08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/67/21
381/2603/20
04 лютого2021 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Соловей Г.В.,
за участю секретаря - Момот Л.С.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Фастів Київської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
07.10.2020 року позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідач з метою отримання банківських послуг підписав заяву № б/н від 17.12.2007 року, відповідно до умов якої відповідачу було відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Позивач виконав умови договору, однак, відповідач зі своєї сторони порушив умови договору та має прострочену заборгованість в сумі 10434,03 грн.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29.10.2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав клопотання про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві, проти винесення заочного рішення в разі повторної неявки відповідача не заперечує.
В судове засідання відповідач не з'явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає частково.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
При розгляді справи судом встановлено, що 17.12.2007 року з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 підписав анкету-заяву № б/н з ЗАТ КБ «Приватбанк», відповідно до якої йому було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт.
14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК». АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є правонаступником всіх прав та зобов'язань ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».
За умовами вказаного договору, позичальник отримав кредит у розмірі 250 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою базової процентної ставки за кредитом в розмірі 1,9 % на місяць на залишок заборгованості, щомісячна комісія 1%. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що він ознайомлений та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Також відповідачем 17.12.2007 року підписано довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти «КРЕДИТКА Універсальна» 55 днів пільгового періоду», відповідно до якої заначено: Базова % ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості із розрахунку 360 днів в році) UAH - 1,9 %; розмір щомісячного платежу (враховуючи плату за користування кредитних коштів в звітний період) 7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості, термін внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступний за звітним; Процентна ставка (в місяць) на суму несанкціонованого збільшення ліміта кредитування UAH - 2,85%.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 3.2, 33 Умов і правил надання банківських послуг, відповідно до яких Клієнт надає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банка, і клієнт дає право Банку в любий момент змінити (зменшити чи збільшити) кредитний ліміт. Підписанням даного Договору є прямою і безумовною згодою Тримача відносно прийняття любого розміру Кредитного ліміта, установленого Банком.
Крім того, відповідно до наданих позивачем довідки та п. 6.5 Умов позичальник зобов'язується погашати заборгованості за кредитом, відсотки за користування кредитом, відсотки за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором.
У випадку виникнення заборгованості позичальника по картрахунку, клієнт зобов'язується погашати заборгованість протягом 30 днів з моменту її виникнення (п. 6.9 Умов та Правил).
Згідно з пунктом 9.12 Умов та Правил строк дії договору - 12 місяців з моменту підписання клієнтом заяви про приєднання з автоматичним лонгуванням на той же строк у разі, якщо жодна з сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору.
Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив своїм підписом, що між ним та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір на вказаних вище умовах.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як зазначив позивач, відповідачем були порушенні умови договору і станом на 13.08.2020 року за ним рахується заборгованість у розмірі 24635,24 грн, яка складається з: 14419,80 грн - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 14419, 80 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 5182,36 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 5033,08 грн - нарахована пеня.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд відмічає, що вказані Умови та Правила надання банківських послуг не підписані відповідачем. Матеріали справи не містять підтверджень того, що саме ці Умови та Правила розуміла відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву, а також того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати неустойки (пені, штрафів) і саме у зазначених в цих документах розмірах та порядку нарахування.
В даному випадку також неможливо застосувати до спірних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила в період з часу виникнення спірних правовідносин (17.12.2007 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (07.10.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Без наданих доказів про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила, за відсутності в заяві домовленості сторін про сплату пені за несвоєчасне погашення кредиту надані банком Умови та Правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
За наведених обставин, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді наявність у кредитора права на самостійне списання грошових коштів і зміну процентної ставки.
Разом з тим, вищевказана довідка підписана відповідачем 17.12.2007 року, як і Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку на думку суду є складовими укладеного між сторонами 17.12.2007 року кредитного договору. Вони містить базову відсоткову ставку 1,9 % на місяць (22,8 % річних).
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що банк у період з 20.11.2007 року по 31.12.2012 року проценти обраховував, виходячи з процентної ставки 22,80% на рік; з 09.01.2013 року по 29.08.2014 року 30,0 % на рік; з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року 34,8 % на рік; з 01.04.2015 року по 31.05.2015 року 43,2 % на рік; з 01.06.2015 року по 08.07.2015 року процентна ставка -2,5% (30% на рік); з 09.07.2015 року по 22.04.2016 року 2,9 % (34,8 на рік); з 23.04.2016 року по 30.06.2020 року 3,6% (43,2 на рік). Крім того в період з 01.10.2019 року по 30.06.2020 року нараховувалась процентна ставка при порушенні умов кредитування, процентна ставка на прострочений кредит.
Стаття 628 ЦК України регламентує, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається з довідки про умови кредитування, сторони погодили розмір процентної ставки на момент укладення кредитного договору на рівні 22,8 % річних (1,9 % на місяць). Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що з відповідачем було погоджено зміну процентної ставки АТ КБ «ПриватБанк», всупереч положеннями ст. 81 ЦПК України суду не надано, а отже підстави для стягнення заборгованості за процентами у заявленому банком розмірі.
Також надана позивачем довідка свідчить, що на виконання умов кредитного договору № б/н від 17.12.2007 року ОСОБА_1 були видані кредитні картки за наступними номерами, а саме: 20.11.2007 № НОМЕР_1 з терміном дії до 11.11; 05.09.2008 № НОМЕР_2 з терміном дії до 11.11; 26.12.2008 № НОМЕР_3 з терміном дії до 11.11; 05.12.2011 № НОМЕР_4 з терміном дії до 01.15; 13.12.2011 № НОМЕР_5 з терміном дії до 09.15; 28.03.2014 № НОМЕР_6 з терміном дії до 03.16;19.08.2014 № НОМЕР_7 з терміном дії до 08.18; 16.04.2015 № НОМЕР_7 з терміном дії до 08.18; 10.08.2015 № НОМЕР_8 з терміном дії до 08.19; 18.01.2016 № НОМЕР_8 з терміном дії до 08.19.
Відповідно до довідки «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 20.11.2007 року був встановлений кредитний ліміт 21600,00 та до 18.07.2018 року кредитний ліміт був зменшений до 0,00.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, кредитна карта була видана та кредитний ліміт був встановлений 20.11.2007 року, тоді як ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг лише 17.12.2007 року.
З приводу стягнення на користь позивача нарахованої пені в розмірі 5033,08 грн, суд зазначає, що вказаним договором не передбачено стягнення відсоткової ставки пені, яка підлягає стягненню за несвоєчасне виконання умов кредитного договору. Відповідно, вказана складова заборгованості за договором про надання банківських послуг №б/н від 17.12.2007 не може бути включена до суми заборгованості.
Виписка за договором № б/н станом на 13.08.2020 по рахунку ОСОБА_1 також підтверджує, що за наданими відповідачеві кредитними картками регулярно здійснювалися валютні операції у межах суми кредитного ліміту, в тому числі і самостійне списання банком відсотків по збільшеній відсотковій ставці: до 43,2 % при погодженні в заяві - 1,9% (22,8% річних та неправомірне автоматичне погашення пені за прострочку за кредитом на суму понад 100 грн.
Нормами Цивільного процесуального кодексу визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).
Без виконання цих процесуальних дій (в тому числі дослідження належним чином розрахунку заборгованості у взаємозв'язку з умовами укладеного між сторонами кредитного договору у вигляді анкети-заяви) ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Таку позицію висловив Верховний Суд у постанові від 02.09.2020 по справі № 645/4384/17.
Оцінюючи наданий банком розрахунок, суд відмічає, що банком нараховувалися відсотки в більшому розмірі ніж погоджено було сторонами, а саме: до 43,2 % річних при погодженні в заяві 1,9% (22,8% річних); відповідачем було погашено борг в сумі 36657,98 грн за тілом кредита, 5959,21 грн погашено заборгованості за простроченим тілом кредита та 1050,00 грн погашено заборгованості по пені, а отже вказані кошти зараховувались банком на погашення відсотків та пені, стягнення якої умовами договору не було передбачено, а також відбувалося самостійне автоматичне погашення простроченої заборгованості.
Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом.
Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 265, 268 ЦПК України, на підставі ст.207, 509, 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054 ЦК України, суд,
В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент.номер: НОМЕР_9 , зареєстр.: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі через суд першої інстанції апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Г.В. Соловей