Справа № 761/4069/21
Провадження № 1-кс/761/3271/2021
Іменем України
08 лютого 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю заявника ОСОБА_3 ,
розглянувши клопотання ОСОБА_3 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07.12.2020 року, по справі № 761/39295/20, по кримінальному провадженню № 12020100100004221 від 22.05.2020 року,-
В провадженні слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вищевказане клопотання.
Заявник обґрунтовує клопотання тим, що у провадженні ВД Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100100004221 від 22 травня 2020 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 290 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07.12.2020 року, по справі № 761/39295/20, по кримінальному провадженню № 12020100100004221 від 22.05.2020 року, було накладено арешт на:
- автомобіль марки «КІА», модель «Sorento», рік випуску-2008, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 ;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 видане на ім'я ОСОБА_3 , яке поміщено до спеціального пакету ЕХР0120286;
- ключ від запалювання автомобіля.
Вказане майно належить ОСОБА_3 .
Заявник зазначає, що арешт на майно накладено необгрунтовано, а тому просить слідчого суддю його скасувати.
В судовому засіданні заявник клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Прокурор, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду клопотання, в судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду.
Вислухавши думку заявника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Як встановлено в судовому засіданні, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.06.2020 року, по справі № 761/39295/20, накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_3 .
З ухвали слідчого судді вбачається, що арешт на вищевказане майно було накладено з метою збереження речових доказів.
Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно до ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Накладення арешту на майно можливе лише за умови наявності підстав вважати, що воно є доказом злочину, що повинно бути встановлено в судовому порядку на підставі достатніх й допустимих доказів, наданих слідчим.
В той же час, слідчим не було винесено постанову про визнання вищевказаного майна речовим доказом, що позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про відповідність цього майна положенням ст. 98 КПК України.
Отже з клопотання та долучених до нього документів не вбачається, що арештоване майно є предметом розслідуваного кримінального правопорушення, та відсутні обґрунтовані підстави для накладення арешту, з огляду на те, що мета - збереження речових доказів не підтверджується та не співвідноситься з матеріалами справи. Зокрема, за матеріалами клопотання сторони обвинувачення неможливо встановити, що існує сукупність підстав та розумних підозр, вважати, що майно є доказом злочину.
Також власник майна не має відношення до розслідуваного кримінального провадження.
Слід зазначити, що відповідно до абз. 2 п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014, щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276 КПК України, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченого ст. 291 КПК України) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудного, які вчинили суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.
Крім того, з моменту постановлення ухвали про накладення арешту на вилучене майно та звернення з даним клопотанням пройшло достатньо часу для здійснення слідчими необхідних слідчих та процесуальних дій з арештованим майном, а отже в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Вирішуючи питання про скасування арешту майна слідчий суддя враховує загальні засади застосування заходів забезпечення кримінального провадження у відповідності до Розділу ІІ КПК України, якими передбачено обґрунтування необхідності такого ступеню втручання у права і свободи особи потребами досудового розслідування, принцип співмірності.
Проте, зі змісту наявних у справі матеріалів не вбачається даних, які б свідчили, що вказані заходи забезпечення кримінального провадження є співмірними та пропорційними.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 174, 376, 532 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання ОСОБА_3 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07.12.2020 року, по справі № 761/39295/20, по кримінальному провадженню № 12020100100004221 від 22.05.2020 року - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07.12.2020 року, по справі № 761/39295/20, по кримінальному провадженню № 12020100100004221 від 22.05.2020 року, на:
- автомобіль марки «КІА», модель «Sorento», рік випуску-2008, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 ;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 видане на ім'я ОСОБА_3 ;
- ключ від запалювання автомобіля.
Зобов'язати слідчого, або дізнавача, що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020100100004221 від 22.05.2020 року, негайно, безоплатно, повернути вищезазначене майно його власнику - ОСОБА_3 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1