Справа № 588/1947/20
Провадження № 3/588/11/21
08 лютого 2021 року м. Тростянець
Суддя Тростянецького районного суду Сумської області Огієнко О. О., за участю: секретаря судового засідання Лободи Т.С., захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Дробахи А.Е.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за матеріалами, що надійшли з Тростянецького відділення поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Ісківці Лохвицького району Полтавської області, громадянку України, працюючу консультантом супермаркету «ТА-ДА» у ФОП ОСОБА_2 , зареєстровану та проживаючу по АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася,
за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 040477 від 11.12.2020 ОСОБА_1 , 11.12.2020 о 14 год. 50 хв. будучи виконуючою обов'язки адміністратора супермаркету «ТА-ДА», розташованого у м. Тростянець по вул. Вознесенська, 1, не контролювала визначену дистанцію 1,5 метри на одну особу, біля каси, чим порушила постанову Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 із внесеними змінами від 11.11.2020 №1100. Вказане порушення дільничним офіцером поліції Тростянецького відділення поліції ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, але подала письмові пояснення у яких просила справу розглянути без її участі та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу правопорушення, оскільки вона є звичайним працівником, консультантом супермаркету, розташованого у м. Тростянець по вул. Вознесенська, 1, та не здійснює підприємницької діяльності за вказаною адресою. До письмових пояснень ОСОБА_1 додала цивільно-правовий договір №7/07 від 07.12.2020 відповідно до якого остання зобов'язалася надати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 послуги (роботи) - консультування клієнтів супермаркету розташованого у АДРЕСА_2 .
Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвокат Дробаха А.Е., у судовому засіданні просив суд закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП з тих підстав, що ОСОБА_1 є найманим працівником фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та до протоколу про адміністративне правопорушення не додано доказів, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання, яка обслуговує відвідувачів або на неї покладено обов'язки щодо додержання правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм. Також захисник звернув увагу на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення наявні виправлення, що суперечить Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції. Крім того, захисник зазначив, що відсутні докази недотримання дистанції 1,5 метри між особами.
Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові докази у справі, вважаю, що вина ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП не була доведена поза розумним сумнівом зважаючи на таке.
Відповідно до ч.1 ст.44-3 КУпАП, відповідальність за цією статтею настає за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами".
Зазначена норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Відповідно до положень ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» від 22 липня 2020 року №641 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 грудня 2020 року на території України продовжено карантин, встановлений постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Вказана постанова КМУ від 22.07.2020 року №641 неодноразово зазнавала змін і доповнень та у редакції станом на момент вчинення діяння, зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення, яке розглядається судом передбачала в окремих підпунктах 21 вид заборон на період дії карантину, а також рекомендації органам виконавчої влади, іншим державним органам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності.
У протоколі про адміністративне правопорушення складеному відносно ОСОБА_1 зазначено, що остання не контролювала визначену дистанцію 1,5 метри на одну особу, біля каси, чим порушила постанову Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 із внесеними змінами від 11.11.2020 №1100, але разом з тим, не зазначено конкретну норму указаного нормативного акту (пункт, підпункт), яка установлює вимогу здійснення такого контролю. Отже, фабула події адміністративного правопорушення, викладена в протоколі, не містить чіткого посилання на правові норми, які поліцейський ОСОБА_3 вважає порушеними.
Згідно п. 39 постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 в редакції чинній станом на 11.12.2020 органам виконавчої влади, іншим державним органам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності було рекомендовано забезпечити, серед іншого також і встановлення відстані у при касовій та касовій зонах закладу торгівлі між особами (за винятком покупця і продавця) не менше ніж 1,5 метра та/або наявність між ними відповідних захисних екранів. Отже фактично ОСОБА_1 обвинувачується у порушенні вказаної рекомендації, виконання якої покладається на суб'єкта господарювання.
Поняття суб'єкта господарювання визначенні ст. 55 ГК України, а саме суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків,передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 є виконуючою обов'язки адміністратора супермаркету « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого у АДРЕСА_2 , але до протоколу не додано доказів на підтвердження відповідних повноважень останньої.
Із цивільно-правового договору №7/07 від 07.12.2020, наданого ОСОБА_1 , вбачається, що остання зобов'язалася надати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 послуги (роботи) - консультування клієнтів супермаркету розташованого у АДРЕСА_2 (а.с. 43).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей та документів, а також іншими документами.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події, складу адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Як вбачається з матеріалів справи, працівниками поліції у якості доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП до протоколу про адміністративне правопорушення додано роздрукований фотознімок, дослідивши який суд не приймає його як належний та допустимий доказ, оскільки з нього неможливо встановити у який саме час та у якому місці його було зроблено.
Будь-яких інших належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 зазначеного адміністративного правопорушення працівниками поліції не надано.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово посилався на те, що провадження у справах про адміністративне правопорушення, за гарантіями може прирівнюватися з кримінальним для цілей застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.39 рішення «Лучанінова проти України» від 09.09.2011 року (заява №16347/02), п.1 резолютивної частини рішення «Швидка проти України від 30.10.2014 року (заява №17888/12)), обґрунтовуючи їх, зокрема, як характером законодавчого положення, яке порушувалося (КУпАП), так і профілактичною та каральною метою стягнень, передбачених цим положенням.
Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Приймаючи до уваги те, що у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, суд приходить до висновку про відсутність в її діях складу вказаного правопорушення, у зв'язку з чим провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
На підставі викладеного та керуючись ст. 44-3, 247, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О. О. Огієнко