Постанова від 27.01.2021 по справі 910/5305/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2021 р. Справа№ 910/5305/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Тищенко А.І.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Пнюшкову В.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 27.01.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Київської міської ради, Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок", Товариства з обмеженою відповідальністю "Шейк", Дочірнього підприємства "Край Проперті"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 29.07.2020 (повний текст складено 31.07.2020)

у справі №910/5305/20 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Акціонерного товариства "СБЕРБАНК"

до 1) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковіної Інни Володимирівни

2) Київської міської ради

3) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни

4) Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Дочірнє підприємство "Край Проперті"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Консалтинг УА"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "ШЕЙК"

про визнання права та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "СБЕРБАНК" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковіної Інни Володимирівни (далі - відповдач-1), 2) Київської міської ради (далі - відповідач-1, скаржник), 3) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни (далі - відповідач-3), Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок" (далі - відповідач-4, скаржник) відповідно до якого просить:

1. Визнати за Акціонерним товариством "СБЕРБАНК" право оренди земельної ділянки, площею 34 157 кв.м., кадастровий номер 8000000000:79:485:0021, на умовах, в обсязі та на підставі:

- договору оренди земельної ділянки від 27.12.1999, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за реєстровим №6290, зареєстрованого Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що 15.02.2000 зроблено запис за №79-6-00002 у книзі записів державної реєстрації договорів;

- договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що 18.12.2006 зроблено запис за №79-6-00464 у книзі записів державної реєстрації договорів;

- іпотечного договору від 27.09.2011, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №11270;

- договору про внесення змін до Іпотечного договору від 19.12.2011, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №1713;

- договору про внесення змін до Іпотечного договору від 24.04.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №2317;

- договору про внесення змін до Іпотечного договору від 02.09.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №4375;

- договору про внесення змін до Іпотечного договору від 31.03.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №1497;

- договору про внесення змін до Іпотечного договору від 13.07.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №3792;

- договору про внесення змін до Іпотечного договору від 22.09.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №5103;

- договору про внесення змін до Іпотечного договору від 23.12.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №5613.

2. Визнати припиненим право оренди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:485:0021 за Приватним акціонерним товариством "Банкомзв'язок", а також визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права індексний номер: 42211802 від 24.07.2018, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною, а також скасувати внесений на його підставі до розділу №1584771380000 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право: 27182338 від 24.07.2018 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:485:0021 за Приватним акціонерним товариством "Банкомзв'язок".

3. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковіної Інни Володимирівни №51642001 від 16.03.20 про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: зміна суб'єкта Орендаря земельної ділянки, площею 34 157 кв.м., кадастровий номер 8000000000:79:485:0021.

4. Зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковіну Інну Володимирівну провести державну реєстрацію іншого речового права Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" (код ЄДРПОУ 25959784), а саме: права оренди земельної ділянки, площею 34 157 кв.м., кадастровий номер 8000000000:79:485:0021, шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесення до розділу №1584771380000 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про інше речове право наступного змісту:

Підстава виникнення іншого речового права: Договір оренди земельної ділянки від 27.12.1999, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за реєстровим №6290, зареєстрований Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що 15.02.2000 зроблено запис за №79-6-00002 у книзі записів державної реєстрації договорів; Договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що 18.12.2006 зроблено запис за №79-6-00464 у книзі записів державної реєстрації договорів; Іпотечний договір від 27.09.2011, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №11270, Договір про внесення змін до Іпотечного договору від 19.12.2011, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №1713; Договір про внесення змін до Іпотечного договору від 24.04.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №2317, Договір про внесення змін до Іпотечного договору від 02.09.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №4375, Договір про внесення змін до Іпотечного договору від 31.03.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №1497, Договір про внесення змін до Іпотечного договору від 13.07.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В за реєстровим №3792, Договір про внесення змін до Іпотечного договору від 22.09.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №5103, Договір про внесення змін до Іпотечного договору від 23.12.2016, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №5613;

Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки;

Зміст, характеристика іншого речового права: строк дії 49 років з правом передачі в піднайм (суборенду);

Відомості про суб'єкта іншого речового права: Орендар: Акціонерне товариство "СБЕРБАНК", код ЄДРПОУ: 25959784, країна реєстрації: Україна; Орендодавець: Територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, код ЄДРПОУ: 22883141, країна реєстрації: Україна;

Опис об'єкта іншого речового права: в оренду передається земельна ділянка площею 3,4157 га.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що 19.12.2017 АТ "СБЕРБАНК" було звернуто стягнення на предмет іпотеки в порядку ст.37 Закону України "Про іпотеку" шляхом реєстрації за права власності на нежилий будинок на підставі іпотечного застереження в Іпотечному договорі, у зв'язку із чим 19.12.2017 до АТ "СБЕРБАНК" у встановленому законом порядку перейшло право власності на нежилу будівлю, та відповідно до п.6.6. іпотечного договору, право оренди на земельну ділянку площею 34 157 кв.м., кадастровий номер 8000000000:79:485:0021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 позов задоволено повністю.

Визнано за Акціонерним товариством "СБЕРБАНК" право оренди земельної ділянки, площею 34157 кв.м., кадастровий номер 8000000000:79:485:0021, на умовах, в обсязі та на підставі:

договору оренди земельної ділянки від 27.12.1999, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за реєстровим №6290, зареєстрованого Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що 15.02.2000 зроблено запис за №79-6-00002 у книзі записів державної реєстрації договорів;

договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що 18.12.2006 зроблено запис за №79-6-00464 у книзі записів державної реєстрації договорів;

іпотечного договору від 27.09.2011, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №11270;

договору про внесення змін до Іпотечного договору від 19.12.2011, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №1713;

договору про внесення змін до Іпотечного договору від 24.04.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №2317;

договору про внесення змін до Іпотечного договору від 02.09.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №4375;

договору про внесення змін до Іпотечного договору від 31.03.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №1497;

договору про внесення змін до Іпотечного договору від 13.07.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №3792;

договору про внесення змін до Іпотечного договору від 22.09.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №5103;

договору про внесення змін до Іпотечного договору від 23.12.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №5613.

Визнати припиненим право оренди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:485:0021 за Приватним акціонерним товариством "Банкомзв'язок", а також визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права індексний номер: 42211802 від 24.07.2018, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною, а також скасувати внесений на його підставі до розділу №1584771380000 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право: 27182338 від 24.07.2018 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:485:0021 за Приватним акціонерним товариством "Банкомзв'язок".

Визнано протиправним та скасувано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковіної Інни Володимирівни №51642001 від 16.03.20 про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: зміна суб'єкта Орендаря земельної ділянки, площею 34157 кв.м., кадастровий номер 8000000000:79:485:0021.

Зобов'язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковіну Інну Володимирівну провести державну реєстрацію іншого речового права Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" (код ЄДРПОУ 25959784), а саме: права оренди земельної ділянки, площею 34157 кв.м., кадастровий номер 8000000000:79:485:0021, шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесення до розділу №1584771380000 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про інше речове право наступного змісту:

Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки;

Зміст, характеристика іншого речового права: строк дії 49 років з правом передачі в піднайм (суборенду);

Опис об'єкта іншого речового права: в оренду передається земельна ділянка площею 3,4157 га.

Стягнуто з Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковіної Інни Володимирівни на користь Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" судовий збір у сумі 4204,00 грн.

Стягнуто з Київської міської ради на користь Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" судовий збір у сумі 1051,00 грн.

Стягнуто з Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни на користь Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" судовий збір у сумі 2102,00 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок" на користь Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" судовий збір у сумі 5255,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Київська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/5305/20 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що оскаржуване рішення є безпідставним, необґрунтованим та винесеним в наслідок неправильного установлення обставин, які мають значення для справи, а також неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на момент набуття Дочірнім підприємством "Край Проперті" (24.12.2004) права власності на нежилий будинок - громадський центр з об'єктами (в літ. А) площею 28539,50 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 13-Б норми ст.120 ЗК України передбачали, що при відчуженні об'єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право користування на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 ЦК України». Зазначене узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 (п. 8.З.).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2020 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/5305/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/5305/20. Призначено справу до розгляду на 28.10.2020.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Банкомзв'язок" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/5305/20 та ухвалити нове рішення, яким у позові АТ "СБЕРБАНК" відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права власності на будівлю, регламентується Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та Законом України «Про іпотеку». Проте, застосовуючи означені нормативно-правові акти, суд першої інстанції виходив з хибної логіки, неправильно розтлумачив низку норм матеріального права та неправильно врахував правову позицію Верховного Суду, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов помилкових висновків та неправильно вирішив спір по суті з огляду на наступне.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2020 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/5305/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідача) Куксов В.В., судді Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок" для спільного розгляду з апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/5305/20. Призначено справу до розгляду на 28.10.2020.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Шейк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/5305/20 та ухвалити нове рішення, яким у позові АТ "СБЕРБАНК" відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що укладення 18.08.2006 між ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» та АТ «БАНКОМЗВ'ЯЗОК» Договору суборенди Земельної ділянки не суперечило статті 120 Земельного кодексу України (в редакції від 09.02.2006, чинній на дату укладення Договору суборенди), оскільки вказана норма не забороняла оформлення права користування земельною ділянкою шляхом укладення договору суборенди.

При цьому при відчуженні Будівлі АТ «БАНКОМЗВ'ЯЗОК» на користь ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» право користування всією Земельною ділянкою в автоматичному порядку не перейшло та не могло перейти до ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» в силу відсутності для цього законодавчих підстав за статтею 120 Земельного кодексу України (в редакції від 06.10.2004, чинній на дату укладення Договору купівлі-продажу Будівлі).

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шейк" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/5305/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Шейк" для спільного розгляду з апеляційними скаргами Київської міської ради та Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/5305/20. Призначено справу до розгляду на 28.10.2020.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Дочірнє підприємство "КРАЙ ПРОПЕРТІ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/5305/20 та ухвалити нове рішення, яким у позові АТ "СБЕРБАНК" відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не мав правових підстав дійти висновку про те, що в силу статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції від 03.11.2004, чинній на дату укладення Договору купівлі-продажу Будівлі) до ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» автоматично перейшло право користування всією Земельною ділянкою. Такий висновок зроблений в результаті неправильного тлумачення статті 377 Цивільного кодексу України як окремо, так і у поєднанні зі статтею 120 Земельного кодексу України у відповідних редакціях станом на дату укладення Договору купівлі-продажу Будівлі 24.12.2004.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2020 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Край Проперті" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/5305/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Край Проперті" для спільного розгляду з апеляційними скаргами Київської міської ради, Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Шейк" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/5305/20. Призначено справу до розгляду на 28.10.2020.

16.10.2020 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційні скарги, відповідно до якого останній просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2020 залишити без змін. Узагальнені довода відзиву зводяться до того, що банк не погоджується із доводоами скаржників, вважає їх безпідставними та такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, натомість оскаржуване рішення, на переконання позивача, є законним та обґрунтованим.

У зв'язку із перебуванням головуючого судді Куксова В.В. з 27.10.2020 по 12.11.2020 на лікарняному, розгляд апеляційних скарг Київської міської ради, Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок", Товариства з обмеженою відповідальністю "Шейк", Дочірнього підприємства "Край Проперті" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/5305/20 не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2020 призначено розгляд апеляційних скарг Київської міської ради, Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок", Товариства з обмеженою відповідальністю "Шейк", Дочірнього підприємства "Край Проперті" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/5305/20 на 23.12.2020.

17.12.2020 від відповідача-1 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких останній просив справу розглядати за відсутності останнього, а також просив апеляційні скарги задовольнити, рішення господарського суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

18.12.2020 від відповідача-4, третьої особи-1 та третьої особи-3 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення, в яких викладені висновки Верховного Суду у постанові від 25.02.2020 у справі №922/510/19, від 17.06.2020 у справі №910/2845/19, від 28.02.2020 у справі №913/169/18.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 у зв'язку перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/5305/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2020 для розгляду справи №910/5305/20 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Яковлєв М.Л., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 апеляційні скарги Київської міської ради, Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок", Товариства з обмеженою відповідальністю "Шейк", Дочірнього підприємства "Край Проперті" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі №910/5305/20 прийняти до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Тищенко А.І., Яковлєва М.Л. Призначено справу до розгляду на 12.01.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 відкладено розгляд апеляційних скарг Київської міської ради, Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок", Товариства з обмеженою відповідальністю "Шейк", Дочірнього підприємства "Край Проперті" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі №910/5305/20 на 20.01.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 відкладено розгляд апеляційних скарг Київської міської ради, Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок", Товариства з обмеженою відповідальністю "Шейк", Дочірнього підприємства "Край Проперті" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі №910/5305/20 на 27.01.2021.

В судовому засіданні 27.01.2021 представник відповідача-2 підтримав апеляційні скарги з викладених у них підставах, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/5305/20 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 27.01.2021 представник відповідача-4, третьої особи-1, -4 підтримав апеляційні скарги з викладених у нх підставах, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/5305/20 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 27.01.2021 представники позивача заперечили проти доводів викладених в апеляційних скаргах з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі № 910/5305/20залишити без змін.

Відповідач-1, відповідач-3, третя особа-2 в судове засідання 27.01.2021 не з'явилися.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача-1, відповідача-3, третьої особи-2 про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності відповідача-1, відповідача-3, третьої особи-2 та їх повноважених представників за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 27.01.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2, відповідача-4, третьої особи-1,-3, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судовою колегією, 27.09.2011 між Дочірнім підприємством "Край Проперті" (іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством "Дочірній Банк Сбербанку Росії", змінено найменування на Акціонерне товариство "СБЕРБАНК", (іпотекодержатель) з метою забезпечення кредитних зобов'язань ДП "Край Проперті" за договорами про відкриття кредитної лінії №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 та №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №11270 (далі - Іпотечний договір).

У подальшому до Іпотечного договору сторонами внесено зміни згідно із договору про внесення змін до Іпотечного договору від 19.12.2011, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №1713; договору про внесення змін до Іпотечного договору від 24.04.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №2317; договору про внесення змін до Іпотечного договору від 02.09.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №4375; договору про внесення змін до Іпотечного договору від 31.03.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №1497; договору про внесення змін до Іпотечного договору від 30.07.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №3792; договору про внесення змін до Іпотечного договору від 22.09.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №5103; договору про внесення змін до Іпотечного договору від 23.12.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №5613.

Відповідно до п.3.1. Іпотечного договору, предметом іпотеки за цим договором є: нежилий будинок (літ. А), загальною площею 28 539,50 кв.м., розташована адресою: м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 13-Б, реєстраційний номер: 34696251 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежилого будинку, посвідченого Піддубною С.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 24.12.2004 за реєстровим №6871, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів24.12.2004 за №402676, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 11.01.2005 у реєстровій книзі №91п-270 за реєстровим №6259п, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 22.09.2011.

У пункті 6.4. Іпотечного договору міститься застереження про задоволення вимог іпотеко держателя згідно з яким Іпотекодержатель може звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання між сторонами шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому чинним законодавств України.

19.05.2017 АТ "СБЕРБАНК" направлено ДП "Край Проперті" повідомлення-вимогу вих. №5245/5/28-3 від 18.05.2017 про виконання порушеного зобов'язання за договорами про відкриття кредитної лінії №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 та №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги шляхом прийняття у власність предмету іпотеки.

Як підтверджено витягом №108256715 від 19.12.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 19.12.2017 Акціонерним товариством "СБЕРБАНК", шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 27.09.2011, укладеного між ДП "Край Проперті" та АТ "СБЕРБАНК", набуто право власності на нежитловий будинок - громадський центр з об'єктами (в літ.А), розташований за адресою: м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 13-Б, загальною площею 28539,5 кв.м.

У відповідності до п.3.1. Іпотечного договору предмет іпотеки знаходиться на земельній ділянці площею 34157 кв.м., кадастровий номер якої 79:485:0021, згідно договору суборенди земельної ділянки, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Банкомзв'язок" та іпотекодавцем 18.08.2006, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 23.02.2007 за №79-6-00477 у книзі записів державної реєстрації договорів.

За змістом пункту 6.6. Іпотечного договору (у редакції договору про внесення змін від 22.09.2015), у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, в тому числі шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, до особи, яка на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включеного до цього договору, набула право власності на предмет іпотеки, розміщений на земельній ділянці/ах, яка/і перебуває/ють в оренді іпотекодавця, переходить право оренди на таку/і земельну/і ділянку/и.

Земельна ділянка перебуває в комунальні власності територіальної громади міста Києва та знаходиться в оренді відповідно до договору оренди земельної ділянки від 27.12.1999, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за реєстровим №6290, укладеного між Київською міською радою та ВАТ "Банкомзв'язок", зареєстрованого Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблено запис за №79-6-00002 від 15.02.2000 у книзі записів державної реєстрації договорів, який діє у редакції договору внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис за №79-6-00464 від 18.12.2006 у книзі записів державної реєстрації договорів та передана в суборенду Іпотекодавцю на підставі договору суборенди земельної ділянки від 18.08.2006, укладеного між ВАТ "Банкомзв'язок" і іпотекодавцем, зареєстрованого Головним управлянням земельних ресурсів виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис за №79-6-00477 від 23.02.2007 у книзі записів державної реєстрації договорів.

За обґрунтуваннями позивача, на підставі ст. 120 Земельного кодексу України, ст.377 Цивільного кодексу, ст.6, 37 Закону України "Про іпотеку", ст.7 Закону України "Про оренду землі", у зв'язку із набуттям 19.12.2017 права власності на нежилий будинок (літ. А), загальною площею 28539,50 кв.м., що знаходиться за адресою місто Київ, вул. Академіка Глушкова, 13-Б шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, АТ "СБЕРБАНК" набуло право користування (право оренди) на земельну ділянку площею 34157 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 13/2.

За твердженнями позивача, враховуючи наведені положення законодавства, з 19.12.2017 (моменту переходу до АТ "СБЕРБАНК" права власності на нежилий будинок):

- у попереднього власника нежилого будинку та орендаря земельної ділянки (АТ "Банкомзв'язок") автоматично припинилось право користування земельною ділянкою, на якій такий нежилий будинок розташований;

- договір оренди земельної ділянки від 27.12.1999, укладений між Київською міською радою та АТ "Банкомзв'язок", втратив чинність у частині попереднього орендаря - АТ "Банкомзв'язок";

- до АТ "СБЕРБАНК" перейшло право оренди земельної ділянки, на якій розташований нежилий будинок, у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього землекористувача - АТ "Банкомзв'язок";

- у договорі оренди земельної ділянки від 27.12.1999 відбулась заміна особи орендаря з АТ "Банкомзв'язок" на АТ "СБЕРБАНК".

Позивач зазначає, що з метою належного документального оформлення переходу права оренди на земельну ділянку, на якій знаходиться нежилий будинок, АТ "СБЕРБАНК" звернулось до орендодавця - Київської міської ради із заявами №9712/5/25-4 від 23.05.2018 та №24623/5/06-2 від 07.11.2018, у яких у зв'язку із зміною власника нежилого будинку позивач просив переоформити право користування земельною ділянкою на АТ "СБЕРБАНК" на тих самих умовах і в тому обсязі, що були у попереднього землекористувача.

На підставі заяв позивача №9712/5/25-4 від 23.05.2018 та №24623/5/06-2 від 07.11.2018 щодо переоформлення права користування, Київською міською радою підготовлено проєкт рішення про передачу Акціонерному товариству "СБЕРБАНК" земельної ділянки в оренду строком на 5 років для експлуатації громадського центру на просп. Академіка Глушкова, 13/2 у Голосіївському районі м. Києва, у зв'язку із переходом права власності на нерухоме майно.

Як стало відомо "СБЕРБАНК" згідно із п.18.2.3. протоколу №25/87 засідання Київської міської ради від 27.11.2018-30.11.2018 питання про розгляд проєкту рішення "Про передачу Акціонерному товариству "СБЕРБАНК" земельної ділянки для експлуатації громадського центру на просп. Академіка Глушкова, 13/2 у Голосіївському районі м. Києва" знято з розгляду.

Оскільки відповіді на заяви позивача про переоформлення права користування земельною ділянкою або будь-якої пропозиції щодо врегулювання питання з приводу документального оформлення переходу права оренди земельної ділянки позивач від Київської міської ради не отримав, а також враховуючи зняття з розгляду засідання Київської міської ради питання про передачу в оренду АТ "СБЕРБАНК" спірної земельної ділянки, позивач стверджує, що Київська міська рада не визначає (заперечує) факт переходу АТ "СБЕРБАНК" права користування земельною ділянкою.

Враховуючи відсутність відповіді від Київської міської ради на заяви позивача про переоформлення права користування земельною ділянкою, АТ "СБЕРБАНК" звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковіної Інни Володимирівни із заявою про державну реєстрацію речового права (права оренди земельної ділянки) від 13.03.2020 на підставі Іпотечного договору в порядку ч.7 ст.37 Закону України "Про іпотеку".

Однак, розглянувши заяву позивача від 13.03.2020, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковіна І.В. прийняла рішення про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.03.2020, пославшись на те, що АТ "СБЕРБАНК" не надано додаткових документів, які посвідчують набуття АТ "СБЕРБАНК" прав орендаря земельної ділянки площею 34157 кв.м., кадастровий номер 8000000000:79:485:0021, за договором оренди земельної ділянки від 27.12.1999, укладеного між Київською міською радою та ВАТ "Банкомзв'язок".

Позивач вказує, що бездіяльність власника земельної ділянки (територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради) стосовно ігнорування звернення АТ "СБЕРБАНК" щодо документального оформлення зміни орендаря за договором оренди та безпідставна відмова приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковіної І.В у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки на підставі Іпотечного договору згідно положень діючого законодавства України, а також той факт, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право оренди земельної ділянки досі зареєстровано за попереднім орендарем - АТ "Банкомзв'язок" та суборендарем ДП "Край Проперті", зумовили необхідність звернення АТ "СБЕРБАНК" до суду з відповідним позовом для захисту порушених прав.

На переконання позивача, належним та ефективним способом захисту порушених прав АТ "СБЕРБАНК" буде визнання судом за АТ "СБЕРБАНК", як власником нежилого будинку, права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки від 27.12.1999, а також зобов'язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковіної Інни Володимирівни провести державну реєстрацію іншого речового права "СБЕРБАНК" - права оренди земельної ділянки.

Також, посилаючись на приписи ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", позивач зазначає, що разом із заявленими вимогами про визнання протиправним рішення державного реєстратора, скасування такого рішення та скасування реєстрації речового права обґрунтованим є одночасне заявления вимоги про припинення речового права - права оренди спірної земельної ділянки.

З огляду на вище наведене, Акціонерне товариство "СБЕРБАНК" звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковіна Інна Володимирівни проти позову заперечує, в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що АТ "СБЕРБАНК" до заяви від 13.03.2020 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не було надано договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27.12.1999 року, що був укладений між Київською міською радою та ПрАТ "Банкомзв'язок", внаслідок чого подані документи не дали змоги встановити зміну суб'єкта орендаря земельної ділянки, у зв'язку із чим відповідач-1 відмов у внесенні зміни до запису про інше речове право за номером 27182338. Також відповідач-1 зазначає, що згідно із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно окремі приміщення (наразі будівлі) перебували у власності ДП "Край Проперті"), ще до звернення стягнення на предмет іпотеки позивачем 19.12.2017 року. Відповідач-1 вказує, що реєстрація трансформаторної підстанції - 6080 та трансформаторної підстанції - 6079, відкриття розділу та первинна реєстрація відбулась ще 15.01.2018 за Приватним акціонерним товариством "Банкомзв'язок", а з 19.01.2018 зареєстровано за ТОВ "ШЕЙК", а отже вказані реєстраційні дії відбулись ще до звернення АТ "Сбербанк" із позовому у цій справі та до звернення до відповідача-1 за вчиненням оскаржуваних реєстраційних дій.

У відзиві на позов Київська міська рада проти позову заперечила, з огляду на наступне:

- договір оренди земельної ділянки від 27.12.1999 є чинним та не скасованим, у тому числі у судовому порядку, а тому на даний час відсутні підстави для визнання припиненим права оренди земельної ділянки за ПрАТ "Банкомзв'язок";

- у матеріалах справи міститься дозвіл на виконання будівельних робіт від 06.07.2009 № 1472-Гл/С ПрАТ "Банкомзв'язок", що підтверджує наміри орендаря щодо подальшого використання спірної земельної ділянки;

- визначений в іпотечному договорі предмет іпотеки знаходиться на земельній ділянці площею 34157 кв.м., кадастровий номер: 79:785:021, згідно договору суборенди земельної ділянки, укладеного між ПрАТ "Банкомзв'язок", ДП "Край Проперті" від 18.08.2006, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 23.02.2007 за № 79-6-00477 у книзі записів державної реєстрації договорів;

АТ "СБЕРБАНК" звернувся до Київської міської ради із заявою від 25.10.2018 №69330-003333320-031-03 про надання адміністративної послуги, відповідно до якого просив Київську міську раду прийняти рішення про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:485:0021;

- на розгляд до Київської міської ради надійшли листи ПАТ "Банкомзв'язок" №941 від 12.11.2018 та ТОВ "ШЕЙК" № 12/11/18 від 12.11.2018, в яких вказані особи повідомили, що є власниками об'єктів нерухомості на спірній земельній ділянці;

- проєкт рішення Київської міської ради про передачу АТ "СБЕРБАНК" спірної земельної ділянки не пройшов процедури, передбаченої Регламентом Київської міської ради, а тому на даний час не був розглянутий на пленарному засіданні сесії Київської міської ради;

- 19.12.2017 до АТ "СБЕРБАНК" у встановленому законом порядку перейшло право власності на нежилу будівлю загальною площею 28539,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 13-Б та попередньо належало ДП "Край Проперті" на праві власності, однак до позивача не могло перейти право оренди спірної земельної ділянки, оскільки у ДП "Край Проперті" було відсутнє право оренди на зазначену земельну ділянку;

- відповідно до висновку Департаменту земельних ресурсів від 05.11.2018 № ВСН-0534 за результатами розгляду заяви дозвільного характеру від 25.10.2018 № 69330-003333320-031-03 щодо підготовки проєкту рішення Київської міської ради надання земельної ділянки є можливим за умови належності заявнику всього розташованого на земельній ділянці майна (за наявності), відповідності заявленої ініціативи містобудівній документації, використання земельної ділянки у відповідності до встановлених в натурі (на місцевості) меж, без зміни цільового призначення земельної ділянки, а також за умови вирішення майново-правових питань, дотримання вимог ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", дотримання вимог ст. 120 Земельного кодексу України;

- відмова у внесенні змін до запису Державного реєстру прав на нерухоме майно щодо зміни орендаря спірної земельної ділянки здійснена приватним нотаріусом Ковіною І.В. правомірно та відповідає положенням законодавства.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна, заперечуючи позовні вимоги зазначає, що оскаржувана реєстраційна дія - реєстрація права оренди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:485:0021 за ПрАТ "Банкомзв'язок", була вчинена у відповідності до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

ПрАТ "Банкомзв'язок" в обґрунтування заперечень на позов, посилається на наступне:

- іпотечний договір та ч.7 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" не створюють правових підстав для заміни сторони орендаря в договорі оренди земельної ділянки з ПрАТ "Банкомзв'язок" на АТ "СБЕРБАНК";

- всупереч ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України іпотечний договір на підставі якого до АТ "СБЕРБАНК" перейшло право власності на будівлю не містить кадастрового номеру земельної ділянки;

- перехід до позивача права оренди на всю земельну ділянку та заміна сторони орендаря у договорі оренди земельної ділянки з ПрАТ "Банкомзв'язок" на АТ "СБЕРБАНК" є неможливим з огляду на наявність у ПрАТ "Банкомзв'язок", як чинного орендаря земельної ділянки, законних прав на нове будівництво на тій частині земельної ділянки, яка вільна від будівлі позивача та знаходиться в оренді у ПрАТ "Банкомзв'язок";

- на земельній ділянці знаходяться інженерні мережі та розміщено майно, яке перебуває у власності та на балансі ПрАТ "Банкомзв'язок", у зв'язку із чим ПрАТ "Банкомзв'язок" має право на користування тією частиною земельної ділянки, на якій розміщені відповідні інженерні мережі та майно;

- на земельній ділянці знаходяться майно ТОВ "ШЕЙК" має право на користування тією частиною земельної ділянки, на якій розміщені відповідні об'єкти;

- ПрАТ "Банкомзв'язок" має намір здійснювати подальше будівництво на земельній ділянці (добудова об'єктів на земельній ділянці згідно з дозволом на виконання будівельних робіт №1472-Гл/С від 06.07.2009) та на даний час Київською міською радою розглядається питання щодо поділу земельної ділянки;

- перехід до позивача права оренди на всю земельну ділянку та заміна сторони орендаря у договорі оренди земельної ділянки з ПрАТ "Банкомзв'язок" є неможливими з огляду на те, що ПрАТ "Банкомзв'язок" як орендарем земельної ділянки, вже ініційовано у встановленому законодавством порядку питання щодо поділу земельної ділянки;

- на підставі ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, ст.7 Закону України "Про оренду землі", у зв'язку з набуттям права власності на будівлю до позивача перейшло право користування не всією земельною ділянкою, а лише тією частиною земельної ділянки, на якій розташована будівля позивача;

- разом із правом користування частиною земельної ділянки, на якій розташована будівля, позивач набув також обов'язок щодо плати за користування відповідною частиною земельної ділянки.

ДП "Край Проперті" проти позову заперечило, посилаючись на відсутність правових підстав для переходу до позивача права оренди на всю земельну ділянку. ДП "Край Проперті" зазначає наступне:

- в силу ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України "Про оренду землі", у зв'язку з набуттям права власності на будівлю до позивача перейшло право користування не всією земельною ділянкою, а лише тією частиною земельної ділянки, на якій розташована будівля позивача;

- іпотечний договір та ч. 7 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" не створюють правових підстав для заміни сторони орендаря в договорі оренди земельної ділянки з ПрАТ "Банкомзв'язок" на АТ "СБЕРБАНК";

- право позивача на користування частиною земельної ділянки, на якій розташована будівля, може бути реалізоване, зокрема шляхом укладення з Київською міською радою відповідного договору оренди або шляхом укладення з ПрАТ "Банкомзв'язок" договору суборенди відповідної частини земельної ділянки;

- ПрАТ "Банкомзв'язок" має намір спільно з ДП "Край Проперті" здійснювати подальше будівництво на земельній ділянці (добудова об'єктів на земельній ділянці згідно з дозволом на виконання будівельних робіт №1472-Гл/С від 06.07.2009) та на даний час Київською міською радою розглядається питання щодо поділу земельної ділянки.

ТОВ "ШЕЙК" проти позову заперечує з наступних підстав:

- на земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомого майна, які належать на праві власності ТОВ "ШЕЙК", а саме: нежитлові будівлі №6 - №10, трансформаторні підстанції 6079, 6080, а тому третя особа-4 має право користуватися тією частиною земельної ділянки, на якій розміщені належні їй будівлі;

- перехід до позивача права оренди на всю земельну ділянку є неможливим з огляду на наявність у ТОВ "ШЕЙК" як власника розміщеного на ній нерухомого майна, законних прав на користування тією частиною земельної ділянки, яка вільна від будівлі позивача та на якій розташовані належні ТОВ "ШЕЙК" об'єкти нерухомості;

- перехід до позивача права оренди на всю земельну ділянку та заміна сторони орендаря в договорі оренди земельної ділянки з ПрАТ "Банкомзв'язок" на АТ "СБЕРБАНК" є неможливим, оскільки ТОВ "ШЕЙК" як власником нерухомості та ПрАТ "Банкомзв'язок" як чинним орендарем земельної ділянки вже ініційовано у встановленому законодавством порядку питання щодо поділу земельної ділянки між ТОВ "ШЕЙК", ПрАТ "Банкомзв'язок" та позивачем;

- звернення позивача до Київської міської ради та нотаріуса Ковіної І.В. з метою оформлення за позивачем права користування усією земельною ділянкою без врахування прав ТОВ "ШЕЙК" та ПрАТ "Банкомзв'язок" є передчасним та протиправним;

- іпотечний договір та ч.7 ст.37 Закону України "Про іпотеку" не створюють правових підстав для заміни сторони орендаря в договорі оренди земельної ділянки з ПрАТ "Банкомзв'язок" на АТ "СБЕРБАНК";

- предмет іпотеки, на який звернув стягнення позивач розміщений на земельній ділянці, яка перебуває в оренді не у іпотекодавця (ДП "Край Проперті"), а у особи, яка не є стороною іпотечного договору - ПрАТ "Банкомзв'язок", що унеможливлює застосування до спірних правових відносин ч.7 ст.37 Закону України "Про іпотеку" та заміну в договорі оренди земельної ділянки сторони орендаря з ПрАТ "Банкомзв'язок" на АТ "СБЕРБАНК";

- на підставі ч.2 ст.120 Земельного кодексу України, ст.377 Цивільного кодексу України, ст.7 Закону України "Про оренду землі", у зв'язку з набуттям права власності на будівлю до позивача перейшло право користування не всією земельною ділянкою, а лише тією частиною земельної ділянки, на якій розташована будівля позивача.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів АТ "СБЕРБАНК" щодо набуття ним права користування (права оренди) на земельну ділянку площею 34157 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 13/2, в силу приписів ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу, ст. 6, 37 Закону України "Про іпотеку", ст. 7 Закону України "Про оренду землі" та за наявності чинного договору оренди, у зв'язку із набуттям 19.12.2017 права власності на нежилий будинок (літ. А), загальною площею 28539,50 кв.м., що знаходиться за адресою місто Київ, вул. Академіка Глушкова, 13-Б шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та відповідно зміни особи орендаря у договорі оренди з ПрАТ "Банкомзв'язок" на АТ "СБЕРБАНК"

Розглянувши апеляційні скарги Київської міської ради, Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок", Товариства з обмеженою відповідальністю "Шейк", Дочірнього підприємства "Край Проперті", колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційних скарг з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом ст. 575 Цивільного кодексу України застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, є іпотекою.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на моменту укладання Іпотечного договору) передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.5 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на моменту укладання Іпотечного договору) предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Як встановлено судом, 27.09.2011 між ДП "Край Проперті" (іпотекодавець) та АТ "СБЕРБАНК", (іпотекодержатель) з метою забезпечення кредитних зобов'язань ДП "Край Проперті" за договорами про відкриття кредитної лінії №119-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 та №120-В/11/55/КЛ від 22.09.2011 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №11270, з подальшими змінами та доповненнями, у відповідності до якого, предметом іпотеки за цим договором є: нежилий будинок (літ. А), загальною площею 28 539,50 кв.м., розташована адресою: м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 13-Б, реєстраційний номер: 34696251 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежилого будинку, посвідченого Піддубною С.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 24.12.2004 за реєстровим №6871, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 24.12.2004 за №402676, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 11.01.2005 у реєстровій книзі №91п-270 за реєстровим №6259п, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 22.09.2011.

Згідно з ч. 1 статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Статтею 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно із ч. 1 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання (ч.1 ст.37 Закону України "Про іпотеку").

Як вбачається із матеріалів справі, у пункті 6.4. Іпотечного договору міститься застереження про задоволення вимог іпотеко держателя згідно з яким Іпотекодержатель може звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання між сторонами шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому чинним законодавств України.

Отже, у Іпотечному договорі сторони погодили позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки - шляхом реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється за своїм змістом до договору про задоволення вимог іпотекодержателя та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання за кредитними договорами в разі невиконання іпотекодавцем (позивачем) вимоги іпотекодержателя про усунення порушень протягом 30 днів.

У зв'язку з неусуненням порушень та невиконанням зобов'язань за кредитними договорами у встановлений строк, 19.12.2017 Акціонерним товариством "СБЕРБАНК", шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 27.09.2011, укладеного між ДП "Край Проперті" та АТ "СБЕРБАНК", набуто право власності на нежитловий будинок - громадський центр з об'єктами (в літ.А), розташований за адресою: м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 13-Б, загальною площею 28539,5 кв.м., про що 19.12.2017 було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (номер запису про право власності 24034900).

За змістом умов Іпотечного договору, згідно із Акту про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та як підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, предмет іпотеки знаходиться на земельній ділянці площею 34157 кв.м., кадастровий номер якої 8000000000:79:485:0021, на просп. Академіка Глушкова, 13/2 у Голосівському районі м. Києва.

У відповідності до п.6.6. Іпотечного договору (у редакції договору про внесення змін від 22.09.2015), у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, в тому числі шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, до особи, яка на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включеного до цього договору, набула право власності на предмет іпотеки, розміщений на земельній ділянці/ах, яка/і перебуває/ють в оренді іпотекодавця, переходить право оренди на таку/і земельну/і ділянку/и.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач стверджує, що у зв'язку з переходом до позивача права власності на предмет іпотеки, який являє собою нежитловий будинок - громадський центр з об'єктами (в літ.А), розташований за адресою: м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 13-Б, загальною площею 28539,5 кв.м., згідно із ст.120 Земельного кодексу України, ст.377 Цивільного кодексу, ст.6, 37 Закону України "Про іпотеку", ст.7 Закону України "Про оренду землі", до позивача перейшло право користування (право оренди) на земельну ділянку площею 34157 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 13/2, належне попередньому власнику нерухомості та землекористувачу (АТ "Банкомзв'язок") земельної ділянки, вказаної Іпотечному договорі.

На переконання судової колегії, суд першої інстанції правильно виходив з того, що перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права власності на будівлю, регламентується Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та Законом України «Про іпотеку», проте, застосовуючи означені нормативно-правові акти, суд першої інстанції виходив з хибної логіки, неправильно розтлумачив низку норм матеріального права та неправильно врахував правову позицію Верховного Суду, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов помилкових висновків та неправильно вирішив спір по суті з огляду на наступне.

Так, на момент набуття ДП «Край Проперті» (24.12.2004) права власності на Будівлю, норми ст. 120 ЗК України передбачали, що при відчуженні об'єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право користування на цю земельну ділянку.

Водночас норми ст.120 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час набуття ДП «Край Проперті» права власності на об'єкт нерухомості, не забороняли переходу права користування земельною ділянкою у зв 'язку із набуттям права власності на нерухоме майно, що знаходиться на такій земельній ділянці та не суперечили приписам ст. 377 Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведеного, набувши право власності на Будівлю, в силу чинного на момент набуття права власності цивільного законодавства, до ДП «Край Проперті» перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розмішений вказаний об'єкт нерухомості.

Отже, висновок суду першої інстанції про автоматичний перехід до ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» права користування всією земельною ділянкою 24.12.2004 у зв'язку з придбанням ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» Будівлі грунтується на неправильному тлумаченні положень статті 120 Земельного кодексу України (в редакції від 06.10.2004, чинній на дату укладення Договору купівлі-продажу Будівлі).

Помилковість тлумачень та висновків суду першої інстанції обгрунтовується наступним.

Спочатку суд першої інстанції правильно посилається на частини 1, 2 статті 120 Земельного З кодексу України (в редакції від 06.10.2004, чинній на дату укладення Договору купівлі-продажу Будівлі), відповідно до яких при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Вказані норми, чинні станом на 24.12.2004, чітко передбачали, що при переходу права власності на будівлю - право користування земельною ділянкою могло переходити на підставі договору оренди.

При цьому, на переконання судової колегії, вказана норма не містила ані жодних положень щодо автоматичного переходу права користування (оренди) земельної ділянки в разі відчуження будівлі, ані жодних імперативних приписів щодо конкретного порядку дій, ані заборони щодо отримання права користування земельною ділянкою за договором суборенди.

Навпаки, зі змісту частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції від 06.10.2004, чинній на дату укладення Договору купівлі-продажу Будівлі) випливає, що питання подальшого користування земельної ділянкою після відчуження розташованої на ній нерухомості - могло вирішуватись сторонами в договірному порядку

Як вбачається із матеріалів справи, своє право на користування земельною ділянкою ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» реалізувало шляхом укладення з АТ «БАНКОМЗВ'ЯЗОК» (орендаремз ділянки) Договором суборенди земельної ділянки 18.08.2006.

Отже, за висновками суду апеляційної інстанції, укладення 18.08.2006 між ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» та АТ «БАНКОМЗВ'ЯЗОК» Договору суборенди земельної ділянки не суперечило статті 120 Земельного кодексу України (в редакції від 09.02.2006, чинній на дату укладення Договору суборенди), оскільки вказана норма не забороняла оформлення права користування земельною ділянкою шляхом укладення договору суборенди.

При цьому, при відчуженні будівлі АТ «БАНКОМЗВ'ЯЗОК» на користь ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» 24.12.2004 право користування всією земельною ділянкою в автоматичному порядку не перейшло та не могло перейти до ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» в силу відсутності для цього законодавчих підстав за статтею 120 Земельного кодексу України (в редакції від 06.10.2004, чинній на дату укладення Договору купівлі-продажу Будівлі).

Відсутність в статті 120 Земельного кодексу України (в редакціях від 06.10.2004 та 09.02.2006, чинних на дату укладення Договору купівлі-продажу Будівлі та Договору суборенди Земельної ділянки) імперативних положень щодо автоматичного переходу права користування (оренди) земельної ділянки при відчуженні розташованої на ній будівлі підтверджується також висновками Верховного Суду, які підлягають врахуванню колегією суддів в силу частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

В Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 викладено наступні висновки:

« 8.3. За приписами статті 120 ЗК України в редакції від 25.10.2001 (в період з 01.01.2002 до 20.06.2007) при відчуженні об'єкта нерухомого майна, розташованого на відповіднійділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку....

8.4. Стаття 120 ЗК України (в редакиії від 27.04.2007) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі. Поточна редакція статті 120 ЗКУкраїни... також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.

8.5.Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості.»

Висновок Верховного Суду щодо застосування статті 120 Земельного кодексу України (в редакціях, що діяли з 01.01.2002 до 20.06.2007) полягає в тому, що на той період при відчуженні об'єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, до набувача не переходило автоматично право користування (оренди) земельної ділянки, а лише могло переходити право користування (оренди) на цю земельну ділянку. Автоматичний перехід права користування (оренди) земельної ділянки при відчуженні об'єкту нерухомості було закріплено імперативно статтею 120 Земельного кодексу України лише в редакції від 27.04.2007 та передбачено наразі в чинній редакції.

З огляду на викладене, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції не мав правових підстав дійти висновку про те, що в силу статті 120 Земельного кодексу України (в редакції від 06.10.2004, чинній на дату укладення Договору купівлі-продажу будівлі) до ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» автоматично перейшло право користування всією земельною ділянкою.

Такий висновок зроблений в результаті неправильного тлумачення статті 120 Земельного кодексу України як окремо, так і у подальшому поєднанні зі статтею 377 Цивільного кодексу України у відповідних редакціях станом на дату укладення Договору купівлі-продажу будівлі 24.12.2004.

Таким чином, відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції від 06.10.2004 чинній на дату укладення Договору купівлі-продажу будівлі) та у зв'язку з придбанням будівлі за Договором купівлі-продажу, до ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» (нового власника будівлі) станом на 24.12.2004 не перейшло автоматично в імперативному порядку право користування всією земельною ділянкою

В силу приписів наведених норм, у ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ», як нового власника будівлі, лише виникло право та можливість врегулювати питання користування земельної ділянки шляхом укладення відповідного договору.

Як вбачається із матеріалів справи, своє право на врегулювання питання користування земельною ділянкою ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» реалізувало шляхом укладення Договору суборенди земельної ділянки, що, за висновками судової колегії, не суперечить частинам 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції від 09.02.2006, чинній на дату укладення Договору суборенди)

Водночас, застосовуючи статтю 377 Земельного кодексу України (в редакції від 03.11.2004, чинній на дату укладення Договору купівлі-продажу будівлі) до правовідносин щодо користування земельною ділянкою у зв'язку з продажом будівлі АТ «БАНКОМЗВ'ЯЗОК» на користь ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» 24.12.2004 суд першої інстанції виходив з таких міркувань.

01.01.2004 набув чинності Цивільний кодекс України, згідно із яким у частині першій статті 377 цього Кодексу (у редакції, чинній на час укладання договору купівлі-продажу від 24.12.2004) визначено, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Так, на момент набуття ДП «Край Проперті» (24.12.2004) права власності на будівлю, норми ст. 120 ЗК України передбачали, що при відчуженні об'єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право користування на цю земельну ділянку

Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 ПК України

З урахуванням наведеного, набувши право власності на будівлю, в силу чинного на момент набуття права власності цивільного законодавства, до ДП «Край Проперті» перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розмішений вказаний об'єкт нерухомості

Отже, на переконання судової колегії, висновок суду першої інстанції про автоматичний перехід до ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» права користування всією земельною ділянкою 24.12.2004 у зв'язку з придбанням ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» Будівлі ґрунтується на неправильному тлумаченні положень статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції від 03.11.2004, чинній на дату укладення Договору купівлі-продажу будівлі), з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції від 03.11.2004, чинній на дату укладення Договору купівлі-продажу будівлі), якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Отже частина 2 статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції від 03.11.2004, чинній на дату укладення Договору купівлі-продажу Будівлі) не передбачала автоматичного переходу права користування на всю земельну ділянку у разі відчуження об'єкту нерухомості.

З огляду на викладене, суд першої інстанції не мав правових підстав дійти висновку про те, що в силу статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції від 03.11.2004, чинній на дату укладення Договору купівлі-продажу будівлі) до ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» автоматично перейшло право користування всієюз ділянкою.

Такий висновок зроблений в результаті неправильного тлумачення статті 377 Цивільного кодексу України як окремо, так і у поєднанні зі статтею 120 Земельного кодексу України у відповідних редакціях станом на дату укладення Договору купівлі-продажу будівлі 24.12.2004.

Таким чином, відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції від 03.11.2004, чинній на дату укладення Договору купівлі-продажу Будівлі), у зв'язку з придбаннямб за Договором купівлі-продажу, до ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» (нового власника будівлі) станом на 24.12.2004 не перейшло автоматично в імперативному порядку право користування всією земельною ділянкою.

В силу приписів наведеної норми, до ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ», як нового власника Будівлі, могло перейти право користування лише тією частиною земельної ділянки, на якій розміщено будівлю та частиною земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування

Як зазначалось судовою колегією вище, своє право на користування земельною ділянкою ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» реалізувало шляхом укладення Договору суборенди земельної ділянки.

Разом з тим, в основу зазначеного висновку судом першої інстанції покладено не тільки неправильне тлумачення змісту статті 377 Цивільного кодексу України у відповідній редакції, але й хибне уявлення суду першої інстанції про загальні та спеціальні норми.

Так, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції керується наступним:

«Стаття 120 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час укладення договору купівлі-продажу від 24.12.2004) включена до змісту законодавчого акту, що в цілому є спеціальним, проте, ця норма за своїм змістом є загальною. Наведена норма у відповідній редакції передбачала можливість переходу до набувача будівлі чи споруди права користування на земельну ділянку або її частину, однак не визначала порядок переходу права користування земельною ділянкою, який закріплений у ч.2 ст.377 Цивільного кодексу України.

... Норми статті 377 Цивільного кодексу України доповнювали статтю 120 Земельного кодексу України щодо порядку правового регулювання переходу права користування земельною ділянкою, у даному випадку за наявності чинного договору оренди, у разі набуття права власності на нерухоме майно житловий будинок, будівлю або споруду, що розміщені на такій земельній ділянці.

Водночас норми ст. 120 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час набуття ДП «Край Проперті» права власності на спірний об'єкт нерухомості, не забороняли переходу права користування земельною ділянкою у зв'язку із набуттям права власності на нерухоме майно, що знаходиться на такій земельній ділянці та не суперечили приписам ст.377 Цивільного кодексу України.»

Отже в обгрунтування необхідності застосування до вказаних правовідносин станом на 24.12.2004 положень статті 377 Цивільного кодексу України у відповідній редакції, суд першої інстанції посилається на загальний характер норм статті 120 Земельного кодексу України.

Проте, судова колегія звертає увагу, що висновок суду першої інстанції про те, що стаття 120 Земельного кодексу України є загальною нормою, суперечить положенням Цивільного та Земельного кодексів України у відповідних редакціях, чинних на дату укладення Договору купівлі-продажу Будівлі 24.12.2004, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 1 Цивільного кодексу України у відповідній редакції, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України у відповідній редакції передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Отже в частині регулювання земельних відносин норми Земельного кодексу України є спеціальними

Статус норм Земельного кодексу України як спеціальних щодо переходу прав на земельну ділянку підтверджується також висновками Верховного Суду, які підлягають врахуванню в силу частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

В Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16викладено наступні висновки

« 8.2. Земельні відносини, які формуються з приводу переходу земельних прав при набутті майнових прав на об'єкти нерухомості, розташовані на конкретній земельній ділянці, регламентуються нормами ЗК України, які є спеціальними відносно до цивільно-правових норм, які є загальними.»

З огляду на викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції не мав правових підстав дійти висновку про те, що норми статті 120 Земельного кодексу України (в редакції від 06.10.2004, чинній на дату укладення Договору купівлі-продажу будівлі) щодо переходу прав на земельну ділянку - є загальними.

Таким чином, норми статті 120 Земельного кодексу України (в редакції від 06.10.2004, чинній на дату укладення Договору купівлі-продажу будівлі) є спеціальними та мають пріоритет в регулюванні правовідносин щодо переходу прав на земельну ділянку у разі відчуження об'єкту нерухомого майна, розташованого на такій ділянці.

Отже, за висновками колегїї суддів, правовідносини між ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» та АТ «БАНКОМЗВ'ЯЗОК» станом на 24.12.2004 щодо користування земельною ділянкою у зв'язку з відчуженням будівлі - мають регулюватись саме статтею 120 Земельного кодексу України у відповідній редакції.

Надаючи правову оцінку правовідносинам між АТ «БАНКОМЗВ'ЯЗОК» та ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» щодо відчуження будівлі 24.12.2004, щодо укладення Договору суборенди земельної ділянки 18.08.2006 та щодо користування земельною ділянкою у вказаний період, суд першої застосував до вказаних правовідносин чинні на сьогоднішній день редакції частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі.

