вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" січня 2021 р. Справа№ 910/9285/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Пашкіної С.А.
Андрієнка В.В.
секретар Ковальчук Р.Ю.
за участю
представників: позивача - Красновид Н.Л.,
відповідача - Вяльченко Д.В.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Агрокомплекс"
на рішення Господарського суду м. Києва від 29.09.2020 р.
у справі № 910/9285/20 (суддя - Балац С.В.)
за позовом Управління поліції охорони в Київській області
до Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Агрокомплекс"
про стягнення заборгованості у розмірі 412468,61 грн
У червні 2020 року Управління поліції охорони в Київській області звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Агрокомплекс" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку на об'єкті № 3425/17 від 22.09.2017 р. у загальному розмірі 412468,61 грн, з яких: 395856,00 грн - основний борг та 16612,61 грн - пеня.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним договором щодо вчасної оплати за надані послуги з охорони, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.09.2020 р. у справі № 910/9285/20 позов Управління поліції охорони в Київській області задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання "Агрокомплекс" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду повністю та залишити позов без розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що місцевим судом було неправомірно віднесено дану справу до категорії малозначних, і вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. Крім цього, скаржник вказує, що ним не було отримано копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 р. апеляційну скаргу у справі № 910/9285/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Пашкіна С.А.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Агрокомплекс", суддею-доповідачем виявлено недоліки такої скарги, а саме відсутність доказів, що підтверджують сплату судового збору за її подання у встановлених законом порядку та розмірі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 р. апеляційну скаргу у справі № 910/9285/20 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 р. справу № 910/9285/20 було призначено до розгляду на 26.01.2021 р.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
22.09.2017 р. між Управлінням поліції охорони в Київській області (далі - охорона) та Приватним акціонерним товариством "Науково-виробниче об'єднання "Агрокомплекс" (далі - замовник) було укладено договір про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку на об'єкті № 3425/17 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору охорона зобов'язується надавати замовнику послуги з безпеки та порядку на території об'єкта відповідача, що розташований за адресою: смт. Козин, Обухівського району Київської області.
Згідно з п. 2.1 договору ціна послуг визначається у протоколі узгодження договірної ціни (додаток 2).
Пунктом 2.2 договору визначено, що вартість середньомісячної послуги за здійснення заходів з охорони публічної безпеки та порядку визначається на підставі узгодження протоколом договірної ціни та вказана у розрахунку (додаток № 1 до договору).
Так, ціна послуг охорони у 2020 році становить 1342 грн за одну годину одним працівником поліції охорони, починаючи з 01.01.2020 р. по 31.05.2020 р.; 145,00 грн за одну годину одним працівником поліції охорони, починаючи з 01.06.2020 р.
Як передбачено п. 2.3 договору, оплата послуг здійснюється замовником на умовах попередньої 100 % оплати шляхом перерахування плати, встановленої п. 2.1 цього договору на рахунок охорони до початку виконання охоронних заходів. В подальшому замовник здійснює оплату до 5 числа поточного місяця за місяць, в якому надаються послуги.
Датою оплати (датою виконання замовником зобов'язань) є дата зарахування грошей на рахунок охорони (п. 2.4 договору).
У відповідності до п. 5.2 договору за несвоєчасну або неповну оплату послуг охорони замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу.
Договір укладається строком на три місяці з пролонгацією та починає свою дію з 01.10.2017 р. (п. 6.1 договору).
Вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивач надав відповідачу послуги у період з січня 2020 року по червень 2020 року на загальну суму 585936,00 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами актами прийому-передачі виконаних робіт.
Проте, відповідачем здійснено оплату послуг за договором частково в сумі 190080,00 грн, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 395856,00 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не виконав належним чином умов укладеного договору щодо вчасної оплати за надані послуги з охорони, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за період з березня 2020 року по червень 2020 року.
За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Підсумовуючи викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем послуг охорони, строк оплати за які настав, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 395856,00 грн заборгованості за договором про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку на об'єкті № 3425/17 від 22.09.2017 р. за період з березня 2020 року по червень 2020 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
За порушення строків поставки товару позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 16612,61 грн пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що за несвоєчасну або неповну оплату послуг охорони замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Як передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, враховуючи, що встановлений в договорі розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов'язання відповідає розміру таких санкцій, визначених у законі, а матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 16612,61 грн пені підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованою, розмір її арифметично правильний.
Стосовно доводів скаржника про те, що місцевим судом було неправомірно віднесено дану справу до категорії малозначних, і вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з ч. 5 ст.12 ГПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3. ст. 247 ГПК України, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У відповідності до ч. 1 ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 р. було відкрито провадження у цій справі та встановлено, що справа має бути розглянута в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки є справою незначної складності, яка визнана судом малозначною відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 ГПК України та надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався та не висловив своєї думки з приводу розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, даний спір є незначної складності, містить невеликий обсяг доказів, не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, отже відповідає приписам п. 2 ч. 5 ст. 12 ГПК України, відтак цю справу обґрунтовано віднесено місцевим судом до категорії малозначних та розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження.
Стосовно доводів скаржника про те, що ним не було отримано копії позовної заяви і доданих до неї документів, колегія зазначає таке.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 ГПК України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви, поданої до Господарського суду міста Києва, позивачем було додано докази направлення копії позовної заяви з додатками до неї, а саме: чек та опис вкладення у цінний лист відправлення № 0103273542306.
Відправлення № 0103273542306 було повернуто на адресу позивача без вручення з відміткою відділення пошти «за терміном зберігання», про що свідчить роздруківка з офіційного сайту AT «Укрпошта» та копія конверту.
Отже позивачем було вчинено всі заходи для направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками.
При цьому скаржником в апеляційній скарзі не було наведено жодного аргументу по суті спору та не спростовано ним порушення господарського зобов'язання.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 29.09.2020 р. у справі № 910/9285/20 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Агрокомплекс" не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Агрокомплекс" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 29.09.2020 р. у справі № 910/9285/20 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариствао "Науково-виробниче об'єднання "Агрокомплекс".
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 08.02.2021 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді С.А. Пашкіна
В.В.Андрієнко