вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" січня 2021 р. Справа№ 910/11201/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Тищенко А.І.
Яковлєва М.Л.
при секретарі Пнюшкову В.Г.
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 27.01.2021.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Посольства Російської Федерації
на рішення Господарського суду міста Києва
від 09.06.2020 (повний текст складено 22.06.2020)
у справі №910/11201/19 (суддя Бондаренко Г.П.)
за позовом Амерікен Трейд Компані ІНК
до 1) Київської міської ради
2) Посольства Російської Федерації
про визнання недійсним в частині Договору оренди земельної ділянки, укладеного 05.10.1999 між Київською міською радою та Посольством Російської Федерації
Амерікен Трейд Компані ІНК (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради (далі відповідач-1) та Посольства Російської Федерації (далі відповідач-2, скаржник) про визнання недійсним в частині Договору оренди земельної ділянки, укладеного 05.10.1999 між Київською міською радою та Посольством Російської Федерації.
Звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначає, що на підставі договорів купівлі-продажу №9-3085, № 9-3083 від 19.05.1994, посвідчених Першою київською державною нотаріальною конторою, Амерікен Трейд Компані ІНК є власником житлового будинку № 17, загальною площею 96, 2 кв.м., розташованого за адресою: Київ, вул. Боричів Тік, буд. 17, на земельній ділянці площею 1 223 кв.м. Право власності Амерікен Трейд Компані ІНК на домоволодіння зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації у встановленому на той час законодавством порядку. З метою оформлення права на земельну ділянку під будинком, власник звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві. Проте із рішення державного земельного реєстратора стало відомо, що земельна ділянка, на якій розташований належний Амерікен Трейд Компані ІНК житловий будинок, на підставі Договору оренди від 05.10.1999 була передана Київською міською радою в користування Посольству Російської Федерації. Позивач вважає, що зазначений договір оренди земельної ділянки порушує його права як власника розташованого на ділянці будинку. У зв'язку з цим позивач просить визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки, укладений 05.10.1999 між Київською міською радою та Посольством Російської Федерації, в частині передачі в оренду земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 17.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 позов Амерікен Трейд Компані ІНК до Київської міської ради та Посольства Російської Федерації про визнання недійсним в частині Договору оренди земельної ділянки, укладеного 05.10.1999 між Київською міською радою та Посольством Російської Федерації задоволено.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 05.10.1999 між Київською міською радою та Посольством Російської Федерації в Україні, в частині передачі в оренду земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 17.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Посольство Російської Федерації звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі №910/11201/19 скасувати повністю та закрити провадження у справі.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що оскаржуване рішення є безпідставним, необґрунтованим та винесеним в наслідок неправильного установлення обставин, які мають значення для справи, а також неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляцйіноїскарги зводяться до того, що прийнявши позовну заяву, суддя на стадії підготовки справи до судового розгляду має з'ясувати, чи є згода дипломатичного представництва, як компетентного органу держави, на розгляд справи в судах України. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно першочергово підготувати відповідний запит, та отримати офіційну інформацію щодо того, чи існує згода компетентних органів відповідної держави на розгляд справи у судах України, оскільки це впливає на зміст подальших процесуальних дій. У разі, якщо таку згоду не отримано, то посольство не може набувати процесуального статусу відповідача у цивільному процесі. Надсилання судових викликів до посольств іноземних держав в Україні має здійснюватися виключно через Міністерство закордонних справ (МЗС).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2020 апеляційну скаргу Посольства Російської Федерації на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі №910/11201/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів: Тищенко А.І., Іоннікової І.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2020 апеляційну скаргу Посольства Російської Федерації на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі №910/11201/19 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
10.08.2020 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшла заява стосовно ухвали Північного апеляційного господарського суду про залишення апеляційної скарги без руху, до якої додано докази направлення учасникам апеляційного провадження копії апеляційної скарги і доданих до неї документів з описом вкладення.
Головуючий суддя Куксов В.В. перебував у щорічній відпустці з 10.08.2020 по 04.09.2020.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/11201/19.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020 для розгляду справи №910/11201/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Тищенко А.І., Шаптала Є.Ю.
Головуючий суддя Куксов В.В. перебував у щорічній відпустці з 11.09.2020 по 18.09.2020.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/11201/19.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2020 для розгляду справи № 910/11201/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляцйіного господасрького суду від 21.09.2020 апеляційну скаргу Посольства Російської Федерації на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі №910/11201/19 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., суддів: Яковлєва М.Л., Шаптали Є.Ю. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Посольства Російської Федерації на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі №910/11201/19. Призначено справу до розгляду на 04.11.2020.
У зв'язку із перебуванням головуючого судді Куксова В.В. з 27.10.2020 по 12.11.2020 на лікарняному, розгляд апеляційної скарги Посольства Російської Федерації на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі №910/11201/19 не відбувся.
04.11.2020 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі №910/11201/19.
Ухвалою Півінічного апеляцйіного господасрького суду від 13.11.2020 призначено розгляд апеляційної скарги Посольства Російської Федерації на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі №910/11201/19 на 23.12.2020.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 у зв'язку перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/11201/19.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2020 для розгляду справи №910/11201/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Яковлєв М.Л., Тищенко А.І.
Ухвалою Півінічного апеляцйіного господасрького суду від 23.12.2020 апеляційну скаргу Посольства Російської Федерації на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі №910/11201/19 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Тищенко А.І., Яковлєва М.Л. Призначено справу до розгляду на 12.01.2021.
Ухвалою Півінічного апеляцйіного господасрького суду від 12.01.2021 відкладено розгляд апеляційної скарги Посольства Російської Федерації на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі №910/11201/19 на 27.01.2021.
В судовому засіданні 27.01.2021 представники відповідача підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі №910/11201/19 скасувати повністю та закрити провадження у справі.
В судовому засіданні 27.01.2021 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі №910/11201/19 залишити без змін.
Відповідач-1 в судове засідання 27.01.2021 не з'явився.
Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача-1 про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності відповідача-1 та його повноважених представників за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 27.01.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судовою колегією, на підставі договорів купівлі-продажу № 9-3085, № 9-3083 від 19.05.1994 посвідчених Першою київською держаною нотаріальною конторою, Амерікен Трейд Компані ІНК є власником житлового будинку №17, загальною площею 96, 2 кв. м., розташованого за адресою: Київ, вул. Боричів Тік, буд. 17, на земельній ділянці площею 1223 кв.м.
Право власності Амерікен Трейд Компані ІНК на домоволодіння зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації у встановленому чинним на той час законодавством (ст. 227 Цивільного кодексу УРСР) порядку за № 19/12 в реєстровій Книзі БТІ, про що свідчать реєстраційні посвідчення на договорах. Право позивача підтверджується також Інформаційною довідкою ПЖ-2018 № 1774 від 25.10.2018, виданою КП КМР "КМ БТІ", та Наказом МЮ України від 16.11.2018 №3601/5.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер довідки 175944187), копія якої наявна в матеріалах справи, об'єкт нерухомого майна - житловий будинок загальною площею 95 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 17 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 868505680000) зареєстрований на праві приватної власності за Копрорацією "Американ Трейд Ко. ІНК", дата державної реєстрації 10.07.2019.
З метою оформлення права на земельну ділянку під будинком, власник звернувся до спеціаліста з землевпорядних робіт ОСОБА_1 , який, в свою чергу, звернувся до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві з заявою від 21.05.2019 реєстр № ЗВ - 9703442142019 про внесення відомостей про земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 17, до Державного земельного кадастру.
Рішенням державного земельного реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Машкова О.М. №РВ-8000204432019 від 04.06.2019 йому було відмовлено у внесенні відомостей про зазначену земельну ділянку до Державного земельного кадастру.
Відповідно до рішення державного земельного реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Машкова О.М. №РВ-8000204432019 від 04.06.2019 земельна ділянка, на якій розташований належний Амерікен Трейд Компані ІНК житловий будинок, на підставі договору оренди від 05.10.1999 була передана Київською міською радою в користування Посольству Російської Федерації, що перешкоджає в оформленні прав на земельну ділянку під будинком.
Договір оренди земельної ділянки був укладений 05.10.1999 Київською міською радою в особі міського голови Омельченка О.О. з однієї сторони та Посольством Російської Федерації в особі Надзвичайного та Повноваженого Посла Абоімова І.П., з іншої сторони.
Відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 05.10.1999 (далі за текстом - договір оренди, спірний договір) земельна ділянка площею 3771 кв.м., розташована за адресою: м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 17, 19-21 та Покровський провулок, буд. 5, була передана в довгострокове користування для будівництва резиденції надзвичайного та повноважного посла Російської Федерації в Україні.
Підставою для укладання договору оренди зазначено угоду між Урядом Російської Федерації та Кабінетом Міністрів України про умови розміщення та обслуговування дипломатичних представництв Російської Федерації в Україні та України в Російській Федерації від 19.11.1998, яка була підписана від імені Української сторони Міністром закордонних справ Тарасюком Б.І. та затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 1871 від 08.10.1999.
Договір оренди був зареєстрований в Книзі договорів на право тимчасового користування землею 05.10.1999.
Відповідно до п. 1.1. договору оренди предметом договору є земельна ділянка площею 3771 кв.м., розташована за адресою вул. Боричів Тік, буд. 7, 19-21 та Покровський провулок, буд. 5, наданий у тимчасове довгострокове орендне використання для будівництва та подальшої експлуатації резиденції Надзвичайного та Повноважного Посла Російської Федерації в Україні.
Договір укладений на 49 років та вступає в силу з моменту його державної реєстрації (ст. 2 договору оренди).
Щорічна орендна плата за земельну ділянку встановлена у відповідності з міжурядовою угодою в розмірі 1 (однієї) гривні та вноситься один раз в рік не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем реєстрації договору (ст. 3 договору оренди).
На думку позивача, спірний договір перешкоджає позивачу, як власнику будинку в оформленні прав на земельну ділянку під будинком, порушує права позивача, як власника будинку, суперечить його законним інтересам, і відповідно підлягає, у відповідній частині, визнанню недійсним.
Позивач стверджує, що на момент укладання оскаржуваного договору оренди від 05.10.1999 не було дотримано визначеної законодавством процедури надання земельної ділянки, Кабінетом міністрів України питання про надання земельної ділянки Посольству Російської Федерації та про попереднє погодження Верховною Радою України місця розташування Посольства Російської Федерації на території України не вирішувалося, оспорюваний договір не відповідає нормам діючого законодавства, в частині форми договору (недотримана нотаріальна форма договору), визначена сторонами ціна оренди не відповідає положенням Закону України "Про оренду землі", і надана за договором в оренду земельна ділянка фактично несформована.
Предметом позову у справі є вимоги позивача до відповідачів - 1, 2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 05.10.1999 між Київською міською радою та Посольством Російської Федерації в Україні, в частині передачі в оренду земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 17.
Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, в якому навів опис обставин укладання спірного договору і норми чинного на той час законодавства та зазначив, що на розгляд Київської міської ради був поданий проект рішення "Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0, 3771 га на вулиці Боричів Тік, 17, 19, 21 у Подільському районі м. Києва, укладеного між Київською міською радою та Посольством Російської Федерації в Україні № 85-5-00035 від 05.10.1999 та надання земельній ділянці площею 0,3771 га на вулиці Боричів Тік, 17, 19, 21 у Подільському районі м. Києва статусу скверу", який наразі на розгляд пленарного засідання сесії Київської міської ради не виносився. У відзиві відповідач - 1 просив суд прийняти законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог.
Із змісту надісланої Міністерством закордонних справ в Україні суду ноти Посольства Російської Федерації в Україні від 08.05.2020 № 596/н вбачається, що відповідач-2 заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що в даному випадку зобов'язання Київської міської ради за спірним договором виникли на підставі міжнародно - правових зобов'язань держави Україна, які не можуть бути припинені рішенням українського суду. На думку відповідача-2 земельна ділянка за адресою м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 17, 19, 21 користується дипломатичним імунітетом на підставі Угоди між Урядом Російської Федерації та Кабінетом Міністрів України про умови розміщення та обслуговування дипломатичних представництв Російської Федерації в Україні і України в Російській Федерації від 19.11.1998.
Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд керувався наявністю в даному випадку підстав для визнання недійсним спірного договору, як такого, що не відповідає вимогам закону, а саме ст. 13, 14, 19 Закону України "Про оренду землі", ст. 2, 7 Закону України "Про плату за землю", у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Розглянувши апеляційну скаргу Посольства Російської Федерації, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
У статті 2 Статуту Організації Об'єднаних Націй встановлено, що Організація заснована на принципі суверенної рівності всіх її Членів. Отже одним з основоположних принципів міжнародного права є принцип сувеверенної рівності держав. В свою чергу, з принципу суверенної рівності держав випливає норма міжнародного звичаєвого права, відповідно до якої кожна держава користується імунітетом від юрисдикції судових органів інших держав.
Вищевказану норму щодо юрисдикційного імунітету іноземної держави було інкорпоровано до законодавства України, зокрема у Закон України «Про міжнародне приватне право», у частині першій статті 79 якого зазначається, що пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Слід також зазначити, що вищезгадані положення міжнародних звичаїв та Закону України «Про міжнародне приватне право» знайшли відображення судовій практиці українських судів.
Так, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16.05.2013 № 24-754/0/4-13 зауважив, що у справах з іноземним елементом щодо приватноправових відносин, одним із учасників яких є іноземні держави, акредитовані в Україні дипломатичні представники іноземних держав та в інших випадках, передбачених законами України і міжнародними договорами України, застосовується судовий імунітет. Пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України (п.6).
Водночас, судова колегія звертає увагу, що в пункті 8 вказаного листа також уточняється, що судовий імунітет поширюється також на акредитовані в Україні дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав, їх службових осіб.
Крім того, відповідно до роз'яснення Вищого спеціалізованого суду України, прийнявши позовну заяву, суддя на стадії підготовки справи до судового розгляду має з'ясувати, чи є згода дипломатичного представництва, як компетентного органу держави, на розгляд справи в судах України. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно першочергово підготувати відповідний запит, та отримати офіційну інформацію щодо того, чи існує згода компетентних органів відповідної держави на розгляд справи у судах України, оскільки це впливає на зміст подальших процесуальних дій. У разі, якщо таку згоду не отримано, то посольство не може набувати процесуального статусу відповідача у процесі. Надсилання судових викликів до посольств іноземних держав в Україні має здійснюватися виключно через Міністерство закордонних справ (МЗС).
В контексті вищевикладеного судова колегія звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що Посольство та компетентні органи Росії надавали згоди на розгляд спору по цій справі в судах України.
З огляду на вищевикладене судова колегія дійшла виснвоку, що Посольство не може набувати процесуального статусу у розгляді даної справи без згоди Посольства та компетентних органів Росії на розгляд даного спору.
Направлення та оформлення прохань про вручення судових документів по цивільних справах між Російською Федерацією та Україною здійснюється згідно з порядком, передбаченим у Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів по цивільних або торгових справах від 1965 року, та Конвенції про правову допомогу та правові відносини по цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року у редакції Протоколу до неї 1997 року.
Відповідно до статті 3 Конвенції 1965 року і статті 7 Конвенції 1993 року судові документи мають супроводжуватися запитом, складеним відповідно до вимог Конвенцій, у двох примірниках. До запиту додається документ, що має бути врученим, або його копія.
Зокрема, як вбачається із матеріалів справи, скаржник звертав увагу суду першої інстанції на те, що судові документи (позовна заява, додатки до неї, ухвали від 21.08.2019 про відкриття судового провадження та від 26.09.2019 про продовження строку підготовчого провадження) були направлені всупереч порядку передачі та оформлення запитів про надання правової допомоги, що передбачений діючими у відносинах між Російською Федерацією та Україною міжнародними договорами.
Проте, всі документи були отримані Посольством у єдиному примірнику, та не супроводжувались запитами, що мали бути складені відповідно до вимог Конвенцій.
Відповідно до статті 5 Конвенції 1993 року, під час її виконання компетентні заклади юстиції сторін зносяться одне з одним через свої центральні, територіальні та інші органи, якщо Конвенцією не встановлено іншій порядок зносин. Сторони визначають перелік своїх центральних, територіальних та інших органів, уповноважених на здійснення безпосередніх зносин.
Також, згідно заяви Російської Федерації щодо Конвенції 1965 року, «є вельми бажаним, щоб документи для вручення Російській Федерації, Уряду Російської Федерації, Міністерству закордонних справ Російської Федерації надсилалися у дипломатичному порядку, тобто супроводжувались з вербальними нотами дипломатичних представництв іноземних держав, що акредитовані в Російській Федерації».
Відповідно до статті 5 (3) Конвенції 1965 року, під час вручення документів «центральний орган може вимагати, щоб документ був укладений або перекладений одній з офіційних мов запитуваної держави». Згідно статті 7 Конвенції 1965 року стандартні умови, вказані у зразках, що додаються до конвенції, у всіх випадках наводяться французькою або англійською мовою. Крім того, вони також можуть бути наведені офіційною мовою або одній з офіційних мов запитуючої держави. Відповідні графи бланків заповнюються мовою запитуваної держави або французькою чи англійською мовою.
Відповідно до заяви Російською Федерацією до Конвенції 1965 року, «документи приймаються для вручення на території Російської Федерації тіьки якщо вони складені або перекладені російською мовою».
Проте, як вбачається із матеріалів справи, одержані Посольством документи не супроводжувались перекладом російською мовою.
Водночас, судова колегія звертає увагу, що зміст ноти №1673/н від 16.10.2019 не може тлумачитись як підтвердження належного порядку направлення судових документів.
Також, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо того, що відповідач-2 був повідомлений в порядку, передбаченому Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності 1992 року, а вимога Посольства Російської Федерації в Україні про направлення судових документів в такому порядку є надмірним формалізмом, що призводить до порушення принципу змагальності у судовому процесі, оскільки, як зазначено самим судом першої інстанції, доказів виконання доручення господарського суду першої інстанції Арбітражним судом міста Москви не надано.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів дійшла до переконання, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків щодо задоволення позовних вимог.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судові витрати, понесені скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Посольства Російської Федерації - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у справі №910/11201/19 - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Амерікен Трейд Компані ІНК (США, Штат Массачусетс, Оллстон, вул. Антверп, 120, кв. 406; ідентифікаційний код 046046559) на користь Посольства Російської Федерації в Україні (02000, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 27) 2851 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят одна гривня) 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи №910/11201/19 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст складено 03.02.2021.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді А.І. Тищенко
М.Л. Яковлєв