ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.02.2021Справа № 910/19380/20
Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/19380/20
за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення грошових коштів
Без виклику учасників судового процесу.
08 грудня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (позивач) надійшла позовна заява № 09/237 від 27.11.2020 року до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (відповідач) про стягнення збитків за незбереження вантажу при перевезенні в розмірі 12 055,78 грн. (дванадцять тисяч п'ятдесят п'ять гривень 78 копійок).
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у відповідності із залізничною накладною №42552232 від 13.05.2020 року на адресу позивача зі станції відправлення "Миколаїв-вантажний (Експ.)" Одеської залізниці прибув вагон № 56045883 з вантажем антрацит, вантажовідправником якого є ТОВ «Метінвест-Шіппінг». Вказаний вагон було видано вантажоодержувачу із складанням комерційного акту № 485002/351 від 16.05.2020 року, який свідчить про недостачу вантажу. Внаслідок незбереження вантажу під час перевезення позивачу заподіяно збитки у розмірі вартості втраченого вантажу на суму 12 055,78 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/19380/20, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105477044502 ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 року у справі № 910/19380/20 вручено уповноваженому представнику відповідача - 16.12.2020 року.
Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 31.12.2020 року (включно).
На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
14.02.2018 року між позивачем (вантажовідправник, одержувач, платник) та відповідачем (перевізник) укладено договір про надання послуг № 00039/ЦТЛ-2018, предметом якого відповідно до п. 1.1. договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією та перевезенням вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п. 1.2. договору, за цим договором перевізник зобов'язався доставити прийнятий до перевезення вантаж у пункт призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а замовник - сплатити за перевезення вантажу та надані послуги, що пов'язані за цим перевезенням.
03.07.2019 року між BASIS Trade AG (надалі - продавець) та Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (надалі - покупець) укладено контракт №BASIS-ILYSCH 01-19, за змістом якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти поставку та оплатити товар, з описом, якістю, кількістю та за ціною вказаною в даному контракту.
Згідно з залізничною накладною № 42552232 від 13.05.2020 року вантажовідправник - ТОВ "Метінвест-Шіппінг" відправив з залізничної станції Миколаїв-Вантажний (експ) ОД до залізничної станції Асланове ДОН вантаж, а саме - антрацит марки МС (13-25), код вантажу ГНГ 27011110, ЕТСНГ 161016, маркований вапном, у вагоні № 56045883
При надходженні вагону на станцію Асланове ДОН залізницею проведено переважування маси вантажу на електронних тензометричних вагах № 17, під час якого виявлено, що маса вантажу у вагоні № 56045883 не відповідає масі, вказаній у накладні, про що було складено комерційний акт № 485002/351 від 16.05.2020 року.
В комерційному акті № 485002/351 від 16.05.2020 року зазначено, що навантаження нижче верхнього обв'язочного брусу на 400 мм, рівномірне, марковано вапном. За рухом поїзда над 1-3 люками є виїмка розміром 4700 мм x на ширину вагону х 300 мм вглиб вагону, над 5-7 люками є виїмка розміром 3700 мм х 1500 мм х 300 мм вглиб вагону, місця виїмок промарковано вапном, що відповідає попутному акту загальної форми № 10812 від 14.05.2020 року станції Миколаїв Одеської залізниці. Вагон технічно справний.
Звертаючись з даним позовом до суду позивач просить суд стягнути з відповідача збитки в розмірі 12 055,78 грн., які виникли у зв'язку з незбереженням залізницею вантажу при його перевезенні за залізничною накладною № 42552232 від 13.05.2020 року.
За змістом ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Частиною 1 статті 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Частинами 1, 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. (ст.ст. 113, 114 Статуту залізниць України).
За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
В ст. 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Статтею 52 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
У відповідності до ст. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 року комерційні акти складаються для засвідчення (крім іншого) обставин невідповідності маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Комерційний акт № 485002/351 від 16.05.2020 року за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 року, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 862/5083, визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку ціни позову, суд дійшов висновку, що розрахунок є вірним, а сума збитків, у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні, становить 12 055,78 грн.
Згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів, у графі 20 накладної зазначається найменування вантажу та його відмінні ознаки (у твердому, рідкому або вологому стані, у свіжому або сушеному та іншому вигляді).
В пункті 20 накладної зазначено "вугілля антрацит, насипом". Жодних відміток щодо прийняття вантажу у вологому стані накладні не містять. Антрацит - мінеральне паливо, до якого, згідно Правил видачі вантажів застосовується норма природної втрати вантажу 1%.
На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду копію інвойсу № 0805-1 від 08.05.2020 року, який складено BASIS Trade AG на суму 1 290 467,10 Євро.
При цьому, з графи 15 залізничної накладної № 42552232 від 13.05.2020 року вбачається, що вантаж поставляється по контракту, укладеному між позивачем та BASIS Trade AG.\
Крім того, в матеріалах справи наявні платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах № 500059950 та № 4500084350, що підтверджує здійснення позивачем оплати рахунку інвойсу № 0805-1 від 08.05.2020 року.
З огляду на наведені норми права та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що в даному випадку, який стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача збитків у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні, позивачем належними і допустимими доказами доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення збитків.
Таким чином, оскільки при перевезенні вантажу у вагоні № 56045883, що було здійснено Акціонерним товариством "Українська залізниця", останнім не було дотримано обов'язку зі збереження вантажу у вказаному вагоні, прийнятого до перевезення, внаслідок чого наявна недостача вантажу, а відповідачем в свою чергу не доведено, що недостача вантажу у вказаному вагоні, відбулась не з вини Акціонерного товариства "Українська залізниця", суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у вигляді нестачі вантажу у розмірі 12 055,78 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
До матеріалів позовної заяви позивачем був долучений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в якому позивач вказав, що очікує понести витрати на правову допомогу в розмірі 2076,50 грн.
В обґрунтування поданої ним заяви про відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката позивач надав наступні докази:
- копію договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 845 від 30.03.2018 року, який укладений з Адвокатським об'єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога", копії додаткових угод № 4 від 03.12.2018 року, № 26 від 09.12.2019 року, № 226 від 24.11.2020 рокудо договору;
- копію Акта № 1 приймання-передачі наданих послуг до додаткової угоди № 226 від 24.11.2020 року до договору № 845 від 30.03.2018 року;
- копію довіреності № 162 від 28.10.2020 року, виданої адвокату Костіковій О.О. на представлення інтересів Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча";
- копію свідоцтва № 3495 від 14.07.2010 року про право Костікової О.О. на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідачем заяв про неспіврозмірності заявлених вимог або зменшення їх розміру, до суду подано не було.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну допомогу, пов'язаних з розглядом даної справи. Тому з огляду на повне задоволення позову та зважаючи на приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку розподілу судових витрат між сторонами, відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають судові витрати на правову допомогу в розмірі 2076,50 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (ідентифікаційний код 00191129, адреса: 87504, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1) грошові кошти: збитки за незбереження вантажу при перевезенні - 12 055,78 грн. (дванадцять тисяч п'ятдесят п'ять гривень 78 копійок), судовий збір - 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні) та витрати по сплаті професійної правничої допомоги - 2076,50 грн. (дві тисячі сімдесят шість гривень 50 копійок).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 09.02.2021р.
Суддя О.В. Котков