08 лютого 2021 року м. Чернівці
справа № 725/426/20
провадження №22-ц/822/148/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Височанської Н. К.
суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.М.
секретар Собчук І.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дітей, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Баршаков Олександр Васильович, на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 24 листопада 2020 року, ухвалене під головуванням судді Піхало Н.В.,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дітей.
Позовна заява обґрунтована тим, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2015 року, від якого вони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з нею.
Рішенням Першотравневого районного м.Чернівці від 12 червня 2016 року стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей у твердій грошовій формі у розмірі по 800 грн. щомісячно на кожну дитину.
Вказувала на те, що після ухвалення рішення суду про стягнення аліментів відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку щодо матеріального забезпечення дітей, у зв'язку з чим були внесені відомості до ЄРДР по факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України і лише після цього він почав здійснювати періодичні відрахування на сплату аліментів, розмір яких є недостатнім для забезпечення потреб дітей.
Також вказувала на те, що її матеріальне становища в порівняні із тим, що існувало на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів, суттєво погіршилося, оскільки на даний час змінились усі соціальні стандарти, збільшився як мінімальний розмір заробітної плати, так і прожитковий мінімум для дітей, зросли потреби дітей у зв'язку з їх віком, необхідністю розвитку здібностей, відвідування гуртків, просила про збільшення розміру аліментів та зміну способу їх стягнення.
Крім того, в обґрунтування підстав для збільшення розміру аліментів зазначала, що вона працює в дошкільному навчальному закладі, де отримує заробітну плату яка є меншою від законодавчо встановленого мінімуму, а тому немає можливості самостійно забезпечувати дітей.
Також зазначала, що їх дитина ОСОБА_3 на даний час знаходиться на лікування та обстеженні в закладі охорони здоров'я з діагнозом «міопія ока», у зв'язку з чим потребує додаткових коштів на лікування, спеціального режиму лікування. Крім того, діти відвідують різні гуртки, зокрема ОСОБА_3 займається волейболом, а син ОСОБА_4 панкратіоном та футболом, що обумовлює необхідність також стягнення додаткових витрат з відповідача на утримання дітей.
Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд:
збільшити розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12.06.2016 року та стягнути з відповідача на її користь аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі по 2500 грн. на кожного з дітей, починаючи з часу звернення до суду з даним позовом і до досягнення дітьми повноліття;
стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на дітей періодично по 500 грн. для оплати лікування, гуртків та навчання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 24 листопада 2020 року позов задоволено частково.
Змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17.07.2016 року, в справі №725/271/16-ц.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі по 2000 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили та до досягнення кожним з дітей повноліття.
В задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрати на утримання дітей, періодично по 500 грн., для оплати лікування, гуртків та навчання, - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників
На дане рішення ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Баршаков О.В., подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 24 листопада 2020 року та зменшити розмір стягуваних аліментів до 1200 грн. щомісячно на кожну дитину.
Вказує на те, що позовна заява не містить обґрунтування підстав для стягнення аліментів у розмірі по 2500 грн. на кожну дитину, при цьому позивачка лише вважає, що проживання у м.Києві є можливістю отримувати високу заробітну плату.
В той же час, суд першої інстанції не врахував долучені ним дві довідки Оболонської районної філії Київського міського центру зайнятості №2781-4742/20 від 09 жовтня 2020 року та №278-5320/20 від 11 листопада 2020 року, з яких вбачається, що він зареєстрований як безробітний та отримує щомісячну допомогу в розмірі 774,20 грн.
Вважає, що при визначенні аліментів у розмірі по 1200 грн. будуть відсутні негативні наслідки для дітей та не поставлять його у важке матеріальне становище.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.
Позиція апеляційного суду
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до правила, встановленого ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно роз'яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК України лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов'язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.
У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 24 листопада 2020 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення додаткових витрати на утримання дітей не оскаржується, тому апеляційним судом не переглядається.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, застосовані норми права та встановлені обставини
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що після ухвалення попереднього судового рішення матеріальний стан позивачки та дітей погіршився, а розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.
При цьому, судом першої інстанції взято до уваги матеріальне становище позивачки, потреби дітей відповідно до їхнього віку, прийнявши до уваги якнайкращі інтереси дітей, які мають право на достатній рівень матеріального забезпечення, а розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.
Судом першої інстанції відхилено запропонований відповідачем розмір аліментів для сплати в сумі 1150 грн., оскільки такий є недостатнім для утримання дітей, які проживають з позивачкою.
З такими висновками суду першої інстанції повністю погоджується колегія суддів.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з позивачкою.
Рішенням Першотравневого районного м.Чернівці від 12 червня 2016 року стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дітей у твердій грошовій формі у розмірі по 800 грн. щомісячно на кожну дитину.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною 1 статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі статтями 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною другою статті 182 СК України у редакції Закону України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Ті обставини, що з віком потреби дітей зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживають діти, на їх утримання, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку дітей є загальновідомими та не потребують доказуванню.
Розмір стягуваних з відповідача аліментів по 800 грн, щомісячно на утримання дітей є нижчим, ніж встановлений законом мінімум, а тому розмір аліментів, які сплачує відповідач на утримання дітей, не забезпечує належного рівня їхнього життя, а саме: необхідного харчування, медичного догляду, лікування, навчання тощо.
Ураховуючи встановлені судом обставини, що стосуються матеріального стану відповідача, стану його здоров'я, розміру витрат, які несе позивачка на утримання дітей, виходячи з того, що обов'язок утримувати дітей рівною мірою покладається як на матір, так і батька, суд першої інстанції, виходячи з закріплених частиною 9 статті 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, дійшов обґрунтованого висновку про те, що розмір стягуваних аліментів на дітей підлягає збільшенню до 2000 грн.
Апелянт посилається на неврахування судом першої інстанції наявних у справі доказів про те, що він є безробітний та отримує допомогу в розмірі 774,20 грн.
Проте, відповідач, як батько, який є молодою та працездатною особою, має обов'язок щодо належного забезпечення своїх дітей. Крім того, визначений судом розмір аліментів не є значним та відповідає загальним засадам сімейних відносин - справедливості, розумності, моральності. Доказів перебування у нього на утриманні інших дітей чи осіб, суду не надав.
Таким чином, істотні обставини, які б перешкоджали виконанню відповідачем своїх батьківських обов'язків належним чином, відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність прийнятого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
При вирішенні справи, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 24 листопада 2020 року залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Баршаков Олександр Васильович, на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 24 листопада 2020 року залишити без задоволення.
Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 24 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.К.Височанська
Судді: І.Н. Лисак
І.М. Литвинюк