ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.01.2021Справа № 910/14707/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Лаврова В.О. розглянувши матеріали справи
За позовом Публічного акціонерного товариства «Фідобанк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Москіто Мобайл»
третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про стягнення 140000 грн
за участі представників:
від позивача - Сердійчук О. Л. (уповноважений представник)
від відповідача - не з'явився;
від третьої особи - не з'явився;
У вересні 2020 року Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Москіто Мобайл», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення 140000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Кредитного договору (одновалютна поновлювальна кредитна лінія) №522015К від 25.05.2015, в частині належного виконання договірних зобов'язань. 28.01.2016 між позивачем та ТОВ «КУА «Фідо Інвестментс», яке діяло в інтересах ЗПНВІФ «Фідо Фонд Перспективний капітал» було укладено Договір про відступлення права вимоги, за умовами якого позивач відступає право вимоги ТОВ «КУА «Фідо Інвестментс» до відповідача. 18.05.2016 відбулось погашення заборгованості за рахунок коштів пов'язаної з банком особи - компанії «Ignace Marketing limited» шляхом укладення угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог. В подальшому, за результатами перевірки ознак нікчемності правочинів, було вирішено віднести до категорії нікчемних та вважати нікчемними договір від 28.01.2016 та Угоду від 18.05.2016. У зв'язку з вищезазначеним позивач просить стягнути з відповідача частину наявної заборгованості у розмірі 140000 грн.
16.11.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли пояснення по справі в яких ФГВФО зазначив, що підтримує позовні вимоги позивача у повному обсязі та просить суд задовольнити позов, оскільки третьою особою було встановлено, що станом на момент вчинення правочинів ОСОБА_1 , відповідач, ТОВ «КУА «Фідо Інвестментс» та компанії «Ignace Marketing limited» були пов'язаними особами з позивачем. Окрім того, третя особа зазначила, що розрахункові операції щодо виконання кредитних зобов'язань про які зазначає позивач є виключно корегуванням структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань, що не може свідчити про належне виконання зобов'язань в розумінні ст.ст. 526, 599 ЦК України.
Відповідач, протягом усього часу розгляду справи відзиву на позов не подав, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.
Представник позивача в судовому засіданні 26.01.2021 підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
25.05.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» (банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Москіто мобайл» (позичальник, відповідач) було укладено Кредитний договір (одновалютна поновлювальна кредитна лінія) №522015К.
Згідно з розділом 1 договору, ліміт кредитної лінії - гранично припустима сума заборгованості позичальника перед банком за всіма наданими та непогашеними траншами кредитної лінії (без обліку процентів за користування кредитною лінією, комісій, пені та штрафів). Станом на дату укладення договору становить 3500000 грн.
Термін погашення кредитної лінії - 24.05.2016, якщо інше не передбачено умовами цього договору.
Відповідно до п. 2.1. договору банк надає позичальнику кредитну лінію в з лімітом кредитної лінії, терміном погашення кредитної лінії з врахуванням графіку та умов, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язується повернути кошти одержані в рахунок кредитної лінії , оплатити проценти за користування кредитною лінією, комісії та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки/терміни, передбачені цим договором.
Пунктом 3.1. договору визначено, що кредитна лінія надається позичальнику на умовах строковості, платності, повернення, цільового характеру використання кредитних коштів та забезпеченості.
Згідно з п. 4.1. договору погашення заборгованості за кредитною лінією здійснюється в термін погашення кредитної лінії з врахуванням графіку та інших умов цього договору, у валюті заборгованості в безготівковому порядку на відповідний рахунок погашення якщо інше не передбачено цим договором.
Відповідно до п. 12.1. договору будь-які зміни та доповнення до цього договору дійсні лише у тому випадку, якщо вони оформлені як додаткові договори до цього у письмовому вигляді за належними підписами уповноважених представників сторін та скріплені відповідними печатками сторін, крім випадків, передбачених в цьому договорі. Такі додаткові договори будуть невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 12.2. договору сторони погодили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін. Цей договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за даним договором було прийнято: заставу обладнання згідно з договору застави майна №522015К від 25.05.2015; заставу майнових прав по контракту поставки обладнання №UA08/15 від 02.06.2015 в сумі 33770044 грн згідно договору застави майнових прав №522015К від 25.05.2015; заставу майнових прав в сумі 3960929 грн по контракту поставки обладнання №01072015 від 01.07.2015 згідно договору застави майнових прав №522015К від 25.05.2015.
В процесі обслуговування кредиту кредитну лінію було збільшено до 78000000 грн, про що з позичальником були відповідні додаткові договори/угоди кредитного договору.
28.01.2016 між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» (первісний кредитор, позивач) та ТОВ «Компанія з управління активами «Фідо Інвестментс», що діє від власного імені як компанія з управління активами в інтересах ЗПНВІA «ФІДО Фонд Перспективний капітал» (новий кредитор) в особі директора ТОВ «КУА «Фідо Інвестментс» та ТОВ «Москіто мобайл» (боржник, відповідач) укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржника за кредитним договором в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором (п. 2.1. договору).
