79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"03" лютого 2021 р. Справа №921/289/20
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Харів М.Ю.,
явка учасників справи:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» б/н від 30.10.2020
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.10.2020 суддя: Бурда Н.М. м. Тернопіль, повний текст рішення складено - 08.10.2020
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпостач», с. Підгайці, Луцький район, Тернопільська область
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес», с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область
про стягнення 313 997, 15 грн. заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог.
12.05.2020 в Господарський суд Тернопільської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Грандпостач» (далі по тексту ТОВ «Грандпостач») з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» (далі по тексту ТОВ «Агробізнес») про стягнення заборгованості у розмірі 313 997, 15 грн., з яких: 260 000,20 грн. - основного боргу, 8 347,85 грн. - 3% річних, які нараховані 01.10.2019 по 14.04.2020, 37 799,85 грн. - пені, яка нарахована 01.10.2019 по 01.04.2020, 7 849,25 грн. - інфляційних втрат, які нараховані за жовтень 2019 року по квітень 2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив частину поставленого позивачем товару на підставі договору поставки №02042019/006 від 02.04.2019 у зв'язку з чим виникла заборгованість на яку нараховані 3% річних, пеня та інфляційні втрати.
Правовими підставами позову зазначає ст.ст. 11, 525, 530, 536, 611, 625, 627, 629, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 174, 193, 216, 231, 232 Господарського кодексу України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 01.10.2020 вищезазначений позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Агробізнес» на користь ТОВ «Грандпостач» 230 000,20 грн. - основного боргу, 37 243,82 грн. - пені, 8006,37 грн. - 3% річних, 6584,60 грн. - інфляційних втрат та 4224,87 грн. - судового збору. Рішення суду першої інстанції в цій частині обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином не виконав свої зобов'язання за договором поставки в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару. Суд закрив провадження у справі в частині стягнення 30 000,00 грн. - основного боргу на підставі ч. 2 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки зазначену суму відповідач погасив після порушення провадження у справі. Відмовлено в частині вимог про стягнення 341,48 грн. - 3% річних, 556,03 грн. - пені, 1264,65 грн. - інфляційних втрат, оскільки позивач неправильно розрахував їх розмір.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення, яким змінити рішення суду першої інстанції в частині відшкодування витрат судового збору, повернувши з державного бюджету ТОВ «Грандпостач» 50% судового збору, сплаченого при поданні позову та стягнути з ТОВ «Агробізнес» 2112,43 грн., у зв'язку з порушення норм процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Судом першої інстанції всупереч ч. 1 ст. 130 ГПК України стягнуто судовий збір із скаржника в обсязі пропорційно до задоволених вимог без вирішення питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, оскільки відповідачем визнано позов у справі.
Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву, яке передбачене ст.263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подав.
В судове засідання 03.02.2021 представники учасників справи не з'явились, причин неявки не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце слухання справи, а тому в силу п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України апеляційний господарський суд ухвалив розглядати справу за їх відсутності.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи і заперечення, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що позов у справі, що розглядається, подано постачальником до покупця за договором поставки з вимогою про стягнення грошової суми до складу якої входить неоплачена частина поставленого товару, а також штрафні санкції, які нараховані за несвоєчасне виконання покупцем зобов'язань щодо оплати товару.
Суд першої інстанцій, встановивши характер спірних правовідносин, а також визначивши закон, який їх регулює, дійшов до висновку, що між сторонами у справі на підставі укладеного договору виникли відносини щодо поставки товару, які регулюються положеннями ЦК України та ГК України, що стосуються поставки. Встановивши факт невиконання відповідачем обов'язку з оплати поставленого товару, а також визначивши розмір цієї неоплати, місцевий господарський суд задоволив вимогу про стягнення суми основного боргу, однак частково задоволив нараховані суми штрафних санкцій, оскільки такі неправильно розраховані позивачем.
Доводи та вимоги апеляційної скарги стосуються лише правильності розподілу судом першої інстанції судових витрат.
Натомість відповідачем не заперечуються висновки суду першої інстанції про сам факт виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати позивачу суми основного боргу за поставлений товар згідно з договором поставки №02042019/006 від 02.04.2019, а також розміру штрафних санкцій, які стягнуті місцевим господарським судом.
Під час апеляційного перегляду даної справи, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, а тому не реалізовує надане ч. 4 ст. 269 ГПК України право на вихід за межі доводів та вимог апеляційної скарги.
У зв'язку з цим, апеляційний господарський суд не аналізує в межах цього апеляційного перегляду висновки суду першої інстанції про визначення характеру спірних правовідносин та застосування до них норм матеріального права.
Зважаючи на вищезазначене, предметом апеляційного перегляду є правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які стосуються розподілу судових витрат за наслідками розгляду справи.
Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Апеляційним господарським судом встановлено, що суд першої інстанції закрив провадження у справі щодо частини позовних вимог на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону №484-VIII від 22.05.2015) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Разом з тим, позивачем не заявлялось клопотання про повернення судового збору в порядку п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» (в редакції Закону №484-VIII від 22.05.2015).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином вищенаведені норми процесуального закону регламентують принцип диспозитивності судового процесу, згідно з яким особа самостійно здійснює свої процесуальні права та обов'язки без втручання та ініціативи суду.
З цих підстав, суд першої інстанції був позбавлений права з власної ініціативи без відповідного клопотання, яке передбачене ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повертати позивачу судовий збір, який сплачений ним при поданні позову, в частині повернення судового збору при закритті провадження по справі щодо частини позовних вимог.
Таким чином, необґрунтованими є доводи апелянта про те, що в суду першої інстанції виник обов'язок щодо вирішення питання про повернення позивачу судового збору, оскільки в протилежному випадку було б порушено принцип диспозитивності судового процесу (ч.1 ст. 14 ГПК України).
Що стосується доводів апелянта про те, що ним визнавався позов, то апеляційний господарський суд відхиляє ці доводи, оскільки вони не відповідають обставинам по справі, які фактично склались.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Апелянтом не спростовано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга ТОВ «Агробізнес» підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 3153,00 грн., який сплачений згідно з платіжним дорученням за №2847 від 02.10.2020.
Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.10.2020 в справі №921/289/20 - залишити без змін.
Судовий збір в розмірі 3153,00 грн. покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий-суддя: Бойко С.М.
Судді: Бонк Т.Б.
Якімець Г.Г.
Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"
Повний текст постанови підписано 09.02.2021.