вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
12.04.10Справа №2а-3199/10/8/0170
(16:41 год.) м.Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Маляр К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Приватного підприємства «Кримінвестсервіс», відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про сумісну діяльність
до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача: Пономаренко Олена Петровна, довіреність № б/н від 06.12.09, ;
від відповідача: Нечаєва Наталія Олександрівна, довіреність № 3/10-0 від 13.01.10; Бойченко Любов Яківна, довіреність № 91 від 12.04.10,
Сутність спору: Позивач - Приватне підприємство «Кримінвестсервіс» - відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про сумісну діяльність звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, в якому просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі від 24 лютого 2010 року № 0018322301/0 як таке, що прийняте з порушенням вимог п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки ДПІ в м.Сімферополі АР Крим про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивач правомірно, відповідно до вказаної норми відніс вказану у податковій накладній №485 від 28.08.2008р. суму ПДВ до податкового кредиту за датою отримання податкової накладної - 03.03.2009р., що підтверджується реєстром отриманих податкових накладних, листом ТОВ «Професіонал» та журналом вхідної кореспонденції, де вона зареєстрована під № 43 від 03.03.2009р., всі ці документи були надані ДПІ під час перевірки. При цьому, як вказує позивач, Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає вимоги щодо звернення покупця за отриманням податкової накладної лише у той період, коли ця накладна була виписана, а тому її неврахування відповідачем вважає протиправним.
Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.03.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-3199/10/8/0170, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
06.04.2010р. позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі від 24 лютого 2010 року № 0018322301/0 як таке, що прийняте з порушенням вимог діючого законодавства, ст. 19 Конституції України, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (а.с. 77-79).
В обґрунтування позовних вимог позивач додатково зазначив, що відповідно до п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату послуг, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником послуг. Таким чином, оскільки за виконані підрядні роботи ТОВ «Професіонал» позивач перерахував останньому кошти у серпні 2008р., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, то вже в серпні 2008р. у позивача виникло право на нарахування податкового кредиту.
Але враховуючи, що згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який надає послуги, на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, 27.02.2009р. ПП «Кримінвестсервіс» листом № 28 звернулося до ТОВ «Професіонал» з проханням надати податкові накладні за період з квітня 2006р. по січень 2009р., у відповідь на який листом від 02.03.2009р. № 2382 (п. 29) ТОВ «Професіонал» надало позивачу податкову накладну від 28.08.2008р. № 485, після отримання якої позивач включив її до податкового кредиту, що підтверджується додатком 5 декларації з ПДВ за березень 2009р., яка надана ДПІ в м.Сімферополі 21.04.2009р. за № 326/11.
Крім того, посилаючись на ч. 5 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якої платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань зі сплати податків, а також п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», згідно з яким термін давності зі сплати податку встановлено не пізніше 1095 днів, наступних за останнім днем надання податкової декларації, позивач вважає, що він має право використовувати податкові накладні протягом трьох років незалежно від дати їх складання, оскільки важлива саме дата отримання.
Позивач зазначив, що такої ж думки дотримується і ДПА України, яка в листі-роз'яснення від 21.09.2009р. № 20400/7/16-1517 вказала, що при формуванні податкового кредиту платники податків мають право на включення до податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим, коли такі податкові накладні були виписані, але при умові документального підтвердження затримки їх надання.
У зв'язку з цим позивач вважає, що він правомірно сформував податковий кредит згідно податкових накладних у тому звітному періоді, в якому вони були отримані, а відтак висновки ДПІ про те, що ПП «Кримінвестсервіс» під час перевірки не підтвердило податковою накладною ПДВ у сумі 71597грн., включену до складу податкового кредиту за березень 2009р., є безпідставними.
Відповідач - Державна податкова інспекція в м.Сімферополі АР Крим проти позову заперечує з підстав, вказаних у запереченнях на позов (а.с. 110-111).
