Справа № 639/3927/19 Головуючий у 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11кп/818/508/21 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія: ч.2 ст.185 КК України
28 січня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Жовтневого районного суду м.Харкова від 20 травня 2020 року, стосовно ОСОБА_7 ,-
Вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 20 травня 2020 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Василівка Полтавського району Полтавської області, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, розлучений, офіційно не працевлаштований, який має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
- 19.05.2011 року Полтавським районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;
- 07.03.2012 року Полтавським районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 185, ч.2 ст. 289, 70, 71 КК України до 4 років позбавлення волі, 09.09.2014 року звільнений з Божковської виправної колонії Полтавської області (№16) умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 2 місяці;
- 19.01.2017 року Київським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту строком на 6 місяців, 19.05.2017 року звільнений з Кременчуцької виправної колонії Полтавської області (№69) за відбуттям строку покарання,
визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України з призначенням покарання у виді 2 років позбавлення волі.
Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_7 , будучи раніше неодноразово судимим за злочини із корисливих мотивів, останній раз 19.01.2017 Київським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 185 КК України до арешту строком на 6 місяців (термін обчислення з 05.01.2017), звільнившись 19.05.2017 на шлях виправлення та перевиховання не став та, маючи не зняту і не погашену в установленому законом порядку судимість, вчинив повторно злочин проти власності за наступних обставин:
Так, ОСОБА_7 11.04.2019 приблизно о 18 годині перебував на березі річки Уди, неподалік від пропускного пункту фірми «Алекс-3», розташованої за адресою: м. Харків, Конотопська, 1-А, де побачив автомобіль «Mercedes-Benz» д.н. НОМЕР_1 , який належить раніше йому незнайомому ОСОБА_8 , 1957 року народження.
Саме в той час у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення майна, яке, як на його думку, могло знаходитись в салоні автомобіля.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, спочатку підійшов до автомобіля та відкрив двері з боку водія, де між водійським та пасажирським сидінням побачив барсетку (сумку) чорного кольору, якою й вирішив таємно заволодіти. Надалі він, бажаючи довести злочинний умисел до кінця, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправність свого діяння, таємно заволодів барсеткою (сумкою), вартість якої в ході досудового розслідування встановити не виявилось за можливе, з її вмістом, а саме: золотим хрестиком, 585 проби, вагою 1,67 гр., вартістю 1344 гривні 35 копійок та гаманцем чорного кольору, вартість якого в ході досудового розслідування встановити не виявилось за можливе, в якому знаходились грошові кошти в сумі 3500 гривень купюрами номіналом по 500 гривень та 105 доларів США, банкнотами номіналом 100 та 5 доларів США, що згідно офіційного курсу валют НБУ станом на 11.04.2019 становила в еквіваленті загальну суму 2810 гривень.
Після цього, ОСОБА_7 , звернувши на свою користь викрадене майно та грошові кошти, з місця скоєння злочину зник та розпорядився ними в подальшому на власний розсуд.
В результаті скоєної крадіжки ОСОБА_7 завдав особі похилого віку, потерпілому ОСОБА_8 , матеріальної шкоди на загальну суму 7654 гривні 35 копійок, з яких 6310 гривень становлять грошові кошти та 1344 гривні 35 копійок, вартість виробу із золота, яку підтверджено висновком експерта № 1694/19 від 20.05.2019.
Не погодившись з рішенням районного суду, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить вирок Жовтневого районного суду м.Харкова від 20 травня 2020 року змінити шляхом його пом'якшення та призначити йому покарання з застосуванням ст. 75 КК України.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує на визнання вини, щире каяття, наявність співмешканки та неповнолітньої дитини 2017 року народження, онкохворої матері, яка потребує його піклування, місця проживання та роботи, відсутність претензій з боку потерпілого.
Вислухавши доповідь судді; пояснення обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги; вивчивши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
Дії обвинуваченого кваліфіковано правильно, висновки суду відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі ч.2 ст.394 та ч.1 ст.404 КПК України, не перевіряє.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_7 надав суду клопотання щодо призначення йому захисника, під час апеляційного розгляду обвинувачений зазначив, що не підтримує своє клопотання, послуг захисника не потребує, свій захист буде здійснювати самостійно.
При призначенні покарання ОСОБА_7 суд діяв з дотриманням вимог ст.ст.50,65 КК України, а саме. Врахував, принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, судимості не зняті та не погашені у встановленому законом порядку, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, розлучений, має на утриманні малолітню дитину 2016 року народження, офіційно не працевлаштований, тяжких захворювань чи інвалідності не має, має постійне місце проживання, де проживав разом із цивільною дружиною та її малолітніми дітьми.
Відповідно до ст. 66 КК України врахував обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття, та відповідно до ст. 67 КК України обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину у відношенні особи похилого віку.
Окрім цього районним судом враховано висновок досудової доповіді Красноградського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області від 12.07.2019 року, відповідно до якої ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення - висока, а рівень ризику небезпеки для суспільства - середній, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення та обмеження волі на певний строк може ставити небезпеку для суспільства.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що ОСОБА_7 будучи раніше неодноразово судимим, судимості не зняті та не погашені, в тому числі і за злочини проти власності, відбував покарання в місцях позбавлення волі, знов вчинив новий злочин через незначний проміжок часу після звільнення, що свідчить про стійку антисоціальну направленість його особи та установку на особисте збагачення шляхом скоєння злочинів.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_7 , а також попередження вчинення ним нових злочинів не можливе без його ізоляції від суспільства, тобто лише при позбавленні волі, та з призначенням покарання в межах санкції статті, а призначення більш м'якого виду покарання - не стане ефективним та дієвим для досягнення мети виправлення.
Такий вид і міра покарання, на думку колегії суддів, буде достатньою для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів.
Отже, апеляційні вимоги обвинуваченого ОСОБА_7 про можливість призначення більш м'якого покарання з застосуванням ст. 75 КК України є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Поряд з цим, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування оскаржуваного обвинувального вироку, не вбачається.
Керуючись ст.ст.405,407 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Жовтневого районного суду м.Харкова від 20 травня 2020 року, стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий -
Судді -