Справа № 161/15497/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л. В.
Провадження № 22-ц/802/127/21 Категорія: 39 Доповідач: Бовчалюк З. А.
08 лютого 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
з участю секретаря судового засідання Концевич Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відвід головуючого судді - Бовчалюк З.А., суддів: Здрилюк О.І., Карпук А.К. в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним кредитного договору та правочинів забезпечення, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2020 року,
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2020 року в задоволені позову у цій справі відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 12 січня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення суду від 15 жовтня 2020 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду від 15 жовтня 2020 року, справу призначено до апеляційного розгляду на 08 лютого 2021 року
08 лютого 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подано заяву про відвід головуючого судді - Бовчалюк З.А., суддів: Здрилюк О.І., Карпук А.К. в даній цивільній справі.
Заява мотивована тим, що вказана колегія суддів уже брала участь у даній цивільній справі та постановлена даною колегією ухвала скасована вищою судовою інстанцією.
З наведених підстав у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 виникають обґрунтовані сумніви в об'єктивності та упередженості даних суддів при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відвід головуючого - судді Бовчалюк З.А., суддів: Здрилюк О.І., Карпук А.К. не підлягає до задоволення.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. 36 ЦПК України.
Стаття 37 ЦПК України визначає обставини неможливості повторної участі судді в розгляді справи.
Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3,7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Свою заяву про відвід головуючого-судді Бовчалюк З.А., суддів: Здрилюк О.І., Карпук А.К. заявники обґрунтовують тим, що дані судді ухвалювали судове рішення від 03 лютого 2017 року, яке в подальшому було скасовано Верховним судом. Вказана колегія після скасування вказаної ухвали продовжила розгляд даної справи. В подальшому ухвалою від 23.12.2020 року дана колегія залишила без руху їх апеляційну скаргу з підстав відсутності клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження. На думку заявників вказані обставина свідчить про явну упередженість та заінтересованість вказаної колегії суддів у результатах розгляду даної справи, що в свою чергу викликає у свідомості позивачів обґрунтований сумнів щодо неупередженості цієї колегії.
Доводи заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відвід головуючого судді - Бовчалюк З.А., суддів: Здрилюк О.І., Карпук А.К., не підтверджені жодними доказами та ґрунтуються лише на особистих припущеннях заявника.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду».
Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність.
Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими» (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).
Одночасно висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.
Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemoiudexincausasua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує.
З матеріалів справи вбачається, що 03 лютого 2017 року ухвалою судді апеляційного суду ОСОБА_3 апеляційну скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_2 на увалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2016 року в даній цивільній справі було визнано не поданою та повернуто апелянтам, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали апеляційного суду від 23 січня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху.
Постановою Верховного суду від 27 березня 2019 року ухвалу апеляційного суду від 03 лютого 2017 року скасовано, справу передану до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Ухвалою апеляційного суду від 11 червня 2019 року в складі колегії: головуючого судді - Карпук А.К., суддів: Бовчалюк З.А., Матвійчук Л.В. апеляційну скаргу ОСОБА_1 .. ОСОБА_2 задоволено, ухвалу суду першої інстанції від 19 грудня 2019 року в даній цивільній справі скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду, а саме для вирішення питання про відкриття провадження.
Викладені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у поданій заяві про відвід обставини, зводяться до вказівки про скасування колегії суддів судового рішення, а саме: ухвали від 03.02.2017 року про повернення апеляційної скарги, що на думку заявників унеможливлює розгляд їх апеляційної скарги на рішення суду від 15 жовтня 2020 року даною колегією суддів.
За змістом ч. 3 ст. 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції.
ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду від 15 жовтня 2020 року вперше, в апеляційному порядку дане рішення не переглядалось. Відтак скасування Верховним судом ухвали від 03.02.2017 року про повернення апеляційної скарги на ухвалу Луцького міськрайонного суду від 19 грудня 2016 року не свідчить в розумінні наведеної норми процесуального права про повторність участі цієї колегії суддів в розгляді даної цивільної справи.
Інших правових підстав для відводу головуючого судді -Бовчалюк З.А., суддів: Здрилюк О.І., Карпук А.К. від розгляду даної справи, заявники не наводять. Заявниками не обґрунтовано в чому виражається заінтересованість вказаної колегії суддів у розгляді даної цивільної справи.
Залишення з передбачених законом підстав апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 15 жовтня 2020 року без руху не свідчить про упередженість колегії суддів в розгляді даної цивільний.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року зазначив, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року зазначено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 не зазначено обставин, які б свідчили про порушення об'єктивного чи суб'єктивного критеріїв та не спростовано презумпцію безсторонності головуючого судді - Бовчалюк З.А., суддів: Здрилюк О.І.. Карпук А.К..
З огляду на викладене, апеляційний суд доходить до висновку, що подана заява про відвід головуючого судді - Бовчалюк З.А. суддів: Здрилюк О.І., Карпук А.К., є безпідставною і у її задоволенні належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 36, 40, 258, 261, п. 8 ст. 365, ч. 2 ст. 381 ЦПК України, апеляційний суд
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відвід головуючого судді - Бовчалюк З.А., суддів: Здрилюк О.І., Карпук А.К..
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: