ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" лютого 2021 р. справа № 300/1293/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Главача І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Мельник О.Я.,
представників позивача - Вацовської М.М., Петруняк Л.І.,
представника відповідача - Клебана М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2020 №0001420501, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" (надалі, також - позивач, ТОВ «СТЕК») звернулося в суд з позовною заявою до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2020 №0001420501.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення (надалі, також - ППР) на підставі хибних висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки про те, що господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" з контрагентом ТОВ «НВП «Ефект Груп» не мали реального товарного характеру. Позивач зазначив, що документи, які підтверджують факт закупівлі матеріального ресурсу контрагентом, необхідного для надання послуг з промивки котлів не могли бути надані позивачем під час перевірки, оскільки ресурси для надання послуг поставлялись ТОВ «НВП «Ефект Груп» в рамках надання послуг і, відповідно, факт їх закупівлі не був предметом перевірки ТОВ «СТЕК». Крім цього, звернув увагу, що дані, взяті для аналізу представниками контролюючого органу, а саме дані інформаційних баз ДФС щодо ТОВ «НВП «Ефект Груп», які встановлюють відсутність відомостей про придбання компонентів, що мали використовуватися в процесі хімічної промивки (звітність за формою 1-ДФ) не є достатнім для висновку про відсутність закупівлі ТОВ «НВП «Ефект Груп» необхідних реагентів для проведення промивки. На переконання позивача ним доведено реальність зазначеної господарської операції з надання послуг промивки котлів, з приводу яких у контролюючого органу виникли сумніви. Таким чином, оскаржуване ППР винесене із порушенням законодавства та підлягає скасуванню.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків. Позивачем 30.06.2020 недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
На адресу суду від відповідача 20.07.2020 надійшов відзив на позовну заяву від 20.07.2020 №2395/10/09-19-08-02 (а.с.151-153). Головне управління ДПС в Івано-Франківській області вважає позовну заяву ТОВ “Станіславська теплоенергетична компанія” безпідставною та просить суд залишити її без задоволення. Щодо спірних правовідносин відповідач вказав, що в ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення, яке грунтується на безтоварності господарських операцій з контрагентом ТОВ «НВП «Ефект Груп» щодо надання послуг з промивки котлів. Так, представник відповідача зазначив, що в ході проведення перевірки директору ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" надано запит щодо необхідності надання пояснень та належним чином завірених копій документів, які підтверджують факт виконання послуг ТОВ «НВП «ЕФЕКТ ГРУП», однак позивачем надано тільки копії договорів, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) та акти хімічної промивки. Інших запитуваних документів, а саме: ремонтний журнал, журнал нагляду (паспорт), журнал ведення обліку здійснених робіт, журнал, настанова (інструкція) з монтажу та експлуатації, журнал з водопідготовки (водохімічного режиму) чи іншу документацію, що фіксує факт проведених робіт та факт перебування працівників на території ТОВ «НВП «Ефект Груп», а також інформацію щодо походження, якості та придатності матеріалів використаних в ході виконання робіт та ввезення їх на територію проведення робіт не надано. При цьому, згідно аналізу відомостей Єдиного реєстру податкових накладних та звітів про суми виплаченого (нарахованого) доходу на користь фізичних осіб форми 1-ДФ за ознакою «157» ТОВ «НВП «Ефект Груп» не встановлено придбавання контрагентом товарно-матеріальних цінностей які використані при обслуговуванні обладнання та хімічній промивці котлів. Вважає, що висновки контролюючого органу щодо безтоварності господарських операцій є вірними, а оскаржуване ППР правомірним, то заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Від позивача, 27.07.2020, надійшла відповідь на відзив №01/1336 від 24.07.2020 (а.с.167-168), у якій він зазначив, що твердження відповідача, викладені у відзиві є безпідставними. Позивач вважає доводи відзиву необґрунтованими та просить задовольнити позовні вимоги.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив. Додатково зазначив, що під час перевірки позивачем контролюючому органу надано всі необхідні документи щодо реальності господарських операцій з ТОВ «НВП «Ефект Груп», тому висновки відповідача про наявність порушень податкового законодавства є помилковими. Просилт позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві. Просив відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено такі обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Станіславська теплоенергетична компанія” 05.04.2012 зареєстроване як юридична особа. Основний вид економічної діяльності позивача - 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search).
Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2019 по 31.12.2019, з податку на прибуток за період з 01.07.2019 по 30.09.2019, з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2019 по 30.09.2019, з екологічного податку за період з 01.07.2019 по 30.09.2019, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01.07.2019 по 31.12.2019.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 05.02.2020 №92/09-19-05-01/38162272, в якому зафіксовано порушення відповідачем п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який сплачується до державного бюджету в загальній сумі 121 666 грн., з них: за жовтень 2019 року в сумі 93 333 грн., за листопад 2019 року в сумі 28 333 грн.
Не погоджуючись із таким висновком акту перевірки від 05.02.2020 №92/09-19-05-01/38162272, ТОВ «СТЕК» подало зауваження (заперечення) до даного акту №06/307 від 18.02.2020 (а.с. 33-38), за результатами розгляду яких відповідачем надано відповідь №774/10/09-19-05-01-19 від 27.02.2020, якою повідомлено про залишення висновків акту без змін (а.с. 39-40).
У подальшому на підставі встановленого порушення, зафіксованого у вказаному вище акті перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001420501 від 03.03.2020, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість на загальну суму 182500,00 грн., з яких 121666,00 грн. - податкове зобов'язання, 60834,00 - фінансова санкція (а.с.42).
Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся зі скаргою №01/646 від 13.03.2020 до Державної податкової служби України (а.с. 46-52).
Рішенням Державної податкової служби України №16269/6/95-00-08-05-02-06 від 15.05.2020 про результати розгляду скарги оскаржуване ППР залишено без змін (а.с. 54-57).
Не погоджуючись із позицією контролюючого органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач, з метою захисту свого порушеного права, звернувся із позовною заявою до суду.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд вказує, що при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення події, обставин чи відповідних відносин або вчинення конкретної дії у спірних правовідносинах.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
У відповідності до приписів частини 1 та 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.
При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.
Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, судом встановлено зазначене нижче.
У межах своєї діяльності, позивачем 27.03.2017 укладено договори з ТОВ «НВП «Ефект Груп» про надання послуг від 13.09.2019 №ДГ-0000097, від 26.09.2019 ДГ-0000109, від 03.10.2019 № ДГ-0000112 предметом яких було надання послуг з хімічної промивки котлів (а.с.84-87, 88-91, 92-95).
Так, на підтвердження факту виконання зазначених договорів, позивачем долучено копії актів здачі- приймання робіт (а.с. 97-99), рахунків на оплату (а.с. 100-102), актів хімічної промивки котлів (а.с. 94-97), банківських виписок про оплату послуг (а.с. 108-110).
При цьому, досліджуючи зміст актів хімічної промивки котлів від 15.10.2019, 24.10.2019, 24.10.2019, 01.11.2019, судом встановлено, що в таких актах зазначено місце проведення робіт (вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ), об'єми робіт, які були виконані при промивці котлів (монтаж і гідроопресування схеми промивання, випробування працездатності обладнання промивання на воді; промивання водою; заповнення котла розчином кислоти і його циркуляція в контурі; відмивання технічною водою; повторна обробка котла кислотою; відмивання технічною водою; нейтралізація при циркуляції розчину; попереднє відмивання технічною водою та відмивання мережкою водою), час, затрачений виконавцем на виконання такої роботи, речовини, які використовувалась для промивки (вода, розчин H2SO4 - 4%, КИ-1 -0,1%, тіурам - 0,05%, розчин NaOH - 3%), однак у даних актах не деталізовано об'єми речовин, які використані на конкретну операцію з промивки.
Також позивачем не надано суду доказів транспортування до місця проведення робіт (вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ) речовин, необхідних для промивки котлів.
Окрім цього, позивачем не надано доказів перебування працівників ТОВ «НВП «Ефект Груп», які виконували роботи з промивки котлів, у приміщеннях ТОВ «СТЕК».
