Справа № 604/1125/20
Провадження № 2-а/604/9/21
01 лютого 2021 року сел. Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі :
головуючого судді Сидорак Г.Б.,
за участю: секретаря судового засідання Ілик Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діють законні представники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до Управління ДПП в Хмельницькій області, поліцейського роти №4 в Хмельницькій області ДПП Васьковича І.Ю., поліцейського роти №4 в Хмельницькій області ДПП Лівецького Д.А., про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, визнання дій поліцейських роти №4 в Хмельницькій області незаконними та протиправними, зобов'язання Управління ДПП у Хмельницькій області відшкодувати моральну та матеріальну шкоду,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить визнати дії поліцейських роти №4 в Хмельницькій області Васьковича І.Ю. та Лівецького Д.А. незаконними та протиправними, скасувати постанову серії ЕАМ №2899517 від 30.07.2020 року та зобов'язати Управління ДПП у Хмельницькій області відшкодувати моральну та матеріальну шкоду в розмірі по 300000 грн. Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діють законні представники, просять суд зобов'язати Управління ДПП у Хмельницькій області відшкодувати моральну та матеріальну шкоду в розмірі по 300000 грн кожному співпозивачу.
Позов мотивований тим, що 30 липня 2020 року відносно позивача ОСОБА_1 поліцейським першого батальйону роти №4 УПП в Хмельницькій області Васьковичем І.Ю. була винесена постанова серія ЕАМ №2899517 від 30.07.2020р. про визнання позивача винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 255 грн, відповідно до якої, ОСОБА_1 , 30.07.2020 року, о 13 годині 23 хвилин, рухаючись по автодорозі Н-03, 220 км, керував транспортним засобом OPEL ASTRA, державний номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 78 км/год у межах населеного пункту с. Соколівка, Ярмолинецького району, Хмельницької області, та перевищив дозволену швидкість руху на 28 км/год, чим порушив п. 12.4. ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Вважає, що відповідачі порушили вимоги ст.ст. 9. 280 КУпАП, Конституцію України зазначає, що перевищення швидкості було зафіксовано поза межами населеного пункту с. Соколівка, а сам прилад TruCAM ТСО 00770 не відповідає вимогам щодо засобів вимірювальної техніки, а тому покликання на такі докази в оскаржуваній постанові серії ЕАМ №2899517 від 30.07.2020р. є безпідставними, а поліцейськими зроблено хибний висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 КУпАП. Крім того, просить стягнути на його користь з Управління ДПП у Хмельницькій області відшкодування моральної та матеріальної шкоди в розмірі по 300000 грн, що мотивує втратою часу та катуванням у вигляді утримання в 30ти градусну спеку на сонці.
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діють законні представники, просять суд зобов'язати Управління ДПП у Хмельницькій області відшкодувати моральну та матеріальну шкоду в розмірі по 300000 грн кожному співпозивачу, що мотивовано втратою часу та катуванням у вигляді утримання в 30ти градусну спеку на сонці.
У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які також виступали законними представниками позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , позов підтримали, з підстав, зазначених у ньому, просили позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, подали відзив, в якому зазначили про існування нормативних підстав правомірності дій інспектора при винесенні постанови, наявність відеофіксації за допомогою приладу TruCAM ТСО 00770 перевищення швидкості транспортним засобом OPEL ASTRA, державний номерний знак НОМЕР_1 , в населеному пункті Соколівка. Вважають дії інспектора правомірними, а постанову серії ЕАМ №2899517 від 30.07.2020р. обґрунтованою, законною і такою, що не підлягає скасуванню. Щодо відшкодування шкоди зазначають, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували вимоги та розмір заподіяної шкоди. Просять в позові відмовити.
Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази та враховуючи норми чинного законодавства, прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково, виходячи з наступних підстав.
З постанови в справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №2899517 від 30 липня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 , 30.07.2020 року, о 13 годині 23 хвилин, рухаючись по автодорозі Н-03, 220 км, керував транспортним засобом OPEL ASTRA, державний номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 78 км/год у межах населеного пункту с. Соколівка, Ярмолинецького району, Хмельницької області, та перевищив дозволену швидкість руху на 28 км/год (швидкість руху зафіксовано за допомогою приладу TruCAM ТСО 00770), чим порушив п. 12.4. ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону України «Про дорожній рух»).
Пункт 1.10 ПДР визначає значення термінів, зокрема: населений пункт забудована територія, в'їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45 "Населений пункт", 5.46 "Кінець населеного пункта", 5.47 "Населений пункт", 5.48 "Кінець населеного пункта".
Водночас, п. 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема частини перша, друга, третя і п'ята статті 122.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону №580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Окрім того, частиною 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.
Частиною 3 ст. 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В розумінні ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини першої ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення, таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення, суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач в зоні дії дорожнього знаку 5.45 "населений пункт" порушив швидкісний режим, визначений п. 12.4 ПДР України більш ніж на 20 км/год. При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач покликався лише на єдиний доказ, який підтверджує обставини щодо перевищення швидкості руху транспортним засобом під керуванням позивача в зоні дії дорожнього знаку "населений пункт" це здійснення вимірювання швидкості руху приладом TruCAM ТСО 00770.
Дослідивши долучені відповідачем фотознімки та відеофіксацію приладу TruCAM ТСО 00770, судом встановлено, що вказані фотознімки та відеофіксація не містять інформації щодо місця знаходження дорожнього знаку " 5.45" "населений пункт" та зони його дії в кілометровій відмітці зазначеної автодороги.
В оскаржуваній постанові також відсутні покликання на докази місцезнаходження дорожнього знаку " 5.45" "населений пункт" та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги, що могло б дати змогу встановити фактичні обставини щодо вчинення правопорушення.
Таким чином, посилання відповідачем в оскаржуваній постанові на докази, щодо фактичної зони дії дорожнього знаку " 5.45" "населений пункт" в кілометровій відмітці вказаної автодороги є ключовим для вирішення питання щодо порушення швидкісного режиму руху транспортних засобів, визначеного п. 12.4 ПДР України більш ніж на 20 км.
За відсутності покликання відповідача в оскаржуваній постанові на зазначені докази щодо зони дії дорожнього знаку " 5.45" "населений пункт" в кілометровій відмітці вказаної автодороги, суд приходить до висновку, що зібраними доказами не підтверджуються обставини стосовно руху транспортного засобу під керуванням позивача саме в зоні дії дорожнього знаку населений пункт з перевищенням швидкості понад 20 км.
Відтак, працівник патрульної поліції, який розглянув справу, не виконав вимоги щодо посилання у постанові про накладення стягнення на докази, які в повній мірі підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення позивачем.
Стосовно ж наданої відеофіксації з нагрудних камер щодо порядку розгляду справи про порушення ПДР, то суд вказаній відеофіксації не надає правової оцінки як доказу, оскільки проведена відеофіксація та пояснення позивача не підтверджують обставин щодо зони дії дорожнього знаку "5.45" "населений пункт" в кілометровій відмітці вказаної автодороги, окрім того вказана відеофіксація не була покладена в основу прийняття оскаржуваної постанови як доказ.
Окрім того, судом враховуються положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», якою передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Дослідивши наданий відповідачами до матеріалів справи відеозапис суд встановив, що на рухомий автомобіль OPEL ASTRA, державний номерний знак НОМЕР_1 , наведено ціль та протягом приблизно 2 секунд здійснено замір швидкості. В цей момент видно значне тремтіння приладу TruCam, що може свідчити про проведення моменту фіксації швидкості автомобіля Trucam LTI20/20 з руки (рук). Така вібрація приладу TruCam, може дати більшу похибку, аніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував позивач.
Відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCam, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.
Враховуючи вищевикладені положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніка повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.
Водночас, суд зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».
Також судом враховано, що контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак "5.70"), позаяк вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону №580-VIII, згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку фіксацію повинна бути розміщена на видному місці.
Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 "Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху", інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.
Натомість, оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку "5.70", лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху в тому числі і швидкісного режиму.
За наведених обставин, оскаржувана постанова прийнята з порушенням частини 2 ст. 77 КАС України та п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України та є необґрунтованою та такою, що прийнята без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Підсумовуючи викладене в сукупності, суд прийшов до висновку, що в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відсутній, оскільки факт порушення ним вимог 12.4 ПДР України не підтверджується належними та зібраними у справі доказами, які відповідач мав би дослідити під час прийняття оскаржуваної постанови та відомості про наявність і дослідження яких повинні бути внесені до змісту такої постанови.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що постанова інспектора за таких обставин підлягає скасуванню, оскільки вона винесена без достатніх доказів, а позовна заява в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання дій поліцейських роти №4 в Хмельницькій області незаконними та протиправними, то дана вимога не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За приписами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Вказана норма Закону містить вичерпний перелік дій, які може вчинити суд при винесенні рішення і не передбачає визнання дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень незаконними та протиправними.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Управління ДПП у Хмельницькій області відшкодувати моральну та матеріальну шкоду, то дана вимога також не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд дійшов висновку, що дії інспектора щодо оформлення матеріалів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не можуть утворювати предмет публічно-правового спору, який в розумінні КАС підлягає розгляду адміністративними судами. А те, що відповідач є суб'єктом владних повноважень недостатньо для того, щоб ці правовідносини набували якості/характеру управлінських.
Відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, не може слугувати підставою для того, щоб оспорювати дії посадової особи в порядку адміністративного судочинства з метою відшкодування завданої шкоди. Вирішення ж питання про стягнення такої шкоди може вирішуватися в порядку цивільного судочинства (постанова ВС від 23.01.2020 у справі № 308/14341/15-а).
Враховуючи вищенаведене, позов підлягає до часткового задоволення.
Керуючись Законом України «Про Національну поліцію», ст.ст. 7, 9, 122, 229, 251, 280, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 6, 19, 20, 77, 229, 286, 293 КАС України, суд, -
Позов задоволити частково.
Скасувати постанову серії ЕАМ №2899517 від 30.07.2020 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діють законні представники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до Управління ДПП в Хмельницькій області, поліцейського роти №4 в Хмельницькій області ДПП Васьковича І.Ю., поліцейського роти №4 в Хмельницькій області ДПП Лівецького Д.А., про визнання дій поліцейських роти №4 в Хмельницькій області незаконними та протиправними, зобов'язання Управління ДПП у Хмельницькій області відшкодувати моральну та матеріальну шкоду - відмовити.
Стягнути з Управління ДПП в Хмельницькій області (юридична адреса провул. Коцюбинського, 35/2, м. Хмельницький, 29008) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 420,40 грн.
Рішення підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Підволочиський районний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 05.02.2021 року.
Суддя Г.Б. Сидорак