Справа № 589/3836/20
Провадження № 1-кп/589/362/21
05 лютого 2021 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілих - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
законного представника потерпілої - ОСОБА_6 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ромни Сумської області, громадянки України, освіта професійно-технічна, працюючої медичною сестрою КНП «Шосткинська центральна районна лікарня», зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_2
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України
03.09.2020 близько 23 год. 14 хв. ОСОБА_8 , керуючи автомобілем «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалась по проїзній частині автодороги по вул. Воронізькій м. Шостка з боку смт. Вороніж Шосткинського р-ну Сумської області.
При здійсненні повороту ліворуч на нерегульованому перехресті на вул. Сумську м. Шостка, ОСОБА_8 зневажила безпекою дорожнього руху, проявила неуважність, не в повній мірі оцінила дорожню обстановку, завчасно не виявила мотоцикл «Мusstang MT 110-2» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 разом з пасажиром ОСОБА_5 , який рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо, не переконалась в безпеці перед виконанням повороту ліворуч та не надала дорогу останньому, чим допустила зіткнення даних транспортних засобів.
Внаслідок дорожньо-транспортної події ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми з лінійним переломом пірамідки та луски скроневої кістки, контузією головного мозку легкого ступеню, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження.
Внаслідок дорожньо-транспортної події ОСОБА_5 отримала тілесне ушкодження у вигляді: закритого перелому нижньої третини лівого стегна зі зміщенням уламків, яке кваліфікується як середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди є порушення ОСОБА_8 вимог Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, а саме:
п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
п. 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
п.16.13. Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч.
Порушення водієм ОСОБА_8 пунктів 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною подією та завданням потерпілим ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесного ушкодження, ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_8 вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала в повному обсязі та показала, що 03.09.2020 пізно ввечері вона поверталась додому, рухалась на авто по вул. Воронізькій зі сторони смт. Вороніж. Заздалегідь включила покажчик повороту наліво, швидкість була не більше 15 км/г, подивилась прямо - мотоцикла не побачила і почала виконувати поворот, зосередившись на автомобілі біля 9-ї школи. Мотоцикл побачила вже за 2-3 м до зіткнення. Після зіткнення відразу викликала «швидку» та поліцію, і не давала встати потерпілому, який був дезорієнтованому стані і поривався кудись йти. Їй дуже шкода, що так трапилось, що внаслідок її неуважності постраждали потерпілі. Вона вибачалась і знову вибачається перед потерпілими. Вона постійно цікавилась станом потерпілих у своїх колег. Вона телефонувала і спілкувалась з матір'ю потерпілої. На жаль, її вибачення не сприймаються. Щодо відшкодування завданої нею шкоди - поки вона змогла відшкодувати потерпілій ОСОБА_5 лише 2000 грн, однак, це лише внаслідок свого майнового стану: з доходів в неї тільки невелика зарплата медсестри і на утриманні дитина, яку виховує сама. При вирішенні позову просить врахувати ці обставини і те, що її відповідальність застрахована.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 показав, що того дня вночі їхав на своєму мотоциклі разом з ОСОБА_5 на автозаправку по вул. Воронізькій, рухаючись з центру міста зі швидкістю 50-60 км/г. І він, і ОСОБА_5 були в шоломах. Він бачив авто обвинуваченої, бачив, що вона включила покажчик повороту, і був впевнений, що його пропустять, однак обвинувачена стала виконувати поворот і відбулось зіткнення. Заподіяну шкоду обвинувачена йому не відшкодовувала. По мірі покарання покладається на розсуд суду, однак вважає за необхідне позбавити її прав керування транспортними засобами.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за клопотанням прокурора та за згодою обвинуваченої, потерпілих, представників судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано чи правильно учасники кримінального провадження розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Допитавши обвинувачену, потерпілого, дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченої, суд кваліфікує дії ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Як зазначив Пленум Верховного Суду України у п. 20 постанови від 23.12.2005 року "Про практику застосування судам України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень, та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водії, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченій ОСОБА_8 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання та за місцем роботи, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченої.
Обставинами, які пом'якшують покарання, суд, згідно із ст. 66 КК України, визнає: повне визнання обвинуваченою своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
При цьому суд зазначає, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.
Так, обвинувачена визнала, що саме внаслідок її неуважності відбулось ДТП і потерпілі отримали ушкодження, вибачалась перед потерпілими, висловила щирий жаль, що завдала потерпілим страждання. Щодо відшкодування шкоди, як складової щирого каяття, суд має враховувати і наявність такої можливості у винної особи, та вчинення дій, спрямованих на відшкодування в межах цих можливостей.
Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання , судом не встановлено.
Враховуючи особу обвинуваченої, ступінь тяжкості вчиненого злочину, те, що злочин є необережним, пом'якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих обставин, поведінку обвинуваченої після вчинення злочину, суд вважає, що покарання обвинуваченій ОСОБА_8 слід призначити в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі, без позбавлення спеціального права керувати транспортними засобами, із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням, поклавши на неї обов'язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, яке буде цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину і особі обвинуваченої та буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Потерпіла ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні до початку судового розгляду звернулась з цивільним позовом до обвинуваченої та ПАТ «НАСК «Оранта» про стягнення з відповідачів 43 959 грн 40 к. матеріальної шкоди та 50 000 грн моральної шкоди.
Вирішуючи цивільний позов, суд приходить до наступного висновку:
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV особами, відповідальність яких застрахована, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Згідно полісу № АР/8335182 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів від 04.06.2020 року ОСОБА_8 застрахувала свою цивільну відповідальність у разі настання страхового випадку. Строк дії цього договору встановлений з 05.06.2020 до 04.06.2021. Згідно даного договору забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 , тобто автомобіль, на якому обвинувачена вчинила ДТП.
Зазначена вище ДТП сталася в період дії даного договору страхування цивільно-правової відповідальності.
Отже, між потерпілою та обвинуваченою виникли деліктні зобов'язання із завдання шкоди внаслідок ДТП. У той же час між обвинуваченою, відповідальність якої застрахована в силу положень п.1.4 ст. 1 Закону, та страховою компанією існували договірні зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Відповідно до ст. 22 зазначеного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Судом встановлено, що відповідно до страхового полісу № АР/8335182 страховиком на момент вчинення ДТП була ПАТ «НАСК «Оранта»
Представник відповідача - ПАТ «НАСК «Оранта» в судове засідання не з'явився, заяв, клопотань, відзиву на позов не надходило.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач був обізнаний про дату, місце і час судового засідання, позовну заяву страховою компанією було отримано 29.12.2020, що свідчить про достатність часу для надання своєї позиції по заявленим вимогам.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування, суд враховує наступне.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 04 липня 2018 року, покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
За змістом ч.1 ст.1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому витрати на лікування, посилене харчування, сторонній догляд.
Згідно положень ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:
шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого;
шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;
шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;
моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно до п. 24.1. ст. 24 Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Виходячи з роз'яснень, наданих у п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) при вирішенні вимог про відшкодування витрат на лікування, посилене харчування та сторонній догляд судам належить виходити з того, що розмір витрат на ліки, лікування, предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.
Отже, заявлені вимоги про відшкодування витрати на лікування потерпілої ОСОБА_5 в сумі 43 959,4 грн підлягають частковому задоволенню.
Так, обґрунтованою є сума в 38 534,6 грн, яка підтверджена належними доказами: лікарською довідкою, товарними та касовими чеками, за виключенням суми витрат на придбання мінеральної води, пакетів, витрат на массаж (в зв'язку з відсутністю підтвердження його призначення лікарями) та двох чеків, де відсутнє зазначення призначення сплачених коштів.
Відповідно до п. 12.2 ст. 12 Закону франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.
Отже сума матеріальної шкоди, завданої здоров'ю потерпілої та яка підтверджена документально, має бути стягнута на користь ОСОБА_5 , повністю покривається лімітом страхової відповідальності та має бути стягнута з цивільного відповідача ПАТ НАСК „Оранта".
Відповідно п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправними діями щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно п.9 Постанови Пленуму ВС України від 31.03.95 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин.
Зважаючи, що внаслідок дій обвинуваченої потерпілій заподіяно тілесні ушкодження, що викликало у неї фізичний біль і страждання, моральні переживання, порушення звичайного життєвого укладу спричинення потерпілій моральної шкоди є безсумнівним.
При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер і обсяг заподіяних моральних та фізичних страждань, їх тривалість і, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та стягненню до відшкодування завданої моральної шкоди - 40 000 грн.
Відповідно до ст. 26-1 Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в"пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Отже, до стягнення з ПАТ «НАСК «Оранта» на відшкодування моральної шкоди підлягає 1926,73 грн (38 534,6 х 5%).
Оскільки обвинувачена частково відшкодувала завдану неї шкоду в розмірі 2000 грн, до стягнення з останньої на користь потерпілої на відшкодування моральної шкоди належить
36 073,27 грн (40 000 - 2 000 - 1 926,73).
Запобіжний захід щодо обвинуваченої не обирався і суд не вбачає підстав для його застосування.
Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування, підлягає скасуванню.
Питання речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України процесуальні витрати по справі слід покласти на обвинувачену.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_8 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк - 1 рік 6 місяців, поклавши на неї обов'язки, передбачені п. 1-2 ч. 1 ст. 76 КК України:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_5 з ПАТ «НАСК «Оранта» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 38 534 грн 60 к., у рахунок відшкодування моральної шкоди - 1 926 грн 73 к., загалом визначивши до стягнення 40 461 грн 33 к.
Стягнути на користь ОСОБА_5 з ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 36 073 грн 27 к.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 08.09.2020 у справі № 589/2994/20, провадження № 1-кс/589/1416/20.
Речові докази:
- автомобіль марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , переданий на зберігання ОСОБА_8 , - залишити останній як законному власнику;
- мотоцикл «Мusstang MT 110-2» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що зберігається в Шосткинському РУП ГУНП в Сумській області, - повернути ОСОБА_4 , як законному власнику.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави 3 595 грн 90 к. в рахунок відшкодування вартості проведених автотехнічних та трасологічних судових експертиз.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шосткинський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а при оскарженні вироку - якщо його не скасовано - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинуваченому, потерпілому роз'яснюється право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області ОСОБА_1