При цьому, суд звертає увагу, що для формування даних податкового обліку (витрати, податковий кредит) за операціями з отримання таких робіт (послуг) необхідною умовою, яка надає таке право суб'єкту господарювання, є підтвердження їх (операцій) належними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, які б засвідчували факт здійснення господарської операції та доведення безпосереднього зв'язку таких операцій з господарською діяльністю платника податків.
При цьому, необхідно, щоб первинні документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій, адже за відсутності таких документів неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкових (грошових) зобов'язань на підставі господарських операцій. Крім того, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням саме якісних характеристик робіт (послуг), які мають однозначно свідчити про призначення проведених робіт (наданих послуг) для використання в господарській діяльності платника податків, відповідати змісту цієї діяльності та договорам, які регламентують проведення таких робіт (надання послуг).
У підтвердження фактичного отримання вказаних робіт (послуг) можуть бути надані акти приймання-передачі робіт/послуг, акти виконаних робіт або інші документи, що підтверджують фактичне їх надання, які мають містити інформацію щодо суті господарської операції, мають за змістом відповідати даним договору на надання відповідних робіт (послуг). Крім того, в актах виконаних робіт (наданих послуг) має бути конкретний перелік наданих послуг, місце, дата їх надання, а також зазначено, у чому виражено їх результат, критерії для визначення вартості послуг, розрахунок вартості послуг, тощо.
Наведе узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові 29.01.2021 у справі № 808/1319/17.
Окрім цього, суд завертає увагу, що наказом Міністерства соціальної політики від 05.03.2018 за №333 затверджено «Правила охорони праці під час експлуатації обладнання, що працює під тиском» (надалі - Правила).
Відповідно до п.2 Правил - ці Правила обов'язкові для виконання всіма працівниками, що займаються модифікацією (модернізацією, реконструкцією), монтажем, демонтажем, налагодженням, технічним обслуговуванням, ремонтом, технічним оглядом та експлуатацією обладнання, що працює під тиском, вищим 0.5 бар (далі - обладнання під тиском).
Відповідно до приписів вказаних правил після проведення модифікації (реконструкції та модернізації) суб'єкт господарювання, який виконував відповідні роботи, вносить до журналу нагляду (паспорта) відомості про виконані роботи із зазначенням усіх змін параметрів, характеристик і показників, відомості про застосовані матеріали із зазначенням номерів документів про їх якість.
Документи, що підтверджують якість застосованих матеріалів і зварювання, зберігаються у суб'єкта господарювання, який проводив модифікацію (реконструкцію чи модернізацію), а їх копії разом із журналом нагляду (паспортом) - протягом строку служби обладнання під тиском.
Крім того, додається і зберігається разом із журналом нагляду (паспортом) така документація: довідка про характер модифікації (реконструкції та модернізації), підписана відповідальною особою організації, що розробила технічну документацію на модифікацію (реконструкцію та модернізацію); креслення загального вигляду з основними габаритними розмірами, якщо вони змінилися, та новими технічними характеристиками в разі їх зміни; копії документів (або виписки з них) про якість металу, що використовувався під час модифікації (реконструкції та модернізації); відомості про присадний матеріал (результати випробування наплавленого металу чи копії документів (або виписки з них) про якість електродів); відомості про результати контролю якості зварювання металоконструкції.
Матеріали, що застосовуються під час ремонту, модифікації (реконструкції та модернізації) обладнання під тиском, мають відповідати зазначеним у технічних умовах на ремонт, модифікацію (реконструкцію чи модернізацію) обладнання під тиском.
Якість матеріалу має бути підтверджена документом виробника цих матеріалів про їх якість.
За відсутності документа про якість матеріалу дозволяється його застосовувати після випробування.
Відповідно до розділу IV «Експлуатаційна документація та маркування» даного Наказу кожне обладнання під тиском повинно супроводжуватись експлуатаційною документацією. До журнал) нагляду (паспорта) має прикладатися настанова (інструкція) з монтажу і експлуатації, що містин, вимоги до відновлення і контролю металу при монтажі і експлуатації в період розрахункового строку служби.
Відповідно до розділу VI «Водно-хімічний режим котлів» - підживлювання сирою водою котлів, обладнаних пристроями для докотлової обробки води, не допускається. Кожний випадок підживлення котлів сирою водою повинен фіксуватись в журналі з водопідготовки (водно-хімічного режиму) із зазначенням тривалості підживлення та якості живильної води в цей період. Для парових та водогрійних котлів з урахуванням вимог цих Правил, інструкцій виробників та інших НД налагоджувальною організацією повинні бути розроблені інструкції з ведення водно-хімічного режиму та інструкції з експлуатації установки (установок) для докотлової обробки води з режимними картами.
Зі змісту даних Правил вбачається, що вони є обов'язковими при виконанні робіт, пов'язаних з модифікацією (модернізацією, реконструкцією), монтажем, демонтажем, налагодженням, технічним обслуговуванням, ремонтом, технічним оглядом та експлуатацією обладнання, що працює під тиском, вищим 0.5 бар (обладнання під тиском), а тому були обов'язковими при наданні ТОВ «НВП «Ефект Груп» позивачу послуг з хімічної промивки котлів згідно договорів про надання послуг від 13.09.2019 №ДГ-0000097, від 26.09.2019 ДГ-0000109, від 03.10.2019 № ДГ-0000112.
Таким чином, контролюючий орган під час проведення перевірки мав право витребувати технічну документацію щодо товарно-матеріальних цінностей якими здійснювалось обслуговування, промивка котлів, а також обладнання, оскільки такі відомості повинні бути присутніми у позивача, згідно даних Правил. Однак позивачем таких відомостей не було надано ні під час перевірки, ні під час розгляду даної справи.
Також відповідно до пп.2 п.5 розділу VII Правил, на кожне обладнання під тиском слід заводити ремонтний журнал, в який працівником, відповідальним за справний стан і безпечну експлуатацію обладнання під тиском, вносяться дані про виконані ремонтні роботи, використані матеріали, зварювання і зварників, про зупинку обладнання під тиском на чистку або промивку, також відображаються результати огляду обладнання під тиском до чистки з зазначенням товщини відкладення накипу та шламу і всі дефекти, виявлені в період ремонту. Заміна труб, заклепок і підвальцьовування з'єднань труб з барабанами та колекторами мають позначатись на схемі розміщення труб (заклепок), що прикладається до ремонтного журналу.
Однак відповідно до матеріалів справи, жодного журналу як під час перевірки так і при поданні позову, позивачем не надано, хоча ведення такого передбачене саме правилами, дотримання яких слугувало б належним підтвердженням здійснення господарської операції.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та. які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарський операцій, що і с підставою для формування платником податкового обліку.
Вказану правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.02.2019 у справі № 826/24128/15.
Крім цього, Верховний Суд у постанові 03.09.2019 у справі №810/611/14-а дійшов висновку, що формальна наявність договорів, накладних та платіжних доручень не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості дійти обгрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Навіть якщо у покупця наявні належно оформлені документи, необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та складу витрат, це не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В контексті встановлених судом обставин справи у взаємозв'язку із наведеними нормами матеріального закону суд погоджується з висновком контролюючого органу про непідтвердження належними доказами реальності надання позивачу ТОВ «НВП «ЕФЕКТ ГРУП» послуг з хімічної промивки котлів.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.
Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення, зокрема в разі доведення відповідачем, що зазначені суми задекларовані при фактичній відсутності господарської операції з постачання товару (послуги), а документи, якими оформлена ця операція, недостовірні.
При цьому, згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, спростовував твердження позивача щодо реальності господарських операцій з ТОВ «НВП «ЕФЕКТ ГРУП» з хімічної промивки котлів, а відтак, довів обгрунтованість своїх висновків щодо заниження ТОВ «СТЕК» податок на додану вартість на загальну суму 121 666 грн., а також довів правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення №0001420501 від 03.03.2020.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2020 №0001420501 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Індустріальна, будинок 34, код ЄДРПОУ - 38162272).
відповідач - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, будинок 20, код ЄДРПОУ - 43142559).
Суддя Главач І.А.
Рішення складене в повному обсязі 09 лютого 2021 р.