ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.02.2021Справа № 910/16705/20
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УОРЛД ЕМБЕР УКРАЇНА"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСЬ СВІТ"
простягнення 190 657, 18 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
без виклику.
Товариство з обмеженою відповідальністю "УОРЛД ЕМБЕР УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСЬ СВІТ" про стягнення 184 000, 00 грн суми основної заборгованості, 5 888, 00 грн пені, 769,18 грн 3% річних
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як позичальник не виконав свого зобов'язання та не повернув позикодавцеві грошові кошти відповідно до умов договору № 02/12 від 02.12.2019.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 відкрито провадження у справі № 910/16705/20, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Поряд із тим, розглядаючи дану справу судом враховано, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19" від 11.03.2020 за №211 з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України установлено карантин.
Водночас, керуючись ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов'язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Так, ухвала суду була надіслана за адресою відповідача, яка містяться у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Окрім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення від 14.12.2020 про повернення поштового відправлення у зв'язку із закінченням терміну зберігання, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 09.11.2020.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, відповідних клопотань про продовження процесуальних строків у зв'язку із запровадженням карантину, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
02.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УОРЛД ЕМБЕР УКРАЇНА" (як позикодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСЬ СВІТ" (як позичальником) було укладено договір позики № 02/12 відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов'язується повернути надані кошти в повному обсязі у порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Позика - це сума коштів в національній валюті України, передана позикодавцем (перерахована на поточний рахунок) у власність позичальнику на визначений строк відповідно до умов цього договору. Позика надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування коштами на нараховується та не стягується (п. 1.2. договору).
Позика надається позикодавцем у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника окремими частинами згідно з додатком до договору. Загальна сума позики встановлюється в національній валюті України - гривнях і за цим договором становить 184 000, 00 грн. Розмір (сума) окремих платежів та дата їх здійснення встановлюється позикодавцем у межах загальної суми та строку дії договору. При цьому датою початку дії договору надання позики вважається дата зарахування коштів на рахунок позичальника (п. п. 2.1.-2.3. договору).
У розділі 5 договору сторони також погодили, що загальна сума позики, наданої позичальнику на умовах цього договору, підлягає поверненню позикодавцю у строк до 46 днів з дати зарахування коштів на рахунок позичальника в повному розмірі незалежно від терміну надання окремих частин такої позики. Повернення коштів проводиться позичальником у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позикодавця в установі банку згідно з реквізитами, зазначеними в цьому договорі.
Договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до 31.12.2020 (п. 10.1. договору).
Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, 03.12.2019 позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти в розмірі 184 000, 00 грн відповідно до платіжного доручення № 211 в оплату згідно договору позики № 02/12 від 02.12.2019.
Таким чином, строк повернення позики (46 днів) слід відраховувати з 03.12.2019 - з дати зарахування коштів на рахунок позичальника в повному розмірі.
На обґрунтування заявленого позову ТОВ "УОРЛД ЕМБЕР УКРАЇНА" стверджує, що позичальник своє зобов'язання не виконав, грошові кошти, передані йому позикодавцем за договором позики не повернув.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Внаслідок укладення договору позики між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем належними та достатніми доказами заборгованість за не спростована.
Суд зазначає, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів на підтвердження повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕСЬ СВІТ" позивачу грошових коштів в розмірі 184 000 грн. 00 коп. у строк до 20.01.2020 року.
Отже, відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору позики не здійснив повернення грошових коштів у строк до 20.01.2020 року у повному розмірі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 184 000 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу позивач заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 5 888, 00 грн та 3% річних в розмірі 769, 78 грн.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, у зв'язку із порушенням відповідачем строків повернення позики, позивач просить стягнути з ТОВ "ВЕСЬ СВІТ" 3% річних в розмірі 769,18 грн за загальний період з 21.01.2020 по 11.03.2020 відповідно до наданого позивачем розрахунку.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3 % річних, суд приходить до висновку про його обґрунтованість, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 769,18 грн підлягають задоволенню.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом п. 6.3. договору, у разі якщо позичальник не повернув позикодавцю позику в установлений згідно з умовами договору строк, за вимогою позикодавця позичальник зобов'язується сплатити господарські санкції у вигляді штрафу. Розмір штрафу за згодою сторін становить 1% від неповерненої суми позики за кожен день прострочення.
Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, з огляду на наведене вище, хоча у договорі позики і використовується термін "штраф", проте за своєю суттю господарська санкція, яка застосовується до позичальника за прострочення грошового зобов'язання є пенею, оскільки нараховується за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 цього ж Закону визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, на підставі зазначеного п. 6.3. договору, з урахуванням прострочення з боку відповідача терміну повернення позики позивачем нараховано до стягнення 5 888, 00 грн пені за загальний період з 21.01.2020 по 11.03.2020 відповідно до наданого позивачем розрахунку.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, суд приходить до висновку про його обґрунтованість, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 5 888, 00 грн підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УОРЛД ЕМБЕР УКРАЇНА" з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, у позовній заяві наявний попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 3 520, 00 грн, а 09.12.2020 позивачем подано клопотання про стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 7 330, 21 грн, які включають 4 470, 35 грн адвокатських витрат.
За результатами розгляду вказаного вище клопотання суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження.
На підтвердження понесених позивачем судових витрат у матеріалах справи наявні наступні докази:
- копія договору № 29/2020 про надання правової (правничої) допомоги від 26.10.2020;
- копія доручення № 1 від 26.10.2020;
- копія рахунку від 26.10.2020;
- копія акта наданих послуг (виконаних робіт) від 03.12.2020;
- копія платіжного доручення № 429 від 27.10.2020;
- ордер на надання правничої (правової) допомоги від 27.10.2020;
- копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п'ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а тому й витрати на професійну правову допомогу мають бути відшкодовані позивачу у повному обсязі.
Відтак, на підставі викладеного суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суми понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 470,35 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УОРЛД ЕМБЕР УКРАЇНА" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСЬ СВІТ" (04074, м. Київ, Квітневий провулок, 1; код ЄДРПОУ 35114265) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УОРЛД ЕМБЕР УКРАЇНА" (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 6, корпус 3, оф. 111; код ЄДРПОУ 41477192) заборгованість в розмірі 184 000, 00 грн, пеню в розмірі 5 888, 00 грн, 3% річних в розмірі 769, 18 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 859, 85 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 470, 35 грн. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде складено та підписано 08.02.2021 року.
Суддя Ю.О.Підченко