Провадження № 2/760/1285/21
Справа № 760/13257/20
28 січня 2021 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А, за участю секретаря - Шпори М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс інновація» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 13 980, 00 гр. заборгованості за Договором № 190404-5020-2 від 04 квітня 2019 року.
Посилається в позові на те, що відповідач відповідно до укладеного договору № 190404-5020-2 від 04 квітня 2019 року отримав кредит у розмірі 3 000, 00 гр. строком на 30 днів шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування та 3,0 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту.
Відповідно до ч.2. ст. З Закону України «Про споживче кредитування» Кредитний договір не відноситься до споживчого кредитування.
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами Кредитного договору, з правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затвердженими наказом директора ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://monetka.com.ua/uk/about us.
При укладанні Кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України і укладений з відповідачем договір є договором приєднання.
Одноразовий ідентифікатор 068295 направлявся відповідачу шляхом надсилання повідомлення на його мобільний номер НОМЕР_2 , який вказувався при реєстрації.
Відповідач зареєструвався на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua, для чого пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту), підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами Кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснив акцептування Кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. Кредитного договору становить 30 днів.
Відповідно до п. 2.4.1. Кредитного договору позичальник зобов'язується у встановлений строк (п. 1.3. Кредитного договору) повернути кредит та сплатити проценти за його користування.
Пунктом 4.10 Правил визначено, що датою повернення кредиту, так само як і датою сплати заборгованості, вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства.
Позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 3 000, 00 гр. шляхом перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК».
Відповідно до п. 4.14. Внутрішніх правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту через мережу інтернет ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» від 20 липня 2018 року, впродовж терміну дії Договору позичальник має право продовжити строк його дії (зробити пролонгацію) сплативши нараховані проценти по кредиту (до закінчення терміну Договору), при цьому продовження відбувається на строк зазначений у Договорі при отриманні кредиту, та діє з дати сплати нарахованих процентів. Також для продовження Договору можливо скористатися послугою «за комісію», сплативши комісію, яка відображена в особистому кабінеті. Строк пролонгації Договору «за комісію» становить 14 днів.
14 травня 2019 року відповідачем було здійснено пролонгацію Договору шляхом сплати комісії у розмірі 150, 00 гр.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору станом на 03 червня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 13 980, 00 гр., яка складається з:
- 3 000, 00 гр.- заборгованість за кредитом;
-1 980, 00 гр. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1, 5 % за кожен день користування кредитом за період з 04 квітня 2019 року по 18 травня 2019 року;
- 9 000, 00 гр. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3. Кредитного договору за ставкою 3,0 % за кожен день користування кредитом за період з 19 травня 2019 року по 26 серпня 2019 року.
Виходячи з цього, невиконання відповідачем умов договору, просить задовольнити позов.
Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 17 червня 2020 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 18 червня 2020 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
Згідно з відомостями, які містяться в рекомендованому повідомленні про вручення поштових відправлень, відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви в справі 29 серпня 2020 року.
/ а. с. 70 /
Відповідачу був наданий строк для надання відзиву.
16 вересня 2020 року відповідач подав до суду відзив, яким просить у задоволенні позиву відмовити.
Посилається на те, що 19 грудня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. вчинено виконавчий напис № 8433 про стягнення з неї на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 13 980,00 гр. та 1 200,00 гр. за вчинення виконавчого напису.
Стягнення заборгованості проводено за період з 04 квітня 2019 року по 13 грудня 2019 року, сума заборгованості складає 13 980,00 грн.
Позивач пред'явив виконавчий напис № 8433 від 19 грудня 2019 року для виконання до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л., на підставі якого приватний виконавець 27 грудня 2019 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 60939629.
Вважає, що наявність вказаного виконавчого напису свідчить про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, припиняє правовідносини сторін кредитного договору, звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526,599 ЦК України.
Тобто, позивач використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, звернувшись у грудні 2019 року до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису.
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.
Крім того, позивачем не надано суду її заяви, з якої б убачалось бажання отримати кредит та його розмір, також як і не надано жодних відомостей про зазначення номеру платіжної карти, на яку мали бути зараховані кредитні кошти.
Інформація про спосіб отримання кредитних коштів, а саме інформація про банківський рахунок або номер карти, на яку перераховуватимуться кошти, відсутня і в кредитному договорі.
Також кредитний договір № 190404-5020-2 від 04 квітня 2019 року та Правила надання грошових коштів у позику не містять її підпису.
Зазначає, що позивачем не надано будь-яких доказів того, що саме її електронним цифровим підписом підписано кредитний договір № 190404-5020-2 від 04 квітня 2019 року, оскільки позивачем не надано ані відомості про сертифікацію ключа ЕЦП, ані відомості про особистий ключ підписувача, який має відповідати відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.
Вважає, що позивачем не доведено факту укладення між сторонами договору кредиту, який є підставою позову, що в свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Окрім того, копія платіжного доручення, яке надано позивачем на підтвердження перерахування кредитних коштів у сумі 3 000, 00 гр., не містить підпису працівника та печатки банківської установи, яка здійснила такий грошовий переказ. У вказаному платіжному дорученні також відсутні відомості щодо номера та дати кредитного договору, за яким здійснено перерахування грошових коштів, прізвище отримувача коштів, номер картки зазначений лише частково.
Вказаних обставин не підтверджено також і листом АТ «Таскомбанк», оскільки даний лист не містить інформації про одержувача кредитних коштів, номера та дати кредитного договору, на виконання умов якого мали би перераховуватись кошти.
Виходячи з цього, просить відмовити у задоволенні позову.
24 вересня 2020 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив.
Зазначає, що 04 квітня 2019 року о 13:54:11 год. кредитний договір № 190404-5020-2 був підписаний електронним підписом відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора « НОМЕР_3 » (надсилався на номер НОМЕР_2 , який вказувався відповідачем при реєстрації, у відповідному полі в ITC) в особистому кабінеті відповідача на веб-сайті товариства в мережі Інтернет за адресою https://monetka. com.ua.
Наведені вище послідовні та систематизовані дії відповідача, а саме: заповнення заявки в ITC, ознайомлення з умовами кредитування, підтвердження дійсності платіжної карти, введення одноразового ідентифікатора в якості електронного підпису є логічним завершенням її дій, які у відповідності до положень чинного законодавства, були спрямовані на укладення кредитного договору, та як результат - отримання 04 квітня 2019 року на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» кредитних коштів у розмірі 3 000, 00 гр., що підтверджується чеком від 04 квітня 2019 року.
Зразок зображень (скрін-шотів) на яких зафіксовано процедуру проходження кроків заповнення заявки в ITC товариства на веб-сайті https://monetka.com.ua було додано до позовної заяви.
Вказані послідовні дії відповідача є підтвердженням укладення Кредитного договору,який, відповідно до положень ст. 205 ЦК України, вчинено у письмовій (електронній) формі.
Номер платіжної карти, на яку мали бути зараховані кошти, зазначила саме відповідач та надалі продовжила дію кредитного договору, сплативши комісію у розмірі 150, 00 гр.
Товариством було отримано лист-відповідь АТ «ТАСКОМБАНК» від 24 червня 2020 року №14721/47 за підписом директора Департаменту супроводження банківських операцій ОСОБА_2 (з печаткою банківської установи) на підтвердження переказу грошових коштів відповідачу. Відповідно до вказаного листа АТ «Таскомбанк», в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам №44 від 30 липня 2018 року, укладеного між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», банком було здійснено переказ грошових коштів на рахунок одержувача, до якого емітовано електронний платіжний засіб, а саме: 04 квітня 2019 року на картку отримувача НОМЕР_4 було зараховано 3 000,00 гр. Відправником грошових коштів виступало ТОВ «Фінансова Компанія «Фінанс Інновація».
Виходячи з цього, просить задовольнити позов.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 04 квітня 2019 року між сторонами був укладений договір позики в електронній формі №190404-5020-2, відповідно до умов якого відповідачу позивачем був наданий кредит у розмірі 3 000,00 гр.
Відповідно до п. 1.3 Договору позика надається строком на 30 днів до 04 травня 2019 року.
Сукупна вартість позики складає 4 350, 00 гр., з яких: сума кредиту - 3 000,00 гр. та сума процентів до сплати - 1 350, 00 гр.
З розрахунку заборгованості за Договором позики станом на 03 червня 2020 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 13 980, 00 гр., яка складається з:
- 3 000, 00 гр.- заборгованість за кредитом;
- 1 980, 00 гр. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1, 5 % за кожен день користування кредитом за період з 04 квітня 2020 року по 18 травня 2019 року;
- 9 000, 00 гр. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3. Кредитного договору за ставкою 3,0 % за кожен день користування кредитом за період з 19 травня 2019 року по 26 серпня 2019 року.
/ а. с. 14 - 18 /
Як вбачається з повідомлення АТ «ТАСКОМБАНК» 04 квітня 2019 року було проведено видачу займу на суму 3 000,00 гр. через вищезазначену систему прийому платежів на картку клієнта - відповідача ОСОБА_1 .
З даних електронних реєстрів вбачається, що позивач - ТОВ «Фінансова компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» є юридичною особою, включеною до Державного реєстру фінансових установ 10 лютого 2017 року як фінансова компанія, а тому має право надавати фінансові послуги відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Цивільним кодексом України, Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За змістом ст.ст. 526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Фінансова компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ»» перебувають в загальному доступі, опубліковані на сайті товариства.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодилася з ними.
За таких обставин суд вважає, що договір позики був укладений та підписаний в електронній формі, і такі дії сторін узгоджуються з вимогами ст.ст. 6 , 627 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій 16 грудня 2020 року в справі № 561/77/19 / провадження № 61-20799 св 19 /.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 1.2 договору сторони погодили процентну ставку за користування кредитом у розмірі - 1,5 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом у межах строку, визначеного в п. 1.3 цього Договору.
Згідно п. 3.3 Договору, у разі порушення строків повернення кредиту встановленим п. 1.3 Договору, позичальник сплачує Товариству плату за користування кредитом за підвищеною процентною ставкою у розмірі 3,0 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожний день користування кредитом понад встановлений строк.
У пункті 6 договору позики відповідач підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, зобов'язується і погоджується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщено на сайті позикодавця.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст. 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов'язковості виконання договору.
За змістом ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором порушив, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем.
Згідно розрахунку заборгованості виготовленого позивачем, станом на 03 червня 2020 року загальна заборгованість відповідача за невиконання умов договору становить 13 980, 00 гр., яка складається з:
- 3 000, 00 гр.- заборгованість за кредитом;
- 1 980, 00 гр. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1, 5 % за кожен день користування кредитом за період з 04 квітня 2020 року по 18 травня 2019 року;
- 9 000, 00 гр. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3. Кредитного договору за ставкою 3,0 % за кожен день користування кредитом за період з 19 травня 2019 року по 26 серпня 2019 року.
Виходячи з цього, невиконання відповідачем умов договору, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, викладені в відзиві но позов, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.
Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.
Відповідно ст.ст.76, 80, 229 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За змістом даних норм закону доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів.
Це положення є одним із основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності.
Подаючи відзив, відповідач не оспорювала укладення договору та отримання коштів за умовами договору,хоч і привела ретельний аналіз визначеного законом порядку укладення договору та істотність його умов, при цьому перекладаючи відповідальність за надання доказів укладення договору та отримання нею коштів на позивача.
В той же час, як зазначено в ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідач не спростовувала, що банківська картка, на яку було переведено кошти за умовами договору, № 516874ХХХХХХ2264, емітована АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», належить їй.
Не спростовувала, що укладений договір нею пролонговувався.
Крім того, відповідачем не спростовувалася приведена в позові послідовність її дій перед укладенням договору.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження укладення електронного кредитного договору позивач привів чітку хронологію подій учасників договору, визначену Законом України « Про електронну комерцію» для дійсності договору.
