Справа № 653/1915/20
Провадження № 2/653/324/21
іменем України
26 січня 2021 року Генічеський районний суд Херсонської області в складі головуючого судді Делалової О.М., секретаря судового засідання Мироненко Т.А., представника відповідача Шкіндера О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Генічеськ в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 128 972,21 грн., яка складається з 8604,69 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 2968,60 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 110781,20 грн. пені, 500 грн. штрафу та 6117,72 грн. штрафу (процентна складова). Зазначає, що відповідач не виконував в повному обсязі умови договору від 19.08.2010 року та допустив утворення заборгованості, яку в добровільному порядку не погашає.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, свої інтереси довірила представляти в суді Шкіндеру О.А.
Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову, зазначивши про сплив позовної давності, в обґрунтування чого суду був наданий відзив на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 19.08.2010 року відповідач отримав кредит у розмірі 3200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який згодом було збільшено до 10 000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним і банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» відповідачу за кредитним договором б/н від 19.08.2010 року були надані наступні кредитні картки, а саме: № НОМЕР_1 від 19.08.2010 року з терміном дії до 03/14, № НОМЕР_2 від 03.10.2011 року з терміном дії до 05/15, № НОМЕР_3 від 26.06.2014 року з терміном дії до 03/18.
АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.
У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував.
Відповідно до ч. 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, певних змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом.
На порушення норм закону та умов договору відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, кредит та проценти за користування кредитом у визначений договором строк не повернув, у зв'язку із чим у позивача наявні підстави вимагати виконання умов договору із застосуванням встановленим цим договором правових наслідків його неналежного виконання.
Позивач посилається на розрахунок, за яким відповідач станом на 27.04.2020 року має загальну заборгованість перед банком в розмірі 128972,21 грн., яка складається з 8604,69 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 2968,60 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 110781,20 пені, 500 грн. штрафу та 6117,72 грн. штрафу (процентна складова).
Суд зазначає, що частиною 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Разом з тим, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
В справі відсутні докази укладення сторонами у відповідності до ст. 259 ЦК України договору про збільшення позовної давності в письмовій формі.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Як вбачається з виписки за договором № б/н станом на 27.04.2020 року, відповідачем було здійснено останній платіж за кредитним договором 17.05.2016 року - 1000 грн. (поповнення), а останнє зняття готівки за карткою було здійснено 23.05.2015 року в сумі 200 грн.
Крім того, відбулося автоматичне погашення простроченої заборгованості з карти № НОМЕР_4 : 14.04.2019 року в сумі 216,50 грн., 15.04.2019 року в сумі 108,25 грн., 16.04.2019 року в сумі 54,13 грн., 17.04.2019 року в сумі 50,00 грн., 18.04.2019 року в сумі 4,12 грн.
Проте, автоматичне погашення банком частини кредиту в квітні 2019 року не може слугувати підставою для переривання позовної давності, виходячи з наступного.
Підстави переривання строку позовної давності встановлені статтею 264 ЦК України.
Так, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.ч.1,3 ст.264 ЦК України). При цьому, слід враховувати, що переривання строку позовної давності можливе лише тоді, коли такий строк не закінчився.
Відповідно до п.1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, затвердженої постановою НБУ №22 від 21 січня 2004 року, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.
Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором в силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.
Бездіяльність боржника, в даному випадку, не оспорювання ним списання коштів, якщо така можливість допускається законом або договором, не може свідчити про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій. Тим більше, що таке списання здійснювалося поза його волі.
Вищезазначені обґрунтування щодо спливу строків позовної давності узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України в Постанові від 19 березня 2014 року по справі №6-14цс14, Постанові від 12 листопада 2014 року у справі №6-16цс14, та в Постанові від 8 листопада 2017 року у справі №401/6656/12-ц.
Таким чином, враховуючи ту обставину, що останній платіж відповідачем було здійснено 17.05.2016 року, а з позовом до суду банк звернувся лише 03.07.2020 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності визначеного вимогами ст. 257 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення рішення.
Вищевказані обставини свідчать про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Застосовуючи строк позовної давності, суд також враховує, що АТ КБ «ПриватБанк» не надано суду допустимих та достовірних доказів на підтвердження дотримання банком трирічного строку звернення до суду з позовом.
З огляду на викладені обставини, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» внаслідок пропуску банком строку позовної давності.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265,268 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Генічеський районний суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 01.02.2021 року.
Суддя Генічеського районного суду О. М. Делалова