09 лютого 2021 року Справа № 280/8555/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), відповідно до якого позивач просить суд визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із його заявою від 27.03.2020 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці згідно із довідкою Запорізького апеляційного суду від 26.03.2020 №07-36/104, та визначити загальний стаж, який надає позивачу право на відставку та отримання довічного грошового утримання 39 років 04 місяці та 10 днів і встановити процент розрахунку щомісячного довічного грошового утримання від відповідної суддівської винагороди повноважного судді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Ухвалою суду від 30.11.2020 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/8555/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, призначено підготовче судове засідання на 22 грудня 2020 року.
У зв'язку з перебуванням судді Артоуз О.О. у відпусті з 22.12.2020 по 06.01.2021 (довідка №02-35/21-03 від 11.01.2021) розгляд справи відкладено на 26.01.2021.
26.01.2021 позивачем подано клопотання про закриття підготовчого провадження та перехід до судового розгляду справи по суті. Крім того, просить розглядати справу в письмовому порядку. Представник відповідача у підготовче засідання не з'явився, надав до суду відзив, відповідно до якого просить у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Ухвалою суду від 26.01.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду з 26.01.2021 у письмовому порядку.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено йому у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та не взята до уваги постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року (справа №331/7339/17; 2-а/331/241/2017), яка є чинною, якою суд зобов'язав Центральне об'єднане управляння Пенсійного фонду України м.Запоріжжя зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , який надає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, стаж його роботи на посаді судді, стаж роботи на посадах слідчого та старшого слідчого прокуратури, половину строку навчання у вищому юридичному закладі на денній формі навчання, період проходження строкової військової служби в рядах Радянської армії, а всього 39 років 04 місяці та 10 днів, та здійснити перерахунок розміру грошового утримання судді у відставці, без обмеження його граничного розміру. Відповідач, відмовляючи в здійсненні перерахунку вказав, що на його думку після 18.02.2020 розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді не збільшувався, тому підстави для проведення перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання, згідно заяви від 27.03.2020, відсутні. Позивач з такими діями не погоджується, зазначає, що визначені Конституцією України та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статус, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсзяі з підстав, зазначених у позові. 18.12.2020, 12.01.2021 та 20.01.2021 позивачем надано додаткові пояснення по справі.
Відповідач позов не визнав, 22.12.2020 надав до суду письмовий відзив (вх. №62712), в якому зазначив, що відсутні правові підстави для зарахування стажу, який надає позивачу право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, вказаного позивачем в позовній заяві, а також немає правових підстав для проведення перерахунку позивачу щомісячного грошового утримання, оскільки розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді не збільшувався та, оскільки Управління є територіальним органом виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами та іншими нормативно-правовими актами, тому не має можливості здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 до визначення порядку перерахунку. У задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач у період:
з 08.11.1973 по 22.11.1975 проходив строкову військову службу в рядах Радянської армії;
з 01.09.1976 по 01.07.1980 навчався на денному відділені Харківського юридичного інституту ім.Ф.Е.Дзержинського;
з 13.08.1981 по 24.01.1994 працював на посадах слідчого та старшого слідчого в органах прокуратури Запорізької області;
з 25.01.1994 був призначений на посаду судді Запорізького обласного суду та 12.12.2016 звільнений у відставку з посади судді Апеляційного суду Запорізької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
З 21.12.2016 ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 84% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018 по справі №331/7339/17 (2-а/331/241/2017, зокрема, визнано протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя при визначенні стажу ОСОБА_1 та розміру 84% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, та неправомірною відмову у здійсненні перерахунку призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці; зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , який надає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, стаж його роботи на посаді судді, стаж роботи на посадах слідчого та старшого слідчого прокуратури, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі на денній формі навчання, період проходження строкової військової служби, та здійснити перерахунок розміру грошового утримання судді у відставці, без обмеження його граничного розміру, починаючи з 13.12.2016 року, виплативши різницю з урахуванням фактично вже виплачених сум.
26.03.2020 Запорізьким апеляційним судом видано Довідку №07-36/04 про судівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.04.2020 №923010164211 позивачу відмовлено у здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки про судівську винагороду від 26.03.2020 вих. №07-36/104, що видана Запорізьким апеляційним судом. Вказане рішення направлено на адресу позивача листом від 29.10.2020 за вих. №0800-0232-8757311.
Листом від 17.09.2020 за вих. №0800-0206 Олександрівським відділом обслуговування громадян м. Запоріжжя Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України на звернення позивача повідомлено про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки про судівську винагороду від 26.03.2020 вих. №07-36/104, що видана Запорізьким апеляційним судом.
Листом від 06.10.2020 за вих. №8946-8733/Н-02/8-0800/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області надано відповідь на звернення позивача, відповідно до якого повідомлено про відсутність підстав для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
Листом від 22.10.2020 за вих.. №27558-25601/Н-03/8-2800/20 Пенсійним фондом України надано відповідь на звернення позивача, відповідно до якого зазначено, що після 18.02.2020 розмір судівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, не збільшувався, підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про розмір суддівської винагороди від 26.03.2020 №07-36/104, виданої Запорізьким апеляційним судом відсутні.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся з позовом до Запорізького окружного адміністативного суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним рішення відповідача про відмову в перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з його заявою від 27.03.2020 та зобов'язатння відповідача здійснити позивачу як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Запорізького апеляційного суду від 26.03.2020 №07-36/104 починаючи з 19.02.2020 суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що адміністративна справа №280/8555/20 відповідає ознакам типової справи, які визначені Верховним Судом при розгляді зразкової справи №620/1116/20 (№Пз/9901/5/20), а саме: позивачами у них є судді у відставці, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України та отримують щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці; позивачі не проходили кваліфікаційне оцінювання суддів під час перебування на посаді судді; відповідачем у них є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи) - територіальні органи Пенсійного фонду України - Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку із відмовою відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці з посиланням на те, що після 18.02.2020 (дата ухвалення рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020) не приймалось нормативно правового акта щодо зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді); позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу - судді у відставці, який не проходив кваліфікаційне оцінювання суддів, здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді, у правовідносинах, що виникли після дати ухвалення рішення Конституційним Судом України від 18.02.2020 № 2-р/2020.
Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Відтак, при вирішенні даної справи суд враховує правові висновки, викладені в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20 (№Пз/9901/5/20).
Статтею19 Конституції України визачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
В свою чергу в п.6 частини першої статті 92 Конституції України зазначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Згідно з частиною першою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 141 Закону України від 07.07.2010 року «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону від 12.02.2015 року від 12.02.2015 року №192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» та рішенням Конституційного суду України від 08.06.2016 року у справі №4-рп/2016 встановлено, що у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Аналогічні положення також містяться у ч.4 ст.142 Закону України №1402-VІІІ.
Отже, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд регулюється Законом України №1402-VІІІ.
Згідно з п. 2 розділу п.25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VІІІ базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VІІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону україни «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Разом з тим, Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону №1402-VІІІ зі змінами внесеними Законом зі змінами від 16.10.2019 №193-IX, яке набрало чинності 07.11.2019 передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, у тому числі передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Досліджуючи правове поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення №18-рп/2011 від 14 грудня 2011 року, вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці сплачує Пенсійний фонд України за рахунок Державного бюджету, діючому судді виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказує про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року №6-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, а також у рішенні №2-р/2020 від 18 лютого 2020 року.
Рішенням Конституційного суду України від 18.02.2020 по справі №1-15/2018(4086/16) були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №1402-VІІІ.
У вказаному рішенні зазначається, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 «право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р, №№ 41- 45, ст. 529; 2015 №№ 18- 20, ст. 132 і з наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п.4 ч.6 ст.126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію не допущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013.
Конституційний Суд України також зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402- VІІІ.
Конституційний Суд України визначає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України що до гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. У зв'язку з викладеним, п.25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, якою було передбачено право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнано неконституційними.
Щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.
Постановою правління Пенсійного Фонду України від 25.01.2008 №3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, відповідно до пунктів 3, 4 розділу ІІ якого звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020.
Тобто, саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.
Згідно з матеріалами справи разом із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачем надано пенсійному органу довідку Запорізького апеляційного суду від 26.03.2020 №07-36/104 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 18.02.2020, що оформлена у відповідності до згаданого вище Порядку.
Зазначена довідка з урахуванням вищенаведеного чинного нормативно-правового регулювання порядку проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці є підставою для здійснення такого перерахунку позивачу як судді у відставці з 19.02.2020.
Законом №1402-VIII запровадженено правило, згідно з яким зміна складових грошового забезпечення працюючого судді є підставою для перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці покликане забезпечити єдність статусу судді у відставці зі статусом судді, який здійснює повноваження з відправлення правосуддя.
Таким чином, посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що в перерахунку позивачу щомісячного довічного утримання відмовлено до надходження роз'яснень щодо порядку такого перерахунку є неспроможним.
Вирішуючи даний спір, суд дійшов висновку, що після визнання неконституційними положень пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII позивач, як суддя у відставці, набув право на перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації від 10.03.2020 №08-02/944.
Право позивача на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в належному розмірі є беззаперечним, гарантоване в силу положень статей 126,130 Конституції України, ст.142 Закону №1402-VIII, а забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення, яким відмовлено позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та бездіяльність відповідача у вигляді не проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за довідкою Запорізького апеляційного суду від 26.03.2020 №07-36/104 та зобов'язання відповідача здійснти нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Запорізького апеляційного суду від 26.03.2020 №07-36/104 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача визначити загальний стаж, який надає позивачу право на відставку та отримання довічного грошового утримання 39 років 04 місяці та 10 днів і встановити процент розрахунку щомісячного довічного грошового утримання від відповідної судівської винагороди повноважного судді суд зазначає наступне.
Суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018 у справі №331/7339/17 (2-а/331/241/2017) вже було вирішено спір щодо зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , який надає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, стаж його роботи на посаді судді, стаж роботи на посадах слідчого та старшого слідчого прокуратури, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі на денній формі навчання, період проходження строкової військової служби, у зв'язку з чим зобов'язано відповідача здійснити відповідний перерахунок розміру грошового утримання судді у відставці без обмеження його граничного розміру.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами наявність загального стажу, який надає позивачу право на відставку та отримання довічного грошового утримання у розрахунку 39 років 04 місяці 10 днів, що передбачає встановлення проценту розрахунку щомісячного довічного грошового утримання від відповідної судівської винагороди повноважного судді.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840 грн., поверненню підлягає за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 243-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.04.2020 №923010164211 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, згідно з довідкою Запорізького апеляційного суду від 26.03.2020 за № 07-36/104, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням загального стажу, який надає право на відставку та отримання довічного грошового утримання 39 років 04 місяці та 10 днів та з встановленням проценту розрахунку щомісячного довічного грошового утримання від відповідної суддівської винагороди повноважного судді.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 09.02.2021
Суддя О.О. Артоуз