Платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
21. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання, зокрема, товарів, які безпосередньо пов'язані з веденням господарської діяльності платника податку і підтверджені належним чином оформленими первинними документами.
22. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
23. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).
24. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині безпідставності доводів контролюючого органу про необґрунтованість включення позивачем до складу витрат вартість придбаних паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 782 192,73 грн.
Судами встановлено, що придбане позивачем пальне було використано у власній господарській діяльності, а саме на заправку техніки з метою оброблення полів, посіву, збору врожаю, а також на відрядження. Вказане підтверджено первинними документами, зокрема, видатковими накладними на придбання пального, податковими накладними, товарно - транспортними накладними, чеками РРО, банківськими виписками про сплату коштів за придбане пальне, подорожніми листами, актами списання, посвідченнями на відрядження.
Суди також встановили, що визначені позивачем у шляхових листах норми списання паливно - мастильних матеріалів відповідають технічним характеристикам автомобілів та узгоджуються з вимогами законодавства. Норми списання зазначені у шляхових листах для кожного виду техніки та затверджені ФОП ОСОБА_1 . Натомість контролюючим органом не наведено обґрунтованих доводів та не надано доказів неправильного визначення (обчислення) позивачем норм палива до списання.
Доводи касаційної скарги не спростовують вказаних обставин.
Таким чином, позивачем правомірно та обґрунтовано включено до складу витрат у 2015 році вартість придбаних паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 782192,73 грн.
25. Також колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції в частині правильності віднесення позивачем до витрат у 2014 році витрат по сплаті податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в сумі 1 886,18 грн, оскільки у 2014 році податок на доходи фізичних осіб включається до витрат фізичної особи - підприємця. Такі витрати є витратами операційної діяльності (пп.138.10.4 ст. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України), які включаються фізичною особою-підприємцем до складу витрат згідно із вимогами пункту 177.4. статті 177 Податкового кодексу України.
26. Щодо віднесення позивачем до витрат у 2015 році орендної плати до місцевого бюджету Люджанської сільської ради в сумі 53 465,12 грн, то колегія суддів погоджується з правомірністю віднесення таких до валових на підставі п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, яким визначено, що до витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належить, зокрема, оплата оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності. Контролюючим органом не ставить під сумнів використання земельних ділянок в господарській діяльності позивача.
27. Проте колегія суддів не погоджується з висновками судів про правомірність віднесення позивачем на витрати як у 2014 році так і у 2015 році податку на додану вартість в сумі 32 450,00 грн та у сумі 152 290,00 грн відповідно, оскільки п.177.2 ст. 177 Податкового кодексу України чітко визначено, що для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
Позивач є платником ПДВ, а відтак не має права на віднесення на витрати ПДВ сплаченого у ціні прибраного товару.
87. Безпідставно позивачем у 2015 році також включено до складу витрат витрати по сплаті збору на спеціальне використання води, плату за користування надрами та податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування, оскільки п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (починаючи з 01.01.2015) у переліку витрат безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичними особами - підприємцями відсутні витрати понесені на збір на спеціальне використання води, на плату за користування надрами, на податок на доходи фізичних осіб.
Таким чином, позивачем у 2015 році необґрунтовано включено до складу витрат витрати в сумі 3 569,19 грн (збір на спеціальне використання води в сумі 1283,14 грн, плата за користування надрами в сумі 422,93 грн, податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в сумі 1863,12 грн).
29. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що контролюючим органом обґрунтовано прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу у зазначених частинах, а саме:
- вимогу від 04.04.2016 про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 52 991,34 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 26.04.2016 №0000091702 про донарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір за основним зобов'язанням на суму 2 824,64 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 706,16 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 26.04.2016 № 0000081702 про донарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності за основним зобов'язанням на суму 35 682,75 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8 920,69 грн;
- рішення № 0000071702 від 26.04.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 5 299,13 грн.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
30. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, приходить до висновку, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до неправильного вирішення справи та скасування податкових повідомлень - рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу в частинах, які були прийняті контролюючим органом у відповідності до вимог законодавства, а тому касаційна скарга Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного суду від 02.08.2016 та ухвалу Харківського апеляційного аміністративного суду від 06.12.2016 підлягає частковому задоволенню.
31. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
32. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша стаття 351 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного ДФС у Сумській області задовольнити частково.
Постанову Сумського окружного суду від 02.08.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 у справі №818/485/16 в частині задоволення позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування:
- вимоги від 04.04.2016 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 52 991,34 грн;
- податкового повідомлення-рішення від 26.04.2016 №0000091702 про донарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір за основним зобов'язанням на суму 2 824,64 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 706,16 грн;
- податкового повідомлення-рішення від 26.04.2016 № 0000081702 про донарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності за основним зобов'язанням на суму 35 682,75 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8 920,69 грн;
- рішення № 0000071702 від 26.04.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 5 299,13 грн, -
скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .
В решті постанову Сумського окружного суду від 02.08.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 у справі №818/485/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду