Справа № 657/1864/20
08.02.2021 Каланчацький районний суд Херсонської області
у складі:
головуючого судді Максимович І. В.
при секретарі Боровинській С.В.,
представник позивача Кушнеренко Т.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Каланчак цивільну справу № 657/1864/20
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: адвокат Кушнеренко Тамара Валеріївна, адреса: 75800, вул. Херсонська,38, смт. Каланчак Херсонська область.
Відповідач: Каланчацька селищна рада, адреса: 75800, вул. Херсонська, 1, смт. Каланчак, Херсонська область, ЄДРПОУ 04401003.
Предмет позову: про визнання права власності на нерухоме майно,
У грудні-місяці 2020 року надійшла позовна заява від ОСОБА_1 , представник позивача: адвокат Кушнеренко Тамара Валеріївна
до Каланчацької селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно.
Позивач та представник позивача ОСОБА_2 в обґрунтування позовних вимог вказують, що ОСОБА_1 є власником будинку з господарськими спорудами та забудовами, який розташовано по АДРЕСА_1 . Даний будинок було зведено ще в 1976 році, а в подальшому було зведено і господарські забудови. В 2010 році перед позивачем ОСОБА_1 стало питання щодо встановлення права власності на вказаний будинок, на який були втрачені правовстановлюючі документи, тому ОСОБА_1 звернувся до селищної ради.
На підставі рішення виконавчого комітету Каланчацької селищної ради Херсонської області №131 від 16.06.2010 року «Про встановлення права власності» ОСОБА_1 встановили право власності на житловий будинок і господарські забудови по АДРЕСА_1 . Однак позивач не здійснив державну реєстрацію права власності та не встиг отримати свідоцтво про право власності на зазначений житловий будинок.
Разом з тим, факт наявності у позивача зазначеного житлового будинку підтверджується технічним паспортом виданим КП «Херсонським бюро технічної інвентаризації» ХОР від 10.023.2020 року
За викладених обставин позивач змушений звернутися до суду щодо визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Позивач в судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Представник позивача Кушнеренко Т.В. (діє згідно доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 04.12.2020 року № 196-2020 (копія), довіреності від 04.12.2020 року ( копія), свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №497 від 11.10.2010 року (копія))в судовому засіданні заявлені вимоги позивачем підтримала та просила задоволити їх з підстав викладених в позові.
Від представника відповідача Каланчацької селищної ради Херсонської області надійшла заява про розгляд справи без їх участі та зазначили, що не заперечують проти задоволення даного позову.
Суд, заслухавши представника позивача та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України закріплені основні правові принципи регулювання відносин власності, головним з яких є принцип рівного визнання й захисту рівним чином усіх форм власності.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.
Згідно ст.317 ЦК України власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документів, які засвідчують його право власності.
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За таких обставин захистити своє цивільне право позивач має змогу тільки згідно статті 16 ЦК України.
Судом встановлено, що в 2010 році перед позивачем ОСОБА_1 стало питання щодо встановлення права власності на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , на який були втрачені правовстановлюючі документи.
На підставі рішення виконавчого комітету Каланчацької селищної ради Херсонської області №131 від 16.06.2010 року «Про встановлення права власності» позивачу ОСОБА_1 встановили право власності на житловий будинок і господарські забудови, по АДРЕСА_1 . Однак позивач за своєї правової необізнаності своєчасно не здійснив державну реєстрацію права власності та не встиг отримати свідоцтво про право власності на зазначений житловий будинок.
Факт наявності у позивача зазначеного житлового будинку підтверджується технічним паспортом виданим КП «Херсонським бюро технічної інвентаризації» ХОР від 10.023.2020 року.
За змістом ст. 328 ЦК України право набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У наведеній нормі закріплена презумпція правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, або таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.
Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, не залежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна. Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч.1 ст.321ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщенні на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни його цільового призначення.
Відповідно до ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника. Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить в зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 року в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК України (2001 року) на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 р., згідно зі статтею 377 ЦК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.
Судом також встановлено, що Орган місцевого самоврядування - Каланчацька селищна рада Херсонської області, який має повноваження щодо обліку житла в смт. Каланчак Каланчацького району Херсонської області не має будь-яких заперечень, щодо дій, направлених на визнання ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно в судому порядку, та не заперечує щодо його права власності на будинок.
Враховуючи встановлені обставини та надані суду докази, суд вважає, що позовні вимоги, заявлені ОСОБА_1 , підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 15, ст. 392 ЦК України, ч.3 ст. 200, ст.ст. 60, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , представник позивача: адвокат Кушнеренко Тамара Валеріївна, адреса: 75800, вул. Херсонська, 38, смт. Каланчак Херсонська область до Каланчацької селищної ради, адреса: 75800, вул. Херсонська, 1, смт. Каланчак, Херсонська область, ЄДРПОУ 04401003 про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі до Херсонського апеляційного суду апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Учасник справи якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Максимович І. В.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .
Представник позивача: ОСОБА_2 , місце знаходження офісу: вул. Херсонська, 38, смт. Каланчак, Херсонської області.
Відповідач: Каланчацька селищна рада Каланчацького району Херсонської області, адреса: вул. Херсонська,1, смт. Каланчак, Херсонська область, ЄДРПОУ: 04401003