Справа № 135/430/20
Провадження № 1-кп/135/20/21
іменем України
03.02.2021 Ладижинський міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020020070000004, по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, незаміжньої, з неповною загальною середньою освітою, працюючої продавцем продовольчих товарів магазину «Сільпо» м. Київ, не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,
08 січня 2020 року, близько 14 години 15 хвилин згідно наказу тимчасово виконуючого обов'язки начальника Ладижинського відділення поліції Бершадського відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області ОСОБА_7 №5 від 08.01.2020 «Про забезпечення публічної безпеки та порядку під час спільного рейду з працівником відділу у справах дітей», працівник правоохоронного органу - інспектор з ювенальної превенції сектору превенції Ладижинського відділення поліції Бершадського відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області ОСОБА_6 спільно з представниками відділу у справах дітей Ладижинської міської ради, виконуючи свої службові обов'язки, а саме: відповідно до ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», ст. 5 ЗУ «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», здійснювала превентивну і профілактичну діяльність спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень з метою виявлення батьків, які ухиляються від виконання, передбачених законодавством, обов'язків щодо створення належних умов для життя, навчання та виховання дітей, перевіряла стан виконання батьківських обов'язків ОСОБА_4 по догляду за своїми дітьми: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Перебуваючи в приміщенні квартири, де проживає ОСОБА_4 зі своїми дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , пред'явивши службове посвідчення, намагалась заспокоїти ОСОБА_4 , яка висловлювалась нецензурною лайкою в її адресу та адресу представників відділу у справах дітей. Однак, ОСОБА_4 , не реагуючи на зауваження ОСОБА_6 , умисно нанесла удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_6 , після чого лівою рукою схопила за коси та нанесла кулаком правої руки ще два удари в обличчя останньої, чим заподіяла ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді синця розташованого в ділянці нижнього повіка лівого ока з переходом на вилицю, що згідно висновку експерта №5 від 09.01.2020 відносяться до легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 винність у вчиненні кримінального правопорушення не визнала. Повідомила, що сама утримує та виховує дітей, через важкі обставини змушена багато працювати, тому не може приділяти достатньо уваги дітям. В 2017 році їх сім?єю зацікавилась служба у справах дітей. Тричі спілкувалась з ними стосовно виховання старшої доньки. В 2020 році на Різдво посварилась з дочкою ОСОБА_10 , вдарила її по обличчю. Вранці 8 січня її розбудила дочка, сказала, що піде гуляти з братом ОСОБА_11 . Вона дозволила. В обід їх не було. Подзвонила їй, а дочка сказала, що не повернеться додому. Згодом ОСОБА_11 привів чоловік старшої дочки ОСОБА_12 . Вона лягла відпочивати з ОСОБА_11 . Прокинулась від крику матері про те, що ОСОБА_11 забирають. Вибігши з кімнати побачила ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , яких знала раніше. Вони почали її провокувати, сказали, що забрали дитину. Сина вже не бачила в квартирі. Хотіла вибігти з квартири, але її не пускали, відштовхнули до ОСОБА_6 , яка їй закрутила руку за спину, взяла за волосся, тримала , доки не приїхав наряд поліції. Коли приїхав наряд поліції, поїхала з ними в відділ поліції, сказали, що син напевно там. Телефонувала на номер 102, повідомляла, що викрали дитину. Не могла знайти дитину. Наступного ранку пішла в прокуратуру. Згодом вияснила, що діти в ОСОБА_15 , пішла до неї забирати дітей. Там їй дитину не віддавали, доки не прийшли працівники соціальної служби. Старша дочка теж була в ОСОБА_16 . Забрала сина, сумку з горою речей і поїхала додому. Вказала, що її мати не відчиняла дверей квартири в той день, коли забрали сина, не впускала ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , двері в квартиру були відчинені і вони самі зайшли. Вказала, що цивільний позов не визнає через недоведеність. Зазначила, що скандал був в квартирі, але ОСОБА_18 не чіпала. ОСОБА_17 чи ОСОБА_13 штовхнули її в бік ОСОБА_6 , яка заломала їй праву руку, тому не могла її вдарити. З ОСОБА_19 колись зустрічалась, але він не є батьком її дітей, він вживав наркотики, раніше судимий. Його мати ОСОБА_15 не брала участі у вихованні дітей. На запитання прокурора повідомила, що коли був скандал, її мати сиділа в кріслі в кімнаті, бо її боліла спина. Де знаходяться її діти їй сказали того ж дня в поліції. ОСОБА_18 раніше не знала, вперше її побачила, не знала, що вона працівник поліції, бо вона була без форми. Речі сина, які вона забрала із сумкою від ОСОБА_20 , були зібрані в її квартирі, знаходились по різних кімнатах, частина речей знаходилась в її кімнаті в шафі. Припускає, що речі брата могла заздалегідь зібрати дочка ОСОБА_21 . Вказала, що ОСОБА_22 спілкувалась з ОСОБА_23 на гуртках на «Спадщині», ходила до неї в гості. Хоча вона забороняла дочці спілкуватись із ОСОБА_24 . Її мати не спілкувалась з ОСОБА_25 , ніяких відносин не підтримувала.