Розділом 3 Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу Інтернет Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНВНСОВА КОМПАНІЯ'ФІНАНСІННОВАЦІЯ», визначено Умови та Порядок надання кредиту.
Відповідно до п.п.3.6, 3.12, 3.14, 3.16 для отримання кредиту позичальник заповнює Заявку на сайті Товариства вказуючи всі дані, позначені в Заявці,які обов'язкові для заповнення.
На підставі цих даних на сайті Товариства здійснюється реєстрація Заявника та створюється його особистий кабінет.
Підтвердження згоди Заявника на отримання кредиту є направлена Заявника та одночасна перевірка дійсності платіжної картки.
Розмір зарезервованої суми Заявник може дізнатися в банківській установі,що емітувала платіжну картку та здійснила верифікацію Заявника через СМС-повідомлення від банку та/або засобами електронного зв'язку та/або засобами телефонного зв'язку.
Вчинення цих дій з метою отримання кредиту відповідач не спростувала.
Крім того, з Виконавчого напису від 19 грудня 2019 року вбачається, що заборгованість за ним стягувалася за період з 04 квітня 2019 року до 13 грудня 2019 року в сумі 13 980, 00 гр.
Ця ж сума є предметом спору і в даній справі, не дивлячись на те, що розрахунок заборгованості виник станом на 03 червня 2020 року.
Виходячи з цього, підстави для застосування вимог ч.2 ст.150 ЦК України, про що йде мова в відзиві. Відсутні.
Суд також вважає, що звернення позивача до суду з позовом після вчинення Виконавчого напису нотаріусом, не є подвійним стягненням заборгованості за умовами Кредитного договору.
За таких обставин вимоги позивача суд вважає обґрунтованими, а суму заборгованості за умовами договору доведеною.
Звертаючись до суду, позивач просить стягнути з відповідача 9 500, 00 гр. витрат на правову допомогу, а в подальшому додатково 3 800, 00 гр.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатським бюро «Романа Свистовича» 25 лютого 2020 року було укладено Договір № 25/02/2020-01 про надання правової допомоги.
Відповідно до умов вказаного Договору виконавець зобов'язується надавати юридичні послуги за цим Договором, а замовник зобов'язується оплачувати послуги в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
З актів виконаних робіт № 58 від 03 червня 2020 року та № 4 від 11 серпня 2020 року про надання правової допомоги № 25/02/2020-01 від 25 лютого 2020 року вбачається, що сторонами визначена кількість виконаних адвокатським бюро послуг та їх вартість.
/ а.с. 57 - 62, 77 /
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару адвоката враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Вартість витрат позивача на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції сторонами була обумовлена в розмірі 9 500, 00 гр., а пізніше сторони узгодили сплату у розмірі 3 800, 00 гр. за складання додаткових пояснень.
За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В п. 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
З п. 4.2. Договору вбачається, що оплата Клієнтом послуг Адвокатського бюро здійснюється у відповідному розмірі (порядку, строки на умовах) визначених у даному Договорі та додаткових угодах до нього (окремо) відповідно до актів виконаних робіт (що складаються за об'єм виконаних робіт, або окремо чи в рамках виконання Додаткової угоди), що є невід'ємним додатком до даного договору, виходячи з розрахунку зазначеного в акті виконаних робіт.
В той же час доказів сплати позивачем вказаних коштів та відповідних додаткових угод до суду надано не було.
Таким чином, оплата позивачем судових витрат, пов'язаних із витратами на професійну правничу допомогу, не є підтвердженою.
Виходячи з цього, суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з цього, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 102, 00 гр. судового збору, сплаченого при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 207, 525, 526, 549, 610, 612, 622, 625, 629, 638, 641,644, 1048 - 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст. 12,13, 76-81, 133, 137, 141, 209, 258, 259, 263- 268, 272, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 /адреса: АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_5 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ»/ адреса:03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 4, оф. 520, код ЄДРПОУ: 41146462/ 13 980, 00 гр. боргу та 2 102, 00 гр. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л .А. Шереметьєва