Зокрема, відповідач вказує, що відповідно до акту перевірки від 18.02.2010р. №1994/23-7/106998445 перевіркою правильності формування податкового кредиту з ПДВ встановлено, що ПП «Кримінвестсервіс», відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про сумісну діяльність з ТОВ «Професіонал» до складу податкового кредиту за березень 2009р. включило суму ПДВ 71597грн. (по виконаним будівельним роботам генпідрядником ТОВ «Професіонал»), але зазначена сума ПДВ не підтверджується податковою накладною при проведенні перевірки, що є порушенням п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -
Приватне підприємство «Кримінвестсервіс» має статус юридичної особи з 30.10.2003р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 436832, виданим виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим (а.с. 49) та Статутом Приватного підприємства «Кримінвестсервіс» у новій редакції, державну реєстрацію якого проведено 02.03.2010р., номер запису 18821050004006449 (а.с. 35-48).
31.10.2006р. між ТОВ «Професіонал» та Приватним підприємством «Кримінвестсервіс» укладений договір про спільну діяльність (простого товариства), предметом якого відповідно до п. 2.1 та п. 2.2 є спільна господарська діяльність учасників, яка здійснюється шляхом об'єднання їх фінансових, майнових ресурсів у вигляді рухомого та нерухомого майна, майнових прав, цінних паперів, майнових вимог (грошових та вимог відносно виконання договірних зобов'язань), прав інтелектуальної власності, матеріальних, трудових, виробничих ресурсів, професійних та інших знань, навичок а вмінь, а також використання ділової репутації та ділових зв'язків сторін, з метою будівництва та введення в експлуатацію будівлі (а.с. 51-55).
Згідно з п. 2.3 договору, його виконання не пов'язано зі створенням нової юридичної особи, а спрямовано на здійснення спільної програми.
Пунктом 4.1 даного договору обумовлено, що керівництво спільною діяльністю покладається на Кримінвестсервіс, в особі директора та головного бухгалтера.
Згідно з п.4.2 договору, для виконання представницьких функцій Професіонал виписує Кримінвестсервісу довіреність, якою надає права, в тому числі: вести податковий та бухгалтерський облік результатів спільної діяльності (п.п. 4.2.2), вчиняти в установленому порядку всі дозволені законом угоди, пов'язані з виконанням даного договору (п.п. 4.2.3), вчиняти всі юридично значимі дії, пов'язані з веденням спільної діяльності (п.п. 4.2.5).
В силу п.2.1 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну (сумісну) діяльність без створення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.
Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків № 4365/29-0 від 02.11.2006р. Приватне підприємство «Кримінвестсервіс», відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність з ТОВ «Професіонал» взято на податковий облік у ДПІ у м.Сімферополі 02.06.2004р. за №82-К (а.с. 56).
Крім того, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 00891836 від 06.11.2006р., платником податку на додану вартість зареєстровано Приватне підприємство «Кримінвестсервіс», відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність з ТОВ «Професіонал». Даному платнику ПДВ привласнено індивідуальний податковий номер 106998445 (а.с. 57).
02.02-15.02.2010р. Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі АР Крим проведена виїзна позапланова перевірка Приватного підприємства «Кримінвестсервіс», відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність з ТОВ «Професіонал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2007р. по 02.02.2010р., за результатами якої складено акт перевірки №106998445/23-7 від 18.02.2010р. (а.с. 8-33).
Як зазначено в акті, перевіркою встановлені порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 71597грн., в тому числі по періодах - березень 2009р. - 71597грн.
Вказані висновки акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення ДПІ в м.Сімферополі АР Крим №0018322301/0 від 24 лютого 2010 року, яким Приватному підприємству «Кримінвестсервіс», відповідальному за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 20.05.2004р. №б/н з ТОВ «Професіонал» визначено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 107396грн., в тому числі 71597грн. основного платежу та 35799 грн. штрафних санкцій (а.с. 7).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Приватного підприємства «Кримінвестсервіс» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.
У п. 3.2.2 акту перевірки № 106998445/23-7 від 18.02.2010р., покладеного в основу спірного податкового повідомлення-рішення, зазначено, що за період з 01.02.2007р. по 02.02.2010р. Договором про спільну діяльність ПП «Кримінвестсервіс» з ТОВ «Професіонал» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 11024963грн., в той час як перевіркою повноти визначення податкового кредиту за цей період встановлено його завищення в розмірі 71597грн., в тому числі за березень 2009р. у розмірі 71597грн. (а.с. 21).
При цьому, як вказано на стор. 16 акту, перевіркою встановлено, що за договором про спільну діяльність ПП «Кримінвестсервіс» з ТОВ «Професіонал» позивач до складу податкового кредиту за березень 2009р. включив суму ПДВ 71597грн. (по виконаним будівельним роботам генпідрядником ТОВ «Професіонал», але зазначена сума не підтверджується податковою накладною при проведенні перевірки. У реєстрі отриманих податкових накладних дана накладна відображена та включена у додаток 5 декларації з ПДВ за березень 2009р., яка здана до ДПІ в м. Сімферополі під № 326/11 21.04.2009р., де до розділу 2 «Податковий кредит» включена сума ПДВ 71597грн.
За таких обставин, ДПІ в м. Сімферополі дійшла висновку про те, що позивачем, у порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, зі змінами і доповненнями, до складу податкового кредиту неправомірно включена сума ПДВ у розмірі 71597грн. за березень 2009р., що стало підставою для донарахування йому податкових зобов'язань у вказаному розмірі.
Як свідчать матеріали справи, 21.04.2009р. за вхід. № 326/11 позивачем до ДПІ в м.Сімферополі подана податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2009р. разом з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (а.с. 91-94, 95-96).
При цьому, з рядку 29 розділу ІІ вказаної розшифровки «Податковий кредит» вбачається, що позивачем до податкового кредиту за березень 2009р. включена, зокрема, сума ПДВ в розмірі 71597грн. на підставі податкової накладної, виписаної платником податку - ТОВ «Професіонал» в серпні 2008р.
Вказаною податковою накладною є податкова накладна № 485 від 29.08.2008р. (а.с. 60).
Висновки відповідача про те, що вказана податкова накладна не була надана до перевірки, спростовуються матеріалами справи та даними самого акту перевірки, в якому з цього приводу позивачем здійснені зауваження, а саме директором та головним бухгалтером позивача зазначено, що вказані особи з актом перевірки не погоджуються, оскільки податкова накладна, зазначена в акті перевірки за №485 від 29.08.08 на суму 429 583,09грн. (ПДВ - 71597,18грн.) була надана в ході перевірки, дії податкової інспекції вважають протиправними та такими, що не відповідають діючому законодавству (а.с.33).
Судом встановлено, що платіжними дорученнями № 2511 від 04.08.2008р. на суму 65000грн., № 2521 від 06.08.2008р. на суму 100 000грн., № 2532 від 11.08.2008р. на суму 50000грн., № 2533 від 11.08.2008р. на суму 95 033,09грн., № 2537 від 12.08.2008р. на суму 100000грн. та № 2614 від 29.08.2008р. на суму 19550грн. позивач перерахував ТОВ «Професіонал» за виконані підрядні роботи 429583,09грн. (а.с. 99-104).
При цьому, як свідчать матеріали справи, не отримавши від постачальника - ТОВ «Професіонал» ряд податкових накладних за період з квітня 2006р. по січень 2009р., в тому числі і спірної, позивач 27.02.2009р. звернувся до ТОВ «Професіонал» з листом № 28, в якому просив надати йому податкові накладні за період з квітня 2006р. по січень 2009р., у відповідь на який із супровідним листом від 02.03.2009р. № 2382 (п. 29) ТОВ «Професіонал» надало позивачу податкові накладні за вищевказаний період, в тому числі і податкову накладну № 485 від 29.08.2008р. (а.с. 88, 61-62).
Так, відповідно до даних Журналу реєстрації вхідної кореспонденції ПП «Кримінвестсервіс» в рамках договору про спільну діяльність з ТОВ «Професіонал», а також відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних, вказана податкова накладна отримана позивачем 02.03.2009р. (а.с. 63-68, 58-59).
Судом встановлено, що в п.2.8 акту перевірки зазначено про те, що узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки, наведено в додатку №4 до акту перевірки.
Із додатку №4 до акту перевірки №106998445/23-7 від 18.02.2010р., який має назву «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки» слідує, що даний узагальнений перелік не містить переліку, зокрема, податкових накладних, отриманих від контрагентів. В даному узагальненому переліку зазначено про використання в ході перевірки основних документів бухгалтерського та податкового обліку, взагалі не зазначено про використання саме податкових накладних, а лише зазначено про використання видаткових та приходних накладних, оборотно-сальдових відомостей по рахункам 685, 70,31,73, первинних банківських та касових документів без конкретизації та опису тощо (а.с.125-126).
Аналізуючи зміст даного додатку №4 до акту перевірки, суд не може прийняти його в якості належного доказу використання в ході перевірки саме податкової накладної №485 від 29.08.08 на суму 429 583,09грн. (ПДВ - 71597,18грн.), в той же час іншими матеріалами справи підтверджується, що в період проведення перевірки з 02.02.10 по 15.02.10 така накладна вже була отримана від ТОВ «Професіонал» на вимогу позивача, що підтверджується відповіддю ТОВ «Професіонал» від 02.03.2009р. № 2382 (п. 29) та додатком у вигляді податкових накладних, в тому числі і податкової накладної № 485 від 29.08.2008р. та Журналом реєстрації вхідної кореспонденції ПП «Кримінвестсервіс» в рамках договору про спільну діяльність з ТОВ «Професіонал».
В той же час наявність додатку №4 до акту перевірки не може спростовувати і твердження позивача про надання спірної податкової накладної до перевірки, тим більше з огляду на те, що посадові особи позивача в додатку №4 підтвердили, що первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання (спростовують факти, викладені в цьому додатку, що є невід'ємною частиною акта перевірки) за період, що перевіряється, відсутні.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про невідповідність дійсності тверджень відповідача про те, що спірна податкова накладна не була надана до перевірки.
Вказане свідчить про те, що податкова накладна № 485 від 29.08.2008р. була включена до податкового кредиту за датою її отримання, а не виписки, що і призвело до виникнення спору у даній справі, адже за висновком ДПІ в м. Сімферополі, встановлене перевіркою порушення полягає в тому, що підприємство формувало податковий кредит у податковому періоді, в якому отримало від контрагента податкову накладну, час отримання якої не співпадає з датою її складання, а відповідної накладної на суму ПДВ 71597грн. у березні 2009р. немає, тому і включення даної суми до податкового кредиту березня 2009р. є необгрунтованим.
Суд вважає, що вказані висновки ДПІ є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про податок на додану вартість», з огляду на наступне.
Так, у п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.
Аналогічне положення закріплено і в листі ДПА України від 10.08.2006р. №15155/7/16-1517-10.
При цьому, жодних вимог до часу отримання покупцем податкової накладної, зокрема, що податкова накладна має бути отримана покупцем тільки у звітному періоді, коли вона складена та на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця, Закон України «Про податок на додану вартість» не містить.
Не навів такої норми і відповідач по справі.
В той же час, п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема, чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків.
Відповідно до п. 2.3.4 даного Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).
Суд вважає, що вказане свідчить про порушення відповідачем ч.2 ст.19 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, а також ст. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, яка встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Крім того, суд зазначає, що згідно з ч. 1 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Вказані вимоги Закону дотримані, адже позивач 27.02.2009р. звернувся до ТОВ «Професіонал» з листом № 28, в якому просив надати йому податкові накладні за період з квітня 2006р. по січень 2009р., у відповідь на який із супровідним листом від 02.03.2009р. № 2382 (п. 29) ТОВ «Професіонал» надало позивачу податкові накладні за вищевказаний період, в тому числі і податкову накладну № 485 від 29.08.2008р.
Частиною 2 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Отже, виходячи з даної норми, вона подається до податкової декларації за той звітний податковий період, в якому покупець включив до податкового кредиту суми за податковими накладними, які постачальник відмовляється надати або ним порушено порядок їх заповнення.
В даному ж випадку позивач включив спірну суму ПДВ до податкового кредиту не попереднього звітного періоду, коли податкова накладна була виписана, але фактично не отримана позивачем - серпень 2008р., а саме у тому звітному періоді, коли вона була фактично отримана позивачем - у березні 2009р.
П.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.
Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Проте, жодних застережень відносно того, що при цьому дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є датою складання податкової накладної та повинна співпадати з нею, вказана норма та інші положення вказаного Закону не містять.
Крім того, у листі ДПА України № 20400/7/16-1517 від 21.09.2009р., який в розумінні п.п. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, є податковим роз'ясненням, зазначено, що при формуванні податкового кредиту платники податків мають право на включення до податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим, коли такі податкові накладні були виписані, але при умові документального підтвердження затримки такого отримання (а.с. 89).
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з того, що факт отримання спірної податкової накладної № 485 від 29.08.2008р. саме у березні 2009р., в якому вказана в ній сума ПДВ була включена до податкового кредиту, підтверджується також наявними в матеріалах справи реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, Журналом реєстрації вхідної кореспонденції ПП «Кримінвестсервіс» в рамках договору про спільну діяльність з ТОВ «Професіонал», а отже, суд вважає, що позивачем податковий кредит сформовано правильно - датою отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку робіт.
Закон України «Про податок на додану вартість», а саме п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 визначає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Крім того, в силу п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
В той же час, як свідчать матеріали справи та відображено в акті перевірки, в даному випадку спірна сума податкового кредиту в розмірі 71597,18грн. підтверджується належним чином оформленою та складеною платником ПДВ податковою накладною.
Крім того, згідно з Довідкою № 37/40-2/31095988 від 30.03.2010р., складеною Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим, в якій відображені результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Професіонал» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з Договором спільної діяльності ПП «Кримінвестсервіс» з ТОВ «Професіонал» за період з 01.02.2007р. по 02.02.2010р., будь-яких розбіжностей, в тому числі і щодо податкової накладної № 485 від 29.08.2008р., не встановлено (а.с. 114-124).
До того ж, листом за вих. № 2450 від 10.03.2010р. ТОВ «Професіонал», на запит позивача, підтвердило включення у серпні 2008р. до податкових зобов'язань ПДВ в розмірі 71597,18грн. в рамках договору про спільну діяльність та на підтвердження цього надало розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за серпень 2008р., реєстр виданих податкових накладних (а.с. 81, 83, 85-87).
З матеріалів справи також слідує, що у звітному періоді, коли спірна накладна була виписана - а саме у серпні 2008р., але позивачем не отримана, до податкового кредиту відповідна сума ПДВ позивачем не включалася, тобто подвійного включення сум до податкового кредиту різних звітних періодів не відбувалося.
Доказів зворотного ДПІ в м. Сімферополі суду не надано.
За таких обставин, суд вважає, що висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту на суму 71597,00грн. на підставі податкової накладної № 485 від 29.08.2008р. фактично позбавляють позивача на формування податкового кредиту на підставі належно оформленої та отриманої ним податкової накладної, що не ґрунтується на чинному податковому законодавстві України.
В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб.
Суд, з урахуванням повноважень суду при винесенні рішень, передбачених статтею 162 КАС України, вважає, що для повного захисту прав позивача слід визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення, а не визнати його нечинним.
Вказане свідчить про відсутність правових підстав для донарахування позивачу зобов'язань з ПДВ в розмірі 71597,00грн., що має наслідком для визнання судом неправомірним нарахування відповідачем штрафних санкцій на суму 35799,00грн. на підставі оспорюваного податкового повідомлення-рішення, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.
У зв'язку зі складністю справи, судом 12.04.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 19.04.2010р. постанова складена у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Сімферополі від 24 лютого 2010 року № 0018322301/0.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Кримінвестсервіс» відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про сумісну діяльність (95001, АР Крим, м. Сімферополь, пр.Кірова/вул.Леніна, 29/1, код ЄДРПОУ - 106998445) 3,40грн. судового збору.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кушнова А.О.