ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.02.2021Справа № 910/17378/20
Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом доАкціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" 1) Акціонерного товариства "Українська залізниця"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська"
про стягнення 210 319, 36 грн.
Суддя Підченко Ю.О.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Акціонерне товариство "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна Збагачувальна фабрика "Селидівська" (надалі - відповідач-2) про стягнення вартості недостачі вугілля в розмірі 210 319, 36 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2020 відкрито провадження у справі № 910/17378/20. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у зв'язку з чим надано відповідачам строк для подання відзивів на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзиви.
Заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження від Сторін до суду не надходило та при цьому, відповідно до вказаної вище ухвали суду, про розгляд справи судом Сторони були повідомлені належним чином.
Згідно ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїми правами на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Водночас 18.12.2020 від відповідача-1 до суду надійшла заява про застосування до вимог позивача позовної давності, у якій він просив суд відмовити у задоволенні позову з огляду на пропущення позивачем встановленої законом позовної давності.
Поряд із тим, розглядаючи дану справу судом враховано, що згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19" від 11.03.2020 за №211 з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України установлено карантин.
Водночас, з огляду на ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов'язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, з урахуванням наявного у сторін права на продовження відповідних процесуальних строків у зв'язку із запровадженням карантину, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
У серпні-листопаді 2018 року відповідачіем-2 на адресу позивача направлено вантаж - кам'яне вугілля у вагонах відповідача-1 № 53065934 за накладною № 50976778, № 63487516 за накладною № 51007664, № 56046469 за накладною № 61007102, № 53599544 за накладною № 51014488, № 60357365 за накладною № 51014488, № №56837188 за накладною № 31040376, № 60032588 за накладною № 43444684, № 63378871 за накладною № 45444684, № 61070455 за накладною № 51067610, № 62966080 за накладною № 31080182, №56170145 за накладною № 51074003, № 63129050 за накладною № 51063725, №56957814 за накладною № 51059665, № 63523757 за накладною № 51089571, №52798048 за накладною № 51089571, № 56365455 за накладною № № 51085470, № 56040728 за накладною № 51151314, № 55591051 за накладною № 51151314, № 56339955 за накладною № 51142933, №62293683 за накладною № 51147106, № 55113229 за накладною № 51142032, №53125027 за накладною № 51142032, № 53501052 за накладною № 51137719, № 56962160 за накладною № 51176949, № 62557012 за накладною № 51176931, № 56040470 за накладною № 51188860, № 60371440 за накладною № 51219400, № 66102062 за накладною № 51219400, № 56916372 за накладною № 51205912, № 65302531 за накладною № 51093722, №53602306 за накладною № 51103968, № 53599627 за накладною № 51103968, № 61949038 за накладною № 51104776, № 54778352 за накладною № 51299428, № 56943756 за накладною № 51301661, № 50049790 за накладною № 51301661, № 56850613 за накладною № 51311249, № 59765073 за накладною № 51403665, № 53607289 за накладною № 51403665, № 56117575 за накладною № 51400869, № 62112750 за накладною № 51398360, № 53497848 за накладною № 51337947, № 53138129 за накладною № 51336089, № 56863483 за накладною № 51336089, № 53544268 за накладною № 51346534, № 59664276 за накладною № 51346534, № 65385247 за накладною № 51437796, № 67156182 за накладною № 51439735, № 62281555 за накладною № 51417574, № 55119341 за накладною № 51453272, № 61606224 за накладною 46642153, № 62049432 за накладною № 51544310, № 62966767 за накладною № 51544310, № 53545109 за накладною № 51616738, № 56120645 за накладною № 51673812, № 60726627 за накладною № 51670644, № 54777933 за накладною № 51693653, № 63380059 за накладною № 51701464, № 52238631 за накладною № 51685022, № 55074934 за накладною № 51718567, № 53508859 за накладною № 51726511, № 53599676 за накладною № 51778041, № 53186383 за накладною № 51880672, № 60724739 за накладною № 51880680, № 61014650 за накладною № 51880680, № 59664524 за накладною № 51924868, № 60730058 за накладною № 51877173, № 53530580 за накладною № 51976975, № 59724385 за накладною № 51934826, № 60024965 за накладною № 52147733, № 53577631 за накладною № 52147733, № 56956444 за накладною № 52219086, № 56162407 за накладною № 52211422, № 60456738 за накладною № 52240819, № 56956261 за накладною № 52323201, № 53419610 за накладною № 52416336 за накладною № 52416336, № 62965447 за накладною № 52416336 за накладною № 52419058, № 56319320 за накладною № 52734811, № 61076337 за накладною № 52776861 (копії зазначених залізничних накладних міститься в матеріалах справи).
При цьому як вбачається зі змісту згаданих вище залізничних накладних, вугілля було запаковано насипом, промарковано поперековими борознами по всьому вагону нанесеними катком та вапном, маса вантажу у спірних вагонах зазначена у відомості вагонів, зокрема: у вагоні №53065934 становить 66150 кг, №63487516 становить 66 750 кг, №56046460 становить 66800 кг, №53590544 становить 65600 кг, №60357365 становить 67450 кг, №56857188 становить 66750 кг, № 60032588 становить 67 050 кг, №63378871 становить 66900 кг, №61079455 становить 65100 кг, №62966080 становить 68600 кг, №56170145 становить 68400 кг, №63129050 становить 67750 кг, №56957814 становить 68700 кг, №63523757 становить 68050 кг, №52798048 становить 65450 кг, №56365455 становить 65300 кг, №56040728 становить 68450 кг, №55591051 становить 67300 кг, №56339955 становить 65550 кг, №62293683 становить 68000 кг, №55113229 становить 67700 кг, №53125027 становить 67400 кг, №53501052 становить 67200 кг, №56962160 становить 65350 кг, №62557012 становить 67100 кг, №56040470 становить 66050 кг, №60371440 становить 67000 кг, №66102062 становить 67000 кг, №56916372 становить 69000 кг, №65302531 становить 67050 кг, №53602306 становить 67400 кг, №53599627 становить 68550 кг, №61949038 становить 65350 кг, №54778352 становить 66300 кг, №56943756 становить 67350 кг, №50049790 становить 67150 кг, №56850613 становить 64550 кг, №59765073 становить 67150 кг, №53607289 становить 67000 кг, №56117575 становить 67150 кг, №62112750 становить 65550 кг, №53497848 становить 66950 кг, №53138129 становить 66500 кг, №56863483 становить 66650 кг, №53544268 становить 67400 кг, №59664276 становить 66050 кг, №65385247 становить 64200 кг, №67156182 становить 68600 кг, №62281555 становить 67550 кг, №55119341 становить 66100 кг, №61606224 становить 65100 кг, №62049432 становить 65400 кг, №62966767 становить 67300 кг, №53545109 становить 67000 кг, №56120645 становить 66000 кг, №60726627 становить 66200 кг, №54777933 становить 66650 кг, №63380059 становить 68850 кг, №52238631 становить 64900 кг, №55074934 становить 66700 кг, №53508859 становить 68000 кг, №53599676 становить 67450 кг, №53186383 становить 66600 кг, №60724739 становить 68550 кг, №61014650 становить 65700 кг, №59664524 становить 68750 кг, №60730058 становить 66550 кг, №53530580 становить 67300 кг, №59724385 становить 64100 кг, №60024965 становить 67750 кг, №53577631 становить 68150 кг, №56956444 становить 66200 кг, №56162407 становить 66200 кг, №60456738 становить 67000 кг, №56956261 становить 67350 кг, №53419610 становить 69850 кг, №53525952 становить 65300 кг, №62965447 становить 66850 кг, №55332027 становить 68800 кг, №56319320 становить 67650 кг, №53577524 становить 67050 кг, №62258223 становить 65550 кг, №61076337 становить 67000 кг.
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, вини відповідача-1 (як перевізника) та відповідача-2 (як вантажовідправника), оскільки здійснюючи вказане перевезення було частково втрачено вантаж, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки на суму 210 319, 36 грн.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (надалі за текстом - Статут залізниць України), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту залізниць України та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Зі змісту згаданих вище залізничних накладних вбачається прийняття відповідачем-1 вантажу, вантажовідправником якого є відповідач-2 до перевезення на адресу позивача.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно частини 2 статті 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
У відповідності до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Пунктом 110 Статуту залізниць України, передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
У пункті 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
Згідно пункту 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Так, після прибуття вагонів на станцію Енергодар Придніпровської залізниці працівниками залізниці за період 02.08.2018 по 30.11.2018 було проведено перевірку стану вантажу та виявлена нестача кам'яного вугілля, про що було складено комерційні акти №476906/913, № 476906/924, №476906/925, №476906/941, №476906/988, №476906/989, №476906/1016, №476906/1017, №476906/1018, №476906/1020, №476906/1050, №476906/1051, №476906/1053, №476906/1061, №476906/1070, №476906/1071, №476906/1072, №476906/1073, №476906/1086, №476906/1087, №476906/1103, №476906/1108, №476906/1110, №476906/1150, №476906/1157, №476906/1158, №476906/1166, №476906/1167, №476906/1170, №476906/1171, №476906/1215, №476906/1216, №476906/1220, №476906/1225, №476906/1226, №476906/1231, №476906/1254, №476906/1255, №476906/1261, №476906/1284, №476906/1342, №476906/1326, №476906/1327, №476906/1364, №476906/1386, №476906/1388, №476906/1402, №476906/1403, №476906/1404, №476906/1405, №476906/1406, №476906/1486, №476906/1495, №476906/1496, №476906/1522, №476906/1539, №476906/1542, №476906/1546, №476906/1628, №476906/1658, №476906/1660, №476906/1677, №476906/1727, №476906/1754, №476906/1777, №476906/1848, №476906/1862 (копії зазначених комерційних актів містяться в матеріалах справи).
У згаданих вище актах зазначено, що вагони у технічному та комерційному відношенні справні, маркування не порушене, без виїмок та поглиблень, вагони без дверей, люка закриті течі вантажу немає і при цьому, зі змісту згаданих актів вбачається, що вони за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому дані акти приймаються судом до уваги в якості належних та допустимих доказів на підтвердження факту невідповідності маси, зазначених у згадуваних вище залізничних накладних фактичній масі вантажу.
Так, у вирішенні спорів, пов'язаних із збереженням вантажу під час перевезення насипом у вагонах відкритого типу, зокрема, вугілля, необхідно виходити з того, що стаття 111 Статуту звільняє перевізника від відповідальності за втрату та недостачу вантажу, якщо вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Відправник згідно зі статтею 37 Статуту повинен визначити масу вантажу і зазначити її у залізничній накладній. Якщо залізниця використає своє право перевірити правильність даних, зазначених відправником у накладній, та візьме участь у контрольній перевірці маси вантажу, то сама лише ця обставина не є підставою для покладання відповідальності за недостачу вантажу на залізницю, а повинна оцінюватись поряд з іншими обставинами справи. Прибуття напіввагона на станцію призначення з недовантаженням до рівня бортів не свідчить про втрату або розкрадання навалочного або насипного вантажу при перевезенні, оскільки згідно зі статтею 111 Статуту позивач має довести вину перевізника. Залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником в залізничні накладній, але не зобов'язана перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення. Не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу "на око". До того ж різні вантажі мають різну питому вагу та вологість, внаслідок чого вантаж масою 70 тонн може займати лише третину або половину вагона. (п.3.19 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» №04-5/601 від 29.05.2002 року).
Відповідно до пп. "а" п. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Згідно зі ст.ст.114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
При цьому, відповідно до п. 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
Так, відповідно до розрахунку позивача, що здійснений з врахуванням норми природної втрати під час перевезення, яка згідно п. 27 Правил видачі вантажів для мінерального палива складає 1%, позивачем розраховано вартість недостачі з урахуванням норми природної втрати у вагонах на загальну суму 210 319, 36 грн.
Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Виходячи з аналізу ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагонах, завданої шкоди - нестачі товару на суму 6 455, 20 грн. та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
При цьому відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вагонах сталась не з вини відповідача відповідно до ст. 127 Статуту.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Статтею 920 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
За приписами статті 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Аналогічні положення закріплені в частині 2 статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" та в статті 113 Статуту залізниць України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача щодо своєчасного виконання відповідачем-1 та відповідачем-2 зобов'язань з компенсації вартості недостачі вантажу на загальну суму 210 319, 36 грн, за захистом яких позивач звернувся до суду - порушені відповідачем-1, як перевізником вантажу, а також відповідачем-2, як вантажовідправником.
Разом із тим, відповідачем-1 було заявлено про застосування до вимог позивача позовної давності, у зв'язку із чим просив відмовити у задоволенні позову.
Так, відповідно до частини 1 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Пунктом 134 Статуту залізниць України встановлено, що претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зазначені терміни обчислюються, зокрема, з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.
Згідно пункту 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.
Так, виходячи з предмету спору у даній справі, на комерційних актах, що додані до матеріалів справи і є підставою позову, наявні підписи представників позивача, як одержувача вугілля, а, отже, день складання комерційного акту є днем, коли позивач довідався про порушення свого права і при тому, що вищезгадані комерційні акти були складені в період з 02.08.2018 по 30.11.2018, слід дійти висновку, що строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом остаточно сплив 30.11.2019.
При цьому, суд враховує, що якщо позовні вимоги визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).
Позивачем, у свою чергу, не доведено наявності поважних причин пропущення позовної давності, а тому, з огляду на заявлену відповідачем-1 вимогу про застосування позовної давності, у задоволенні позову слід відмовити через пропуск позивачем строку позовної давності на звернення до суду із даним позовом.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 114, 129, 232, 233, 236, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 08.02.2021 року.
Суддя Ю.О. Підченко