Незважаючи на те, що обвинувачена не визнала себе винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, її винуватість повністю доведена в судовому засіданні сукупністю досліджених та перевірених доказів.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 показала, що раніше була знайома їз ОСОБА_4 , оскільки неодноразово відвідувала її сім?ю, яка знаходилась на обліку як така, що перебуває у складних життєвих обставинах. Була в квартирі ОСОБА_4 із працівниками відділу у справах дітей, оскільки надходили заяви про неналежне виконання ОСОБА_4 батьківських обов'язків, ОСОБА_26 застали 1 раз десь в 2019 році. 08.01.2020 в обідню пору надійшов лист з відділу у справах дітей Ладижинської міської ради щодо необхідності перевірки повідомлення про неналежне виховання дітей. Вихід на місце доручили їй, оскільки вона працює інспектором з ювенальної превенції та входить до її обов?язків. Звернулась ОСОБА_15 , яка є бабусею дітей ОСОБА_4 , про те, що остання вчинила насильство щодо дітей, вдарила дочку та сина. Тому екстрено вирішили відвідати сім?ю ОСОБА_4 , щоб перевірити чи не загрожує будь-що життю та здоров?ю дітей. До квартири пішли разом із ОСОБА_27 та ОСОБА_14 , з ними була також ОСОБА_15 . Двері квартири їм відкрила мати ОСОБА_4 - ОСОБА_28 , запитали чи можна увійти, вона їх впустила. Запитали де ОСОБА_4 ОСОБА_28 вказала, що спить бо в стані сп?яніння. Вони стояли в коридорі, далі не йшли. ОСОБА_15 запитала в ОСОБА_28 чи можна, щоб дитина пішла з нею. ОСОБА_28 дозволила. ОСОБА_15 почала збирати дитину, одягнула і вивела з квартири, при цьому ОСОБА_28 допомагала шукати одяг, виносила деякі речі з кімнати. Попросили ОСОБА_28 , щоб вона покликала дочку. ОСОБА_4 вибігла з кімнати. Вона не була у формі, показала їй посвідчення, а ОСОБА_4 погрожувала їм, кричала, нецензурно виражалась, обзивала. Була із ознаками сп?яніння. Вони заспокоювали її, але та не давала можливості щось сказати. Зненацька ОСОБА_4 нанесла їй удар правою рукою в ліву частину обличчя, потім взяла за волосся і двічі вдарила в праву частину обличчя. Вона стримувала ОСОБА_4 , їй допомагали ОСОБА_27 і ОСОБА_14 . Викликали наряд поліції, ОСОБА_4 забрали на освідування. Після чого в відділі поліції склала протокол на ОСОБА_4 , спілкувалась з нею, а вона не могла заспокоїтись. Зазначила, що діти ОСОБА_4 знають ОСОБА_15 як бабусю. Раніше при спілкуванні ОСОБА_4 сама розповідала, що батьком дітей є син ОСОБА_15 . ОСОБА_15 казала, що раніше діти в неї іноді ночували, приходили в гості. В квартирі вона не вмішувалась в розмову двох бабусь. Дитину не відбирали, вона сама пішла до бабусі ОСОБА_15 . Обидві бабусі узгодили між собою, що діти підуть до ОСОБА_15 , яка живе недалеко, а дочка ОСОБА_29 в цей час вже була у неї. Потерпіла підтримала пред'явлений по справі цивільний позов, посилаючись на викладені в ньому обставини.
Свідок ОСОБА_14 суду показала, що працює спеціалістом відділу в справах дітей Ладижинської міської ради. Раніше знала ОСОБА_4 , оскільки її сім?я перебувала на обліку у відділі десь у 2018-2019 роках як така, що перебуває у складних життєвих обставинах. Підставою для взяття на облік було ухилення матері від належного виконання обов'язків по вихованню трьох дітей, старша дочка не хотіла проживати з матір?ю. 08.01.2020 до відділу звернулась ОСОБА_15 , яка є бабусею доньки ОСОБА_4 .. Прийшла у відділ з дівчинкою, яка казала, що її побила мати на Різдво 7 січня, бо вона заступилась за меншого брата. Для перевірки на місці, викликали поліцію, з ними до квартири пішла ОСОБА_6 . Двері в квартиру відчинила мати ОСОБА_4 . Вони представились і вона дозволила їм зайти в квартиру. Дитині запропонували піти до бабусі ОСОБА_15 , дитина її впізнала і пішла сама до неї. Мати ОСОБА_4 в цей час знаходилась в коридорі, не заперечувала, щоб дитина пішла до другої бабусі. З січня 2020 року з ОСОБА_15 проживає дочка ОСОБА_4 - ОСОБА_21 , яка каже до неї бабуся. Дитину не мали вилучати в матері, хотіли лише порозмовляти з нею з приводу виховання дітей. ОСОБА_28 пішла будити ОСОБА_4 . Із однієї з кімнат вийшла ОСОБА_4 . ОСОБА_6 була без форми, але представлялась як працівник поліції. Чи показувала вона посвідчення не пам?ятає. ОСОБА_4 лаялась, кричала, підійшла до ОСОБА_6 , яка була до неї найближче і 2 чи 3 рази руками вдаряла по обличчю. ОСОБА_6 почала тримати ОСОБА_4 , щоб та її не била. Вони з ОСОБА_27 відтягували ОСОБА_4 від ОСОБА_6 . Викликали групу поліції. Після інциденту в ОСОБА_6 бачила червоні плями на обличчі.
Свідок ОСОБА_27 суду показала, що працює начальником відділу в справах дітей Ладижинської міської ради. Раніше знала ОСОБА_4 , оскільки її сім?я знаходилась на обліку у відділі як така, що перебуває у складних життєвих обставинах. 08.01.2020 до них прийшла ОСОБА_15 із дитиною ОСОБА_21 , повідомили, що 7 січня ОСОБА_4 нанесла ушкодження Глібу і ОСОБА_21 , дівчинка плакала, була налякана. Вони невідкладно звернулись в поліцію, де до них залучили ОСОБА_6 , щоб вийти на місце проживання дітей. Прийшли до квартири, постукали, їм відчинила ОСОБА_28 , вони представились, з її дозволу зайшли в квартиру. ОСОБА_28 сказала, що дочка спить. В коридор вибіг хлопчик, ОСОБА_15 запропонувала йому піти з нею, він погодився, одягнули дитину, взяли наготовлені речі і дитина пішла з ОСОБА_15 . ОСОБА_28 розбудила дочку, сказала що ОСОБА_30 забрала дитину. В коридор вибігла ОСОБА_4 . ОСОБА_6 представилась як працівник поліції, вони не встигли представитись, але переконані, що ОСОБА_4 їх знає, бо вони були в них, зустрічались по роботі. Хотіли поспілкуватись із нею, але ОСОБА_4 не дала можливості їм будь-що сказати, нанесла декілька ударів по обличчю ОСОБА_6 . Вони з ОСОБА_14 стримували її, відтягали за руки. ОСОБА_6 теж стримувала ОСОБА_4 , щоб та її не била. Викликали патруль поліції, які згодом приїхали і забрали ОСОБА_4 на освідування. Свідок вказала, що місто невелике, раніше з?ясовували життєві обставини сім?ї, їм було відомо, що син ОСОБА_15 проживав з ОСОБА_4 , дівчинка ОСОБА_21 живе з ОСОБА_15 .. Відібрання дитини не здійснювали, дитя пішло із бабусею, наступного дня дитину передали матері. Оскільки мати спала, це було спільне рішення двох бабусь, ОСОБА_28 їм не перечила, допомагала, давала речі щоб одягнути хлопчика.
Свідок ОСОБА_15 суду показала, що працює в навчально-виробничому центрі «Спадщина». Її син ОСОБА_31 тривалий час проживав разом із ОСОБА_4 , з якою зараз стосунки не підтримує. Під час їх спільного проживання в ОСОБА_4 народилась дочка ОСОБА_9 , також є син ОСОБА_32 . Її син каже, що ОСОБА_32 теж його дитина. На даний час ОСОБА_21 живе з нею більше 10 місяців, бо не хоче проживати із матір?ю. Гліб раніше в них був і ночував. Якось до неї прибігла ОСОБА_21 і сказала, щоб врятувати ОСОБА_11 , бо мати його била, а вона хотіла його захистити і мати вдарила її теж. Вони пішли в службу у справах дітей, ті викликали поліцію. Вона з двома працівниками служби у справах дітей, поліцейською ОСОБА_6 пішли дивитись що сталось із дитиною. Постукали в двері. Їм відчинила ОСОБА_28 . Запитали чи можна зайти, ОСОБА_28 їх впустила. Вибіг ОСОБА_32 , вона запитала, чи хоче він піти до неї до папи, він погодився. Сказала так, бо хотіла на певний час забрати дитину з квартири з собою, доки працівники відділу не поспілкуються із ОСОБА_4 , щоб не налякалась дитина. Вона сама одягала ОСОБА_11 , куртку і ботінки дала ОСОБА_28 , взяли сумку з речами. Вони з дитиною пішли з квартири до неї додому. Діти їй розповідали, що ОСОБА_4 їх била. Онуки звертаються до неї як до бабусі. Гліб раніше в них був і ночував. Раніше вона теж зверталась у службу в справах дітей, щоб їх захистити.
Свідок ОСОБА_28 суду показала, що проживає в квартирі разом із дочкою ОСОБА_4 та її дітьми. Одного дня вона сиділа в кріслі, дивилась телевізор, перед цим в її дочки були гості, вони щось святкували. Двері в квартиру були відчинені. В квартиру хтось зайшов, вона гукнула, щоб ішли до неї, бо їй важко вставати. Зайшла комісія, впізнала, що це працівники відділу захисту прав дітей, стояли в коридорі на порозі до її кімнати. Сказали, що відведуть дитину до бабусі ОСОБА_15 , хоча по документах вона не є бабою. Вона заперечила, бо за дитину відповідальна її дочка. Глєб був в кімнаті матері, потім вони почали одягати його. Дитину вивели надвір. В квартирі ОСОБА_15 того дня взагалі не бачила. Напевно дитину віддали бабушці, бо сказали, що прийшли з нею. Пішла в кімнату до дочки, розбудила її. Та миттю скочила, як почула, що забирають сина. Комісії вже не бачила, бо була в себе в кімнаті, а не в коридорі, сиділа в себе в кімнаті, бо заболіла спина. Чула як вони прижали ОСОБА_33 до шафи. ОСОБА_34 в її кімнаті тримала її дочку за коси, доки не приїхала поліція. В дочки не було тілесних ушкоджень. Вказала, що ніколи б не віддала внука, не знала, що там був працівник поліції. До цього служба в справах дітей навідувалась до них десь три роки тому. Відносини дітей з дочкою нормальні. Того дня онука ОСОБА_10 пішла до іншої бубусі. Вона розповіла їй потім, що мати її вдарила десь на Різдво. В Глєба не було синців, її дочка випадково його зачепила. Зазначила, що ОСОБА_15 є матір?ю батька дітей, з яким її дочка разом проживала і в цей час народились діти. Вказала, що раніше діти ніколи не ночували в ОСОБА_15 , не ходили до неї в гості. Хоча Влада зараз проживає з ОСОБА_15 .
