09 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 640/6986/19
адміністративне провадження № К/9901/22915/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-допвідача - Уханенка С.А.,
суддів: Радишевської О.Р., Шевцової Н.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року (суддя-доповідач Файдюк В.В., судді Земляна Г.В., Мєзєнцев Є.І.),
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Міністерства оборони України і Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (далі - Головний військовий клінічний госпіталь), у якому просив: визнати протиправними дії начальника Головного військово-медичного управління - начальника медичної служби Збройних Сил України та скасувати виданий ним наказ від 19.12.2018 №196 про звільнення його із займаної посади; поновити його на посаді начальника Центральної діагностичної патологоанатомічної лабораторії Міністерства оборони України - лікара-патологоанатома; стягнути з Головного військового клінічного госпіталю середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.12.2018 по день прийняття рішення у справі..
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2020 року позов залишено без розгляду з підстави, визначеної частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України): у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду і визнання судом неповажними наведених позивачем підстав для його поновлення.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2020 року та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не пропустив місячний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом з моменту отримання наказу про звільнення.
У касаційній скарзі Міністерства оборони України, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року та залишити в силі ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2020 року.
За доводами відповідача, висновок суду апеляційної інстанції про дотримання позивачем строку звернення до суду не підтверджується матеріалами справи, з яких убачається, що ОСОБА_1 отримав наказ про звільнення 31 грудня 2018 року, що свідчить про пропуск ним більше, ніж на 2 місяці, місячного строку звернення до суду у справі про звільнення. Крім того, відповідач звертає увагу на порушення судами попередніх інстанцій правил юрисдикції при вирішенні цього спору, який, на його думку, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки виник з трудових відносин між Військово-медичним департаментом Міністерства оборони України і ОСОБА_1 як працівником Збройних Сил України.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, стверджуючи про її законність і обґрунтованість.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що відповідно до наказу директора Департаменту охорони здоров'я Міністерства оборони України від 25 жовтня 2005 року №111 ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника Центральної патологоанатомічної лабораторії - лікаря-патологоанатома.
Оскаржуваним у цій справі наказом начальника Головного військово-медичного управління - начальника медичної служби Збройних Сил України від 19.12.2018 №196 на виконання директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 14.03.2017 №Д-322/1/3дск ОСОБА_1 звільнено з 31 листопада 2017 року з посади начальника Центральної діагностичної патологоанатомічної лабораторії Міністерства оборони України - лікаря-патологоанатома відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у зв'язку з розформуванням (ліквідацією) Центральної діагностичної патологоанатомічної лабораторії, скороченням штату працівників, відсутністю вакантних посад, відмовою від переведення на іншу роботу.
Уважаючи наказ про своє звільнення незаконним, ОСОБА_1 звернувся з цим адміністративним позовом, під час розгляду якого адміністративними судами прийняті судові рішення, які є предметом перегляду в суді касаційної інстанції.
За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Водночас абзацом другим частини першої статті 354 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій правил юрисдикції адміністративних судів при вирішенні цього спору, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1 і 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
У пункті 2 частини першої статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Таким чином, для віднесення роботи ОСОБА_1 на посаді начальника Центральної патологоанатомічної лабораторії - лікаря-патологоанатома до публічної служби визначальним є те, чи проходив позивач на цій посаді військову або іншу державну службу.
Відповідно до положень статті 5 Закону України від 06.12.1991 №1934-XII «Про Збройні Сили України» особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України (частина перша). При виконанні обов'язків служби військовослужбовці носять військову форму одягу, їм довічно встановлюється військове звання (частина третя). Трудові відносини працівників Збройних Сил України регулюються законодавством про працю (частина четверта).
Згідно з частинами першою і другою статті 6 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військові посади (штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання передбачаються у штатах (штатних розписах) військових частин, кораблів, органів військового управління, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти. Перелік посад, що підлягають заміщенню вищим офіцерським складом, затверджується Президентом України, а посад інших військовослужбовців - Міністерством оборони України.
При цьому частиною четвертою цієї статті обумовлено, що окремі військові посади в мирний час можуть заміщатися (на умовах строкового трудового договору) цивільними особами в порядку, встановленому Міністерством оборони України, або резервістами в порядку, встановленому Генеральним штабом Збройних Сил України.
Аналогічна норма закріплена у пункті 121 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, та передбачає, що тимчасове заміщення вакантних військових посад цивільними особами на умовах строкового трудового договору здійснюється у випадках та в порядку, визначених Міністерством оборони України.
Наказом Міністра оборони України від 14.10.2002 №345 (чинним на час призначення позивача на посаду) затверджений Тимчасовий перелік посад офіцерського складу, які в мирний час можуть заміщатися цивільними особами (на умовах строкового трудового договору), до якого, зокрема, віднесено посаду начальника лабораторії (для військових медичних частин, установ та підрозділів Збройних Сил України).
Водночас директивою Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 14.03.2017 №Д-322/1/3дск, на виконання якої був виданий оскаржуваний у цій справі наказ про звільнення, вирішено провести заходи відповідно до вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, щодо призначення на інші посади осіб офіцерського складу, військовослужбовців сержантського, старшинського та рядового складу. Вказано на необхідність додержання вимог законодавства про працю, Законів України «Про зайнятість населення» і «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» під час проведення заходів щодо переведення (призначення) на інші посади або вивільнення працівників, які не розміщуються на посадах у зв'язку з проведенням організаційних заходів.
Аналіз наведених норм чинного законодавства України у сукупності з фактичними обставинами щодо відсутності у позивача військового звання за відповідною штатною посадою, призначення і звільнення його згідно із законодавством про працю, дає підстави для висновку, що ОСОБА_1 заміщав посаду начальника Центральної патологоанатомічної лабораторії - лікаря-патологоанатома як цивільна особа, а не як військовослужбовець.
При цьому належність вказаної посади до військових посад унеможливлює її віднесення до посад державної служби.
З наведеного слідує, що позивач, перебуваючи на посаді начальника Центральної патологоанатомічної лабораторії - лікаря-патологоанатома, не проходив публічну службу і не перебував у публічно-правових відносинах з відповідачами, що згідно зі статтею 19 КАС України є необхідними ознаками для віднесення справи до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, із трудових правовідносин.
Характер спірних правовідносин у цій справі вказує на її належність до юрисдикції цивільних судів.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій помилково розглянули за правилами адміністративного судочинства питання, пов?язані із трудовим спором, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства, у тому числі щодо строку звернення до суду за захистом трудових прав.
Слід також зазначити, що ухвалення Окружним адміністративним судом міста Києва протокольної ухвали від 20 лютого 2020 року про відмову у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про закриття провадження в адміністративній справі не можна вважати остаточним вирішенням юрисдикційного спору, враховуючи, що така ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (частина перша статті 294 КАС України), а Міністерство оборони України заперечувало проти розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства на всіх стадіях судового процесу.
За правилами частини першої статті 354 і пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За наведених обставин рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись статтями 238, 239, 343, 354, 355, 356, 359 КАС України, Суд
1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
2. Скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року.
3. Закрити провадження у справі.
4. Роз'яснити позивачеві, що ця справа віднесена до юрисдикції загального суду та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а також про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.А. Уханенко
Судді: О.Р. Радишевська
Н.В. Шевцова