Відповідно до п. 4.1. договору ціна договору складає 20000000 грн. Ціна договору відповідає рівню звичайної ціни, що склалася на ринку, визначеної на підставі незалежної експертної оцінки.
Пунктом 4.2. договору визначено, що новий кредитор зобов'язаний сплатити первісному кредитору ціну договору шляхом перерахування первісному кредитору коштів у сумі, що дорівнює ціні договору на рахунок первісного кредитора № НОМЕР_1 , в день укладення сторонами цього договору.
Оплата вважається здійсненою в момент зарахування на рахунок первісного кредитора №36485000000001, грошових коштів в сумі, що вказана в п. 4.1 цього договору
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання своїх зобов'язань за ними (п. 9.1. договору).
Як зазначає позивач, 28.01.2016 оплата по договору цесії проводилась виключно шляхом коригуванням банком структури власного балансу через зміну обліку грошових зобов'язань по рахункам клієнтів, що не передбачало додаткового надходження реальних коштів в оплату відступленого права.
Окрім того, позивач зазначає, що рух коштів по рахунку нового кредитора № НОМЕР_2 використані на оплату за відступлення права вимоги кошти надійшли з поточного рахунку б/р ОСОБА_2 внутрішньобанківським перерахуванням як оплата за цінні папери, після чого були спрямовані на оплату по договору цесії.
18.05.2016 залишок заборгованості по тілу кредиту у розмірі 10468871,03 грн було погашено компанією «Ignace Marketing limited» шляхом укладення Договору поруки №522015К/4 від 17.12.2015.
Як зазначає позивач, 18.05.2016 між позивачем в особі заступника Голови Правління - Ромушки Ю.О., та поручителем - компанією «Ignace Marketing limited», в особі довіреної особи - Адаріча О.Є., було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою передбачено припинення зобов'язань за Кредитним договором та договором поруки №522015К/4 від 17.12.2015 з одного боку та договором позики від 17.09.2015, укладеним між позивачем та компанією «Ignace Marketing limited» з іншого боку.
На підставі рішення Національного банку України від 20.05.2016 року №8 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 20.05.2016 року №783 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПУАТ «Фідобанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 20.05.2016 року до 19.06.2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПУАТ «Фідобанк» Коваленку О.В. строком на один місяць з 20.05.2016 року до 19.06.2016 року включно. Рішенням від 9.06.2016 року N 959 повноваження уповноваженої особи на тимчасову адміністрацію ПУАТ "Фідобанк" подовжено з 20.06.2016 року до 19.07.2016 року включно.
18.07.2016 правлінням Національного банку України прийнято рішення №142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», відповідно до якого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.07.2016 року №1265 «Про початок процедури ліквідації ПУАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Відповідно до зазначеного рішення розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» з 20.07.2016 року до 19.07.2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПУАТ «Фідобанк» Коваленку О.В. з 20.07.2016 року до 19.07.2018 року включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду №1836 від 02.07.2018 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПУАТ «Фідобанк» на два роки з 20.07.2018 по 19.07.2020 включено та відповідно повноваження ліквідатора Коваленко О.В.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду №2732 від 25.10.2019 з 28.10.2019 призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію та делеговано всі повноваження ліквідатора ПУАТ «Фідобанк» Білій Ірині Володимирівні.
27.11.2019 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ «Фідобанк» Білою І.В. прийнято рішення №1, згідно з яким віднесено до категорії нікчемних та вирішено вважати нікчемними: договір про відступлення прав вимоги від 28.01.2016, укладений між ПУАТ «Фідобанк» та ТОВ «КУА «Фідо Інвестментс» з підстав відповідності критеріям нікчемності, встановленим п.п. 1,2,7,8 ч. 3 ст. 38 Закону; угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.05.2016, укладену між ПУАТ «Фідобанк» та компанією «Ignace Marketing limited» з підстав відповідності критеріям нікчемності, встановленим п.п. 2,7 ч. 3 ст. 38 Закону;
У зв'язку з цим, 09.12.2019 позивачем було направлено на адресу відповідача, ПУАТ «Фідобанк» та компанію «Ignace Marketing limited» повідомлення про нікчемність правочинів з вимогою про погашення відновленої в порядку застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів заборгованості у сумі 20000000 грн та 10468871,03 грн, а також додаткові платежі за кредитним договором №522015К від 25.05.2015.
Доказів виконання вимоги позивача з погашення заборгованості у розмірі 30468871,03 грн відповідачем матеріали справи не містять.
У зв'язку з вищезазначеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом наголошуючи на тому, що фактичне виконання Договору про відступлення права вимоги від 28.01.2016 та Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.05.2016 не призвело до збільшення активів банку, оскільки сплата встановленої договором ціни відступлення відбувалась виключно шляхом коригування банком структури власного балансу через зміну обліку грошових зобов'язань по рахункам клієнтів. При цьому 04.12.2014 Правлінням Національного банку України було прийнято постанову №783/БТ «Про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ «Фідобанк» та призначення куратора», за приписами якої ПАТ «Фідобанк» було зобов'язано проводити розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному банку України. Натомість, в порушення вказаної постанови №783/БТ від 04.12.2014, при укладенні договору цесії було передбачено можливість проведення розрахунків за відступлене право вимоги поза кореспондентським рахунком.
Наведене, на думку позивача, свідчить про фіктивність проведеної оплати та про надання особам, що її проводили нічим не обумовлених переваг на задоволення своїх кредиторських вимог шляхом їх фактичного обміну на ліквідний актив банку. Відтак, в порядку застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів позивач просить стягнути з відповідача 140000 грн за кредитним договором №522015К від 25.05.2015.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За приписом ч. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Частиною 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що правочини (у тому числі - договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.
У розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» (ст. 2) банківськими рахунками є рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимог, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
За змістом п. 7.1.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кореспондентській рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.
Поняття консолідованого кореспондентського рахунку наведено в Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні № 320 від 16 серпня 2006 р., відповідно до якої консолідований кореспондентській рахунок - це кореспондентський рахунок, що відкритий у Національному банку і на якому об'єднані кошти банку та його філій для роботи банку у системі електронних платежів за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку.
Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні визначає загальні вимоги щодо функціонування в Україні системи електронних платежів Національного банку України та порядку виконання міжбанківського переказу коштів через кореспондентські рахунки банків-резидентів, філій іноземних банків у національній валюті України.
Таким чином, з урахуванням обмежень, встановлених Постановою Правління Національного банку України №783/БТ від 04.12.2014, позивача було зобов'язано проводити розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок відкритий в Національному банку України (крім операцій за розрахунками з міжнародними платіжними системами згідно з укладеними договорами та за правочинами щодо цінних паперів за кореспондентським рахунком ПАТ «Розрахунковий центр»).
Проте, усупереч встановленим обмеженням ПУАТ «Фідобанк» при укладенні Договору про відступлення права вимоги від 28.01.2016 передбачив можливість проведення розрахунків поза межами кореспондентського рахунку (на рахунок НОМЕР_1 в ПУАТ «Фідобанк»).
Як вбачається із матеріалів справи, транзакції між позивачем та ТОВ «КУА «Фідо Інвестментс» були проведені через прямі кореспондентські рахунки позивача без використання консолідованого кореспондентського рахунку, відкритого в Національному банку України.
Тобто, спірні платежі за Договору про відступлення права вимоги були внутрішньобанківськими платежами, за якими відбулося лише коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань без реального обігу коштів та отримання реального доходу від погашення кредитної заборгованості.
Таким чином, банком було порушено механізм розрахунків, який було встановлено відповідно до постанови Правління НБУ №783/БТ «Про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю ПУАТ «Фідобанк» шляхом призначення куратора», оскільки відповідні операції були проведені через прямі кореспондентські рахунки замість їх здійснення виключно через консолідований кореспондентській рахунок у Національному банку України.
Окрім того, під час укладення Угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.05.2016 керівники банку надали нічим не обумовлену перевагу афілійованій особі - компанії «Ignace Marketing limited» порівняно з іншими кредиторами.
Про на явність умислу на позачергове зарахування задоволення вимог афілійованого кредитора - компанії «Ignace Marketing limited» свідчать свідомі дії керівництва Банку щодо перенесення строку погашення кредиту на 16.05.2016.
Окрім того, зважаючи, що грошові кошти на рахунок ТОВ «КУА «Фідо Інвестментс» та компанії «Ignace Marketing limited» надходили з рахунків, які належали особі пов'язаної із банком - ОСОБА_1 , останній за всіма обставинами мав знати про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю банку.
У розумінні вимог ст. 202 Цивільного кодексу України та Закону України «Про платіжні системи» операція (дія) з перерахування коштів є правочином, оскільки остання може змінювати чи припиняти цивільне зобов'язання.
Таким чином, укладені протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку правочини з перерахування коштів, а також про розірвання договору створили підстави для фактично безоплатного відчуження банком належного йому майна, оскільки внаслідок їх вчинення банк позивача без одержання грошової або будь-якої іншої компенсації припинялося право вимоги повернення наданих відповідачу в кредит грошових коштів, процентів за користування ними, інших передбачених договором сум.
Доказів повернення відповідачем одержаного кредиту, а також сплати належних за користування кредитом процентів у повному розмірі та в установлений строк суду не надано.
За таких обставин з відповідача на користь позивача в межах заявлених позивачем вимог відповідно до вимог ст.ст. 622, 1054 ЦК України підлягає стягненню 140000 грн кредитної заборгованості за кредитним договором №522015К від 25.05.2015
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Москіто Мобайл» (01054, м. Київ, вул. Гончара/Гоголівська, буд. 76/2-А; ідентифікаційний код 38824876) на користь Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» (01601, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 10; ідентифікаційний код 14351016) в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину частину наявної заборгованості за кредитним договором №522015К від 25.05.2015 р в сумі 140000 (сто сорок тисяч) грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення: 08.02.2021
Суддя Я.В. Маринченко