Провадження №2-а/760/80/21
Справа №760/9438/20
09 лютого 2021 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Оксюти Т.Г.
при секретарі Горупа В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу №1 роти №2 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Кузьменка Дмитра Олеговича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати протиправними дії інспектора взводу №1 роти №2 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Кузьменка Д.О. та скасувати постанову серії ЕАК №2350013 від 06.04.2020 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 06.04.2020 року інспектором взводу №1 роти №2 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Кузьменко Д.О. було винесено постанову серії ЕАК №2350013 про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до вказаної постанови, позивач керував транспортним засобом зі швидкістю 80 км/год та перевищив швидкісний режим встановлений у місті, чим порушив п. 12.4 ПДР.
Дії інспектора позивач вважає протиправними, а постанову незаконною.
Зазначив, що при в'їзді до населеного пункту Бориспіль, позивач був зупинений інспектором взводу №1 роти №2 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Кузьменко Д.О., який повідомив причину зупинки перевищення швидкості руху та зазначив, що буде складати протокол про адміністративне правопорушення та виносити постанову.
Повернувшись до автомобіля патрульної поліції відповідач склав протокол та виніс постанову, після чого вручив постанову позивачу. Постанова була винесена без врахування пояснень позивача, без розгляду по суті, без роз'яснення прав чим порушено вимоги закону, у зв'язку з чим просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 14.07.2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.
11.09.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що факт правопорушення підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення винесеною компетентною службовою особою в межах своїх повноважень, фотознімком приладу та відео з нагрудної камери Інспектора.
На фотознімку вказано адресу «м. Бориспіль, вул. Горбатюка, 2», дату та час «06.04.2020», номерний знак автомобіля « НОМЕР_1 » та швидкість руху «84 км/год». Вимірювання здійснювалось з відстані 120,0 м.
Також на фотознімку приладу TruCam зазначено технічний прилад, яким здійснено фотофіксацію, а саме «лазерний вимірювач TruCam Серія ТС000722.
Інспектор зупинив транспортний засіб, підійшов до автомобіля під керуванням ОСОБА_1 належним чином представився та повідомив суть вчиненого правопорушення.
Позивача було ознайомлено з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
В ході розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі, про що було роз'яснено позивачу.
Зазначив, що законом не визнана обов'язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці вчинення правопорушення, а позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв'язку, як і не обґрунтував, що вчиняв дії, спрямовані саме на прибуття адвоката на місце зупинки транспортного засобу.
З урахуванням викладеного просив відмовити у задоволенні позову.
07.10.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив в якій він зазначив, що інспектор взводу №1 роти №2 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Кузьменко Д.О. своїми діями, порушив вимоги ст.278, 279, та 280 КУпАП, а також право позивача на захист, яке закріплено у ст. 268 КУпАП, та ст. 59, 63 Конституції України. У відзиві відповідач зазначає, що термін зберігання відео, на якому було зафіксовано порушення, закінчився. Отже, у відповідача відсутні докази, що можуть спростувати твердження порушення позивачем.
28.10.2020 року від відповідача надійшли заперечення в яких він зазначив, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою та факт здійснення позивачем перевищення швидкості підтверджується фотознімком.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, учасники справи в судове засідання не викликались.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.
З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕАК №2350013 від 06.04.2020 року вбачається, що позивач порушив вимоги п. 12.4 ПДР, а саме перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті.
Швидкість руху вимірювалась приладом TruСam ТС000722.
Зазначеною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Звертаючись з позовом до суду про скасування вищевказаної постанови у справі про адміністративне правопорушення позивач посилався на те, що постанова підлягає скасуванню з підстав того, що посилання відповідача на порушення позивачем п. 12.4 ПДР є безпідставним.
Також позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Вважає, що розгляд справи носив формальний та упереджений характер, оскільки його не було ознайомлено з правами, не надано права на захист та не враховано його пояснень.
Однак, суд не погоджується з такими твердженнями позивача, з огляду на наступне.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Поліцейський може зупиняти транспортні засоби в разі якщо водій порушив ПДР (ст. 35 Закону).
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам,
Пунктами 1.1, 1,9 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватись на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до п. 12.4 ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно статті 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Таким чином, відповідачем було розпочато розгляд справи відразу, після його представлення.
Відповідно до положень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Згідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі (ч. 5 ст. 258 КУпАП).
Виходячи з вищезазначених положень законодавства, навіть у разі оскарження особою допущеного правопорушення і адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, які розглядають працівники Національної поліції, протокол про адміністративне правопорушення не складається. Такого висновку також дійшов Київський апеляційний адміністративний суд у своєму рішенні від 23.10.2017 № 753/4807/17.
Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП положення частини першої ст. 276 КУпАП, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного в конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 територіальні органи Міністерства внутрішніх справ ліквідовано як юридичні особи публічного права.
Законом або будь-яким іншим актом законодавства не передбачено правонаступництво Національної поліції України від міліції та органів внутрішніх справ відповідно.
Отже, виходячи з положень рішення Конституційного суду, розгляд справи про адміністративне правопорушення повинен відбуватись у межах адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. Водночас, згідно з положеннями КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху інспектором патрульної поліції не складається. Саме інспектор (працівник органу і підрозділу Національної поліції, який має спеціальні звання), а не Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, уповноважений розглядати адміністративну справу та за результатами її розгляду виносити постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином поліцейський, який уповноважений виносити постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, має право здійснювати розгляд адміністративної справи на місці де було вчинено таке адміністративне правопорушення, та на місці де він несе службу саме в той час.
Такого ж висновку дійшов Київський апеляційний адміністративний суд у своєму рішенні від 23.10.2017 № 753/4807/17.
Таким чином, розглядаючи адміністративну справу інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).
Перевищення позивачем встановленої максимальної швидкості в населеному пункті зафіксовано приладом TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000722), фотознімок міститься в матеріалах справи.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Таким чином, положення Закону України «Про Національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Такого ж висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду в своїй постанові від 11.06.2019 у справі № 379/78/19.
Вбачається, що позивач, керуючи транспортним засобом Mitsubishi Outlander д.н. НОМЕР_1 в м. Бориспіль по вул. Горбатюка, 2, рухався зі швидкістю 84 км/год, чим перевищив максимально допустиму швидкість для руху. Після фіксації порушення на лазерний вимірювач швидкості TruCam ТС 000722, інспектором було прийнято рішення зупинити даний транспортний засіб.
Після зупинення транспортного засобу, підійшовши до водія, інспектор, назвав своє прізвище та ім'я, посаду та спеціальне звання, поінформував водія про причину зупинення транспортного засобу. В подальшому, керуючись статтями 268, 278, 279 КУпАП та пункту 9 Розділу III Інструкції, роз'яснив позивачу його права і обов'язки, зазначивши порушення, яке вчинив позивач. Після чого повідомив позивача про прийняте по справі рішення, а саме накладення штрафу в розмірі 255 грн. та виніс постанову. Інспектором було враховано усні пояснення позивача під час розгляду справи та ознайомлено з відеозаписом з приладу TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000722). Постанову винесено у присутності позивача, роз'яснено всі його права та надано її на ознайомлення та підписання. Позивач ознайомився із даною постановою та поставив свій підпис.
На спростування зазначених обставин позивачем не надано до суду належних доказів.
В свою чергу, відповідачем на підтвердження законності винесення оскаржуваної постанови надано копію фотознімку з TruCam та відеозапис.
Щодо посилання позивача на неправильні дії інспектора при користуванні приладом фотофіксації, неправильну інтерпретацію показів приладу, несправність приладу, слід зазначити наступне.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад, дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону.
Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості.
При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.
Виробник приладу TruCam (LTI США) застосував алгоритм шифрування АЕS з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування АЕS забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Таким чином, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam.
Отже, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов'язковим.
Вбачається, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/111923, виданого ДП «Укрметртестстандарт» чинного до 27.11.2020 р., лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 №ТС000722, є придатним до застосування, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Можливість використання виробу «TruCam LTI 20/20», виробництва Laser Technology Inc., також підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 11.06.2020 року № 04/03/02/-1452, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування АЕS відповідно до ДСТУ ISO/ІЕS 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.
Водночас, лазерні вимірювачі швидкості TruCam, які введено в експлуатацію з 2012 по 2015 роки, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки.
Дані висновки узгоджуються з позиціями апеляційних адміністративних судів України, які викладені у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019 у справі №359/9278/18; постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 у справі №857/874/19; постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 у справі №149/3350/18.
Твердження позивача про неправильні дії інспектора при користуванні приладом фотофіксації та про несправність приладу, не знайшли свого підтвердження, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вина позивача у порушенні Правил дорожнього руху України є доведеною.
Оцінивши докази в справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши обставини вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 інспектор постановив визнати винним позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та наклав на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн., що передбачено санкцією цієї статті.
Враховуючи те, що відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП, позов не підлягає задоволенню.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 122, 222, 258, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 3, 5, 47, 49, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 192, 193, 194, 199, 202, 203, 204, 205, 211, 224, 225, 227, 229, 241, 242, 243, 244, 246, 250, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора взводу №1 роти №2 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Кузьменка Дмитра Олеговича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя