Справа № 592/13420/20
Провадження № 3/592/24/21
05 лютого 2021 року м.Суми
Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Шияновська Т.В., з участю адвоката Грищенка Д.М., розглянувши в судовому засіданні в залі суду матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Йорданії, мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого,
за ч.1 ст.130 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №ДПР18 №039622, 20 листопада 2020 року о 22 год. 39 хв. водій ОСОБА_1 в м. Суми по вул. Чорновола, в районі будинку 105 керував транспортним засобом «BMW 318 CI», н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів), огляд на стан алкогольного сп'яніння, проведеного поліцейським на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного засобу приладу «Alcotest Drager 6820» (результат позитивний 0,58 проміле), з результатом огляду водій був не згоден, та в присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило. За таких обставин, суд, керуючись ст.268 КУпАП, вважає за можливе розглянути дану справу про адміністративне правопорушення за його відсутності.
В судовому засіданні захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності з мотивів, наведених в письмовому клопотанні, заперечив вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. Зазначив, що при складанні протоколу працівниками поліції не вірно зазначено ім'я особи « ОСОБА_1 » замість « ОСОБА_1 ». Він є громадянином Йорданії, не володіє українською мовою, проте перекладачем забезпечений не був. Встановлений законодавством порядок проходження огляду був порушений, оскільки ОСОБА_1 , не погодившись з результатами огляду на місці, наполягав на проведенні огляду в закладі охорони здоров'я, через деякий час після ввімкнення відеозапису він вже відмовився їхати до лікарні. За відсутності безперервного відеозапису обставин спілкування з поліцейськими, викладене свідчить про відсутність усвідомленої відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, а відповідно і про відсутність ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Просив провадження в справі закрити.
Заслухавши пояснення адвоката та дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст.ст.245,251,252,280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне та вмотивоване рішення.
Відповідно до ст.62 Конституції України, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Приписами ст.129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини. Враховуючи рішення Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування ст.32 Конвенції, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумцій щодо фактів.
Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в адміністративній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог КУпАП. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в судовому процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Згідно практики Європейського Суду з прав людини, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов'язана доводити свою невинуватість.
Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за ст.130 КУпАП настає в т.ч. за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, для встановлення в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, необхідно встановити, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, на вимогу працівника поліції відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до вимог п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за статтею 130 КпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, що особа яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 є громадянином Йорданії, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення та підтверджується копією посвідки на тимчасове проживання на території України, яка міститься в матеріалах справи.
З переглянутого судом відеозапису з нагрудної камери інспектора поліції вбачається, що 20 листопада 2020 року ОСОБА_1 виконав вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу, надав посвідчення водія та повідомив проте, що не розуміє української мови. Натомість працівник поліції здійснював переклад обставин, які підлягали з'ясуванню під час висунення вимоги ОСОБА_1 про проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння та під час складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення на російську мову.
Суд зауважує, що згідно ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право, в тому числі, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження.
Відповідно до глави 21 КУпАП перекладач є особою, яка бере участь в справі про адміністративне правопорушення. Перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. Перекладач зобов'язаний з'явитися на виклик органу (посадової особи) і зробити повно й точно доручений йому переклад.
Отже перекладач є учасником провадження, наділений передбаченими законом правами та обов'язками, несе кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків перекладача, засвідчує переклад процесуальних документів провадження.
У Постанові Верховного суду від 08 листопада 2018 року у справі №750/8187/16-а, адміністративне провадження №К/9901/12298/18, К/9901/12303/18 викладена правова позиція, згідно якої «правовий статус іноземця передбачає обов'язок суб'єктів владних повноважень забезпечити йому реальну можливість реалізувати свої права, зокрема право на перекладача, яке перебуває у взаємозв'язку з правом знати за що він притягається до адміністративної відповідальності і яка саме санкція до нього застосовується, оскільки від цього безпосередньо залежить наявність у нього чіткої практичної можливості оскаржити дії, які становлять втручання в його права. Крім того, право іноземця на допомогу перекладача у відношенні осіб, що не є громадянами країни, в якій вони перебувають, регламентовано не тільки внутрішніми нормативно-правовими актами України, а й пунктом 1 статті 5 Декларації про права людини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 13 грудня 1985 року на виконання Міжнародних пактів про права людини, що ратифіковані Україною. Також Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово наголошував на важливість забезпечення права особи на перекладача».
Можливість одержувати допомогу перекладача є одним із принципів, визначених у ст.6 Європейської конвенції з прав людини, яку ратифіковано Верховною Радою України 17 липня 1997 року і відповідні суб'єкти владних повноважень на вправі перебирати на себе обов'язки перекладача, користуватися його правами та нести відповідальність (подібна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду від 29 липня 2020 року у справі № 331/706/19, провадження № 51-1993км20.
Крім того, відповідно до п.12 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України №1376 від 06 листопада 2015 року, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення та пояснення по суті адміністративного правопорушення, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови підписати його. У разі, якщо особа, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, не володіє українською мовою, протокол про адміністративне правопорушення складається за участю перекладача.
Особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 роз'яснювались його права (в тому числі і право на перекладача) під час складання протоколу, а не тільки під час судового розгляду, йому не було запропоновано залучити перекладача і він не висловлював заперечень (не відмовлялась) від перекладача у даному випадку. З наявних у справі доказів також не вбачається, що ОСОБА_1 взагалі було роз'яснено зміст, порядок та форми проведення огляду на стан сп'яніння, а також правові наслідки відмови від його проходження. Оскільки обов'язок забезпечення особі реальної можливості реалізації її прав, зокрема права на перекладача, перебуває у взаємозв'язку із правом знати, за що він може бути притягнутий до адміністративної відповідальності і яка саме санкція до нього може бути застосована, твердження про усвідомлену відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду не знайшли підтвердження у судовому засіданні.
Зважаючи також на те, що, як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 після незгоди з результатами огляду з використанням спеціальних технічних засобів не відмовляється від проходження огляду у закладі охорони здоров'я, а навпаки - погоджується прослідувати до лікарні. І вже з наступного фрагменту відео, через 7 хвилин, вбачається, що ОСОБА_1 відмовляється їхати до лікарні.
Проте, відеозапис з нагрудних камер поліцейських є фрагментарним, не інформативним, оскільки з перегляду не можливо однозначно встановити обставин спілкування ОСОБА_1 з поліцейськими, факту дотримання процедури направлення водія для проведення огляду на стан сп'яніння та складання адміністративного протоколу.
Згідно вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення визнаються будь-які фактичні дані, на основі яких саме у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, а тому врахування доказів, одержаних з порушенням закону не допускається.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Відтак, протокол не може бути визнаний належним доказом, оскільки не підтверджує факту відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду.
З письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачається, що в їх присутності водій ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, результат «Alcotest Drager 6820» позитивний 0,58 проміле, з яким водій не погодився, прослідувати в найближчий медичний заклад категорично відмовився.
Вказані пояснення свідків є неконкретними, формальними, оскільки з їх змісту неможливо встановити, у який спосіб ОСОБА_1 пропонували пройти огляд на стан сп'яніння.
Крім того, з відеозапису вбачається, що в присутності вказаних свідків ОСОБА_1 не погодився з результатами тесту Драгер на місці та погодився проїхати до лікарні.
Відповідно до ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Таким чином, уповноваженим органом не доведено усвідомленої відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, що є порушенням ПДР, яке тягне адміністративну відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, тобто не доведено наявності у діях особи ознак об'єктивної сторони інкримінованого правопорушення та підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Статтею 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що на час розгляду справи доказів наявності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 суду не надано, то провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст.ст.130 ч.1, 247 п.1, 283,284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення через Ковпаківський районний суд м. Суми.
Суддя Т.В. Шияновська