ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.02.2021Справа № 910/16563/20
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" м. Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український експертний центр" м. Києва
про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 35514,32 грн.
Суддя Паламар П.І.
Без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
у жовтні 2020 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося в суд з указаним позовом.
Позивач зазначав, що на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18 від 11 жовтня 2018 р. між ним та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" останнє відступило йому своє право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 1 травня 2018 р. теплової енергії.
Відповідно до п. 183 додатку № 1 до договору він набув право вимоги до відповідача за договором № 530463 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 13 червня 2016 р. у розмірі 31525,67 грн.
Між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та відповідачем як правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК 2617" укладено договір № 530463 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 13 червня 2016 р., згідно з умовами якого Публічне акціонерне товариство "Київенерго зобов'язалася виробляти та постачати відповідачу теплову енергію для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а останній - оплачувати спожиту теплову енергію на умовах договору.
Всупереч умов вказаного договору відповідач не оплатив спожиту протягом січня 2017-жовтня 2018 років теплову енергію, заборгувавши 31525,67 грн.
З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, 2332,90 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1655,75 грн. три проценти річних з простроченої суми, а також понесені ним по справі судові витрати.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог, оскільки у нього була відсутня заборгованість перед позивачем станом на 15 вересня 2017 року. Також зазначав, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖЕК 2617" не споживало теплову енергію до 1 травня 2018 р., оскільки його діяльність була припинена. Вказував, що вимоги кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК 2617" розглядались до 2 березня 2017 р., при цьому, позивач не заявив кредиторські вимоги у встановлений строк.
Також вказував, що згідно розпорядження Київської міської ради № 453 від 12 квітня 2017 р. до комунальної власності територіальної громади м. Києва було прийнято та передано у володіння та користування позивачу зовнішні теплові мережі Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехбуд21", зокрема, по вул. Академіка Філатова від ВТ3 (ТК 327/4а) до ІТП-1. Оскільки з 12 квітня 2017 р. у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК 2617" вищевказана теплова мережа на балансі не знаходилась, то борг за втрати з поверхні та з витоку нараховані позивачем безпідставно. Заявив про сплив строку позовної давності до часу звернення позивача в суд з указаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.
Судом встановлено, що на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18 від 11 жовтня 2018 р. між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" останнє відступило позивачу своє право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 1 травня 2018 р. теплової енергії.
Відповідно до умов п. 1.2. договору перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимог яких відступається за цим договором, зазначається в Додатку № 1 до договору.
Згідно п. 183 додатку № 1 до договору позивач набув право вимоги до відповідача за договором № 530463 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 13 червня 2016 р. у розмірі 31525,67 грн.
Це підтверджується наявними у справі копіями договору про відступлення права вимоги (цесії), додатком до нього.
Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та відповідачем як правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК 2617" укладено договір № 530463 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 13 червня 2016 р., згідно з умовами якого Публічне акціонерне товариство "Київенерго зобов'язалася виробляти та постачати відповідачу теплову енергію для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а останній-оплачувати спожиту теплову енергію на умовах договору.
Згідно п. 10 Додатку № 2 до договору споживач на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у філії Головному управлінні по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника, до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком за кожною тарифною групою окремо.
Вказані обставини підтверджуються поясненнями позивача викладеними у позовній заяві, наявною у матеріалах справи копією указаного договору.
Заявлені позивачем вимоги зводяться до невиконання відповідачем обов'язку за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530463 від 13 червня 2016 р. щодо оплати спожитої протягом січня 2017-жовтня 2018 років теплової енергії вартістю 31525,67 грн., право вимоги за яким йому було відступлене на підставі договору № 601-18 від 11 жовтня 2018 р.
На підтвердження факту постачання теплової енергії за договором позивачем подано довідку про стан розрахунків за спожиту теплову енергію до 1 травня 2018 р., корінці нарядів №№ 2037 від 17 жовтня 2017 р., 1419 від 4 квітня 2018 р., акт прийняття теплового вузла 2-7366, довідки про нарахування за теплову енергію за договором.
При цьому, з указаних довідок про нарахування за теплову енергію за договором за період лютий 2017-квітень 2018 років вбачається, що заявлені позивачем вимоги фактично стосуються не оплати за спожиту теплову енергію, а за втрати з поверхні та втрати з витоку теплової енергії.
Згідно ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії має право на отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів та стандартів. Це право кореспондується з обов'язком теплопостачальної організації забезпечити надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.
Відповідно до умов п. 1.3. договору про відступлення право вимоги кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку № 1 до цього договору.
Отже, відповідно до умов договору про відступлення право вимоги до позивача перейшло право первісного кредитора у зобов'язанні, що стосується виконанням відповідачем (споживачем) зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії, а не за втрати з поверхні та втрати з витоку теплової енергії.
Всупереч вимог ст. 74 ГПК України доказів надання послуг з постачання теплової енергії за період лютого 2017-квітня 2018 років суду не надано.
За таких обставин у задоволенні позову про стягнення 31525,33 грн. боргу за вищевказаний період відповідно до вимог ст. 16 ЦК України слід відмовити.
З цих підстав не підлягають задоволенню вимоги про стягнення 2332,90 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1655,75 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, які є похідними від вимог про стягнення боргу.
Решта вимог, зокрема, за січень 2017 року, стосується стягнення суми за постачання позивачем відповідачу у цей період теплової енергії за договором вартістю 0,34 грн.
З матеріалів справи слідує, що в суд з указаним позовом позивач звернувся 26 жовтня 2020 р., тобто з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач. Доказів поважності причин пропуску зазначеного строку суду не надано.
За таких обставин у задоволенні позову про стягнення 0,34 грн. боргу відповідно до вимог ст. 257 ЦК України слід відмовити.
Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 231, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
у позові Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" м. Києва відмовити.
Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.
Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар