Справа № 589/2518/20
Провадження № 1-кп/589/290/21
08 лютого 2021 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілих - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представника потерпілих - адвоката ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Шостка Сумської області, громадянина України, освіта вища, одруженого, працюючого завідувачем сектору реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шосткинської міської ради, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
05.07.2020 близько 20:05 год. ОСОБА_8 , керуючи автомобілем «OРEL VECTRA» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині вул. Свободи з боку вул. Короленко в напрямку вул. Миру м. Шостка.
Рухаючись по вказаній вулиці та наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу в районі будинку № 49, ОСОБА_8 в умовах погіршення видимості внаслідок дії яскравих сонячних променів, що не мало в собі фактору раптовості, зневажив безпекою дорожнього руху, проявив неуважність, не в повній мірі оцінив та слідкував за дорожньою обстановкою, своєчасно не відреагував на її зміну при виявленні небезпеки для руху - пішохода ОСОБА_9 , яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу, не вжив заходів для зменшення швидкості (а в разі потреби зупинитись), щоб дати дорогу пішоходу, тому допустив наїзд на останню.
Внаслідок дорожньо-транспортної події ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді набряку головного мозку, в результаті важкої черепно-мозкової травми з перелом кісток черепа, крововиливами над і під оболонки головного мозку, забоєм і розміженням головного мозку, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, від яких настала смерть ОСОБА_9 .
Причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди стало порушення ОСОБА_8 вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, а саме:
п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
п. 18.1. Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Допущені водієм ОСОБА_8 порушення вимог пункту 18.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку з вчиненою дорожньо-транспортною подією та завданням потерпілій ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав в повному обсязі, щиро розкаявся та показав, що 05.07.2020 близько восьмої вечора він їхав з сином по вул. Свободи з боку вул. Короленко до вул. Миру. Їхав зі швидкістю 40-50 км/г по своїй полосі, дорога була суха, але було дуже яскраве сонячне світло, яке засліплювало. Під'їжджаючи до пішохідного переходу біля Шосткинської РДА, він, через ці засліплюючи промені сонця, не побачив ОСОБА_10 ( ОСОБА_9 ), яка переходила дорогу, та збив її. Він відразу зупинився, відвів ОСОБА_10 з дороги, вона була при свідомості, викликав «швидку». Він кожен день спілкувався з лікарями щодо її стану, придбавав ліки, оплачував операцію. Потім допомагав з похованням. Всього витратив десь 50 000 грн. Готовий відшкодовувати і моральну шкоду, але просить врахувати, що має невелику заробітну плату та наявність на утриманні двох дітей і дружини, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Перед потерпілими вибачається, йому дуже шкода, що так трапилось. Просить суворо не карати і не позбавляти прав керування, оскільки авто дуже потрібне, щоб відвозити дітей в садочок, до лікаря, тощо.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за клопотанням прокурора та за згодою обвинуваченого, захисника, потерпілих, представника судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано чи правильно учасники кримінального провадження розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, суд кваліфікує дії ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.
Як зазначив Пленум Верховного Суду України у п. 20 постанови від 23.12.2005 року "Про практику застосування судам України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень, та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водії, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, виключно позитивно характеризується за місцем проживання та за місцем роботи, має на утриманні дружину, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, та двох малолітніх синів: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.
Обставинами, які пом'якшують покарання, суд, згідно із ст. 66 КК України, визнає: повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданої шкоди.
Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання , судом не встановлено.
Враховуючи особу обвинуваченого, ступінь тяжкості вчиненого злочину, пом'якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих обставин, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який докладав зусиль для надання допомоги та відшкодування шкоди, позицію потерпілих, які вважають не доцільним позбавляти обвинуваченого волі, суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_8 слід призначити в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі, з позбавленням спеціального права керувати транспортними засобами, із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов'язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, яке буде цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину і особі обвинуваченого та буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Потерпілі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , у даному кримінальному провадженні до початку судового розгляду звернулись з цивільним позовом до обвинуваченого про стягнення з нього моральної шкоди по 250 000 грн на кожного потерпілого.
В подальшому позовні вимоги зменшили, в зв'язку з частковим відшкодуванням обвинуваченим, до 245 000 грн на кожного потерпілого.
В обґрунтування заявлених вимог потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначили, що загибла - їх єдина дитина. Донька була сильною і самостійною особистістю, повністю піклувалась про них. Зараз вони позбавлені єдиної опори і, не зважаючи на похилий вік, мають дбати про онуків, які після смерті матері перебувають у важкому психологічному стані.
Вирішуючи цивільний позов, суд приходить до наступного висновку:
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправними діями щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно п.9 Постанови Пленуму ВС України від 31.03.95 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин.
Зважаючи, що внаслідок дій обвинуваченого потерпілі втратили доньку і матір, що безумовно викликало у них страждання і моральні переживання, порушення звичайного життєвого укладу, спричинення потерпілим моральної шкоди є безсумнівним.
При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер і обсяг заподіяних моральних страждань, непоправність втрати близької людини, а тому, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 245 000 грн на кожного потерпілого обґрунтованими.
При визначенні розміру, який підлягає стягненню з обвинуваченого, суд враховує наступне:
Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV особами, відповідальність яких застрахована, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Згідно полісу № АР/7695064 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів від 22.04.2020 року ОСОБА_15 застрахував свою цивільну відповідальність у разі настання страхового випадку. Строк дії цього договору встановлений з 23.04.2020 до 22.04.2021. Згідно даного договору забезпеченим транспортним засобом є автомобіль OРEL VECTRA» реєстраційний номер НОМЕР_1 , тобто автомобіль, на якому обвинувачений вчинив ДТП.
Правомірність володіння обвинуваченим вказаним автомобілем ніким не оспорюється і доказів зворотного суду не надано.
Зазначена вище ДТП сталася в період дії даного договору страхування цивільно-правової відповідальності.
Отже, між потерпілими та обвинуваченим виникли деліктні зобов'язання із завдання шкоди внаслідок ДТП. У той же час між обвинуваченим, відповідальність якого застрахована в силу положень п.1.4 ст. 1 Закону, та страховою компанією існували договірні зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Відповідно до ст. 22 зазначеного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 27.3. ст. 27 Закону страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Судом встановлено, що відповідно до страхового полісу № АР/7695064 страховиком на момент вчинення ДТП була ПАТ «НАСК «Оранта».
Станом на 05.07.2020 мінімальна заробітна плата складала 4 723 грн. Отже, загальний розмір відшкодування моральної шкоди відповідно до п. 27.3 ст. 27 Закону становить 56 676 грн, які підлягають виплаті рівними частинами (по 14 169 грн) батькам та дітям загиблої.
З наведеного вбачається, що до стягнення з обвинуваченого на користь потерпілих на відшкодування моральної шкоди підлягає сума за вирахуванням частини, що має виплатити страховик, а саме: по 230 831 грн на кожного потерпілого.
Відповідно до ч. 1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.
Таким чином, цивільний позов прокурора Шосткинської місцевої прокуратури про стягнення з обвинуваченого на користь фінансового управління Шосткинської міської ради коштів у сумі 20 791 грн 11 к. за лікування потерпілої, підлягає задоволенню.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався і суд не вбачає підстав для його застосування.
Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування, підлягає скасуванню.
Питання речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України процесуальні витрати по справі покласти на обвинуваченого.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк - 1 рік 6 місяців, поклавши на нього обов'язки, передбачені п. 1-2 ч. 1 ст. 76 КК України:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування моральної шкоди - 230 831 грн 00 к.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 у рахунок відшкодування моральної шкоди - 230 831 грн 00 к.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_13 у рахунок відшкодування моральної шкоди - 230 831 грн 00 к.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_14 у рахунок відшкодування моральної шкоди - 230 831 грн 00 к.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь фінансового управління Шосткинської міської ради (р/р UA 178999980314020544000018536, отримувач Шосткинське УК /м. Шостка, банк отримувача - казначейство України, код 24060300, відшкодування за лікування потерпілого, МФО 899998, код 01981514) кошти у сумі 20 791 грн 11 к. за лікування ОСОБА_9 .
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 08.07.2020 у справі № 589/2138/20, провадження № 1-кс/589/1117/20.
Речові докази:
- автомобіль марки «OРEL VECTRA» реєстраційний номер НОМЕР_1 , переданий на зберігання ОСОБА_15 , - залишити останньому як законному власнику.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави 2 615 грн 20 к. в рахунок відшкодування вартості проведення судових експертиз.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шосткинський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а при оскарженні вироку - якщо його не скасовано - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинуваченому, захиснику, потерпілим роз'яснюється право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області ОСОБА_1