При цьому суд першої інстанції виходив з таких міркувань:

« 27.04.2007 положення частини 2 статті 120 ЗК України змінено та визначено, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Отже, стаття 120 ЗК України (в редакції... від 27.04.2007) закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди.

У подальшому, згідно із змінами від 05.11.2009. норми ст. 120 ЗК України та ст. 377 Цивільного кодексу уніфіковано.

Так, у відповідності ч.2 ст.120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача

Тобто, поточна редакція ст.120 ЗК України (зі змінами від 05.11.2009) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.

Згідно із ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача)

У той же час, і після внесення змін до ч.2 ст.120 ЗК України щодо автоматичного переходу права користування на земельну ділянку, ДП «Край Проперті» було і залишалося власником будівлі, а Договір оренди земельної ділянки був чинним.

Разом з тим, у розумінні наведених норм, при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами.

З огляду на вище наведене, можна дійти висновку, що в силу приписів ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, до ДП «Край Проперті», яке набуло право власності будівлю, автоматично перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщений вказаний об'єкт нерухомості у тому ж обсязі, що були у попереднього власника нерухомості та землекористувача - ПрАТ "Банкомзв'язок" згідно із договору оренди земельної ділянки від 27.12.1999, тобто право оренди.

Окрім того, згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» (у редакції від 05.11.2009) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку, договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Тобто особа, яка набула право власності на це нерухоме майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №921/613/17-г/17, від 10.04.2018 у справі №915/672/17, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19, від 04.06.2019у справі№914/1925/18.

За таких обставин, відсутність волевиявлення ДП «Край Проперті» здійснювати оформлення належного йому права користування земельною ділянкою, на якій був розташований належний ДП «Край Проперті» на праві власності об'єкт нерухомості не створює негативних правових наслідків для нового власника нерухомого майна (АТ «СБЕРБАНК») та не позбавляє нового власника права оренди, автоматичне набуття якого встановлене нормами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України за наявності чинного договору оренди земельної ділянки.»

Отже, суд першої інстанції зробив висновок про те, що внаслідок придбання будівлі 24.12.2004 до ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» автоматично в імперативному порядку перейшло право оренди на всю Земельну ділянку

При цьому такий висновок суду першої інстанції грунтується на застосуванні до вказаних правовідносин 24.12.2004 - положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України (в редакціях від 27.04.2007, 05.11.2009, що набули чинності лише через декілька років після цієї події), положень частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» (вредакції від 05.11.2009, що набула чинності лише через декілька років після цієї події).

Помилковість застосування судом першої інстанції до правовідносин 24.12.2004 норм законодавства, які набрали чинності після 24.12.2004, судовою колегією обгрнутовається наступним.

Положення статті 5 Цивільного кодексу України, врегульовують дію актів цивільного законодавства у часі

Так, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності

Норми статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України (в редакціях від 27.04.2007, 05.11.2009), частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» (в редакції від 05.11.2009) дійсно закріплюють автоматичний перехід права користування земельною ділянкою у разі відчуження розташованих на ній об'єктів нерухомості

Проте, судова колегія звертає увагу, що зазначений автоматичний перехід було запроваджено законодавством лише 27.04.2007 та в подальшому 05.11.2009

Тож, в силу статті 5 Цивільного кодексу України наведені норми не застосовуються до правовідносин між АТ «БАНКОМЗВ'ЯЗОК» та ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» щодо користування земельною ділянкою, які виникли 24.12.2004 у зв'язку з відчуженням будівлі

3 огляду на викладене, суд першої інстанції не мав правових підстав ретроспективно поширювати дію статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України (в редакціях від 27.04.2007, 05.11.2009), частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» (в редакції від 05.11.2009) на правовідносини між АТ «БАНКОМЗВ'ЯЗОК» та ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» щодо користування земельною ділянкою, які виникли 24.12.2004 у зв'язку з відчуженням будівлі.

Відповідно, за висновками колегії суддів, суд першої інстанції не мав правових підстав спиратись на статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України (в редакціях від 27.04.2007, 05.11.2009), частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» (в редакції від 05.11.2009) для обґрунтування висновку про те, що в силу вказаних норм до ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» автоматично перейшло право оренди на всю земельну ділянку 24.12.2004 внаслідок придбання будівлі

Такий висновок зроблений судом першої інстанції в результаті застосування закону, який не підлягає застосуванню, а саме: застосовано частину 2 статті 120 Земельного кодексу України, частину 1 статті 377 Цивільного кодексу України, частину 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» (в редакціях від 27.04.2007, 05.11.2009 та в чинній редакції) до правовідносин станом на 24.12.2004 та 18.08.2006.

Таким чином, частина 2 статті 120 Земельного кодексу України, частина 1 статті 377 Цивільногокодексу України, частина 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» (в редакціях від27.04.2007, 05.11.2009 та в чинній редакції) не регулюють питання переходу прав користування (оренди) на земельну ділянку у зв'язку з придбанням ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» будівлі 24.12.2004.

Відповідно, в силу частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» (в редакціях від 27.04.2007, 05.11.2009 та в чинній редакції) до ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» (нового власника будівлі) станом на 24.12.2004 не перейшло автоматично в імперативному порядку право користування (оренди) на всю Земельну ділянку.

Судова колегія відзначає, що аналізуючи питання щодо переходу права оренди Земельної ділянки до АТ «СБЕРБАНК» у зв'язку зі зверненням останнім 19.12.2017 стягнення на будівлю, суд першої інстанції керувався своїм попереднім висновком про те, що до попереднього власника будівлі (ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ») право оренди на всю земельну ділянку перейшло автоматично ще 24.12.2004 при придбанні Будівлі.

3 урахуванням встановлених судом обставин справи «попереднім орендарем земельної ділянки» у розумінні частини З статті 7 Закону України «Про оренду землі» є ПрАТ «Банкомзв язок» та у подальшому, на підставі імперативного законодавчого припису щодо автоматичного переходу права користування земельною ділянкою - ДП «Край Проперті

Як зазначено судовою колегією вище, суд першої інстанції зробив такий висновок в результаті неправомірного - застосування до вказаних правовідносин 24.12.2004 положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України (в редакціях від 27.04.2007, 05.11.2009, що набули чинності лише через декілька років після цієї події), положень частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» (в редакції від 05.11.2009, що набула чинності лише через декілька років після цієї події).

Керуючись цим помилковим висновком, суд першої інстанції робить наступний, похідний від нього, помилковий висновок:

«Отже, враховуючи встановлені судом обставини, АТ «СБЕРБАНК», набувши 19.12.2017 право власності на будівлю шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, в силу приписів ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу, ст. 37 Закону України «Про іпотеку», ст. 7 Закону України «Про оренду землі» та за наявності чинного договору оренди, автоматично набуло право користування (право оренди) на земельну ділянку, яке було у попередніх власників нерухомого майна та землекористувачів ДП «Край Проперті» та ПрАТ «Банкомзв 'язок».»

Оскільки в основу висновку про автоматичний перехід від ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» до АТ «СБЕРБАНК» 19.12.2017 права оренди на всю земельну ділянку внаслідок набуття АТ «СБЕРБАНК» права власності на будівлю, покладено помилковий первісний висновок про нібито автоматичний перехід від АТ «БАНКОМЗВ'ЯЗОК» до ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» 24.12.2004 права оренди на всю земельну ділянку внаслідок набуття ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» права власності на будівлю це означає, що помилковість першого висновку автоматично тягне за собою помилковість другого висновку.

Оскільки, як було обґрунтовано судом апеляційної інстанції вище, 24.12.2004 до ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» автоматично не перейшло право оренди на всю земельну ділянку, то в подальшому в силу статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, статті 7 Закону України «Про оренду землі» та статті 37 Закону України «Про іпотеку» до АТ «СБЕРБАНК», відповідно, також не перейшло автоматично право оренди на всю земельну ділянку 19.12.2017 внаслідок набуття у власність будівлі

Окрім цього, помилковість висновків суду першої інстанції про автоматичний перехід до АТ «СБЕРБАНК» права оренди на всю Земельну ділянку на підставі статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, статті 7 Закону України «Про оренду землі» та статті 37 Закону України «Про іпотеку», обґрунтовується колегією суддів наступним.

Відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на з 19.12.2017 та на сьогодні), якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача

У відповідності до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на 19.12.2017 та на сьогодні), до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній станом на 19.12.2017 та на сьогодні), до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда

Частиною 7 статті 7 Закону України «Про оренду землі» та статті 37 Закону України «Проіпотеку» (в редакції, чинній станом на 19.12.2017 та на сьогодні) передбачено, що до особи, якана підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включеного до іпотечного договору, набула право власності на предмет іпотеки (об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва та майнові правана них), розміщений на земельній ділянці, яка перебуває в оренді іпотекодавця, переходить право оренди на таку земельну ділянку, а зазначений договір про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включене до іпотечного договору, є документом, що посвідчує перехід права оренди земельної ділянки до нового власника предмета іпотеки і заміну особи орендаря у договорі оренди землі та підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку

За змістом пункту 6.6. Іпотечного договору (у редакції Договору про внесення змін від 22.09.2015), у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, в тому числі шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, до особи, яка на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включеного до цього договору, набула право власності на предмет іпотеки, розміщений на земельній ділянці/ках, яка/перебуває/ють в оренді іпотекодавця, переходить право оренди на таку/і земельну/і ділянку/и.

Отже і зазначені норми законодавства, і Іпотечний договір передбачають автоматичний перехід права оренди на всю земельну ділянку при переході права власності на будівлю виключно в тому випадку, якщо така земельна ділянка перебувала в оренді у попереднього власника такої будівлі.

При цьому в силу вказаних норм такий автоматичний перехід не може відбутися, якщо (1) земельна ділянка перебуває в оренді у іншої особи, а не у відчужувана будівлі, або якщо (2) у відчужувача будівлі не оформлено право оренди земельної ділянки

Судова колегія звертає увагу, що наведене підтверджується також висновками Верховного Суду, які підлягають врахуванню в силу частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

В Постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.08.2018 у справі № 920/675/17 викладено наступні висновки:

« 16. Ураховуючи викладене, після відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов'язки, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.»

В Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 викладено наступні висновки:

« 40. При цьому матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ані попереднього землекористувача, ані ТОВ «Сінтрекс», зокрема укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права, а отже, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомості право користування земельною ділянкою, якого не існувало у продавця на момент укладення договорів купівлі-продажу, до набувача не перейшло.»

В Постанові Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суд від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 викладено наступні висновки:

« 36. Тобто, в силу імперативних вимог статті 125 ЗК України від однієї особи до іншої особи за правилами статті 120 цього Кодексу та частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" не може перейти право оренди земельної ділянки, яке у попереднього землекористувача ще не виникло станом на час відчуження ним будівель, розташованих на цій земельній ділянці, незалежно від дати укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки виникненням права оренди є момент державної реєстрації цього речового права, а не дата укладення договору оренди.

44. Судова палата виходить з того, що відсутність у продавця будівлі на момент її відчуження зареєстрованого права оренди земельної ділянки, на якій розташована ця будівля, унеможливлює як перехід такого права оренди до покупця будівлі (відповідача) за правилами частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", так і заміну сторони у зобов'язанні.»

З огляду на викладене, суд першої інстанції не мав правових підстав дійти висновку про те що на підставі частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» та частини 7 статті 37 Закону України «Про іпотеку» 19.12.2017 від ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» до АТ «СБЕРБАНК» автоматично перейшло право оренди на всю земельну ділянку, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, станом на 19.12.2017 ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» не було орендарем земельної ділянки.

Як вбачається із матеріалів справи, починаючи з 1998 року та станом на сьогоднішній день єдиним орендарем земельної ділянки є АТ «БАНКОМЗВ'ЯЗОК», яке не є стороною Іпотечного договору та не є попереднім власником будівлі по відношенню до АТ «СБЕРБАНК».

Таким чином, за висновками колегії суддів, до АТ «СБЕРБАНК» не перейшло та не могло перейти право оренди на всю земельну ділянку внаслідок набуття права власності на будівлю 19.12.2017 в силу частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» та частини 7 статті 37 Закону України «Про іпотеку», адже попередній власник будівлі - ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» не є орендарем земельної ділянки.

Даючи правову оцінку Договору суборенди земельної ділянки, за яким після придбання будівлі ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» оформило користування земельною ділянкою на правах суборенди, суд першої інстанції виходив з таких міркувань:

ДП «Край Проперті» та АТ «Банкомзв'язок», керуючись принципом свободи договору, на власний розсуд уклали та погодили умови договору суборенди земельної ділянки.

Втім укладення між ДП «Край Проперті» та АТ «Банкомзв'язок» договору суборенди земельної ділянки від 18.08.2006 не змінює обсягу та правової природи права ДП «Край Проперті» як нового власника нерухомого майна на користування земельною ділянкою на тих самих умовах, що були у АТ «Банкомзв'язок» та не унеможливлювало переходу прав орендаря до ДП «Край Проперті» за основним договором оренди, згідно чинного законодавства.

Саме по собі укладення договору суборенди не може змінити встановленого у законодавстві імперативного припису автоматичного переходу прав користування на земельну ділянку у зв'язку із набуттям права власності на об'єкт нерухомості.

Отже, на переконання колегії суддів, висновок суду першої інстанції про автоматичний перехід до ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» права користування всією земельною ділянкою 24.12.2004 у зв'язку з придбанням ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» будівлі грунтується на неправильному тлумаченні положень статті 377 Цивільного кодексу України в редакції від 03.11.2004, (чинній на дату укладення Договору купівлі-продажу Будівлі), з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті Цивільного кодексу України (в редакції від 03.11.2004, чинній на дату укладення Договору купівлі-продажу будівлі), якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Вказані норми, чинні станом на 24.12.2004, чітко передбачали, що при переході права власності на будівлю - право користування земельною ділянкою могло переходити на підставі договору оренди.

При цьому вказана норма не містила ні жодних положень щодо автоматичного переходу права користування (оренди) земельної ділянки в разі відчуження будівлі, ні жодних імперативних приписів щодо конкретного порядку дій, ні заборони щодо отримання права користування земельною ділянкою на інших правових підставах (зокрема, за договором суборенди земельної ділянки тощо).

Це означає, що питання подальшого користування земельної ділянкою після відчуження розташованої на ній нерухомості - мало вирішуватись сторонами в договірному порядку.

Своє право на користування Земельною ділянкою ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» реалізувало шляхом укладення з АТ «БАНКОМЗВ'ЯЗОК» (орендарем земельної ділянки) Договором суборенди земельної ділянки 18.08.2006.

Укладаючи Договір суборенди Земельної ділянки, сторони керувались частиною 1 статті 8 Закону України «Про оренду землі» (в редакції від 20.12.2005, чинній на дату укладення Договору суборенди), згідно з якою орендована земельна ділянка може передаватися орендарем у суборенду, про що зазначено безпосередньо в преамбулі Договору суборенди.

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України (в редакціях від 06.10.2004 та 09.02.2006, чинних на дату укладення Договору купівлі-продажу будівлі 24.12.2004 та на дату укладення Договору суборенди Земельної ділянки 18.08.2006) визначає оренду земельної ділянки - як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності

Частина 4 статті 93 Земельного кодексу України (в редакціях від 06.10.2004 та 09.02.2006, чинних на дату укладення Договору купівлі-продажу Будівлі 24.12.2004 та на дату укладення Договору суборенди Земельної ділянки 18.08.2006) визначає суборенду як передачу орендарем орендованої земельної ділянки або її частини у володіння та користування іншій особі.

Отже суборенда в розмінні як чинного на той час законодавства, так і в розмінні діючого на сьогодні законодавства, - це один з видів оформлення відносин користування (оренди) земельної ділянки. Суть суборенди полягає в оренді іншою особою (суборендарем) земельної ділянки, яка вже перебуває в оренді у первісного орендаря.

Таким чином, укладення 18.08.2006 між ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» та АТ «БАНКОМЗВ'ЯЗОК» Договору суборенди земельної ділянки, за висновками колегії суддів, не суперечило положенням частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції від 09.02.2006, чинній на дату укладення Договору суборенди), оскільки вказана норма не забороняла врегулювання питань користування (оренди) земельною ділянкою після відчуження розташованої на ній нерухомості - шляхом укладення договору суборенди

Навпаки, оформлення ДП «КРАЙ ПРОПЕРТІ» права користування земельною ділянкою за Договором суборенди відповідає приписам частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакціях від 06.10.2004 та 09.02.2006, чинних на дату укладення Договору купівлі-продажу будівлі 24.12.2004 та на дату укладення Договору суборенди земельної ділянки 18.08.2006), оскільки зазначені норми передбачали право нового власника нерухомості.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду

У відповідності до частини 2 статті 315 Господарського процесуального кодексу України, у постанові палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те. як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати

Положення частини 4 статті 236, частини 2 статті 315 Господарського процесуального кодексу України означають, що у своїх постановах Верховний Суд викладає висновки про застосування певної норми права. В свою чергу, суди першої та апеляційної інстанцій має враховувати такі висновки Верховного Суду при застосуванні тієї чи іншої норми права до спірних правовідносин

Це означає, що висновки Верховного Суду враховуються судами першої та апеляційної інстанцій тільки в тому випадку, якщо такі висновки та норми права стосуються спірних правовідносин. Якщо висновки Верховного Суду спірних правовідносин не стосуються, суди першої та апеляційної інстанцій не вправі керуватись такими висновками при застосування тієї чи іншої норми права при вирішенні спору по суті

В даному випадку, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції помилково керувався висновками Верховного Суду, які не стосуються спірних правовідносин, з огляду на наступне.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції помилково послався на висновки Верховного Суду щодо застосування чинних редакцій частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі», викладені в Постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 14.08.2019 у справі № 910/14257/18, від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17, від 26.05.2020 у справі № 921/613/17-Г/17, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19 оскільки зазначені постанови прийняті, а висновки викладені щодо правовідносин, в яких:

- розташована на земельній ділянці нерухомість належить тій же особі, яка є орендарем такої земельної ділянки (тобто, власник нерухомості та орендар земельної ділянки - одна й та сама особа);

- відчужувач розташованої на земельній ділянці нерухомості має належним чином оформлене право оренди земельної ділянки під такою нерухомістю (тобто, попередній орендар не просто є користувачем земельної ділянки, а належним чином набув та оформив право оренди земельної ділянки);

- на земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомості, які належать одному власнику та відчужуються одному набувачу;

- перехід права власності на нерухомість та відповідний перехід права оренди земельної ділянки під такою нерухомістю відбулись після 20.06.2007. коли вже було змінено редакцію статті 120 Земельного кодексу України.

Суть висновків, викладених в означених постановах Верховного Суду, на які хибно спирався суд першої інстанції, полягає в тому, що згідно з чинними редакціями частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі»:

- у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право;

- оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника;

- у разі переходу права власності на нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці, яка знаходилась в користуванні відчужувача цього майна, новий власник майна набуває відповідне право користування цією ділянкою у тому ж обсязі та умовах, які були у попереднього власника, що, відповідно, передбачає припинення права користування цією ділянкою у попереднього землекористувача;

- при цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір не підлягає розірванню.

Судова колегія звертає увагу, що дійсно, згідно з чинними редакціями частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» та відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в зазначених вище постановах, у разі переходу права власності на нерухомість, розміщену на земельній ділянці, яка орендується відчужувачем такої нерухомості (тобто, коли відчужувач нерухомості та орендар земельної ділянки під такою нерухомістю - є однією особою) до набувача нерухомості переходить право оренди земельної ділянки в такому обсязі та умовах, які були у відчужувача нерухомості, котрий орендував таку земельну ділянку.

Тобто, наведені постанови Верховного Суду містять висновки тільки щодо тих випадків переходу права оренди земельної ділянки при відчуженні розташованої на ній нерухомості, коли відчужувач нерухомості є орендарем такої земельної ділянки.

Натомість, ані частина 2 статті 120 Земельного кодексу України, ані частина 1 статті 377 Цивільного кодексу України, ані частина 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» не містять норм, ані наведені вище постанови Верховного Суду не містять висновків щодо переходу права оренди земельної ділянки у тому випадку, коли відчужувачем нерухомості є одна особа, а орендарем земельної ділянки під такою нерухомістю - інша особа (тобто, коли власник нерухомості та орендар земельної ділянки є різними особами).

Колегія суддів звертає увагу, що предметом спору у даній справі, навпаки, є правовідносини, що виникли внаслідок відчуження нерухомості, власником якої є одна особа, а орендарем земельної ділянки, де така нерухомість розташована - є інша особа. Тобто, спірні правовідносини у цій справі є принципово іншими ніж ті, які врегульовані частиною 2 статті 120 Земельного кодексу України, частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та щодо яких Верховим Судом викладено висновки в наведених вище постановах.

У зв'язку з цим врахування в судом першої інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», які стосуються виключно переходу, права оренди земельної .ділянки внаслідок набуття у власність нерухомості, розміщеної на земельній ділянці, яка знаходиться в оренді безпосередньо у відчужувача цієї нерухомості (а не у третьої особи), - суперечить приписам частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України. Адже вказані висновки не стосуються спірних правовідносин, які є предметом розгляду у даній справі.

Натомість, в даній справі предметом розгляду є зовсім інший спір.

Що стосується посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (далі - «Постанова від 04.12.2018»), слід зазначити наступне.

Обгрунтовуючи рішення, суд першої інстанції вибірково послався на окремі положення постанови від 04.12.2018, фактично вирвавши їх із загального контексту, а саме:

- автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 Цивільного кодексу України (п.8.3 постанови від 04.12.2018);

- законодавець встановив імперативний припис щодо переходу права на земельну ділянку у разі набуття права (у цьому спорі права користування) на жилий будинок, будівлю або споруду у випадку набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (п.п. 7.40, 8.4 постанови від 04.12.2018);

- чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства (п.8.5 постанови від 04.12.2018).

Залишивши поза увагою низку інших висновків Верховного Суду щодо застосування статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, а саме:

- імперативний припис щодо переходу права на земельну ділянку у разі набуття іншою особою права власності на нерухомість, розташовану на земельній ділянці, було закріплено в законодавстві після 20.06.2007 та передбачений в чинному законодавстві (п.8.4, 8.5 постанови від 04.12.2018);

- проте в період з 01.01.2002 до 20,06.2007 законодавство не містило вказаного імперативного припису, а навпаки - згідно статті 120 Земельного кодексу України в редакції від 25.10.2001 (яка діяла з 01.01.2002 до 20.06.2007) при відчуженні об'єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку (п.п. 7.37, 8.3 постанови від 04.12.2018);

- земельні відносини щодо переходу земельних прав при набутті майнових прав на об'єкти нерухомості, розташовані на конкретній земельній ділянці, регламентуються нормами Земельного кодексу України, які є спеціальними відносно до цивільно-правових норм, які є загальними (п.8.2 постанови від 04.12.2018);

- особа, яка набула право власності на об'єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім'я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об'єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об'єкта нерухомості розташованого на ній (п.8.17 постанови від 04.12.2018).

Отже насправді висновки постанови від 04.12.2018 означають, що:

- по-перше, імперативний припис щодо переходу права оренди земельної ділянки при відчуженні нерухомості не був передбачений законодавством період з 01.01.2002 до 20.06.2007 тож у разі переходу права власності на нерухомість в означений період часу, жодні імперативні приписи не регулюють правовідносини щодо переходу у зв'язку з цим і права оренди земельної ділянки під нерухомістю;

- по-друге, редакція статті 120 Земельного кодексу України від 25.10.2001 (яка діяла з 01.01.2002 до 20.06.2007) встановлювала принцип, протилежний імперативному припису, а саме - що при відчуженні об'єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, до набувача могло переходити право користування на цю земельну ділянку на підставі договору оренди;

- по-третє, імперативний припис переходу права користування земельною ділянкою до нового власника нерухомості на цій ділянці стосується тільки тих випадків, коли власник відчужуваної нерухомості і є попереднім землекористувачем; у цьому випадку до набувача нерухомості переходить саме таке право користування земельною ділянкою, яке було у попереднього землекористувача (тобто, до набувача нерухомості переходить право оренди земельної ділянки тільки тоді, якщо право оренди мав відчужувач нерухомості).

При цьому постанова від 04.12.2018 не містить жодних висновків щодо переходу до набувача нерухомості права оренди земельної ділянки у тому випадку, якщо відчужував нерухомості не є орендарем земельної ділянки, а орендарем є третя особа.

У зв'язку з цим, посилання суду першої інстанції на вказані висновки Верховного Суду є помилковими, адже вказані висновки не стосуються спірних правовідносин, які є предметом розгляду у даній справі

Також, за висновками суду апеляційної інстанції, не обгрнутованим та не правомірним є задоволення позовної вимоги щодо визнання припиненим права оренди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:485:0021 за Приватним акціонерним товариством "Банкомзв'язок", з огляду на наступне.

Як зазначалось вище колегією суддів, суд першої інстанції в своєму рішенні зазначає, що «при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами».

Тому, у разі застосування судом першої інстанції вказаного висновку, суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні такої позовної вимоги як «визнання припиненим права оренди».

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, де суд зазначив таке: «обгрунтовано встановивши факт припинення права землекористування позивачів в силу закону, тобто фактичне припинення правовідносин між сторонами за спірним договором оренди, суди дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог по суті. Заявлений позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (припинення правовідносин у силу закону) та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивачів, які вже захищені законом».

Щодо визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковіної Інни Володимирівни про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру прав на нерухоме майно щодо зміни орендаря спірної земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

За висновками суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку про задоволення зазначеної позовної вимоги, не застосувавши до спірних правовідносин наступні норми матеріального права.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку.

Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки, що здійснюється з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав, державний реєстратор обов'язково використовує відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав щодо відповідної земельної ділянки до 01.01.2013.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (п. 10. 1) під час формування та реєстрації заяви щодо державної реєстрації прав на земельну ділянку автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримуються відомості Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку, у тому числі з метою перевірки її кадастрового номера щодо його наявності та автентичності, а також з метою встановлення наявності відомостей про власників, користувачів такої земельної ділянки, перенесених з державного реєстру земель, що містяться в Державному земельному кадастрі, та відповідності таким відомостям про власників, користувачів відомостей, зазначених заявником у заяві.

У відповідності до витягу з Державного земельного кадастру про спірну земельну ділянку станом на 01.06.2018, орендарем земельної ділянки є АТ «Банкомзв'язок», суборендарем - ДП «Край Проперті» (витяг міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для відмови в державній реєстрації прав є, зокрема, те, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Оскільки, як зазначено в рішенні державного реєстратора прав на нерухоме майно, заявник (позивач) не надав додаткових документів, які посвідчують набуття АТ «Сбербанк» прав орендаря спірної земельної ділянки за Договором, це стало підставою для відмови у здійсненні відповідної реєстраційної дії

Враховуючи вище зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відмова у внесенні змін до запису Державного реєстру прав на нерухоме майно щодо зміни орендаря спірної земельної ділянки здійснена приватним нотаріусом Ковіною І.В. правомірно та відповідає положенням законодавства, у зв'язку із чим суд першої інстанції необгрунтовано та безпідставно задовольнив вказані позовні вимоги.

Враховуючи похідний характер інших позовних вимог, з врахуванням вищевикладених обґрунтувань колегії суддів апеляційної інстанції, судова колегія дійшла висновку, щодо відмови у задоволенні решти позовних вимог.

З огляду на встановлені вище судовою колегією обставини в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів дійшла до переконання, що позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку із чим не підлягають задоволенню.

Заперечення позивача, викладені у поданому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційні скарги, колегією суддів відхиляються, як необгрунтовані, оскільки вони є аналогічними обгрунтванням викладеними у позовній заяві та висновкам суду першої інстанці в оскаржуваному рішенні, які спростовано колегією суддів апеляційної інстанції вище.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати, понесені скаржниками у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційні скарги Київської міської ради, Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок", Товариства з обмеженою відповідальністю "Шейк", Дочірнього підприємства "Край Проперті" - задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі №910/5305/20 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 46, ідентифікаційний код 25959784) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, ідентифікаційний код 22883141) 12 612 (дванадцять тисяч шістсот дванадцять гривень) 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 46, ідентифікаційний код 25959784) на користь Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок" (09025, Київська обл., Сквирський район, с Безпечна, вул. Ордаша, буд. 19, ідентифікаційний код 19353391) 12 612 (дванадцять тисяч шістсот дванадцять гривень) 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 46, ідентифікаційний код 25959784) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шейк" (03083, м. Київ, просп. Науки, буд. 50, ідентифікаційний код 41017890) 12 612 (дванадцять тисяч шістсот дванадцять гривень) 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 46, ідентифікаційний код 25959784) на користь Дочірнього підприємства "Край Проперті" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 10, ідентифікаційний код 24365189) 12 612 (дванадцять тисяч шістсот дванадцять гривень) 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/5305/20 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст складено 03.02.2021.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді А.І. Тищенко

М.Л. Яковлєв

Попередній документ

94726403

Наступний документ

94726405

Інформація про рішення:

№ рішення:	94726404
№ справи:	910/5305/20
Дата рішення:	27.01.2021
Дата публікації:	10.02.2021
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про комунальну власність; щодо оренди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (08.09.2020)
Дата надходження:	08.09.2020
Предмет позову:	визнання права та зобов'язання вчинити дії

Розклад засідань:

Минулі засідання (13)

19.05.2020 10:20	Господарський суд міста Києва
28.05.2020 17:30	Господарський суд міста Києва
16.07.2020 16:00	Господарський суд міста Києва
29.07.2020 16:00	Господарський суд міста Києва
28.10.2020 11:45	Північний апеляційний господарський суд
23.12.2020 10:45	Північний апеляційний господарський суд
12.01.2021 11:30	Північний апеляційний господарський суд
20.01.2021 12:45	Північний апеляційний господарський суд
27.01.2021 10:05	Північний апеляційний господарський суд
25.05.2021 16:00	Касаційний господарський суд
10.06.2021 12:00	Касаційний господарський суд
17.06.2021 12:00	Касаційний господарський суд
24.06.2021 12:00	Касаційний господарський суд