Справа № 653/4106/19
Провадження № 2-а/653/24/21
іменем України
26 січня 2021 року Генічеський районний суд Херсонської області у складі головуючого судді Делалової О.М., за участю секретаря судового засідання Чаплига О.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Яковлєвої Ж.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Генічеську адміністративну справу № 653/4106/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Генічеської міської ради про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Генічеського районного суду Херсонської області з адміністративним позовом до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Генічеської міської ради, в якому просить скасувати постанову відносно неї по справі про адміністративне правопорушення № 07/80 від 06 листопада 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності та провадження у справі закрити. На обґрунтування позову позивач зазначила, що 06.11.2019 року відповідачем була винесена оскаржувана постанова, якою її (позивача) визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1360 грн., а саме за те, що нею при проведенні перевірки 29.10.2019р. в АДРЕСА_1 біля ларьку за адресою: АДРЕСА_2 було розміщено металеву огорожу з порушенням розмірів розташування, чим порушила п.11.14 Правил благоустрою м. Генічеськ. З даною постановою позивач не згодна, оскільки даної норми не порушувала, всі дозвільні документи на розміщення торгівельного павільйону нею отримані, земельна ділянка, на якій він розміщений передана за договором оренди від 01.10.2009р. строком на 49 років, огорожа встановлена на підставі висновків ВДАІ Генічеського району від 09.11.2009 року відповідно до норм ДСТУ 3587-97. Крім того, зазначила, що вона була позбавлена можливості реалізувати своє право на захист та на правову допомогу під час адміністративного провадження. При розгляді справи адміністративна комісія не заслухала її (позивача) пояснень, не дослідила інших доказів, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, що потягло неповне та необ'єктивне з'ясування обставин справи, крім того, при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: відсутність обґрунтування вини без застосування будь-яких доказів, які б підтверджували наявність або відсутність провини (особи, яка притягається до адміністративної відповідальності), що недопустимо.
Провадження по зазначеній справі було відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом в судове засідання учасників справи.
При цьому, заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від відповідача не надходило.
В судовому засідання позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позові, просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав. Крім того, відповідачем не була виконана ухвала суду від 07 грудня 2020 року про витребування доказів, а саме документів, які стали підставою для винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи та докази, які мають значення для вирішення справи, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню із наступних підстав.
Згідно із ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини третьої цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП.
Згідно вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозиція ст.152 КУпАП встановлює відповідальність, зокрема, за порушення правил благоустрою територій населених пунктів.
Судом встановлено, що 06 листопада 2019 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Генічеської міської ради винесена постанова № 07/80, якою гр. ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1360 грн., при цьому, постанова мотивована тим, що відповідно до протоколу від 29.10.2020 року №ХН 000386, складеного інспектором з благоустрою КП «Азовкомунсервіс», встановлено, що ОСОБА_1 біля ларьку за адресою: АДРЕСА_2 розмістила металеву огорожу з порушенням розмірів розташування, чим порушено вимоги п. 11.4 Правил благоустрою м. Генічеськ, за що передбачена відповідальність згідно із ст. 152 КУпАП.
Правомірність та законність винесеного суб'єктом владних повноважень рішення у формі постанови оскаржується позивачем.
Статтею 152 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері благоустрою, які, зокрема, регламентовані Законом України «Про благоустрій населених пунктів».
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів (формальний склад).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покрашення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Згідно з положеннями статті 1 цього ж Закону, територія (в населеному пункті) це сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів загального користування: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об'єктів, об'єктів промисловості, комунально-складських та інших об'єктів у межах населеного пункту.
Відповідно до ч. 2 статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані: 1) утримувати в належному стані закріплені в установленому порядку за ними території; 2) дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; 3) не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів; 4) відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів.
При цьому згідно з ч. 1 статті 16 вказаного Закону на об'єктах благоустрою категорично забороняється:
1) виконувати роботи без дозволу у разі, якщо обов'язковість його отримання передбачена законом;
2) самовільно влаштовувати городи, створювати, пошкоджувати або знищувати газони, самовільно висаджувати та знищувати дерева;
3) вивозити і звалювати в не відведених для цього місцях відходи, траву, гілки, деревину, листя, сніг;
4) складувати будівельні матеріали, конструкції, обладнання за межами будівельних майданчиків;
5) самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо;
6) встановлювати технічні засоби регулювання дорожнього руху без погодження з відповідними органами Міністерства внутрішніх справ України;
7) влаштовувати стоянки суден, катерів, інших моторних плавучих засобів у межах територій пляжів;
8) випасати худобу, вигулювати та дресирувати тварин у не відведених для цього місцях;
9) здійснювати ремонт, обслуговування та миття транспортних засобів, машин, механізмів у не відведених для цього місцях (крім випадків проведення негайного ремонту при аварійній зупинці).
У відповідності до ч.2 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою. До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративна та ігрова скульптура ; вуличні меблі (лавки, лави, столи); сходи, балюстради; паркові містки; огорожі, ворота, ґрати; інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші елементи благоустрою, визначені законодавством. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.
Суб'єктом вищевказаного адміністративного правопорушення можуть бути як громадяни, так і посадові особи.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.
Згідно п. 11.14 Правил благоустрою м. Генічеськ, затверджених рішенням Генічеської міської ради від 25.11.2011 року №257 будівництво і установлення малих архітектурних форм та елементів зовнішнього благоустрою - кіосків, павільйонів, наметів сезонних ринків, літніх кафе, огорож, зелених огорож, павільйонів на зупинках транспорту, телефонних кабін, огорож тротуарів, малих спортивних споруд, елементів благоустрою кварталів, садів, парків, рекламних тумб, стендів, щитів для газет, афіш і оголошень, світлових реклам, вивісок, установок для декоративного підсвічення пам'ятників, ліхтарів вуличного освітлення опорних стовпів допускається з дозволу виконавчого комітету і за проектами, узгодженими з відділом містобудування та архітектури (архітектором), відповідними службами міста.
З постанови № 07/80 від 06.11.2019 року вбачається, що місцем вчинення правопорушення гр. ОСОБА_1 є земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 .
Разом з тим, згідно з договором оренди земельної ділянки від 01.10.2009 року, укладеного між Генічеською міською радою (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (Орендар), Орендодавець надав Орендарю в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0030 га для розміщення торгівельного павільйону за рахунок земель роздрібної торгівлі та комерційних послуг, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . Строк дії договору 49 років.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпеченням виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами
Виходячи із норм, викладених в ст. 77 КАС України, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
При цьому, окремо слід звернути увагу на те, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 як об'єктивної так і суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, оскільки цільовим призначенням земельної ділянки, яка є місцем вчинення правопорушення, є розміщення та обслуговування об'єктів торгівлі, а відповідач не надав належних та достатніх доказів вини позивача у його вчиненні. Більш того, відповідач не довів факт встановлення огорожі за межами земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_2 , з порушенням розмірів розташування та за відсутності дозвільних документів.
З огляду на наведене, суд приймає до уваги доводи позивача, наведені ним в обґрунтування позовних вимог, як такі, що не спростовані відповідачем.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що постанова за №07/80 від 06 листопада 2019 року, винесена адміністративною комісією при виконавчому комітеті Генічеської міської ради не містить достатніх та беззаперечних доказів порушення позивачем вимог п. 11.14 Правил благоустрою міста Генічеськ та, як наслідок, вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 152 КУпАП.
Крім того, адміністративна комісія при Виконавчому комітеті Генічеської міської ради, вирішуючи питання про притягнення позивача як фізичної особи (громадянина) до адміністративної відповідальності, не враховувала обставини, наведені в ч. 2ст. 33 КУпАП, та не обґрунтувала необхідності накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу саме у максимальному розмірі.
Як наслідок, судом не встановлено, з яких саме міркувань виходив відповідач визнаючи позивача винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, та у порушенні ним вимог п.11.14 Правил благоустрою міста Генічеськ, а також яким чином давав оцінку та досліджував обставини, на підставі яких прийшов до висновку та виніс постанову за №07/80 від 06 листопада 2019 року, притягнувши позивача до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП, у зв'язку з чим та за наведених вище обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість твердження позивача про безпідставність винесеної відносно неї постанови і накладення адміністративного стягнення за відсутності в її діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем адміністративною комісією при виконавчому комітеті Генічеської міської ради не проведено всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, на підставі чого адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова №07/80 від 06 листопада 2019 року, винесена адміністративною комісією при виконавчому комітеті Генічеської міської ради відносно ОСОБА_1 , якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.152 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1360 грн.00коп., є протиправною та підлягає скасуванню, як така, що винесена суб'єктом владних повноважень в порушення вимог ст. ст. 245, 251, 280, 283 КУпАП, а справа про адміністративне правопорушення закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 6, 9, 72, 77, 132, 139, 241, 242, 244, 245, 246, 250, 255, 286, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.251,254,256,283,288,289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Генічеської міської ради про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову №07/80 від 06.11.2019 року, винесену адміністративною комісією при виконавчому комітеті Генічеської міської ради, якою ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченогост.152 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 360 грн. 00 коп.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбаченихч.ч.2, 3 ст.295 КАС України.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, яким є П'ятий апеляційний адміністративний суд через Генічеський районний суд Херсонської області.
Повний текст рішення складено 01.02.2021 року.
Суддя Генічеського районного суду О. М. Делалова