Суд критично сприймає покази свідка ОСОБА_28 , яка є матір?ю обвинуваченої, в частині того, що вона вказувала, що не дозволяла працівникам відділу у справах дітей та працівнику поліції зайти до квартири, оскільки це суперечить показам інших свідків та потерпілої. Окрім того, суд враховує і суперечність між показами свідка ОСОБА_28 , яка вказувала, що взагалі не бачила в квартирі ОСОБА_15 , що спростовано показами свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_27 , ОСОБА_15 , потерпілої ОСОБА_6 , які вказували, що хлопчик ОСОБА_32 погодився піти до ОСОБА_15 , яка в квартирі з ним розмовляла, одягала. Окрім цього, критично суд сприймає покази свідка ОСОБА_28 , зокрема і через суперечність в показах в тому, що вона вказує, що відносини між дітьми та ОСОБА_4 є нормальними, при цьому одночасно зазначає, що її онука ОСОБА_21 не проживає з матір?ю, а пішла жити до іншої бабусі.
Винуватість ОСОБА_4 підтверджується також дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.
Із заяви ОСОБА_35 надісланої міському голові ОСОБА_36 від 08.01.2020 вбачається, що вона просить взяти на контроль сім'ю ОСОБА_37 , так як ОСОБА_4 07.01.2020 побила дітей ОСОБА_38 та ОСОБА_39 , діти голодні, вона не працює, систематично пиячить.
З повідомлення надісланого начальнику Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_40 №7 від 08.01.2020 вбачається, що начальник міського відділу у справах дітей ОСОБА_27 просить виділити інспектора ювенальної превенції сектору превенції Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 , у зв'язку з необхідністю спільного виходу з працівниками відділу у справах дітей Ладижинської міської ради за місцем проживання сім'ї ОСОБА_4 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , яка за заявою ОСОБА_35 жорстоко поводиться зі своїми дітьми: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Із копії свідоцтв про народження дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначено, що матір?ю дітей є ОСОБА_4 , батьком дітей зазначено ОСОБА_41 .
З копії протоколу серії АПР18 №197041 від 08.01.2020 складеного інспектором з ЮПСП Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 вбачається, що 07.01.2020 о 19 год. 20 хв. ОСОБА_4 за місцем проживання: АДРЕСА_1 , вчинила відносно своєї малолітньої доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , насильство, а саме: вдарила по обличчю і по переносиці, чим спричинила фізичний біль, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
З копії постанови Ладижинського міського суду Вінницької області від 09.01.2020 вбачається, що ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, за подіями, викладеним в протоколі, та накладено на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн.
З рапорта інспектора з ЮП СП Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 від 08.01.2020 вбачається, що 08.01.2020 при відвідуванні спільно з працівниками відділу у справах дітей сім'ї ОСОБА_4 , жительки АДРЕСА_1 , їй було нанесено ОСОБА_4 тілесні ушкодження.
З наказу №5 від 08.01.2020 виданого т.в.о.начальника Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_7 вбачається, що інспектору ЮП СП Ладижинського ВП капітану поліції ОСОБА_6 було наказано забезпечити публічну безпеку та порядок з метою проведення спільного рейду з працівником відділу у справах дітей Ладижинської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 в сім'ї ОСОБА_4 , яка жорстоко поводиться з дітьми.
З посадової інструкції інспектора ЮП СП Ладижинського ВП капітана поліції ОСОБА_6 затвердженої 02.01.2020 вбачається, що інспектор має повноваження спільно з зацікавленими службами та відомствами здійснювати рейди по перевірці сімей, які опинились в складних життєвих обставинах, виявляє батьків, які не займаються вихованням своїх дітей та злісно ухиляються від виконання покладених батьківських обов'язків. Складати протоколи про адміністративні правопорушення, вчинені неповнолітніми та відносно них, а у передбачених законодавством випадках також про накладення стягнення на їх батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), які не виконують обов'язків щодо виховання та навчання неповнолітніх.
З копії карти амбулаторного медичного огляду та висновку №6 від 08.01.2020 КП «Ладижинська міська лікарня» вбачається, що ОСОБА_4 08.01.2020 о 15 год. 40 хв. від проходження медичного огляду відмовилась. ОСОБА_4 перебувала в КП «Ладижинська міська лікарня» не охайна, одяг брудний, збуджена, агресивна, плаксива, настрій не стійкий, мова не чітка, хода хитлива.
З висновку експерта №5 від 09.01.2020 вбачається, що у ОСОБА_6 наявні тілесні ушкодження у вигляді синця розташованого в ділянці нижнього повіка лівого ока з переходом на вилицю. Синець такого характеру у ОСОБА_6 утворився від дії твердого (твердих) тупого (тупих) предмету (предметів), можливо удару (ударів) кулаком кисті руки 08.01.2020, при обставинах вказаних потерпілою, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я.
З протоколів проведення слідчих експериментів, проведених слідчим Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_42 та долучених до протоколів дисків з відеозаписами слідчих експериментів від 10.03.2020 із потерпілою ОСОБА_6 , від 13.03.2020 із свідками ОСОБА_14 , ОСОБА_27 , видно, що кожен з них окремо розповів про подію, що мала місце 08.01.2020 близько 14 год. 15 хв., а саме, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4 нанесла ОСОБА_6 тілесні ушкодження, а саме кулаками по обличчю.
В судовому засіданні оглянуто відеофайли, що містяться на дисках, які є додатками до вказаних протоколів слідчих експериментів. Пояснення ОСОБА_14 , ОСОБА_27 , ОСОБА_6 , дані під час слідчих експериментів не суперечать їхнім показам, які дані в судових засіданнях.
Слідчий експеримент проводився в присутності двох понятих, фіксувався на відео. Доказів упередженості понятих, чи можливості їх будь-якого впливу на результати проведеного слідчого експерименту суду не надано.
З повідомлення наданого начальником Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Хмельницькому ОСОБА_43 . 03.08.2020 ОСОБА_4 вбачається, що було розглянуто її звернення від 28.07.2020, щодо неправомірних дій інспектора ЮР Ладижинського ВП ОСОБА_6 .. Начальнику ГУНП в Вінницькій області ОСОБА_44 надано вказівку провести службове розслідування за зверненням ОСОБА_4 ..
З повідомлення т.в.о. начальника Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_45 від 07.08.2020 наданого ОСОБА_4 , вбачається, що було здійснено перевірку за її скаргою від 24.07.2020, щодо неправомірних дій працівників поліції Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області та працівників міського відділу у справах дітей Ладижинської міської ради. У ході проведення перевірки інформація не знайшла документального підтвердження, порушень в діях інспектора Ладижинського ВП ОСОБА_6 , слідчого Ладижинського ВП ОСОБА_46 та працівників міського відділу у справах дітей Ладижинської міської ради ОСОБА_27 та ОСОБА_14 виявлено не було.
Щодо посилання захисту на те, що ОСОБА_6 не була одягнута у формений одяг, а ОСОБА_4 не знала, що вона є працівником поліції, суд виходить з такого.
В судовому засіданні свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_27 , потерпіла ОСОБА_6 чітко зазначили, що при вході в квартиру представились ОСОБА_28 , після того, як до них вийшла ОСОБА_4 , ОСОБА_6 представилась, що вона є працівником поліції. Окрім цього суд враховує і покази потерпілої ОСОБА_6 , яка вказувала, що раніше по роботі спілкувалась із ОСОБА_4 з приводу виховання дітей. Що частково підтверджується також і показами свідка ОСОБА_28 . Відтак, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_4 , перед тим, як спричинила тілесні ушкодження потерпілій, була обізнана про те, що ОСОБА_6 є працівником поліції.
Суд вважає неправдивими покази ОСОБА_4 про те, що вона не спричиняла тілесні ушкодження ОСОБА_6 , а та її сама скрутила та тримала, оскільки це спростовано в судовому засіданні показами потерпілої, свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_27 , висновком експерта про наявність в ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.
Відтак, суд відкидає версію сторони захисту про те, що в діянні ОСОБА_4 не було умислу на вчинення злочину, та вважає такі заперечення обвинуваченої позицією її захисту з метою уникнення відповідальності.
Оцінюючи за таких умов на предмет достовірності як в сукупності, так і окремо наведені вище дані, які містять письмові докази, висновки експертизи, протоколи слідчих експериментів із додатками, показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_27 , ОСОБА_15 , потерпілої ОСОБА_6 , а також частково покази ОСОБА_28 , суд бере їх до уваги, як такі, що підтверджують винуватість обвинуваченої в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень. А також враховує, крім того, що вказані докази повністю узгоджуються між собою та з іншими наведеними вище документальними доказами, маючи взаємодоповнюючий характер, також і те, що отримані вони з незалежних один від одного джерел.
За таких обставин, провівши всебічне, повне та неупереджене дослідження всіх обставин даного кримінального провадження, оцінивши сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 умисно заподіяла працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, а тому ці її дії кваліфікує за ч. 2 ст. 345 КК України.
При призначенні обвинуваченій ОСОБА_4 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є нетяжким злочином, дані про особу винної, яка раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності, те, що за місцем проживання компрометуючих матеріалів щодо неї немає, позитивно характеризується за місцем роботи. Обвинувачена на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлено.
Суд враховує також і матеріали досудової доповіді, із висновку якої зазначено, зокрема, що виправлення обвинуваченої можливе без позбавлення або обмеження волі та не становить небезпеки для суспільства.
Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, стан здоров'я обвинуваченої, наявні відомості про майновий стан, не визнання вини, перебування на її утриманні двох дітей, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі, і в даному конкретному випадку вважає за можливе, виправлення останньої в умовах без ізоляції від суспільства, а відтак знаходить правові підстави для її звільнення від відбування вказаного покарання з випробуванням на підставі правил ст. 75 КК України, одночасно поклавши на засуджену обов'язки, які сприятимуть її виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нового злочину.
Потерпілою ОСОБА_6 пред'явлено цивільний позов, згідно якого вона просила стягнути з ОСОБА_4 50000 грн моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Згідно позову зазначено, що моральна шкода обґрунтована тим, що при виконанні ОСОБА_6 службових обов'язків ОСОБА_4 було нанесено її тілесні ушкодження у вигляді синця розташованого в ділянці нижнього повіка лівого ока з переходом на вилицю, що згідно висновку експерта відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Крім того зазначила, що ОСОБА_4 під час досудового розслідування зверталась із заявою до слідчого Ладижинського ВП про внесення відомостей до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.162 КК України, по факту незаконного проникнення 08.01.2020 ОСОБА_6 до квартири АДРЕСА_2 . Цими діями ОСОБА_4 підірвала авторитет ОСОБА_6 серед колег по службі та мешканців м. Ладижин, спричинивши незручності в проведенні додаткових службових розслідувань та перевірок, які зайняли тривалий час та відривали від службових обов'язків, тим самим змусивши її душевно страждати та переживати, що вплинуло на психоемоційний та моральний стан. Потерпіла в судовому засіданні підтримала поданий цивільний позов. Вказала, що обвинуваченою їй моральну шкоду не відшкодовано.
Обвинувачена цивільний позов потерпілої не визнала, посилаючись на свою невинуватість.
Згідно положень ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно ч.1 ст. 129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом України при розгляді справи N 6-183цс14 від 03.12.2014 року, законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі ч.1 ст. 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд вважає необхідним цивільний позов потерпілої про стягнення моральної шкоди задовольнити частково, оскільки внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 , потерпіла отримала легкі тілесні ушкодження, тому суд вважає, що її була завдана моральна шкода. Однак, визначаючи розмір компенсації за моральну шкоду, суд виходить також з характеру, обсягу та глибини заподіяних потерпілій фізичного болю та душевних страждань і переживань, вимушених змін у її житті. Враховуючи викладене, виходячи з принципів розумності та справедливості, зважаючи на наявні відомості про матеріальне становище обвинуваченої та потерпілої, враховуючи конкретні обставини справи, суд вважає, що моральна шкода підлягає компенсації в сумі 3000 грн,
При цьому суд вважає безпідставними посилання потерпілої на те, що їй була завдана моральна шкода внаслідок заяв та скарг ОСОБА_4 про вчинення злочину, що потягло додаткові перевірки щодо потерпілої, підірвало її авторитет серед колег. Оскільки потерпіла є працівником поліції, повинна діяти виключно в межах повноважень відповідно до закону, а перевірки та службове розслідування проводилось в зв'язку із її роботою в поліції, і звернення із вказаними заявами ОСОБА_4 , що можна розцінювати як її позицію захисту у кримінальному провадженні, не може слугувати підставою для твердження про завдання з цих підстав моральної шкоди потерпілій.
Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374 КПК України,
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, за якою призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком один рік три місяці.
На підстави ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком один рік шість місяців, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 3000 грн в рахунок компенсації за завдану кримінальним правопорушенням моральну шкоду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя